Поняття і значення митно-тарифного регулювання

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних зв’язків, що являє собою обмін товарами і послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі [29,с.4].

Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією [ 29,с.4].

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари

та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. В Україні застосовуються такі види мита:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості

товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому

розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення [14].

Специфіка митного тарифу, його роль і значення проявляються через покладені на нього функції. Серед науковців в питаннях виокремлення функцій митного тарифу не існує єдиної думки. Визначаючи функції, необхідно виходити з основних завдань, які реалізуються за допомогою мита.

Серед основних завдань можна виділити наступні:

- захист економіки країни від негативного впливу іноземної

конкуренції;

- забезпечення умов для ефективної інтеграції країни до світового

економічного простору (митні тарифи широко використовуються з метою поліпшення умов доступу національних товарів на іноземні ринки);

- підтримання раціонального співвідношення експорту та імпорту

товарів, валютних надходжень і витрат на території країни (митні тарифи впливають на стан платіжного балансу країни);

- створення умов для прогресивних змін у структурі виробництва

і споживання товарів;

- раціоналізація товарної структури експорту та імпорту товарів;

- запобігання небажаному експорту товарів та ін. [3 , с.37].

Митний тариф України - це систематизований згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.[15].

Митно-тарифне регулювання представляє собою сукупність різноманітних засобів впровадження в життя митної політики, які забезпечують перед усім економічну охорону кордонів держави. Остання, у свою чергу, витікає із основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики держави та здійснюється шляхом прийняття та застосування правових норм, що регулюють ввезення, вивезення та транзит товарів, що переміщуються через кордони певної країни, власності, транспортних засобів, їх митне оформлення, стягнення митних платежів і у цілому проведення митного контролю з метою забезпечення національного законодавства і норм міжнародного права, що зобов’язують певну країну.

Основною метою митного регулювання в державі являються економічні інтереси, які в свою чергу забезпечують:

- захист національного ринку і стимулювання розвитку національної економіки;

- сприяння структурній перебудові національного господарства та реалізації завдань економічної політики держави;

- використання інструментів митного контролю як засобу регулювання товарообміну і виконання інших завдань економічної політики на території країни;

- участь у реалізації торгово-політичних завдань із захисту національного ринку.

Суб’єктами митно-тарифних відносин країни являються:

- групи країн (інтеграційні об'єднання країн), міжнародні організації, транснаціональні компанії;

- юридичні особи (підприємства й організації, зареєстровані як суб'єкти господарювання);

- фізичні особи (громадяни окремої країни, іноземні громадяни, особи без громадянства) [3 , с.56].

Митні відносини являються своєрідною послугою міжнародних економічних відносин. Вони представляють собою сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств під час переміщення їх через митний кордон. В свою чергу тарифні відносини виступають як економічні відносини, а також мають суспільний характер, які забезпечують рух товарів у сфері економічних відносин.

Перш за все, це універсальні інструменти регулювання міжнародних економічних зв'язків незалежно від конкретної форми взаємовідносин. Вони функціонують у різних секторах економіки таких як міжнародна торгівля товарами чи послугами, спільне підприємництво, міжнародна науково-виробнича кооперація та ін.

Найчастіше вони використовуються в ринковій моделі господарювання. Митно-тарифні регулятори захищають економічний суверенітет держави, якщо посилюється іноземна конкуренція на національному ринку. Також вони допомагають швидко розв'язувати проблеми незбалансованості з певного товаропотоку або з певною країною чи групою країн.

Митно-тарифні регулятори виступають базою створення адекватного механізму регулювання й управління світовими господарськими зв'язками як на національному, так і міждержавному рівнях.

З метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада України [15].

Розвитком митно-тарифного регулювання, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта. Існує певна закономірність, якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі митно-тарифного регулювання, то активну роль відіграють суб'єкти мікро- або мезорівня. Це виявляється в пошуку способів мінімізації митних платежів безпосередньо суб'єктами господарювання на мікрорівні , йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств на мезорівні. На цьому етапі даний процес суперечить загальноекономічним інтересам держави.

Також існують органи державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю митних органів України в процесі митної справи: Служба безпеки України ,Рахункова палата України, Державна контрольно-ревізійна служба України [4, с.56] .

Задля забезпечення урівноваженості зовнішньоекономічних зв'язків держава створює власну митну систему. Митна система це найбільш загальне і збірне поняття, яке має наувазі не тільки державні та інші структури, що забезпечують реалізацію митної політики і практичні форми їх діяльності, а також митне законодавство, включаючи підзаконні акти .

