Порівняльна характеристика господарських товариств

Залежним господарським товариством можуть бути товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, у разі якщо двадцять або більше відсотків статутного капіталу такого товариства належить іншому (головному) господарському товариству, чи акціонерне товариство, двадцять або більше відсотків простих акцій якого належить іншому товариству. Отже, у самому понятті “ залежне господарське товариство” передбачається залежність одного товариства від іншого.

Історична довідка ГТ подана в додатку.

Подаємо коротку характеристику перелічених у табл. 3.3 видів ГТ, почавши зі акціонерного товариства:

АТ може бути створена одноособово та кількома особами. Воно може бути в складі лише одного учасника, у разі якщо він придбав усі акції цього товариства.

Акціонерне товариство відповідає за зобов’язаннями учасників лише за наявності двох умов:

1) якщо зобов’язання пов’язане із створенням товариства;

2) якщо дії учасників були схвалені загальними зборами акціонерів.

При створенні АТ кількома особами між ними укладається договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. З набранням чинності нового ЦКУ такий договір уже не вважається установчим документом. Отже, тільки статут акціонерного товариства є установчим документом.

Найменування АТ має містити його найменування й зазначення того, що воно є акціонерним.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, розмір якого не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. Грошові кошти, інші майнові цінності, що є внеском за придбання членства, повністю переходять у власність товариства як юридичної особи. Учасник утрачає безпосереднє право на майно, яке вніс при вступі до акціонерного товариства. Безпосередній зв'язок учасника зі своїм внеском не може бути відновлений до моменту ліквідації товариства.

Обмежена відповідальність сприяє залученню до товариства такої кількості осіб, що дозволяє йому організувати відкриття великої справи. Величина капіталу і незначний ризик для учасника стимулюють накопичення засобів капіталізації і розроблення ефективних підприємницьких програм.

Система органів управління товариством включає: загальні збори акціонерів, раду акціонерів (спостережна рада), правління, голову правління, ревізійну комісію. Вищим органом управління товариства є загальні збори. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, із правом дорадчого голосу - члени виконавчих органів, які не є акціонерами.

До компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; обрання та відкликання членів ради товариства та членів виконавчого органу і ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішення про притягнення до майнової відповідально посадових осіб товариства; визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення щодо припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження балансу.

Загальні збори визнаються дійсними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Акціонери, які володіють більш ніж 10% акцій, і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів щодо участі в зборах акціонерів. Пропозиції акціонерів, які володіють більш ніж 10% акцій, вносяться до порядку денного зборів акціонерів обов'язково. Акціонери, які володіють більш ніж 10% акцій, мають право вимагати скликання позачергових зборів. В акціонерному товаристві, що нараховує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради акціонерного товариства обов'язкове. Спостережна рада створюється з акціонерів товариства і покликана стежити-за дотриманням інтересів акціонерів між проведенням зборів.

Спостережна рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, тому члени спостережної ради не можуть входити в склад виконавчого органу та ревізійної комісії. Виконавчим органом є правління або інший орган, передбачений статутом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління ради акціонерного товариства та інші посадові особи.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства.

Оскільки вартість чистих активів (активи підприємства за вирахуванням зобов’язань) завжди повинна бути вищою або рівною розміру статутного капіталу, то у разі виявлення зменшення АТ повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку (за винятком першого року існування товариства). Якщо вартість чистих активів стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, тоді таке товариство підлягає ліквідації.

Товариство з обмеженою відповідальністю є найпопулярнішим серед інших видів господарських товариств через обмежену ступінь відповідальності при настанні несприятливих обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване одним або декількома особами, при тому воно не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Отже, особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.

Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю укладається кількома особами для визначення для визначення взаємовідносин між ними, але за новим ЦК він не визнається установчим документом. Установчим документом товариства є Статут.

Мінімальна величина статутного капіталу має становити 100 мінімальних заробітних плат відповідно до Закону України "Про господарські товариства". До моменту державної реєстрації учасники товариства повинні оплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів, решту доплачують протягом першого року діяльності товариства. Якщо таку оплату не здійснено, то товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Статутний капітал підлягає зменшенню, якщо вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року.

Корпоративні відносини (відносини між ТзОВ і конкретними учасниками) припиняються у випадках, відображених на рис. 3.6.

Виключення і вихід учасника часто вживаються як синоніми, хоч їх ототожнювати не можна. Принципові відмінності між виключенням і виходом учасника відображені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

Чинне законодавство визначає певні підстави виключення учасника з ТзОВ, а саме:

─ систематичне невиконання або виконання неналежним чином учасником своїх обов'язків;

─ перешкоджання своїми діями досягненню мети ТзОВ;

─ з інших причин, передбачених чинним законодавством.

Відступлення частки - це двостороння дія, договір, адже не можна відступати частку так, щоб її хтось не прийняв. Вихід - це одностороння дія. Крім того, відступлення частки на користь третіх осіб можливе лише за згодою товариства, а для виходу згоди товариства не потрібно. Унаслідок відступлення частки корпоративні права та обов'язки переходять від учасника до набувача частки. Ці наслідки не настають у разі виходу з товариства.

