Розквiт давньоєгипетської держави у перiод Стародавнього царства

Стародавнiм царством ми називаємо перiод iсторiї стародавнього Єгипту, що охоплюї бiльше нiж п"ятсот рокiв: поч. XXVIII ст. до н.е. - сер. XXIII ст. до н.е., i включає в себе правлiння III, IV, V i VI манефоновських династiй. Засновник III династiї i Стародавнього царства в цiлому - Джосер, - вiдомий перш за все тим, що саме для нього була збудована перша в iсторiї стародавнього Єгипту пiрамiда. Ця велична 60-метрова ступiнчата споруда, перед якою тмянiють попереднi досягнення єгипетських будiвничих, є символом нової епохи в iсторiї стародавнього Єгипту.

Про III династiю ми знаємо дуже мало. Набагато бiльше вiдомостей дiйшло до нас вiд перiоду правлiння IV династiї. Засновник її - Снофру,- проводив активну зовнiшню полiтику,здiйснював вiйськовi походи проти ефiопiв, лiвiйцiв, - приводячи тисячi полонених, десятки i сотнi тисяч голiв худоби. Вiд цього царя дiйшло до нас двi пiрпмiди, висота однiїї 100 м., другої- 99м./ другу довелось спорудити, оскiльки перша вийшла не зовсiм вдало/. Однак найбiльшу пiрамiду було збудовано для сина i спадкоїмця Снофру - Хуфу /Хеопса/. її висота перевищувала 146 м., площа основи дорiвнювала 54.300 кв.м.

Саме при Хуфу самодержавство єгипетських фараонiв досягає найвищого рiвня. Однак вже при його синi i спадкоїмцi Джедефрi воно дещо похитнулось. Про це говорять i значно меньшi розмiри його пiрамiди, довжина сторони основи якої дорiвнювала 100 м. Якщо Хуфу вважав себе другим сонцем, то Джедефр першим з єгипетських царiв називає себе сином Сонця /" сином Ра"/.

Наступний правитель - молодший син Хуфу Хафра / Хефрен/,- спорудив пiрамiду майже таку як його батько: висота 143,5 м., довжина сторони основи 215,5 м. Вона видавалась навiть вищою за батькiвську, оскiльки стояла на бiльш високому мiсцi, i мала бiльш пишне облицювання. У поминальних спорудах Хафра зустрiчаються величезнi кам"янi брили вагою до 425 тон. При ньому ж, мабуть, з природної скелi було висiчено величезного сфiнкса висотою 20 м., з головою цього царя.

Iз збiльшенням розмiрiв пiрамiд спостерiгається i збiльшення розмiрiв гробниць знатi. Слiд зазначити, що при IV династiї вельможi значною мiрою складались з царських родичiв. В кiнцi правлiння IV династiї в країнi, ймовiрно, мала мiсце якась внутрiшня боротьба, проте нiчого певного сказати ми не можемо. В цих умовах до влади приходить засновник V династiї Усеркаф. Будуються пишнi поминальнi храми, проте пiрамiди не йдуть в нiяке порiвняння з пiрамiдами Хуфу чи Хафра. Царi V династiї прагнули пiдкреслити свою прихильнiсть сонцю, майже кожен з них пiд час свого правлiнняспорудив сонячний храм.

На фонi зменшення розмiрiв царських пiрамiд, збiльшуються гробницi знатi, якi поступово перетворюються в справжнi кам"янi палаци. Поступово царi V династiї змушенi поступатись важливiшими державними посадами, якi вiдтепер обiймають не родичi царя, а представники вельможної знатi.

Ми не знаємо як прийшла до влади VI династiя. її засновник Тетi /Ататi/, за словами Манефона, був убитий власними тiлоохоронцями. Будуються досить високi пiрамiди - до 100 м. висотою, проте якiсть робiт невисока i жодна з них не дiйшла до нас в належному станi. Припинилось будiвництво сонячних храмiв. Ще пишнiшими стають гробницi знатi. Проте спостерiгається нове явище - зростання ролi i значення мiсцевої, нестоличної знатi. Правителi VI династiї, як i попередники, здiйснювали частi вiйськовi походи за межi країни, а також вели обмiн з iншими народами.

Говорячи про будiвництво пiрамiд, розумiємо, що таке зрушення у будiвельнiй справi свiдчить про господарське пiднесення в Єгиптi перiоду Стародавнього царства. Чим же викликане це пiднесення?

Стародавнє царство у великiй кiлькостi використовує мiднi знаряддя. Оскiльки мiдь - метал м"який, їй надавали твердостi холодним куванням, а виготовляючи пили та свердла використовували пiсок, крупинки якого, в”єдаючись в мiдь, рiзали камiнь. Разом з тим, господарство того часу е могло обiйтись без кам"яних знарядь. Але якiсть цих знарядь, по сутi, не вiдрiзняється вiд того, що було вже в перiод Раннього царства. Особливо показова тут ситуацiя iз землеробськими знаряддями, оскiльки саме землеробство було основою економiки Стародавнього царства. Так от i плуг, i мотика, i серп приблизно тi ж, що i в Ранньому царствi. Вирощували в основному тi ж культури, розводили ту ж худобу. Таким чином в сiльському господарствi, як i у виробництвi знарядь працi, якiсних змiн при переходi до Стародавнього царства немає. Мабуть зменшились запаси деревини. Разом з тим перiоду V династiї стосується зображення гончарного кола, хоча його могли знати i ранiше.

