Державна підтримка сільського господарства в Україні

Державна підтримка та стимулювання сільськогосподарського виробництва викликана об’єктивними особливостями його функціонування. Разом з тим на сьогодні майже кожним програмним документом Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України визнана необхідність її реформування

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359 „ Про прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008–2010 роки” визначено, що економічним підґрунтям реалізації бюджетної політики у сфері сільського господарства є „ оптимізація всіх видів державної підтримки агропромислового комплексу та приведення системи субсидування і підтримки сільськогосподарських товаровиробників у відповідність з нормами СОТ та ЄС” [21].

Проектом Програми діяльності Кабінету Міністрів України „ Єдність, конкурентоспроможність, нова якість життя” передбачено, що на першому та другому етапах проведення економічних реформ буде забезпечено удосконалення системи бюджетної підтримки агропромислового комплексу через запровадження комплексної оцінки програм бюджетної підтримки, компенсацію кредитних ставок комерційних банків при кредитуванні сільськогосподарських товаровиробників усіх категорій в обсязі, що гарантуватиме їхній вільний доступ до кредитних ресурсів, поступовий перехід до виплати дотацій з урахуванням товарності та якості сільськогосподарської і харчової продукції, забезпечення формування та ведення реєстру складських документів на зерно”

На сьогодні державна підтримка сільськогосподарського виробника в Україні проводиться відповідно до цільових програм та обсягів їхнього фінансування, затверджених законом про Державний бюджет на поточний рік, а також шляхом пільгового оподаткування аграрних підприємств. Існують різні думки щодо державної підтримки сільського господарства. Так, вважається, що в умовах низької цінової еластичності попиту та пропозиції продовольчих товарів неможливе досягнення сталого розвитку лише шляхом ринкового саморегулювання .

Також, важливою роллю держави є створення інституційних перетворень: лібералізації вітчизняного ринку, гармонізації вітчизняних стандартів до міжнародних, забезпечення паритетності цін на продукцію промисловості і сільського господарства . Для України деякі автори вважають необхідним впровадження адміністративно територіальної реформи, яка повинна забезпечити розширення повноважень сільської територіальної громади у формуванні місцевих бюджетів і здійснення контролю за їхнім виконанням. Що стосується оцінки впливу вступу до СОТ на економіку взагалі, то це питання розглянуто в роботах Гендлера Г. Поряд з існуванням у суспільстві та у деякої частки урядових кіл різних поглядів щодо вступу до СОТ, деякі автори наполягають на обмеженні рівня підтримки товаровиробника відповідно до правил вимог СОТ . Крім того, до державного регулювання відносять стабілізаційну політику відносно цін на сільгосппродукцію, яку можна здійснити за допомогою заставних та інтервенційних операцій [22,С.65–73].

Проте у всіх наведених працях відсутній аналіз впливу такого важливого важеля державного регулювання, яким є оподаткування виробника сільгосппродукції. Дискусії на цю тему виникають звичайно при прийнятті бюджету на наступний рік, коли частина депутатського корпусу вважає, що виробник сільгосппродукції може бути джерелом додаткових надходжень до бюджету, а інша – ні. Однак питання стратегічного впливу рівня оподаткування на стабільний розвиток сільського господарства практично не аналізується.

Спеціальний пільговий режим оподаткування діяльності сільськогосподарських товаровиробників передбачає застосування нульової ставки ПДВ до операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою з подальшою виплатою переробними підприємствами дотацій сільгоспвиробникам, а також отримання та акумуляцію коштів ПДВ на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників при реалізації сільськогосподарської продукції. Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що сума податку на додану вартість, визначена відповідно до пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України „ Про податок на додану вартість”, спрямовується як державна дотація сільськогосподарським товаровиробникам в обсязі 4,1 млрд. грн.

За 2005 рік спеціальний режим оподаткування ПДВ застосовували 29 тис. сільськогосподарських товаровиробників та 855 переробних підприємств, отримані кошти ПДВ від продажу м’ясомолочної продукції направляли сільгоспвиробникам для виплати дотацій. У результаті такої державної підтримки сільськогосподарськими товаровиробниками для власного використання в минулому році фактично спрямовано коштів у вигляді ПДВ на суму 1,8 млрд. грн, а за 8 місяців поточного року – 1,0 млрд. грн [22,С.79].

Крім того, такі сільськогосподарські товаровиробники отримали у вигляді дотації від переробних підприємств 1,7 млрд. грн у минулому та 1,1 млрд. грн у поточному році.

Таким чином, сільськогосподарськими товаровиробниками протягом 2005 року було спрямовано коштів ПДВ на власні потреби на 3,5 млрд. грн, а за 8 місяців 2006 року – 2,1 млрд. грн.

Також з року в рік зростають обсяги прямого державного фінансування підтримки сільського господарства.

У 2006 році Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” передбачено видатків на підтримку сільського господарства та надання кредитів у обсязі 8,0 млрд. грн, у т. ч. з загального фонду 6,1 млрд. грн і спеціального – 1,9 млрд. грн. Порівняно з 2002 роком обсяги фінансування збільшилися у 5,9 рази.

З 6,1 млрд. фінансування з загального фонду держбюджету 5,3 млрд. грн буде спрямовано на фінансування виробничих програм. З 2002 року фінансування виробничих програм збільшилося у 8 разів, частка фінансування виробничих програм у загальній сумі фінансування збільшилася з 67,5 до 86 % [28].

На підтримку рослинництва, садівництва і виноградарства у 2006 році планується спрямувати 1 463 млн. грн , що у 8,6 рази більше ніж у 2002 році.

На підтримку тваринництва та птахівництва передбачається спрямувати 1 168 млн. грн , що у 12,5 разів більше ніж 2002 році .

Разом з тим система використання коштів державного бюджету на підтримку аграрного сектора економіки виявилася неефективною, оскільки не забезпечила стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, кризові явища в агропромисловому комплексі продовжуються, більше третини сільськогосподарських підприємств 2005 рік закінчили зі збитками.

Законом України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік” видатки державного бюджету на підтримку АПК були визначені у сумі 2 170 млн. грн при розрахунковій потребі у видатках на забезпечення виконання цільових програм, передбачених, зокрема, у Законі України „ Про державну підтримку сільського господарства України”, у сумі 5 290 млн. грн.