Ліричний герой і вічні моральні цінності

Залишатися собою, бути собою – це, здавалося б, так природно й самозрозуміло. Проте світ нещадно «ловить людину» від її перших днів і до останніх, і реалізація цього імперативу стає дедалі проблематичнішою.

Не все з творчої спадщини В. Стуса збереглося, багато конфісковано й знищено в страшні роки його табірних страждань. Однак той спадок, що все-таки вдалося зберегти, засвідчує громадянський подвиг митця.

Поезія наскрізь людська й людяна, вона повна піднесень і падінь, відчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю і скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежного світу. Перед нами не живий смолоскип, а людина.

У поета ліричний герой – то він сам, його думки, вболівання, переконання, духовні пошуки, розпачі, печалі і радості. Тому твори В. Стуса такі особистісні, їх змістовим ядром є позиція громадянина, патріота, сина України. Він прагне наблизити людей до добра, справедливості, гуманізму, правди.

Уже в ранній збірці «Круговерть» митець намагається всебічно осилити реалії буття. Світ манить його своєю неповторністю, з мажорним настроєм митець намагається трансформувати його в собі. В. Стус прагне пізнати незвідане, його захоплює відверта радість буття і відчуття себе в ньому. Його життєве спрямування розкривається через творче осмислення світу, віднайдення свого місця в ньому. З життєдайним пафосом прагне наслідувати високі ідеали, які акумулюються у вічних моральних категоріях любові, злагоди, гармонії, віри, порозуміння.

З осмисленням світу народжується й передається ліричному героєві любов до землі, людей, довкілля. Пізнаючи дійсність, поет відкриває все нові шляхи творчої самореалізації. У таку мить його ліричний герой розкошує у духовному екстазі, й поезія перетворюється на музику слова, світла і сонячних барв. Поезії виразно засвідчують процеси самопізнання і самовизначення героя, відбиваючи його таємничу радість відчуття світу, виявляючи бажання пізнати світ у палкій любові до нього.

Першовитоки моральних цінностей В. Стус вбачає в родині, сім’ї, роді. З відчуттям рідних осмислюється внутрішня єдність, що символізує моральну підтримку і є вираженням загальнолюдських цінностей.

Образ матері, хранительки роду, пов’язується з вічністю, прагне в собі утривалити морально-естетичні якості, властиві їй, адже вони не підвладні часові, історичним зрушенням, вони належать вічності.

З роками В. Стус збагнув секрет материнської мудрості: у будь-яких життєвих ситуаціях вона залишалася собою. Життя ліричного героя поет з часом також порівнює з батьківським, що є символом роду, відчуттям власного коріння, доростанням до осмислення себе.

У генетичній єдності з рідними осмислюється любов до Вітчизни. Найдорожчі – мати, дружина – підсвідомо допомагають йому дорости до відчуття України, до осмислення власної долі й долі народу.

У поезіях простежуються етапи духовної, моральної еволюції. Через образи–символи, характер головного героя виражається сутність моральних цінностей, їх гуманістичний ідеал, естетичних переконань, які проявлялися в людяності, вірі, любові, жертовності, злагоді та внутрішній гармонії. У віршах відбивається складна гама почуттів ліричного героя, сумнівів, утверджень і заперечень духу. Розкривається торкається проблеми життя і смерті, вибору й боротьби за власну незалежність людини, її моральної відповідальності за скоєне зло у світі.

Ліричний герой завжди в шуканні світла і добра, правди й справедливості, він завзято змагається між добро і зло, його душа болісно реагує на людські страждання і горе. Він замислюється над сутністю буття:

Як вибухнуть, щоб горіть?

Як прохопитись чорнокриллям

Під сонцем божевіль-білим?

Як бути? Як знесуть? Як жить?т [ 51, 88]

Отже, головний герой В. Стуса – особа моральної обдарованості, голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності. Він ніс даровану йому іскру Божу з гідністю і лицарською одвагою, не згинаючись і не обминаючи перешкод. Він прийшовшов у цей світ, щоб утвердитись у ньому як особистість, якій не байдужі проблеми навколишнього світу, для якої моральні цінності, а саме: чесність, щирість, відповідальність, несхитність – є найважливішими критеріями у житті.

Висновки

Василь Стус один з найбільших українських поетів ХХ століття. В новітнійукраїнській поезії його ім'я на чільному місці. І не тільки тому, що світлий образ цієї людини – поета трагічної долі – став символом незламності духу людської і національної гідності, закономірним продовженням дорогої і життєво важливої для українського народу традиції народолюбства й вірності патріотичному обов’язку. Найголовніше те, що це самобутній поет – на рівні сучасного поетичного мислення, схильний до філософського заглиблення й самовираження, до герметичної самовідданості поетичного слова і водночас до синтезу глибинних традиційних джерел українського художнього образотворення.