Інструментами митно-тарифного регулювання виступають передбачені національним законодавством і міжнародними договорами митні тарифи і система заходів нетарифного регулювання (ліцензування, контингентування, квотування), які розробляються у наш час, як правило, з урахуванням міжнародних стандартів у цій галузі. Всі ці заходи пов’язані між собою і створюють поняття митного режиму як сукупності положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон держави, для митних цілей.

Під митним кордоном розуміється кордон митної території, на якій держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи. Митна територія країни може не збігатися з географічною тери­торією в таких випадках:

— при утворенні митного союзу двох або кількох держав (наприклад, Бельгія та Люксембург);

— за наявності у країні вільних (спеціальних) економічних зон;

— при вирівнюванні ,за згодою межуючих держав, митних кордонів

(коли географічні кордони не сприяють, або роблять взагалі неможливим встановлення митного контролю на прикордонній території). Митний тариф складається з двох основних елементів:

— товарної номенклатури;

— ставок мит.

Разом ці два елементи забезпечують можливість оперативної зміни впливу митного тарифу як за колом країн і категоріями імпортних товарів, так і за рівнем захисту внутрішнього ринку.

Систематизація ставок мит у тарифі здійснюється відповідно до диференційованого списку товарів — товарної номенклатури. Характерними рисами будь-якої товарної номенклатури є системність опису товарів і привласнення коду кожній товарній позиції. [4, с.68]

У наш час більшість країн використовують комбіновані товарні номенклатури, побудовані на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів , яка була прийнята у рамках Міжнародної Конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів і підписана у Брюсселі 14 червня 1983 р. Гармонізована система була підготована Радою Митного Співробітництва, яка діє з 1950 р. , набула чинності 1 січня 1988 р. Україна також приєдналась до цієї Конвенції і застосовує її з 1 січня 1991 р.

Під Гармонізованою системою розуміється номенклатура, яка містить в собі товарні позиції, субпозиції та цифрові коди, що до них належать, примітки до розділів, груп, субпозицій, а також основні правила інтерпретації Гармонізованої системи.

Класифікація товарів у товарній номенклатурі Гармонізованої системи здійснюється за певними правилами, загальні засади яких сформульовані у рамках Конвенції 1983 року. Код товару є шестизначним і складається з трьох пар (розрядів) двозначних чисел. Усі товари (1241 позиція) поділені на групи — найбільші підрозділи у товарній номенклатурі, які включають в себе товари, об'єднані спільними фізичними та функціональними властивостями .

Подібні товарні групи об'єднуються у розділи . Номер товарної групи відповідає першим двом цифрам у коді товарної по­зиції. У рамках однієї товарної групи є більш детальний поділ — підгрупи, номери яких відповідають третій та четвертій цифрам коду товару. П'ята та шоста цифри коду означають безпосередньо товарну позицію. Решта цифр, якщо такі є, служать для більш докладної диференціації товарів за різними підставами, у тому числі й додаткові субпозиції. Разом — 5019 субпозицій.

Від правильної класифікації товару значною мірою залежить правильність нарахування митник платежів, а отже, у кінцевому підсумку, і становище товару на ринку країни-імпортера. Обов'язок правильно класифікувати свій товар лежить на тому, хто здійснює митні процедури, при ввезенні товару — на імпортерові. У національних законодавствах передбачається відповідальність за неправильне зазначення тарифної позиції.

Гармонізована система забезпечує стабільність і передбачуваність класифікації товарів у митних тарифах, і тим самим систем митного регулювання усіх країн — учасниць Конвенції 1983 р. Країна, яка приєднується до Гармонізованої системи, бере такі імперативні зобов'язання стосовно своїх митно-тарифної та статистичної номенклатур :

— використовувати усі товарні позиції і субпозиції системи, а також цифрові коди, що належать до них, без жодних доповнень або змін;

— застосовувати основні правила інтерпретації системи, а також усі примітки до розділів, груп, товарних позицій, субпозицій і не змінювати змісту розділів, груп, товарних позицій або субпозицій системи;

— дотримуватися порядку кодування, прийнятого в системі;

— публікувати свої статистичні дані щодо ввозу та вивозу товарів відповідно до шестизначного коду системи, або на більш глибокому рівні класифікації, якщо обмеження таких публікацій не викликається особливими випадками, наприклад ,збереженням комерційної таємниці, або прагненням не завдати шкоди інтересам державної безпеки [9, с.53].