Учасник ТзОВ має право власності на частку у статутному капіталі. Одним із складових елементів права власності є право розпорядження майном, тобто охоронювана законом можливість особи визначати частку об'єкта власності. Отже, учасник ТзОВ має законне право здійснити відчуження частки, яка йому належить. Однак необхідно пам'ятати, що оскільки статутний капітал є спільною пайовою власністю всіх учасників ТзОВ, то кожний з них повинен погоджувати свої дії щодо розпорядження часткою з іншими учасниками. У Законі це положення реалізується через необхідність отримання згоди інших учасників на відступлення частки. Тому, при реалізації учасником цього права відбувається заміна осіб: замість учасника, що вибув, з'являється нова особа, але з тим самим обсягом прав та обов'язків, який був і в учасника, що вибув. Це означає, що учасник передає всі права й обов'язки, які випливають із права володіння часткою, іншій особі. Щодо ТзОВ, то воно й надалі продовжує користуватися майновою часткою, яка була відчужена, адже вона залишилась у статутному капіталі ТзОВ.

Отже, реалізація учасником ТзОВ права на розпорядження своєю часткою у вигляді відчуження її іншій особі в Законі називається відступленням частки. З цього випливає, що правові наслідки відступлення частки не пов'язані з правовими наслідками виходу учасника ізТзОВ.

На відміну від відступлення частки вихід учасника з ТзОВ не є цивільно-правовою угодою, тому ТзОВ і такий учасник не є рівноправними сторонами за договором. Відсутність такої рівноправності виявляється в тому, що ТзОВ не може домовлятися з учасником про розмір компенсації за його частку, а зобов'язане виплатити учаснику чітко встановлену вартість його частки. У разі виходу учасника із ТзОВ згода інших учасників на це не потрібна. У цьому випадку вихід залежить від волі учасника, оскільки він має безперечне право вийти у будь-який момент із ТзОВ, а останнє не має права відмовити йому в цьому. Відповідно до ст. 54 Закону, виплата учаснику, який виходить із ТзОВ, вартості частини майна ТзОВпровадиться після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але протягом 12 місяців від дня виходу. Враховуючи цю обставину, можна зазначити, що процедура виходу, на відміну від процедури відступлення частки, є тривалішою. Корпоративні відносини між учасником і ТзОВ у разі виходу припиняються з моменту остаточного розрахування ТзОВ з учасником, а в разі відступлення частки - з моменту передачі частки учасника третій особі, яка займає місце учасника. Таким чином, при відступленні частки учаснику не повертається вклад статутного капіталу у тому вигляді, в якому його було здійснено, а виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі. У новому ЦКУ процедура відчуження частки з одного боку регулюється більш детально, а, з іншого - конкретизується. Законодавець залишає за товариством право визначати порядок її реалізації. Крім того, ст. 143 ЦКУ визначає, що статут ТзОВ повинен обов'язково містити відомості про порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Нове законодавство зробило великий крок уперед щодо регулювання корпоративних відносин, з одного боку, законодавець більш повно визначає процедуру реалізації припинення корпоративних відносин із цих підстав, але, з іншого - надає більше повноважень щодо регулювання внутрішньої організації ТзОВ.

Товариство з додатковою відповідальністю подібне до товариства з обмеженою відповідальністю: за правовим положенням, структурою управління, формуванням установчих документів, формуванням статутного капіталу.

Однак, для товариства з додатковою відповідальністю законодавство встановлює підвищену відповідальність учасників, яка займає проміжне становище між повним товариством та товариством з обмеженою відповідальністю. Учасники товариства у випадку, коли майна товариства для покриття боргу не вистачає, несуть додаткову відповідальність, яка перевищує величину їх вкладу у статутний капітал. Ця відповідальність встановлюється у однаковому для всіх учасників розмірі, кратному відносно вкладу кожного учасника. Таким чином, учасники крім свого вкладу, відповідають своїм майном.

Товариство з повною відповідальністю (повне товариство) створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасник товариства немає права без згоди інших учасників учиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб дії, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Зауважимо, що учасник відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Законодавець дає вичерпний перелік підстав, за якими може бути припинена участь особи в товаристві і при цьому надає учасникам право самостійно визначити процедуру припинення участі в повному товаристві.

Учасник товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходуз товариства. Допускається достроковий вихід учасника з товариства, що засноване на певний строк, але тільки з поважних причин. В цьому праві учаснику не відмовляється.

Передбачено передання учасником частки (її частини) у спільному капіталі повного товариства, тобто "поступка частки". Передання такої частки іншій особі позбавляє учасника усіх прав та обов'язків, пов'язаних із правом на цю частку, і результатом цього є вихід учасника з товариства.

За систематичне не виконання чи виконання неналежним чином обов'язків, покладених на учасника товариством, або перешкоджання своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, учасника може бути виключено зі складу учасників товариства, хоч він може оскаржити рішення про його виключення.

Кодекс передбачає таке поняття як "вибуття" з товариства у разі смерті фізичної особи – учасника товариства чи припинення юридичної особи – учасника товариства, а також при деяких видах примусової реорганізації юридичної особи.

При припиненні участі в повному товаристві учаснику виплачується грошовий еквівалент вартості частки учасника в спільному капіталі товариства або виділено частку в натурі, якщо таке передбачено в установчому договорі. Строки виплати встановлюються засновницьким договором і законом.

Якщо в акціонерному товаристві й товаристві з обмеженою відповідальністю товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників, то в повному товаристві передбачається звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі, тільки якщо іншого його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.