Державне регулювання експортно – імпортних операцій

Продукції рослинництва

Згідно із Законом «Про зерно та ринок зерна в Україні» вiд 09.01.2007 р. метою держави є забезпечення продовольчої безпеки держави. Відповідно, держава, використовуючи різні методи, намагається реалізувати державну політику у сфері ринку зерна. З цією метою в жовтні 2010 р. і було запроваджено квотування зерна. Наприкінці грудня 2010 р. квотування було продовжено до 31 березня 2011 р. А вже постановою Кабінету міністрів України від 30.03.2011 р. дію квот було продовжено до 30 червня 2011 р [19].

Квоти є нетарифним методом регулювання торгівлі, які використовуються промислово розвиненими країнами. Це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Як правило, квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли держава видає ліцензії на імпорт чи експорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє неліцензовану торгівлю.

Питанню введення квот присвячено ст. 16 Закону України «Про зовнішньо-економічну діяльність» - «Ліцензування зовнішньоекономічних операцій», у якій прописано порядок і підстави введення квот. Згідно із Законом рішення про застосування режиму ліцензування експорту товарів, у тому числі встановлення квот, приймається Кабінетом міністрів України з визначенням переліку конкретних товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару, що і було здійснено урядом. У ч. VI ст. 12 Угоди про сільське господарство СОТ визначені правила введення заборон та обмежень на експорт. Зокрема, зазначено, що перед введенням будь-якої заборони або обмеження на експорт член СОТ повинен настільки завчасно, наскільки це можливо, надати Комітету із сільського господарства письмове повідомлення, яке має містити інформацію про характер та тривалість такого заходу, а також на вимогу будь-якого іншого члена СОТ, що має суттєвий інтерес як імпортер, провести консультації з ним із приводу будь-якого питання, що стосується зазначеного заходу[19].

У 2001 - 2009 рр. Україна не вводила митно-тарифні обмеження на експорт і імпорт пшениці (окрім 10% імпортного мита на імпорт пшениці ненасіннєвого вико-ристання), однак у 2010 році вимушена була ввести квоти на експорт.

Україна ввела квотування експорту пшениці, ячменю і кукурудзи у жовтні 2010 року у зв'язку з різким сплеском попиту на українське зерно після рішення Росії заборонити експорт зернових через істотне падіння врожаю. Квотування було введено строком до 31 грудня 2010 року. Його продовжили до 31 березня 2011 року. Наприкінці березня уряд вирішив продовжити квотування експорту зерна ще на квартал — до 1 липня 2011 року.

За цей час квоти розподілялися лише єдиний раз способом, що викликав потім різку критику з боку учасників ринку: Кабінет міністрів постановою від 10.11.2010 року обмежив термін прийому заявок, тому багато експортерів просто не змогли отримати висновки Мінагропрода та подати заявки.

Спеціально створена комісія 12 листопада 2010 року розподілила 2,182 млн. т квоти між компаніями. Зокрема, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство „Нібулон“, ТОВ „Кернел-Трейд“ і підприємство з іноземними інвестиціями „Сарна“ отримали 52,6% квоти на експорт зерна.

Комісія Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на засіданні 11 січня 2011 року розподілила квоти на експорт зерна в обсязі 2,018 млн. т. При цьому 0,221 млн. т квоти на експорт пшениці і 0,544 млн. т кукурудзи отрима-ло ТОВ „Хліб Інвестбуд“, що належить державній акціонерній компанії (ДАК) „Хліб України“.

У березні 2011 року Кабінет міністрів України продовжив квотування експорту зерна до 1 липня 2011 року, одночасно збільшивши квоту на кукурудзу на 2 млн т. При цьому сумарний розмір квот збільшено на 1,5 млн тонн — до 4,2 млн. т. Квоту на експорт кукурудзи збільшено з 2 млн. т до 3 млн тонн, пшени-ці — з 0,5 млн. т до 1 млн. т.

3 червня 2011 Кабінет міністрів України офіційно оприлюднив на своєму веб-сайті прийняту 25 травня ухвалу, якою скасовуються квоти на експорт зерна .

Водночас, наприкінці травня Верховна Рада прийняла закон, яким встановила 9-14% мита на експорт зерна. Верховна рада України 19 травня 2011 прийняла у другому читанні і в цілому урядовий законопроект № 8321, яким з 1 липня 2011 р. по 31.12.2011 р. Встановлюються мита на експорт зернових у розмірі:

- пшениця 9 %, але не менше 17 євро/1 т.;

- 12%-ве — кукурудзи;

- 14% - на експорт ячменю.

При цьому, згідно з документом, уряд пропонує встановити мито на пшеницю не менше 17 євро/т, на кукурудзу — 20 євро за тонну, ячмінь — 23 євро за тонну.

Запровадження експортного мита на зерно сприяло збільшенню доходів держ-бюджету на суму понад 0,7 млрд. грн. Такі дані містяться у висновку Рахункової палати щодо виконання держбюджету України за дев’ять місяців 2011 року [19].

