Тема: Модерністська проза на початку XX ст

КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ СЛАВІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ІCТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

(для філологічних спеціальностей)

Київ - 2008

Методичні вказівки і матеріали для проведення семінарських занять „Історія зарубіжної літератури ХХ століття” / Укладач: к. філол. н., доц. Кривенко С.М. – К.: КСУ, 2008. – 65 с.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття № 1

Тема: Формування нових принципів і структур художнього мислення і творчості в поезії початку ХХ ст.

План

1. Глибинні зрушення в поезії XX ст. Пошуки нових засад і форм зображення світу й відтворення людських почуттів у західній поезії на початку XX ст.

2. Широкий спектр літературних течій модернізму й авангардизму (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм та ін.) та їх художніх програм.

3. Найвідоміші представники авангардистської й модерністської течій першої половини XX ст. (Г. Аполлінер, П. Елюар, Т. С. Еліот, Г. Тракль, Р. М. Рільке, Ф. Гарсіа Лорка, В. Незвал, К. І. Галчинський, Ю. Тувім та ін.)

Гійом Аполлінер

1. Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду; сутність його поетичної реформи.

2. Шлях французького поета Г. Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Неоромантичний характер ранньої поезії („Рейнські вірші”). Зближення з П. Пікассо і його роль у переході Г. Аполлінера до авангардизму.

3. Зміна позиції щодо життя, утвердження активно-творчого ставлення до нього. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження „прямим словом”.

4. Введення в поезію техніки симультанеїзму – розгортання в одній площині віддалених у часі й просторі, каузально (причинно-наслідково) не пов’язаних мотивів і образів. Поема „Зона” в цьому аспекті.

5. Змалювання почуттів особистості в урбанізованому динамічному світі; засоби створення епічної панорами міста та Всесвіту в поезіях збірки „Алкоголі. Вірші 1898-1913 рр.”. Збірка „Каліграми”. Жанр віршів-каліграм.

6. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього („Узвишшя”).

7. Осмислення трагедії Першої світової війни в поезії „Зарізана голубка і водограй”; символіка образів та новаторство візуального оформлення твору.

8. Роль Гійома Аполлінера в розвиткові французької і європейської авангардистської поезії. Аполлінер і український авангард.

"Лорелея", "Міст Мірабо", "Пісня нелюбого",”Молочна Путь, сяйлива сестро...”, "Зарізана голубка й водограй", “Зона”, “Узвишшя”.

Для вивчення напам'ять. Гійом Аполлінер. „Міст Мірабо”.

Под мостом Мирабо струится Сена
Так и любовь
Бежит у тебя у меня
Печаль и радость крутнява безумная

Пусть бьют часы ночь наступает
Проходят дни и я еще есть

Рука в руке постойте глаза в глаза
Под мостом рук
Вода течет плещется
От вечных взглядов отдохнуть хочет

Пусть бьют часы ночь наступает
Проходят дни и я еще есть

Любовь всплыл как вода бегущая
Любовь истек
Жизнь шествие тягучая
Надежда неуемная страстная

Пусть бьют часы ночь наступает
Проходят дни и я еще есть

Проходят дни часы и минуты
Пройдет любовь
И опять не вернется
Под мостом Мирабо пусть Сена течет

Пусть бьют часы ночь наступает
Проходят дни и я еще есть

Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Балашова Т.В. Франц. поэзия ХХ в. – М., 1982.

Буачидзе Г.С. Аполлинер и пути развития французской поэзии. – Тбилиси, 1989.

Великовский С. Книга лирики Аполлинера // Аполлинер. Избранная лирика. – М., 1985.

Иванов Вяч. Вс. Маяковский, Ницше и Аполлинер // Поэзия и живопись. – М., 2000.

Пессис Б. От ХIХ к ХХ веку. Традиция и новаторство в франц. литературе. – М., 1979.

Хартвиг Ю. Аполлинер. – М., 1971.

Яснов М. Эстетическая хирургия Гийома Аполлинера // Аполлинер Г. Эстетическая хирургия: Лирика. Проза. Театр. – С.-Пб, 1999.

Яснов М. «Золотые сны» перевода // Канун: Альманах. – С.-Пб., 1999. – Вып. 5.

Голенищев-Кутузов И. Н. Гийом Аполлинер, его друзья и последователи // Голенищев-Кутузов И. Н. Романские литературы. – М., 1975.

Коптілов В. Клич Орфея // Всесвіт. – 1970. – № 7.

Наливайко Д. Горизонти і міражі французької поезії кінця ХІХ – ХХ століть // Всесвіт. – 1999. – № 3.

Наливайко Д. Шляхами оновлення поезії // Аполлінер Г. Поезії. – К., 1984.

Твори:

Аполлинер Г. Стихи. – М., 1967.

Аполлинер Г. Избранная лирика. – М., 1985.

Аполлінер Г. Поезії. К., 1984.

[Вірші] // Лукаш М.О. Від Бокаччо до Аполлінера. – К., 1990.

Аполлинер Г. Проза. – М., 2001.

Семінарське заняття № 2

Тема: Модерністська проза на початку XX ст.

План

1. Загальна характеристика модернізму в мистецтві та літературі на поч. ХХ ст.

2. Засновники європейської модерністської прози (М. Пруст, Дж. Джойс, Ф. Кафка); їх найзначніші художні досягнення.

3. Головні шляхи оновлення європейської прози: експресіонізм (Ф. Кафка), „потік свідомості” (М. Пруст), інтелектуальна проза (Т. Манн, Г. Гессе).

Франц Кафка

1. Ф. Кафка – австрійський письменник-модерніст. Життєвий і творчий шлях письменника.

