Особливостi економiчного, соцiального та полiтичного життя Єгипту у перiод Раннього царства

СТАРОДАВНIЙ ЄГИПЕТ.

Єгипет Раннього та Стародавнього царства.

Природа та населення стародавнього Єгипту.

Пiвнiчно-Схiдна Африка - одне з найдавнiших вогнищ стародавньої цивiлiзацiї. Тут протiкає одна з найдовших рiк свiту - Нiл / єгиптяни називали його " Хапi"/. Довжина Нiлу - 6670 км., ширина - бiля Елефантiни - 500 м., потiм - до одного км., глибина досягає 10 м. Пiсля розливу цiїї рiки земля навколо неї вкривалась намулом i ставала чорною та родючою. Шар намулу досягав десяткiв метрiв.Висока та стабiльна врожайнiсть забезпечувалась щорiчним вiдновленням родючостi грунту, що збагачувався новими вiдкладами намулу, котрий пiд впливом сонячного тепла видiляв сполуки азоту та фосфору, необхiднi для майбутнього врожаю. Таким чином, грунт не потребував додаткових мiнеральних чи органiчних добрив. Єгиптяни називали свою країну " Та Кемет"- Чорна Земля. Там де закiнчувалась чорна земля починався свiт пiщаних та кам"яних пустель: Червона країна, Дезере.

Сучасна назва Єгипет походить вiд стародавнiх грекiв, котрi називали цю країну " Айгюптос", вiд єгипетської назви древньої столицi Хет-ка-Птах, яку греки називали Мемфiсом. Справедливими видаються слова Геродота:" Єгипет - дар Нiлу". Справдi, коли у V тис. до н.е. зменшився вплив вологих вiтрiв, знизився рiвень грунтових вод - наступ пустелi змушував пастушi племена тягнутись до Нiлу, де вони поряд iз збиральництвом, мисливством, рибальством та скотарством займаються вже i землеробством.

Вже в стародавнi часи Єгипет складався з двох частин: Верхнього i Нижнього Єгипту. Верхня країна являла собою смугу землi вздовж течiї рiки вiд перших порогiв. Ширина нiльської долини змiнювалась вiд 1-2 до 20 км. Нижнiй Єгипет - це частина рiки перед впадiнням Нiлу в море. Вона починалась за 200 км. вiд берега моря i являла собою розрiзану рiчковими рукавами заболочену мiсцевiсть. Своєю трикутною формою вона нагадувала букву грецького алфавiту, через що ми сьогоднi називаємо її Дельтою.

Навеснi, коли в горах Ефiопiї тане снiг, а в тропiчнiй Африцi в розпалi дощовий сезон, рiки, якi дають початок Нiловi, одночасно вбирали в себе велику кiлькiсть надлишкової води. В серединi липня повiнь досягала пiвденних кордонiв Єгипту. Потiк води перевищував звичайну норму в десять разiв.

Найвищий рiвень припадав на серпень-вересень i перевищував звичайний на пiвднi на 14 метрiв, а на пiвночi на 8-10 метрiв. В серединi листопада вода починала спадати, а земля вкривалась шаром чорного, дуже родючого намулу, гумусу / так називали часточки, що мiстились у водi/.

Жорстокi умови, з якими зiткнулась бiльшiсть жителiв Єгипту, поставили їх перед вибором. I вони зробили його, вважаючи, що краще згуртуватися i напружено працювати на чорнiй землi, нiж без води i їжi блукати Червоною країною.Долина рiки заселяється починаючи з VI тис. до н.е. Племена, що приходили сюди, говорили рiзними мовами i мали рiзноманiтний зовнiшнiй вигляд. Проте тисячолiття проведенi разом привели до появи їдиного народу - єгиптян. Їхня мова належала до однiїї з африканських груп афразiйських чи семiто-хамiтських, мов. Єгиптяни були середнього зросту, мали широкi плечi, смугляву шкiру та чорне, пряме волосся. Жiнок єгипетськi художники

зображали свiтлiшими / можливо, вони намагались уникнути загару/.

Особливостi економiчного, соцiального та полiтичного життя Єгипту у перiод Раннього царства.