Таким чином шукати передумови господарського пiднесення Єгипетської держави перiоду Стародавнього царства слiд в першу чергу у завершеннi об”єднання країни, припиненнi боротьби мiж Пiвнiччю та Пiвднем i вивiльненнi великої кiлькостi робочих рук.

Вiдповiвши на запитання що дало можливiсть побудувати такi грандiознi споруди, ми постаємо перед питанням: для чого це було зроблено? Висловлювались i висловлюються рiзнi думки. Мабуть, пiрамiда повинна була назавжди зберегти iм"я царя, а це, згiдно уявлень сучасникiв, давало йому можливiсть iснувати вiчно.

В Стародавньому царствi iснували господарства 4-х типiв: царське, храмове, вельможе та дрiбне. Провiдне мiсце в господарствi країни належало вельможому господарству. Мабуть саме у господарствах такого типу була задiяна бiльша частина працездатного населення країни. Ймовiрно, вельможе господарство складалось з господарств у Верхньому та Нижньому Єгиптi. Крiм виробництва продукцiї сiльського господарства, вельможi господарства продукували i вироби ремесла, до їх складу входили великi ремiсничi майстернi. Засоби виробицтва в майстернях, як i зерно для посiву i упряжки належали господарю. Люди, що працювали в господарствi, цим господарством i утримувались. Господарство забезпечувало їжею як робiтникiв в полi, так i в майстернях. Праця була, мабуть, примусовою,- iснували наглядачi, якi користувались важким джгутом чи палицею. Разом з тим, працiвники вельможних господарств не були рабами, а самi цi господарства не базувались на рабствi. Праця органiзовувалась за принципом " загонiв", якi виконували будь-яку роботу, на яку їх спрямовували.

Царське господарство i господарства храмовi були за своєю суттю подiбнi до господарств вельмож. Разом з тим розмiри царського господарства вимагали бiльшої роздрiбленостi в управлiннi. Храмовi господарства, як i самi храми Стародавнього царства, були скромними. Жерцi, службовцi та робiтники храмiв, одержуючи царськi льготнi грамоти, звiльнялись вiд царських чи iнших робiт. Недоторканим вважалось храмове майно.

Iснували i дрiбнi господарства, було їх, мабуть, немало. Але сказати щось певне про них ми не можемо.

У Стародавньому царствi iснувало рабство. Людей можна було продавати i купiвати, при чому такi угоди закрiплялись купчими. Крiм того людей заповiдали i спадкували. Проте рабство, мабуть, в цей перiод не виходить за межi домашнього. Раби поповнювались за рахунок захоплених у вiйськових походах, що здiйснювались у сусiднi країни. Боргового рабства, мабуть, не було,- про це мовчать джерела та й низький рiвень розвитку товарно-грошових вiдносин не сприяв цьому.

Данi, якi ми маємо, свiдчать, що у Стародавньому царствi не було купцiв. Iснувала мiнова торгiвля, при якiй рибу, наприклад, можна було обмiняти на взуття чи щось iнше. Однак оцiнювали предмети у зернi, а можливо i у металi, якi таким чином виступали мiрилом вартостi. Мiжнародну торгiвлю здiйснювали чиновники царя, десь вимiнюючи потрiбнi речi, а десь, можливо, забираючи силою. Предметом такої торгiвлi, наприклад, було добротне будiвельне дерево. Пiд час правлiння засновника IV династiї Снофру в Єгипет прибули 40 суден з кедром, з якого спорудили корабель понад 50 м. довжиною i виготовили палацовi дверi.

Єгипетськi трудiвники, руками яких створювались тi чи iншi блага, в матерiальному планi жили значно гiрше нiж вельможi - власники господарств. Одяг мужчин складався лише iз куска тканини навколо стегон чи навiть пояса з клаптями спереду. Працювали часто оголеними. Жiнки носили вузьку сорочку без рукавiв. Взуття простi трудiвники, мабуть, не носили. Дiти взагалi не мали нiякого одягу. Багато хто не лише не мав одягу, а навiть полотна, в якому його можна було б поховати. Пiсля смертi, як вiрили єгиптяни, такого нещасного чекали голод, спрага i повне знищення.

Жiнка, за своїм правовим становищеммало чим вiдрiзнялась вiд мужчини. Знатнi жiнки могли одержати освiту, розпоряджатися своїми володiннями, перебувати на державнiй службi i займатись наукою.

Посилення позицiй номової знатi супроводжувалось послабленням центральної влади. Влада Мемфiса над Єгиптом стає номiнальною. I у ХХIII ст. до н.е. держава розпадається на ряд незалежних областей-номiв, що воюють мiж собою. Це вважається кiнцем Стародавнього царства.