2. Головні конфлікти життя, що визначили проблематику творчості: драматичні взаємини з батьком, суперечливе ставлення до одруження, двоїсте ставлення до власної творчості.

3. Відчуження людини і дегуманізація світу – провідна тема творчості письменника. Міфологізм Ф. Кафки як літературна міфотворчість. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні „Перевтілення”.

4. Зображення трагедії відчуження особистості в оповіданні. Образ Грегора Замзи як гротескний літературний „автопортрет” письменника, символічне уособлення типу „маленької людини” XX ст. та вираження тотальної самотності і відчуження людини. Сутність конфлікту Грегора із родиною.

5. Особливості стилю Ф. Кафки, поєднання реальності і міфотворчості („Перевтілення” як оповідання-міф), „протоколу” й фантасмагорії.

6. Символічний код оповідання. Розкриття сенсу центральної метафори; поєднання фантастичного та натуралістичного, трагічного та іронічного начал. Гротеск як ерзац трагіки.

7. Місце Ф. Кафки у світовій літературі.

„Перевтілення”

Томас Манн

1. Життєвий і творчий шлях письменника, його активно-гуманістична життєва позиція.

2. Напруженість передвоєнної ситуації в Європі, пройнятої нацистськими ідеями, і тривожний настрій повісті „Маріо і чарівник” (авторське жанровизначення „експромтом народжена повість”) .

3. Алегоричність і паралелізм у творі. Зображення ситуації „маніпулювання натовпом”. Гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції тоталітарними режимами свідомістю людей.

4. Втілення в образі „чарівника” „сильної особистості”, котра має гіпнотичну владу над людьми; викриття антигуманної сутності цієї влади.

5. Віра письменника в здатність особистості до збереження свого „я”. Перемога людського розуму та гідності – сенс бунту Маріо. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму. Художні особливості повісті.

„Маріо і чарівник”

Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Франц Кафка

Днепров В. Метафорический роман Франца Кафки // Днепров В. Идеи времени и форми времени. – Ленинград, 1980.

Затонский Д. В. Франц Кафка и проблемы модернизма. – М., 1965.

Затонський Д. Франц Кафка, яким він був у дійсності // Всесвіт. – 1963. – №12.

Затонський Д. Франц Кафка // Всесвіт. – 1983. – № 7.

Сучков Б. Франц Кафка // Сучков Б. Лики времени. – М., 1976.

Сучков Б.Л. Франц Кафка // Сучков Б.Л. Собрание сочинений: В 3 т. – М., 1987. – Т. 2.

Набоков В. В. Лекции по зарубежной литературе. – М., 1998.

Набоков В. Франц Кафка // Всесвіт. – 1993. – № 3-4.

Ніколенко О. Духовні „перевтілення” героїв Ф. Кафки та М. Хвильового // Всесвітня література та культура. – 2000. – № 2.

Твори:

Кафка Ф. Собрание сочинений: В 4 т. – С-Пб., 1995.

Кафка Ф. Кочегар: Розд. з роману „Америка”. Перевтілення // Всесвіт. – 1963. – № 12.

Кафка Ф. Новели. – Мюнхен, 1972.

Кафка Ф. Оповідання. – Мюнхен, 1989.

Кафка Ф. [Оповідання] // Всесвіт. – 1993. – № 3-4;

Кафка Ф. Перевтілення // Вікно в світ. – 1998. – № 3.

Кафка Ф. Процес: Роман і оповідання. – К., 1999;

Кафка Ф. Щоденники 1910-1923. – К., 2000.

Кафка Ф. Из дневников. Письмо к отцу. – М., 1988.

Кафка Ф. Процесс. Замок. Новеллы и притчи. Из дневников. – М., 1989.

Кафка Ф. Дневники. – М., 1998.

Томас Манн

Волгина А. и др. Томас Манн. Биобиблиографический указатель. – М., 1979.

Адмони В.Г., Сильман Т.И. Томас Манн: Очерк творчества. – Ленинград, 1960.

Апт С.Е. Томас Манн. – М., 1972.

Апт С.К. Над страницами Томаса Манна. – М., 1980.

Виммер Р. „И конец мой безнадежен...” Последние годы жизни Томаса Манна // Вопросы философии. – 2001. – № 12.

Волощук Е. Труды и соблазны святого Себастиана ХХ века (три новеллы о художнике Т.Манна) // Вікно в світ. – 1999. – № 2.

Дирзен И. Эпическое искусство Томаса Манна: Мировоззрение и жизнь. – М., 1981.

Затонский Д.В. Томас Манн як представник епохи // Затонский Д.В. Шлях через ХХ століття. – К., 1978.

Затонский Д.В. Волшебные горы Томаса Манна // Литературное обозрение. – 1975. – № 6.

Кургинян М.С. Романы Томаса Манна. – М., 1975.

Лем С. Мифотворчество Т. Манна // Новый мир. – 1970. – № 6.

Паси И. Талант и время: Т. Манн „Доктор Фаустус” // Паси И. Літературно-философские етюды. – М., 1974.

Русакова А. Томас Манн. – Ленинград, 1975.

Скуратовський В.Л. Мистецькі проблеми в німецькому романі ХХ ст. – К., 1972.

Федоров А.А. Томас Манн: Время шедевров. – М., 1981.

Ященко Є. Велич Томаса Манна // Всесвіт. – 1992. – № 5-6.

Генрих Манн / Томас Манн: Эпоха, жизнь, творчество. Переписка, статьи. – М., 1988.

Твори:

Манн Т. Будденброки. – К., 1973.

Манн Т. Трістан. – К., 1975.

Манн Т. Собрание сочинений: В 10 т. – М., 1960.

Манн Т. Иосиф и его братья: В 2 т. – М., 1987.

Семінарське заняття № 3