Разом з тим, раніше в Міністерстві фінансів підраховували, що при прогнозі виробництва зерна у 50 млн. т і експорті 24 млн. т надходження до бюджету у 2011/12 маркетинговому році можуть скласти більше 4 млрд. грн.

Мита були введені замість квот. Держава побоювалася, що через занадто високі ціни у світі, з країни буде вивезено значну частину зерна.

Проте 12 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про відміну вивізних мит, і вже з 22 жовтня 2011 (коли закон набув сили) кукурудза та пшениця експортуються з України безмитно.

Як показує аналіз внутрішніх закупівельних цін на пшеницю 2011-2012 маркетингового року основними зернотрейдерами України, введення з 1.07.2011 9% експортного мита на пшеницю та впровадження механізму неповернення зернотрейдерам експортного ПДВ привело до падіння внутрішніх закупівель-них цін у липні –жовтні 2011 р. на 300 – 400 грн./1 т., тобто до 30% (9% мито + 20% ПДВ). Таким чином, за регулюючі дії Кабінету Міністрів України суттєвими збитками закінчився 3 квартал 2011 року для виробників пшениці, які розплатились за санкції, накладені на зернотрейдерів

Ситуація на ринку експорта насіння соняшнику в Україні до введення експортного мита (1996-1999 рр.) характеризувалась :

- 45% виробництва насіння соняшнику експортувалося, в т.ч. 31% в ЄС;

- внутрішня ціна на насіння соняшнику дорівнювала його світовій ціні;

- переробники насіння соняшнику купували його за світовою ціною [27];

Україна займає перше місце у світі з продажу насіння соняшнику, освоївши ринки країн ЄС, Близького Сходу та Північної Африки. Друга половина 90-х років характеризувалася докорінною зміною державної агропродовольчої політики. Дефіцит бюджету, роздержавлення і приватизація в переробній сфері АПК призвело до повного припинення державної підтримки цін і субсидування сільськогосподарського виробництва. У зв’язку з цим держава втратила контроль за експортом насіня соняшнику.

Саме тому уряд був вимушений обмежити експорт сировини шляхом квотування та ліцензування. Мито – це непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. Вста-новлення експортного та імпортного мита – це політика протекціонізму, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі [28].

Експортне мито на насіння соняшнику було запроваджено 11 січня 1993 року за ставкою 30%. За положеннями Декрету КМУ № 3-93 від 11.01.93 р., від сплати експортного мита звільнялися товари, які вивозилися в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також товари, вироблені повністю з давальницької сировини, що була попередньо імпортована. 26 грудня 1993 року експортне мито на насіння соняшнику було скасоване. Надалі експортне мито не застосовувалось.

Імпортне мито на насіння соняшнику було запроваджене Декретом КМУ № 4-93 від 11 січня 1993 року. У період із 1993 по 1999 рік пільгова ставка імпортного мита на насіння соняшнику збільшилася з 2% до 50%. Введення в вересні 1999 р. експортного мита за ставкою 23 % дозволило переробним підприємствам України активно вступити в конкуренцію з експортерами сировини. За період вересень 1999 – липень 2000 р. виробництво соняшникової олії підприємствами харчової промисловості всіх форм власності збільшилось порівняно із аналогічним періодом попереднього сезону на 63 %. За цей період експорт насіння соняшнику зменшився в 2,2 рази і склав 420,4 тис. т. Одночасно експорт соняшникової олії збільшився на 73 %. Таким чином, внаслідок дії мита відбулася певна переорієнтація трейдерів з експорту насіння соняшнику на експорт олії. І нарешті головне, внаслідок дії експортного мита відбулося зниження роздрібних цін на соняшникову олію, і відповідно збільшилося її споживання населенням України. Для країни із значною часткою населення з низькими доходами цей факт є надзвичайно важливим.

З 11 липня 2001 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України", згідно з яким ставки вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику встановлені в розмірі 17 % до митної вартості товару. Водночас забороняється вивезення з митної території України насіння соняшнику, яке використовується в операціях з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. Таким чином, вивізне мито на насіння соняшнику вивело із кризи і сприяє стабілізації стану всього олійно-жирового комплексу України, і тому не повинно бути відмінене.

При впровадженні експортного мита, основними цілями було: перетворити Україну з експортера насіння соняшнику в експортера готової продукції і заван-тажити вітчизняні потужності. І ця мета досягалася. Зросло виробництво соняшникової олії, шроту, маргарину, майонезу та мила, що позитивно позначилося на наповнюваності держбюджету та задоволенні потреб окремих верств населення.

Експортне мито на олійні культури існує тільки в Росії (20%) та Аргентині (39%). Причиною введення експортного мита на насіння олійних культур в Аргентині була спроба зменшити величезний державний дефіцит. В Росії причина введення експортного мита обґрунтовувалася так само, як і в Україні – необхідністю завантажити власні переробні потужності.