Всi джерела - i єгипетськi i греко-римськi,- першим правителем Єгипту називають царя на iм"я Мiна. Згiдно царських спискiв Манефона - єгипетського жерця, про якого ми вже говорили, i який за правлiння Птолемея II Фiладельфа / 283-246 рр. до н.е./ виклав грецькою мовою iсторiю Єгипту,- саме Мiна об”єднав Єгипет i заснував I династiю.Геродот, посилаючись на слова єгипетських жерцiв, теж називає першим царем Єгипту Мiну, приписує йому заснування Мемфiса та будiвництво в ньому храму бога Птаха / iсторик називає його " святилищем Гефеста"/. Вiдомостi про цього царя подають Дiодор, Плiнiй та Плутарх.

Ймовiрно, Мiна може бути ототожнений з царем, тронне iм"я якого найдавнiший єгипетський лiтопис передає як Хор-Аха /" Хор боїць"/. Ми знаємо, що у цього правителя були попередники, при чому влада деяких з них поширювалась на обидвi частини країни. Разом з тим не можна вважати, що Мiна завершив об”єднання країни, оскiльки i пiсля нього боротьба з Нижнiм Єгиптом тривала i припинилась остаточно лише при II династiї.

Задовго до Мiни, в умовах штучного зрошення, мiсце родової общини займає сусiдська землеробська община. Вождi та старiйшини органiзовують колектив на виконання складних робiт. В часи, що передували утворенню об”єднаної держави, в Єгиптi iснувало кiлька десяткiв областей /"сепат"/, якi ми називаємо номами / грецький термiн/. Кожен ном мав власну територiю, котра була пов"язана з мiсцевою системою дамб, загат та каналiв. Адмiнiстративним центром його було оточене стiнами поселення в якому перебував правитель ному / номарх/ разом зi своїми наближеними. Тут же був храм мiсцевого божества. На всiй територiї Єгипту було утворено коло 40 номiв.

Утворення номiв не могло вирiшити всi проблеми єгиптян. В руки археологiв, котрi починаючи з 1895 року ретельно i методично розкопували найдавнiшу цивiлiзацiю, попали таблички додинастичного часу / видiляють перший i другий додинастичнi перiоди - приблизно друга половина IV тис. до н.е./ на котрих символами зображенi вiйни i жорстокi сутички на землi i на рiцi, полоненi, зв"язанi один з одним, захоплення черiд худоби. Сильнiшi номи прагнули пiдкорити слабших сусiдiв. Таким чином в Єгиптi утворювались об”єднання номiв, очолювали якi правителi нома-переможця.

В кiнцi IV тис. в країнi залишилось два великi утворення: Верхнiй Єгипет та Нижнiй Єгипет.

Центр Верхнього Єгипту був у мiстi Гiєраклеополь, а Нижнього - у мiстi Буто. Правитель Верхнього Єгипту носив на головi корону бiлого кольору, а Нижнього - Червоного.

Звичайно вiйни були бiдою для єгиптян, однак утворення номових об”єднань давало змогу удосконалити iригацiйну систему, полегшувало її ремонт. При цьому були створенi органи управлiння, котрi керували цими роботами. Для управлiння необхiдне було письмо i єгиптяни створюють його в кiнцi IV тис. до н.е. - першими в свiтi. Десь в той час, тобто наприкiнцi IV тис. до н.е., вiдбувається об”єднання країни, iнiцiаторами якого виступають правителi Верхнього Єгипту. Ми не знаємо нi хто перший об”єднав пiд своєю владою обидвi частини країни, нi коли це було,- мабуть, задовго до Мiни.

Взагалi будь якi дати додинастичного часу чи перiоду Раннього царства слiд розглядати як умовнi. Десь коло 3000 р. до н.е. починається правлiння Мiни, а з ним i першої династiї. Раннiм царством ми називаємо перiод правлiння двох перших династiй / коло 3000-2800 рр. до н.е./. Царi перших двох династiй були родом, мабуть, з верхньоєгипетського ному Тiнiса / в середнiй частинi Верхнього Єгипту/. Звiдти ж були i попередники Мiни, тобто царi додинастичної епохи.

