Тема: Література французького екзистенціалізму. Творчість

Альбера Камю

План

1. Поняття про літературу екзистенціалізму, пошуки нових форм і засобів вираження у творчості екзистенціалістів (роман-притча, роман-парабола, літературне есе та ін.). Течії екзистенціалізму (релігійна і атеїстична).

Альбер Камю

1. А. Камю– французький письменник, його життєвий і творчий шлях, філософські й естетичні погляди. А. Камю і екзистенціалізм. Нобелівська премія 1957 р.

2. Інтелектуальна проза А.Камю: есе, романи, драматургія, їх внутрішня спорідненість. Відчуження людини й абсурдність буття як провідні мотиви творчості.

3. Зображення в повісті „Сторонній” теми „абсурдності” буття, що розкривається в потоці свідомості внутрішньо спустошеного героя. Його прагнення створити для себе своєрідний оазис безпосередньо-чуттєвого існування, де людина залишається наодинці з природою та своїми інстинктами. Згубність такого буття для Мерсо, що призводить до безглуздого вбивства, засудження і страти. Смертна кара як суспільна помста головному героєві.

4. Мерсо як своєрідний тип „природної людини”, „людини абсурду”; елементарність, єдність з природою, сторонність в соціумі. Відчуженість головного героя, її всеохопний характер. Суперечливість образу.

5. Роман „Чума” як еволюція “від естетики абсурду до естетики бунту”. Показ в ньому найвищої мужності людини в боротьбі з безглуздістю буття.

6. Метафізика абсурду й етика трагічного стоїцизму в творі. Притчевий характер роману. Алегоричне зображення французького Руху Опору та „дослідження” екзистенційної ситуації зіткнення людини з вселенським абсурдом як підтекст сюжету про боротьбу оранців з чумою. Глибинний філософський зміст („поширення образу чуми на буття в цілому”). Багатозначність метафори „чуми”.

7. Екзистенціалістська забарвленість проблем пізнання сенсу буття у „межовій ситуації”, бунту і свободи людини в абсурдному світі. Проблема вибору людини в „межовій ситуації” та відповідальності за цей вибір. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах Ріє, Тарру, Грана, отця Панлю, Рамбера, Коттара.

8. Роман „Чума” як узагальнене трактування зла в контексті людського буття і як ствердження необхідності боротьби з ним при неможливості повного й остаточного подолання. Особливості композиції й стилю.

9. Повість „Падіння” А. Камю як свідчення кардинальних змін у свідомості зрілого письменника. Сповідь „облудного пророка” у творі, що був добропорядним міщанином, а згодом відчув себе „абсурдним героєм”, усвідомив егоїстичну сутність своєї „гуманності”. „Психологічна оголеність” образу.

10.Дволикість Жана-Батіста Кламанса: схильність до покути, щирість, одержимість викриття себе колишнього та байдужість, егоїзм і самозакоханість, фальш і лицемірство, видавана порядність та ін.

11.Виявлення сутності Кламанса в його головній турботі (прагненні виправдати себе) та головній якості (нездатності любити).

12.Причини зародження сумнівів героя в самому собі та „роботи свідомості”, що привели до самоусвідомлення й переоцінки. Неспроможність його до морального відродження.

13.Особливості стилю повісті (барокової манери – риторичні звороти й прикраси, велемовний пафос самокатування, багатство метафоричної та іншої образної лексики).

14.А. Камю– драматург. Використання ним у драматургії відомих фольклорних і античних сюжетів. Запозиченість сюжету в п’єсі „Калігула”. Своєрідність інтерпретації фактів французького автора, на відміну від античного. Філософський характер твору. Злободенність заклику до опору проти тиранії.

15.Розкриття проблеми метафізичного бунту в п’єсі „Калігула”, утвердження в ній абсурдності буття й непізнаваності світу. Своєрідність образу римського імператора, його алегоричний характер. Тема свободи морального вибору в п’єсі.

„Сторонній”, „Калігула”, „Чума”, „Падіння”

Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Білоцерківець Н. Воскресіння „Калігули”// Всесвіт. – 1988. – № 7.

Великовский С.И. Грани „несчастного сознания”: Театр, проза, философская эссеистика, эстетика Альбера Камю. – М., 1973.

Великовский С. „Проклятне вопросы” Камю // Камю А. Чума. – С.-Петербург, 2000.

Долгов К.М. От Кьеркегора до Камю: Философия. Эстетика. Культура. – М., 1990.

Долгов К. Красота и свобода в творчестве Альберта Камю // Камю А. Творчество и свобода. – М., 1990.

Затонський Д. Альбер Камю, або Перевернута трагедія // Затонський Д. Про модернізм і модерністів. – К, 1972.

Злобина М. Гибель в пуги, или Неизвестный Камю // Новый мир. – 1996. – № 6.

Кушкин Е.П. Альбер Камю: Ранние годы. – Ленинград, 1982.

Наливайко Д. Трагічний гуманізм Альбера Камю // Камю А. Вибрані твори. – К, 1991.

Попович М. Бунтівний Камю // Тижневик „Зарубіжна література”. – 1998. – № 20.

Руткевич А. М. Философия А. Камю // Камю А. Бунтующий человек. – М., 2000.

Стахорский С. „...Жить с открытыми глазами” // Камю А. Записные книжки. – М., 2000.

Тодд О. Альбер Камю, жизнь: Фрагменты книги // Иностранная литература. – 2000. – № 4.

Фокин С. Л. Альберт Камю: Роман. Философия. Жизнь. – С.-Петербург, 1999.

Фокин С. Л. Художественное время в „Постороннем” Альберта Камю // Национальная специфика произведений зарубежной литературы XIX-XX веков. – Иваново, 1988.

Твори:

Камю А. Осінь // Сучасність. – 1966. – № 2.

Камю А. Гість // Сучасність. – 1967. – № 4.

Камю А. Справедливі // Сучасність. – 1967. – № 6-8.

Камю А. Три есеї // Сучасність. – 1967. – № 11.

Камю А. Міф про Сізіфа. Листи до німецького друга // Всесвіт. – 1972. – № 8.

Камю А. Калігула // Всесвіт. – 1988. – №7.

Камю А. Міф про Сізіфа. Сторонній. – К., 1989.

Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

Камю А. Вибані твори. – К., 1991.

Камю А. Вибрані твори: У 3 т. – Харків, 1996.

Камю А. Избранное. – М., 1969.

Камю А. Сочинения. – М., 1989.

Камю А. Сочинения: В 5 т. – Харьков, 1997-1998.

Камю А. Записные книжки. – М., 2000;

Камю А. Падение. – С.-Петербург, 2003.

Семінарське заняття № 5