Важливим нормативним актом, регулюючим питання експорту насіння соняшника стала також постанова 2008 року Кабінету Міністрів України „Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 1 липня 2008 року, та порядку видачі ліцензій” , наказ Міністерства аграрної політики України від 24 березня 2008 року [27].

Згідно із Законом України від 10.09.99 № 1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур", починаючи з 1 січня 2007 р. ставка вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику щорічно зменшується на 1 процентний пункт до значення 10 %. З 1 січня 2012 р. ставка вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику становить 10 % від митної вартості.

У 2011 році, під тиском ЄС Україна відмовилась від мит на експорт соняшнику. Україна погодилася на поетапне зниження експортного мита на соняшник на 1% на рік - до нуля протягом 10 років у рамках зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом (18-й раунд переговорів Україна та ЄС про створення зони вільної торгівлі).

В той же час, відмовляючись від експортного мита на насіння соняшнику, Україна вводить плаваючий компенсаційний внутрішній збір за схемою його нарощення від 1% до 10%, відповілно зниженню ставки експортного мита.

У 2011 році в Україні зібрано біля 8,8 млн.т насіння соняшнику, що стало рекордом за всю історію. Це суттєво перевищує врожай 2010 року (6,77 млн.т), який також був рекордним. Велика частка врожаю відразу попадає на ринок, виробники або не мають відповідних потужностей для зберігання, або потребують коштів для завершення жнив й посіву озимих культур.

Світовий врожай насіння соняшнику у 2011/12 маркетинговому році, який за оцінками Департаменту сільського господарства США (USDA) складе 34,8 млн.т, теж є рекордним. Основний внесок в цей рекорд зроблять Україна й Росія - разом дві країни вироблять біля 16,5 млн.т насіння, тобто майже половину світового вро-жаю. Причому, в Росії врожай олійної в 2011 році буде на 3 млн.т більше, ніж у 2010-му. За прогнозами USDA, країни ЄС мають зібрати 7,6 млн.т соняшнику, що на 700 тис.т більше врожаю попереднього сезону 2010/11 .

В рамках СОТ Україна зменшила експортне мито на насіння соняшнику з 15% до 10%, а при торгівлі з ЄС відбудеться ще більш суттєве її зниження. Але якщо експорт в ЄС буде перевищувати певний обсяг, то ставка мита підвищиться до рівня, який застосовується у відносинах із СОТ. Для насіння соняшнику граничний обсяг становить 100 тис. т на рік.

В той же час, виробнича потужність олійних заводів в Україні становить 11 млн.т перероблення насіння сонішнику при максимальному врожаї 2011 року у 8,8 млн.т та експортному рівні 2010 – 2011 року – 4,1 млн.т насіння. Таким чином, експортне захисне мито на експорт насіння соняшнику з України та незастосування експортного мита на експорт соняшникової олії є виправданою та економічно доцільною політикою України.

Експорт та імпорт соєвих бобів (група 1201) в Україні не підлягає митно-тарифному регулюванню. Основною новиною українського ринку олійних культур у 2011 році стали наміри народних депутатів встановити експортні мита на деякі олій-ні культури, включаючи соєві боби. На початку жовтня 2011 року до Парламенту України надійшов Закон «Про внесення змін до закону України про затвердження ставок вивізного (експортного) мита на окремі види сільськогосподарських куль-тур». Метою прийняття законопроекту озвучувалася необхідність наповнення Державного бюджету за рахунок запровадження вивізного (експортного) мита на деякі олійні культури та соняшникову олію та за рахунок регулювання вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур. Після того, як Президент України підписав закон з виключенням позицій по олійних культурах, 19 жовтня ринок олійних культур в Україні пожвавився.

В 2011 році в Україні було засіяно рекордні площі під соєю. Порівнюючи три останніх роки – 1,13 млн. га. Урожайність сої виросла порівняно з 2009, 2010 років, відповідно: 2009 – 16,8 ц/га, 2010 – 16,2 ц/га, 2011 - 20,0 ц/га. Валовий збір в цьому сезоні прогнозується у 2,2 млн. тонн, що майже в 2 рази перевищує 2009 рік. В 2011 році Україна зібрала рекордний врожай сої у 2,8 млн. тонн., і у 2012 році перспективи збільшення врожаю виглядають досить оптимістично. На частку України припадає близько 1,4% світового експорту соєвих бобів

За 10 місяців 2011 року Україна експортувала на зовнішні ринки 759 тис. т соєвих бобів, на загальну суму у 332 тис. дол США , при середній ціні – 438 дол. США / тонну – як повідомляє Держкомстат. Для порівняння, можна взяти весь календарний 2010 рік, за який було експортовано 449,5 тис. т, при загальній сумі – 174,2 дол. США . Можна зробити висновок, що 2011 рік був вдалим для української сої як з точки зору дохідності, так і з огляду на темпи виробництва [11,с. 98].