Згiдно традицiї Мiна побудував боговi Птаху, який за єгипетськими вiруваннями створив свiт - храм, а собi - палац. Вiд назви палацу - Пер Ао -

Великий Дiм - утворилось слово " фараон". Фараон очолював державу. Тепер вiн носив двi корони: бiлу i червону, вставленi одна в одну. Разом з тим єднiсть не була мiцною. Перiод Раннього царства єгиптяни називали боротьбою Очеретинки з Бджолою / багатого очеретом Нижнього Єгипту i багатого вуликами Верхнього Єгипту/. Останнє вiдоме нам повстання Нижнього Єгипту припадає на кiнець правлiння II династiї, при чому загинуло бiльше 47 тис. повстанцiв.

Ще з додинастичних часiв царi незмiнно iменували себе Хорами / Хор, чи Гор - бог сонця/. Однак, один з царiв II династiї проголосив себе Сетом - противником Хора. Пiсля нього, вже в самому кiнцi II династiї правив цар, в титулатурi якого спiвiснували поруч i Хор i Сет. Можливо, це вiдображення якихось внутрiполiтичних процесiв, суть яких нам невiдома. Врештi решт все це завершилось вiдновленням попереднiх " позицiй" Хора, а iм"я Сета зникає з тронної царської титулатури.

Мабуть, iснувало вже якесь постiйне вiйсько. Царi перших двох династiй, окрiм придушення сепаратизму Пiвночi, здiйснюють постiйнi походи на схiд, захiд i пiвдень. Пiдтверджують це i знаки воїна з луком в руцi, котрi дiйшли до нас з часiв I династiї.

Раннє царство - це час складання загальноєгипетського державного апарату. До традицiйних вiдомств i посад, що iснували ще в додинастичний перiод, додаються новi, покликанi удосконалити систему управлiння. Вельможi, що посiдали найбiльш важливi посади, вiдiгравали в державi значну роль. Їхнi поховання нагадують царськi: велика гробниця заповнена рiзноманiтним добром, оточують вельможу, як i царя, його люди, улюбленi тварини. Ми знаємо, що в серединi царського господарства були видiленi " дiм царя" i " дiм царiвни". Мабуть, iснували i нецарськi господарства вельмож. Отже знать, будучи в економiчному планi потужною силою, повинна була мати i значну полiтичну вагу.

Археологiчнi данi свiдчать про iснування чисельної середної верстви в серединi правлiння I династiї. Разом з тим зустрiчаємо поховання надзвичайно бiднi: без труни, з найпростiшим глиняним посудом, а деякi навiть i без таких простих речей. Таким чином, аналiз поховань часiв I та II династiй доводить iснування рiзкої майнової диференцiацiї в перiод Раннього царства. Про методи ж експлуатацiї людей, що працювали в царському господарствi чи господарствах знатi ми нiчого не знаємо.

Вже на початку першої династiї у великiй кiлькостi виготовляли рiзноманiтнi мiднi знаряддя. Про їх досконалiсть говорить те, що цi ж типи знарядь продовжували виготовляти без змiн i в перiод Стародавнього царства. Поряд з мiдними, продовжують широко використовувати крем"янi знаряддя. В будiвництвi використовують камiнь, правда в незначних масштабах. У великiй кiлькостi виготовляють посуд з обпаленої глини / не вiдомо чи знали вже гончарне коло/. Крiм того користувались посудом з так званого єгипетського фаянсу / особлива, тверда, на поверхнi склоподiбна, маса/, мiдi, каменю / переважно алебастру/.

Будували в основному з цегли-сирцю. Однак використовували в будiвництвi i дерево, в обробцi якого досягли високої майстерностi. В перiод Раннього царства країна була багатша на дерево нiж в пiзнiшi часи. Легше було добути слонову кiстку, нiж при наступних династiях. З неї виготовляли рiзноманiтнi речi, якими користувались представники вищих та середнiх верств суспiльства.

У сiльському господарствi використовують знаряддя по сутi iдентичнi знаряддям пiзнiшого Стародавнього царства: плуг, мотика, дерев"янi серпи з крем"яними вкладками. Бцуло розвинуте льонарство, користувались ткацьким верстатом виготовляючи полотно високої якостi. Процвiтало виноградарство - в основному, мабуть, в Нижньому Єгиптi.

У скотарствi продукували бикiв, ослiв, кiз, баранiв з великими рогами / ця порода потiм зникає/.

Отже: природнi умови долини Нiлу дозволили наприкiнцi IV - поч. III тис. до н.е., використовуючи недосконалi ще знаряддя працi, одержувати високi врожає i створити одну з перших держав свiту.