КУЛЬТУРА КЕРІВНИКА ОРГАНУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Весь процес управління органами внутрішніх справ має відбуватися в рамках певних вимог професійної етики, тобто писаних та неписаних правил поведінки службової особи. Колись ці правила, точніше, деякі з них, містилися у відповідному наказі МВС. Зокрема, заборонялося палити на ходу, будучи у форменному одязі, відвідувати в цьому одязі танцювальні заклади та ресторани. Треба визнати слушність цих заборон. Певний етичний аспект має і обов'язок працівника міліції завжди прийти на допомогу людині, зберігати службову таємницю.

У широкому плані до культури управління можна віднести, поряд із додержанням службової етики, якість оформлення управлінських рішень. Стислі, чіткі формулю­вання наказу, плану, їх недвозначність, якість свідчать про високий рівень управлінської культури. Але професійна майстерність та вміння формулювати свої думки ще не ро­блять керівника культурним. Навіть якщо він людина еру-дована, з широким кругозором та колом інтересів, основ­ним показником рівня культури керівника є згадане вище вміння спілкуватися з підлеглими, створювати навколо се­бе атмосферу доброзичливості і, одночасно, вимогливості. Вихованість, ввічливість, тактовність свідчать про справж­ню культуру людини.

Керівник повинен бути взірцем додержання етики та етикету. Управлінська етика - невід'ємний елемент про­фесійної компетенції керівника органу внутрішніх справ. Акуратність, елегантність, вміння гідно поводитися за будь-яких обставин не повинні бути винятком у його що­денній роботі. Від культури в роботі керівника, етичності поведінки залежить його авторитет серед населення, гро­мадськості, і, зрештою, успіх всієї діяльності.

Керівник органу внутрішніх справ повинен володі­ти різними функціями спілкування:

^ інформаційною (отримання і передача інформації);

<<>>
^ пізнавальною (активний пошук відомостей, вміння добувати нову інформацію різними законними засобами);

•^ педагогічною (вплив на підлеглих з метою вихо­вання в них бажаних професійних і особистих якостей);

•^ управлінською (вміння організувати спільну дія­льність);

•^ емоціональною (обмін емоціями, створення відпо­відного психічного настрою);

Чи не найголовнішим завданням керівника органу внутрішніх справ є вимога зібрати як найбільше інформа­ції, оцінити її, і на основі цього зробити висновки для при­йняття управлінських рішень. Шляхи отримання інформа­ції можуть бути різними: від специфічних, притаманних тільки оперативним підрозділам, до засобів масової інфор­мації. Одержану інформацію керівник має використовувати комплексно, перевіряючи одну через іншу, відбирати осно­вне, найголовніше для роботи. Інформацію слід розсорту­вати і адресувати її за призначенням, не поширювати ін­формацію серед тих, хто її не потребує, не зловживати нею і пам'ятати, що інформація, яку отримав керівник, потріб­на, щоб управляти системою, виконувати функціональні обов'язки і тільки. Інформаційна культура є визначальною характерною рисою професійних якостей керівника. Вона передбачає вміння одержати більше інформації, оцінити не тільки відкриту, а й сторонню сторону інформації, оцінити не тільки текст, а й контекст, здатність розрізнити правду від неправди, використовувати інформацію тільки за при­значенням.

Керівник повинен реагувати на повну інформацію і на її окремі деталі, швидко її аналізувати, орієнтуватися у складній ситуації, оперативно реагувати.

Досвідчений керівник завжди буде піклуватись про створення в колективі нормальних службових відносин, пам'ятаючи, що це перш за все стосунки між людьми, які разом працюють. Вони можуть бути вертикальними, гори­зонтальними і відносинами між групами співробітників.

Вертикальні відносини встановлюються між пра­цівниками, що знаходяться на різних щаблях службових сходинок, це. стосунки між підлеглими і начальниками. Во­ни регулюються статутами, інструкціями та наказами.

Ділові стосунки в колективі повинні визначатися взаємною ввічливістю, доброзичливістю, відвертістю. Роз­дратованість начальників, нетерпимість до помилок підле­глих, некоректність начальника, несприйняття навіть най­менших зауважень, нездатність визнати і виправити свої помилки ніколи не дають бажаних наслідків у роботі.

Необхідною умовою виконання професійного обов'язку керівника є об'єктивне і доброзичливе ставлення до особистих поглядів, службових сподівань-претензій, професійної думки підлеглих . Вертикальні стосунки ба­зуються перш за все на авторитеті влади.