Ліричний герой поета перебуває переважно у двох станах, двох часових вимірах: спогаду й чекання, минулому й майбутньому. Він часто опиняється в умовах, коли його опановує безвихідь. Середовище в якому знаходиться головний герой являється протидією його існування.

Уже в ранній поезії ліричний герой В. Стуса болісно шукає втраченої гармонії зі світом, цілісності – не загальної, ситої і ледачої, а тієї, що її треба виборювати дорогою ціною – пізнанням самого себе, готовністю не зрадити себе. Якщо й з'являється бажання “утекти від себе світ за очі”, – то одразу чітко й нещадно усвідомлює, що тоді б він жив “безоко і безсердо”.

За допомогою внутрішніх переживань ліричного героя В. Стус передав любов до рідного краю, тривогу за долю близьких, віру в щасливе майбутнє.

Поет прагнув передавати складні, майже невловимі психологічні перепади настроїв, які максимально посилюють почуття і доводять емоційну напругу до граничного стану. Неодноразово ліричний герой опиняється в межових ситуаціях, тобто на межі життя і смерті, відчуває глибокі психологічні кризи.

У таких ситуаціях почуття ліричного героя наповнюють свій внутрішній світ страхом, самотністю, неспокоєм, відчуженістю, відчаєм та внутрішнім болем. Герой є вільним від природи. Вибираючи між добром і злом він найбільш повно виявляє себе, вибирає власну сутність, адже його вибір – це постійна життєва необхідність. Для нього зробити вибір – означає здобути внутрішню свободу. Навіть якщо вона загрожує муками нового вибору.

Стоїцизмом, тобто твердістю у життєвих випробуваннях, здадності протистояти злу, наділений ліричний герой. Він не зламався під натиском нещасть, а здатний проявити силу волі, пожертвувати собою.

Зринають образи фатального змісту, відбувається відчуження внутрішнього розпачу від реальних речей, і чим песимістичній тональність характеру ліричного героя, тим чіткіше аналізується ситуація, яка набуває символу, застиглості, тотальності.

Поетова стiйкiсть у неймовiрно важких таборових умовах пiдкреслювала правильнiсть обраного шляху, вселяла вiру iншим у можли­вiсть перемоги. Тому ув’язнення не зламало духу поета, не поставило його на колiна. Навпаки, з кожним днем вiн ставав все бiльш фiзично загартованим, ше краще усвiдомлював свою мiсiю борця проти тоталiтарноï системи. У творах В. Стуса в’язничного перiоду немає конкретних випадкiв соцiальноïкривди чи зла. Лiричний герой поета пiдноситься над особисти­ми прорахунками iз суспiльством, засвідчує схильність до інтроверсії самотнього індивіда. Він постійно перебуває у стані пошуку сенсу власного буття, намагається перебороти хвилини розпачу, підсилені усвідомленням відірваності від рідної землі, самотністю.

Тоталітарний режим виявився безсилим перед любов'ю до українського народу і незламністю духу митця, який морально й духовно переміг анти- людяні обставини буття.

Василь Стус здійснив життєвий і творчий подвиг, екзистенціально самоствердився. У протистоянні тоталітарним силам поет вибудував себе як особистість нового типу, виявив високі зразки інтелекту, духовних і мистецьких осяянь. Він спізнав і відбив у своїх поезіях найвищі духовні горизонти людського духу і свободи.

Поступово, в свідомості митця утверджується думка про вищу доцільність страждань, але В. Стус не прирікав заздалегідь героя на жертовність, обставини життя мимоволі визначили саме такий драматичний розвиток подій, і поет плекає думку, що ним створена поетична, наповнена його світлом вічність, в якій він примирив добро і зло. Більше того – слід враховувати, що домінуючим ліричним самопочуттям героя була віра і трагізм.

Усе частіше в його поезіях з'являються релігійні образи, звучать молитовні інтонації, вірші-сповіді переростають в клятви-запевнення вистояти, здолати зневіру, упевнитись в силі духу, вибороти для себе надію на свою правоту, утвердитися в стоїчності цього протистояння, свого щораз посилюваного спротиву владі як силі, що обмежує його свободу, ущемлює можливість вибору.

Таким чином, у ході написання бакалаврського дослідження було визначено особливості авторського самовираження, мужність і стійкість ліричного героя, його середовище існування та внутрійній стоїцизм. З вище сказаного можна зробити висновки, що ліричний герой – співзвучний автору, якому так багато довелося перебороти перепетій у своєму житті.

Література

1. Аврахов Г. Незгасна зоря поезії: До 65-річчя з дня народження Василя Стуса // Дивослово. – 2003. – № 1. – С. 16-19.

