Сутність та форми торгівельної політики держави

Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами.

До основних цілей зовнішньо-торгівельної політики відносяться:

o зміна структури зовнішньої торгівлі;

o зміна обсягу експорту й імпорту;

o забезпечення країни необхідними ресурсами;

o зміна співвідношення експортних та імпортних цін. Розрізняють

три основних підходи до регулювання міжнародної торгівлі:

o система однобічних заходів, за якої інструменти державного

регулювання використовуються урядом країни в однобічному порядку без узгодження з торговим партнером;

o укладання двосторонніх угод, в яких узгоджуються заходи торгової

політики між торговими партнерами;

o укладання багатосторонніх угод. Торгова політика узгоджується і

регулюється країнами-учасницями (Генеральна угода про тарифи і торгівлю, що входить до системи угод СОТ, угода в сфері торгівлі країн-членів ЄС) [23, с. 301].

Держава може використовувати кожний з підходів і в будь-якому поєднанні.

Основною рисою державного регулювання міжнародної торгівлі є застосування у взаємодії двох різних типів зовнішньоторговельної політики: лібералізації (політики вільної торгівлі) і протекціонізму. Ці два типи торгової політики характеризують ступінь втручання держави в міжнародну торгівлю.

Обрання вільної торгівлі, чи протекціонізму для забезпечення економічного зростання і добробуту нації завжди було, і залишається центральним питанням торговельної політики.

Класичні теорії міжнародної торгівлі відповідають на це питання однозначно — вільна торгівля. Критикуючи протекціонізм прихильники торгівлі без обмежень стверджують, що він шкідливий для національної економіки, оскільки знищує конкуренцію, обмежує можливості споживачів задовольняти свої потреби, призводить до зростання цін. Вільна торгівля, що ґрунтується на принципі порівняльних переваг, навпаки, сприяє економічному розвитку країни і світової економіки в цілому, оскільки уможливлює міжнародну спеціалізацію, і, завдяки цьому , дозволяє повністю використати потенціал кожної країни для створення багатства, стимулює конкуренцію і обмежує монополію, розширює коло товарів і послуг, пропонованих споживачам .

Класична модель вільного міжнародного обміну досить переконлива і в цілому знаходить підтвердження в торгівельній практиці, але, головним чином, промислово розвинутих країн з ринковою економікою. Після Другої світової війни ці крани послідовно усували (і продовжують усувати) обмеження на шляху взаємного обміну і досягли значного економічного та соціального прогресу. А відтак у західному світі концепція вільної торгівлі залишається переважаючою. Водночас твердження, що лише вільна торгівля оптимізує використання чинників виробництва, вже ніким беззастережно не визнається. Багато економістів-теоретиків при розгляді проблеми вибору торгівельної політики застерігають від безоглядного застосування принципів вільної торгівлі, вважаючи, що дотримання їх повинно погоджуватися з реальним станом світового господарства і реальними умовами конкретної країни [23, с. 301].

Зазначимо, що країни іноді використовують тарифну квоту, що являє собою різновид перемінних митних податків, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. При імпорті в межах визначених кількостей товар обкладається за базовою внутрішньо-квотовою ставкою тарифу, а при перевищенні визначеного обсягу імпорту - за понадквотовою ставкою тарифу. Використання цього інструмента торгової політики дозволяє деякою мірою подолати протиріччя, що виникає між інтересами національних виробників і введенням імпортної квоти, тому що, з одного боку, товаровиробники зацікавлені в тарифі, що обгороджує їх від іноземної конкуренції, а з іншого – вони як споживачі не зацікавлені в ньому, оскільки тариф позбавляє їх можливості одержувати дешевші імпортні товари.

Тарифні ставки бувають різних видів.

За типом ставок розрізняють:

O постійні - це ставки митного тарифу, встановлені органами

державної влади, що не можуть змінюватися залежно від обставин;

O змінні - це ставки митного тарифу, що можуть змінюватись у