Процедура ліцензування певних видів підприємницької діяльності

Основи підприємництва

Ліцензування й патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання.

Правові засади ліцензування та патентування певних видів господарської діяльності визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених Господарським Кодексом України.

Ліцензуванню підлягають види підприємницької діяльності, які можна об'єднати у чотири групи.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціальний інститут – експертно-апеляційна рада, склад якої формує Держкомітет із питань регуляторної політики та підприємництва, а затверджує Кабінет Міністрів України.

Порядок ліцензування здійснюється на основі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 21.10.2000 року.

Чинний закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 (далі – Закон) створив правову базу ліцензування, процес якого відбувається кількома етапами:

Перший етап процедури ліцензування - звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії. Іншими словами, це ініціювання процедури ліцензування, тобто добровільне волевиявлення суб'єкта господарювання . Регламентація цього етапу здійснюється Законом стосовно форми заяви, даних, що містяться в ній, а також документів, що додаються до заяви.

Таким чином, для початку процедури ліцензування достатньо здійснення дій одним учасником ліцензійних відносин - суб'єктом господарювання. Закон не вимагає на цьому етапі видання яких-небудь актів із боку органу ліцензування.

Згідно зі ст. 10 Закону суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноваженого ним органу чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, крім документів, передбачених ч. 5 ст. 10 Закону.

Другий етап процедури ліцензування - розгляд заяви та прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі.

Згідно з ч. 8 ст. 10 Закону заява про видачу ліцензії залишається без розгляду,якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з порушенням вимог цієї статті.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, що розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 11 Закону регламентує прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів із дати прийняття відповідного -рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підстави відмови у видачі ліцензії конкретизовані у відомчих нормативно-правових актах, де вони визначені по-різному. Щоб уникнути різночитань і відомчого суб'єктивного підходу, необхідно орієнтуватися на вичерпний перелік підстав відмови у видачі ліцензії, передбачений у ст. 11 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

На цьому етапі може бути додаткова стадія - проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням обмежених ресурсів.

У статті 12 Закону визначені особливості проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням обмежених ресурсів. З метою забезпечення ефективного та раціонального використання обмежених ресурсів, застосування новітніх технологій і обладнання, створення вигідних для держави умов експлуатації таких ресурсів ліцензування видів господарської діяльності .провадження яких пов'язане з використанням обмежених ресурсів, у разі надходження кількох заяв про видачу ліцензій, здійснюється тільки за результатами відкритих конкурсів. Порядок проведення конкурсів на отримання ліцензій установлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законами України.

Третій етап - видача ліцензії, яка засвідчує, що суб'єкт господарювання здобуває статус ліцензіата.

Стаття 13 Закону визначає відомості, які містить ліцензія. На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності" від 20.11.2000 р. № 1719 затверджено зразок бланка ліцензії єдиного зразка та його опис. Наказом Держкомпідприємництва України від 04.12.2000 р. № 67 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка, а наказом Держкомпідприємництва України від 18.12.2000 р. № 78 затверджено Інструкцію про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку й звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка.

Видачу ліцензії регламентує ст. 14 Закону, згідно з якою орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів із дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

Детальніше строк дії ліцензії встановлює постанова Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри й порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 р. № 1755. Згідно з цією постановою термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 постанови) становить 5 років. Термін дії ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, які видаються Міністерством фінансів у процесі переоформлення реєстраційних свідоцтв відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження контролю за здійсненням лотерейної діяльності", становить 12 років. Термін дії ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового - 3 роки.

Конкретні строки та максимальні строки дії ліцензії можуть встановлюватися органами ліцензування.

Згідно зі ст. 15 Закону за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.Плата за ліцензію - це разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

У постанові Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри й порядок зарахування плати за її видачу" встановлено, що плата за видачу ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Стягнення будь-яких інших відрахувань із суб'єкта господарювання заборонено. Згідно з Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 р. № 817 органи, що видають ліцензії на певні види підприємницької діяльності, як умову видачі ліцензій не можуть висувати відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, установ, підприємств, організацій чи окремих осіб.

Згідно зі ст. 16 Закону підставами для переоформлення ліцензії є:

- зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного у ст. 9 Закону.

Стаття 17 Закону регламентує обов'язки ліцензіата в разі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. Ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, що підтверджують зазначені зміни.

Згідно зі ст. 18 Закону підставами для видачі дубліката ліцензії є втрата ліцензії та пошкодження ліцензії.

3.2. Господарські товариства – як організаційна форма підприємництва

Поширеною формою підприємництва є господарські товариства (ГТ) із різним ступенем відповідальності, які діють на основі Закону України “Про господарські товариства”, що визначає види господарських товариств, правила їх створення та порядок діяльності.

Згідно з цим законом господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Характеристика господарських товариств дається також і в новому Цивільному кодексі України, главі 8 “Підприємницькі товариства”.

Законодавством передбачено, що господарське товариство може діяти в складі одного учасника, крім повного та командитного товариства, бо учасники таких товариств відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за своїми зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

Учасниками є як юридичні, так і фізичні особи. Але законом можуть бути встановлені обмеження щодо участі в господарських товариствах. Такими законами є Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, Закон України “Про підприємництво” та інші.

У сучасних умовах у зв’язку з домінуванням у сфері підприємництва господарських товариств переважає теорія інтересу – така суть ГТ як юридичної особи.

Права та обов’язки учасників товариства визначаються законодавством та засновницькими документами і відображені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.