2. Бакал Л. «Супроти тебе – сто тебе супроти»: штрихи до портрета літературного героя в поезії В.Стуса // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2010. – №4. – С. 17-19

3. Біленко, В. Дорога додому: Минуло 20 років з часу смерті Василя Стуса // Сільські вісті. – 2005. – №110. – С. 1-3.

4. Білоус Г. Він зважився боротися, щоб жити: Роздуми про життя і творчість Василя Стуса // Молода нація: Альманах. – К.: Смолоскип, 2006. – 214 с.

5. Богдан С. "Магічне свічадо" епістолярію Василя Стуса: Епістолярна спадщина Василя Стуса // Дивослово. – 2004. – №1. – С. 19-23.

6. Бойко. Н. Експресивна лексика в поезії Василя Стуса // Рідна школа. – 2000. – № 8. – С. 44-46.

7. Бондаренко А. Лінгвостилістичний аналіз циклу Василя Стуса "Трени М.Г. Чернишевського" // Дивослово. – 2003. – № 1. – С. 24-27.

8. Бондаренко А. Поетичний звукопис у творах Василя Стуса: феноменологічна проекція // Дивослово. – 2008. – №1. – С. 49-58.

9. Браїлко Ю. Симантико – стилістичні інтерпретації християнських теонімів у поезії Василя Стуса // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 44-48.

10. Бурбан В. "Народе мій, до тебе я ще верну" // Сільські вісті. – 2008. – №3. – С. 1-2.

11. Вертіль О. «Як добре те, що смерті не боюся…» [про Стуса] // Урядовий кур’єр. – 2010. – №164, 7 вересня. – С. 4-6.

12. Віват Г. Василь Стус у творах митців слова // Дивослово. – 2005. – №4. – С. 20-24.

13. Віват Г. Іван Франко і Василь Стус: франківські мотиви в поезії Василя Стуса // Дивослово. – 2008. – №1. – С. 44-48.

14. Віват Г. Кольорова палітра поезій Василя Стуса: матеріал до уроку 11 клас // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2003. – №4. – С. 62-64.

15. Віват Г. Лірика Василя Стуса: роль духовного виміру // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2007. – №2. – С. 36-38.

16. Віват Г. Роль духовного виміру лірики Василя Стуса для морально-естетичного виховання школярів // Укр. літ в ЗОШ. – 2006. – № 2. – С. 24-27.

17. Віват Г. Про деякі особливості поезії Василя Стуса // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2000. – № 2. – С. 18-20.

18. Віват Г. Сакральні числа та геометричні фігури як образні засоби: за творчістю Василя Стуса // Дивослово. – 2006. – № 7. – С. 41-43.

19. Віват Г. Символи космологічного ряду в поетичній творчості Василя Стуса // Укр. мова і літ. в школі. – 2004. – № 6. – С. 51-54.

20. Гнатюк Н. Мені зоря сіяла нині вранці // Українська столиця. – 2007. – №2. – С. 22-23.

21. Гнатюк Н. "Ціную здатність чесно померти" // Українська столиця. – 2006. – №29, 8 вересня – С.12-14.

22. Гордасевич Б. Два Василі: Творчість українських поетів-дисидентів В. Стуса і В. Симоненка // Літ. Україна. – 2005. – №1, 27 січня – С. 7-9.

23. Гурець М. Виховні можливості поезії Василя Стуса // Дивослово. – 2005. – №5. – С.8-10.

24. Давидова О. Етнокультурний міфопростір як авантекст до творчості В.Стуса // Слово і час. – 2003. – №1. – С. 70-75.

25. Данильчук Д. Особливості синтаксису поетичної мови Василя Стуса: досліджено поетичні мови В.Стуса // Дивослово. – 2004. – №9. – С. 51-52.

26. Дзюба І. Свіча перед свічадом історії: до непоміченого ювілею Василя Стуса // Хрещатик. – 2008. – №2, 10 січня – С. 14-16.

27. Дубинянська Я. Дмитро Стус: син за батька: Книга Дмитра Стуса "Василь Стус. Життя як творчість" // Дзеркало тижня. – 2005. – №12, 2-8 квітня. – С. 1-13.

28. Єгорченко М. Час творчості Василя Стуса // Сучасність. – 2004. – № 2. – С. 131-145.

29. Жадан Л. «Народе мій, до тебе я ще верну»: життєвий і творчий шлях Василя Стуса // Все для вчителя. – 2005. – №17/18 вересень. – С. 25-28.

30. Івшина Л. Шістдесятникі. Пройдене перед прийдешнім: Михайло Коцюбинський, Павло Тичина, Василь Стус, Борис Антоненко-Давидович у житті Михайлини Коцюбинської // День. – 2005. – №29, 18лютого. – С. 18-24.

31. Іщенко Є. Віталізація смерті в поезії Василя Стуса // Слово і час. – 2006. – №11. – С. 69-76.

