Загальна характеристика установчих договорів ЄС

Паризький договір про заснування ЄСВС було підписано 18 квітня 1951 р., вступив в силу 1 січня 1957 р. До нього приєдналися 6 країн:

Франція, Італія, ФРГ та країни Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди та Люксембург). Основною метою договору було створення спільного ринку вугільнодобувної та сталеволиварної промисловості. Інститути ЄСВС повинні були забезпечити рівний доступ до джерел виробництва для всіх користувачів, встановити максимально низькі ціни, підтримувати умови, які б забезпечували розвиток виробництва та поліпшення якості продукції. Це було чисто функціональне об'єднання, яке вирішувало конкретні завдання в цих сферах із створенням спільного ринку товарів та послуг в цих галузях. Договором була визначена структура органів: вищий керівний орган - Вище правління, Асамблея. Рада міністрів та Суд. Договір визначив порядок функціонування цих органів, характер взаємовідносин. Вище правління наділялося правом законодавчої ініціативи, одночасно він і приймав рішення, обов'язкові до виконання. Асамблея була дорадчо-консультативним органом. Суд забезпечував дотримання юридично обов'язкових положень договору та актів органів ЄСВС.

Два договори, що були підписані в Римі 25 березня 1957 р. та вступили в силу з ї січня 1958 р. оформили створення Європейського економічного співтовариства(ЄЕС) та Євроатому.Саме договір про ЄЕС визначає сутність та напрямки інтеграції, в ньому викладені загальні цілі та принципи, що характеризують діяльність всіх трьох європейських співтовариств. Договір про ЄЕС спрямовано на забезпечення гармонічного економічного розвитку, стабільного економічного росту. Інструментом досягнення цілей повинно слугувати створення спільного ринку та реалізація 4 свобод: свобода пересування товарів, робочої сили, капіталів та послуг. В договорі були визначені етапи досягнення цілей. На основі Конвенції про спільні інститути, яка була підписана в 1957 р. були створені спільні для всіх співтовариств Парламентська Асамблея та Суд. В 1965 р. було підписано Договір про злиття, який вступив в силу 1967 р. (який створив спільну Комісію та Раду міністрів).

В 1972 р. до ЄЕС вступила Великобританія Ірландія та Данія, в 1979 р. - Греція, 1986 р. - Іспанія та Португалія.

В лютому 1986 р. підписано Єдиний Європейський Акт, вступив в силу з 1 липня 1987 р. Актом передбачалося створення єдиного внутрішнього ринку, сфера компетенції співтовариств поширювалася на сферу соціальної політики, у зв'язку із посиленням навантаження на Суд передбачалося створення Суду першої інстанції, компетенція співтовариств починала поширюватися також на сферу зовнішньої політики.

Маастрихтський договір було підписано 7 лютого 1992 р., вступив в силу 1 листопада І 993 р. Цим договором було створено Європейський Союз, визначено його склад та структуру. Союз створювався на основі європейських співтовариств, спільної зовнішньої політики та безпеки, співробітництва в сфері юстиції та внутрішніх справ. Договором передбачалося побудувати єдиний економічний та валютний союз, ввести єдину валюту.

Амстердамський договір було підписано 2 жовтня 1997 р., весною 1999 р. процедуру ратифікації було завершено і с 1 травня 1999 р. договір вступив в силу,цей договір дає достатньо ясне уявлення про те, в якому напрямку йде еволюція ЄС. В Амстердамський договір були включені положення відносно реформування інститутів Союзу, деталізувалися умови та порядок прийому до складу Союзу нових членів. На цей період вже була згода на прийом до складу Союзу Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Естонії. У зв'язку з цим інститути Союзу ставали недостатньо оперативними і виникала загроза зменшення ефективності діяльності Союзу. Серед новел Амстердамського договору - посилення уваги до захисту прав та свобод людини, договір закріпив "Союз заснований на принципах свободи, демократії, поваги основних прав та свобод та принципах правової держави, які є спільними для всіх держав-членів".

Ніцькаугода 2001 р. була присвячена питанням інституційної реформи. В результаті досягнутих компромісів було визначено нову систему розподілу голосів при голосуванні кваліфікованою більшістю в Раді міністрів, погоджено формування Комісії у форматі до 27 членів, окремо була ухвалена Хартія основних прав ЄС.