Ускладнення туберкульозу легень

Кровохаркання і легенева кровотеча

Частіше є ускладненням фіброзно-кавернозного, інфільтративного з наявністю деструкції, циротичного ТБ легень.

Кровохаркання – цевиділення при кашлі згустків або прожилок крові чи окремих плювків. За добу виділяється до 50 мл крові.

Кровотеча - хворий відкашлює одночасно 50-100 мл крові.

Джерело кровохаркання (кровотечі) - легеневі та бронхіальні судини. Легенева кровотеча, як правило, виникає з бронхіальних судин. Приблизно 95% крові у легені постачається системою легеневої артерії, а 5% - бронхіальними артеріями.

Патогенез

Per diapedеsіn Per rhexin

порушення проникності дрібних порушення цілісності судин -

судин і капілярів легень, яке відбувається розрив судин

зумовлено специфічними внаслідок арозії або

запальними змінами в легенях, механічного розриву стінки

впливом токсичних речовин великої судини

на стінку судин

Фактори, що сприяють виникненню кровохаркання та легеневої кровотечі

1. Підвищення тиску в судинах малого кола кровообігу.

2. Порушення згортання крові.

3. Підвищення фібринолітичної активності крові.

4. Підвищення проникності судинної стінки.

Основні ознаки кровохаркання, легеневої кровотечі

1. Кров з легень виділяється під час кашлю; не існує легеневого кровохаркання і кровотечі без кашлю.

2. Кров яскраво-червоного кольору.

3. Кров пінява.

Лікування

Проводиться в залежності від патогенезу легеневого кровохаркання та кровотечі. Передбачає надання долікарської та спеціалізованої допомоги.

Долікарська допомога.:забезпечення напівсидячого положення (полегшується відкашлювання згустків крові), накладання джгутів на нижні кінцівки (при стисненні тканин у кров поступає тканинний тромбопластин; через кожні 30 хв. їх розпускають на 5-10 хв.).

Спеціалізована допомога.

1.Лікування туберкульозу.

2.Зменшення тиску в судинах:

а) спазмолітики:

- еуфілін - вводять внутрішньом’язово (24%-1мл) або внутрішньовенно (2,4%-10мл), папаверину гідрохлорид (2% - 1-2мл) внутрішньовенно або підшкірно чи гідрований папаверин - но-шпа (2% - 2-4мл) внутрішньовенно або підшкірно;

б) гангліоблокатори: бензогексоній – 2.5%-1мл внутрішньом’язово, пентамін 0 5% - 0,5-1мл внутрішньом’язово або внутрішньовеннона 20мл ізотонічного розчину, арфо над – 5%-5мл на 5% розчині глюкози внутрішньовенно краплинно, пірилен (0,01 г 3 рази на день) або темехін (0,001 2-3 рази на день).

Призначення гангліоблокаторів контролюють величиною систолічного тиску у великому колі кровообігу. На плечовій артерії воно має бути не нижче 80 мм рт. ст;

в)протикашльові засоби - кашель може провокувати кровохаркання внаслідок зростання тиску в легеневій артерії. З цією ж метою призначають і атропіну сульфат (0,1% - 1мл) підшкірно, бо він пригнічує кашльовий рефлекс.

3. Підвищення згортання крові :

- дицинон (етамзилат натрію) 12,5%-2млвнутрішньовенно чи підшкірно;

- гемофобін - 1,5%-5-10мл внутрішньовенно або 3% розчину по 1 ст. ложці 3-4 рази на день;

- фібриноген(при гіпофібриногенемії) -1-4г на добу вводять внутрішньовенно краплинно, розчинивши у воді для ін’єкцій;

- свіжозаморожена плазма – 100-200мл;

- вікасол – 1%- 1-2мл доцільно застосовувати у разі порушенні протромбіноутворювальної функції печінки.

3. Зниження фібринолітичної активності крові:

синтетичні інгібітори:

- амінокапронова кислота - 5% розчин у ізотонічному розчині натрію хлориду (до 100мл) вводять внутрішньовенно краплинно 2-4 рази на добу; при кровохарканнях можливе пероральне призначення по 3-4 рази на добу;

- амбен - 1%-5мл розчин внутрішньом’язово або внутрішньовенно;

природні інгібітори:

- контрикал, трасилол - 10 000-20 000 ОД внутрішньовенно краплинно у ізотонічному розчині натрію хлориду.

4. Зменшення проникності стінки легеневих судин:

- кальцію глюконат - внутрішньовенно або внутрішньом’язово (10%-10мл) чи внутрішньо (2 г 2-4 рази на день), кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно (10%-10мл);

- галаскорбін (0,5г тричі на день) або аскорбінову кислоту (0,1г 3-5 разів на день) або натрію аскорбінат (5% - 1-3мл 1 - 2 рази на день внутрішньом’язово або внутрішньовенно).

Спонтанний пневмоторакс (СП)

(грец. pneuma – повітря + thõrax – панцир, грудь) – патологічний стан, що характеризується надходженням повітря до плевральної порожнини при відсутності ураження грудної порожнини.

Хронічне легеневе серце (ХЛС)

Легеневе серце – це гіпертрофія і (або) дилятація правого шлуночка, що розвиваються в результаті гіпертензії в малому колі кровообігу, яка виникає внаслідок ураження бронхолегеневого апарату.

Залежно від патогенезу і клінічного перебігу розрізняють гостре, підгостре,хронічне легеневе серце.

Гіпертензія малого кола кровообігу– основна причина розвитку ХЛС.