32. Іщенко Є. Містичні переживання в поезії Василя Стуса: Проблема впливу душевного стану на творчість та психічне життя // Дивослово. – 2004. – №8. – С. 53 - 57.

33. Котенко Н. Стус і компілятори // Літературна Україна. – 2006. – №41, 26 жовтня. – С. 6-8.

34. Костюченко О. Академія пам’яті Василя Стуса: До 70-річчя поета // День. – 2008. – №12, 24 січня. – С. 2-6.

35. Колесникова В. Провідні образи та мотиви ранньої творчості Василя Стуса // Вивчаємо укр. мову та літ. – 2010. – №8. – С. 8-12.

36. Коханець Л. «Народе мій, до тебе ще я верну, і в смерті обернуся до життя…» // Голос України. – 2010. – №164, 4 вересня. – С. 7.

37. Крип’якевич-Димид І. Особа В.Стуса є для мене наскрізь євангельською // Укр. мова і літ. – 2006. – №14/15 . – С. 12-14.

38. Мамедова О. Інтимний світ поезій В. Стуса: етичні й естетичні аспекти інтимної лірики поети // Укр. літ. в ЗОШ. – 2007. – №3. – С. 15-18.

39. Маленький І. Космологія людської особистости і духу у взаємовіддзеркаленних всесвітах Василя Стуса: З приводу видання вибраного Василя Стуса: "Палімпсест" // Сучасність. – 2004. – №1. – С. 120-138.

40. Мельник В. Поворот до Стуса: Пам'ятний знак відкрито на дорозі до рідного села поета // Україна молода. – 2007. – № 15, 26 січня. – С. 2-4.

41. Могильницька Г. Василь Стус в Одесі // Літературна Україна. – 2004. – №36, 16 вересня. – С. 1-3.

42. Мойсієнко А. З голосу духовного вогню: [про Стуса – людину, Стуса – особистість, Стуса – громадяна і патріота] // Літ. Укр. – 2005. – №50. – С. 16-18.

43. Неживий О. Заборонам наперекор: історія одного вірша Василя Стуса // Літературна Україна. – 2008. – №1, 10 січня. – С. 1-2.

44. Овсієнко В. Два листа Василя Стуса до Євгена Сверстюка // Сучасність. – 2005. – № 5. – С.49-63.

45. Онуфрів М. Василь Стус і українська діаспора // День. – 2008. – №14, 26 січня. – С. 6-10.

46. Остерська М. 20 років без Стуса: Поета не забули, але роковини його смерті пройшли непоміченими для громадськості // Україна молода. – 2005. – №163, 6 вересня. – С. 3-5.

47. Петраш С. Український правозахисний рух у постатях: Петро Григоренко і Василь Стус // Дивослово. – 2008. – №1. – С. 50-64.

48. Решетилова О. «Мій Стус»: Згадати зараз, щоб не забути ніколи... // День. – 2008. – №14, 26 січня. – С. 6-9.

49. Романько В. Василь Стус у Святих Горах // Літературна Україна. – 2007. – №36, 20 вересня. – С. 4-5.

50. Стус В.С. Вибрані твори. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 352с.

51. Стус В. Палімпсест: Вибране. – К.: Факт, 2006. – 432с.

52. Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. – К.: Факт, 2005. – 368с.

53. Стус Д. Свій поміж своїх, чужий поміж чужих: Біографія Василя Стуса // Сучасність. – 2004. – № 7-8. – С. 117-122.

54. Таборовий зошит: Вибрані твори / Упор. Д. Стус. – К.: Факт, 2008. – 452с.

55. Тисячна Н. Василь Стус: поза простором духу // День. – 2008. – №8, 18 січня. – С. 3-6.

56. Тисячна Н. Дмитро Стус: "Я спробував представити свого Василя Стуса" // День. – 2005. – №61, 7 квітня. – С. 7-8.

57. Чебан О. Служить людям "Стусова криниця" // Урядовий кур'єр. – 2007. – №213, 14 листопада. – С. 18-20.

58. Шаповал Ю. «...А ми все визначаємося» // День. – 2008. – №1, 9 січня. – С. 1-2.

59. Шепелюк В. Подих ущільненого часу: невідома сторінка творчості молодого Стуса // Літ. Укр. – 2009. – №29. – С. 17-20.

60. Шпак В. "Хто проти тиранії – встаньте!" // Урядовий кур'єр. – 2008. – №3, 9 січня. – С. 14-16.

61. Яворська Т. Два місяці з життя Василя Стуса: про маловідомий період вчителювання в селі на Гайворонщині // День. – 2008. – №6, 16 січня. – С. 6-8.

62. Яструбецька Г. Концепція збірки «Палімпсести» В. Стуса // Слово і час. – 2010. – №9. – С. 35-38.