Горизонтальні відносини - це такі неформальні стосунки, що складаються в колективі серед рівних, неза­лежних між собою в адміністративному відношенні пра­цівників. Часто саме такі зв'язки визначають моральний клімат у колективі, який впливає на якість і продуктивність праці в цілому. Здорові відносини між колегами, товари­шами по роботі створюють благодатний грунт для взаємо­допомоги і співпраці. Горизонтальні зв'язки базуються на владі особистого авторитету.

Стосунки між групами - це взаємини між праців­никами, які мають загальні інтереси, мислять по-своєму, корпоративне, протиставляючи себе іншим групам. Групи можуть організуватись за ознаками земляцтва, національ­ності, спільного навчання у вузі, спільних ідеалів у спорті чи в культурі, політичної прихильності, симпатій і підтри­мки того чи іншого керівника, незадоволеності службовим становищем. Їх очолюють неформальні лідери. Міжгрупові відносини можуть суттєво впливати на загальний настрій у колективі, на його єдність і згуртованість, можуть сприяти антагонізму або об'єднанню.

Гармонійне поєднання вертикальних, горизонталь­них стосунків і стосунків між групами створює ту культуру спілкування, від якої залежать успіхи всього колективу і окремих працівників, своєчасність і чіткість виконання службових обов'язків.

Розглядаючи особистість керівника, В.М. Шепель зауважує: «Сучасний керівник повинен бути особистістю, здатною в будь-якій ситуації, при вирішенні будь-яких за-

' Див.: Шепель В.М. Управленческая зтика. М., 1989. С. 41. 119

<<>>
вдань управління проявляти моральну компетентність, во­лодіти моральною технологією спілкування з людьми» .

Керівник має стежити за дотриманням культури праці в колективі внутрішніх справ. Люди не повинні годи­нами чекати прийому під дверима службових кабінетів. Неохайні службові приміщення, розкидані папери на столі, кабінети, завалені речовими доказами, відсутність довідок про час прийому і розпорядок дня, гучний сміх у присутно­сті особи, що прийшла в міліцію зі своїм горем - не свід­чать про культуру праці. Начальник не може собі дозволяти те, що він забороняє іншим. Керівник органу внутрішніх справ зобов»язаний бути юридичне грамотним у різних га­лузях права, слідкувати за новинками літератури та мистецтва.

КЕРІВНИК І ЗДОРОВ'Я

Вище зазначалося, що керівник органу внутрішніх справ повинен мати добре здоров'я, самопочуття. Більшість начальників і командирів системи органів внутрішніх справ зневажливо ставляться до власного здоров'я, не розуміючи, що воно є фактором, який значною мірою визначає високу ефективність керованих ними структур. Здоров'ю керівни­ка, його фізичній працездатності не приділяється належної уваги при проходженні служби, зачисленні в резерв на ви­сунення і призначенні на вищу посаду. Кандидати на керів­ну посаду не проходять спеціального медичного обстежен­ня перед призначенням, котре слід було б робити хоча б для того, щоб стимулювати більш відповідальне ставлення керівника до власного здоров'я. Значна кількість керівни­ків не проходить обов'язкову диспансеризацію і не несе за це відповідальності, не вимагає того від підлеглих, не за­ймається фізичною підготовкою, як того вимагає наказ МВС України. Стало «добрим правилом», коли начальник навіть вважає особистим героїзмом при ненормальній тем­пературі, високому кров'яному тиску, інфекційному захво­рюванні бути на робочому місці і подавати «приклад» став­лення до колективу і своїх обов'язків.

Керівники органів внутрішніх справ звикають до того, що вони займаються виснажливою, емоційно насиче-

Шепель В.М. Указ. соч. С. 21. 120

ною, ризикованою роботою, щодня несуть значне нервове і фізичне навантаження. Внаслідок цього висока професійна захворюваність серед керівників, нервове збудження, роз­лад сну, стресовий стан, скарги на болі в серці і шлунку.

Здоровий спосіб життя керівника і його службова діяльність тісно пов'язані між собою. Начальники зі слаб­ким здоров'ям, розбалансованою нервовою системою часто розгублюються в складних ситуаціях, хворобливо сприй­мають критику, бояться старшого начальства, породжують в очолюваних колективах нервовість і напругу, нездатні постояти за себе і своїх підлеглих.

Для забезпечення високої ефективності в управлінні органами внутрішніх справ слід виходити з того, що добрий стан керівника є службовою необхідністю, здоров'я має бути постійно в центрі його уваги для збереження працездатності на довгі роки.

Для цього необхідно втілювати наукову організацію праці керівника, ввести обов'язкове регулярне медичне об­стеження і систематичне заняття фізичною культурою, від­мовитись від шкідливих звичок (паління і алкоголь), знати методику зняття втоми під час роботи та після неї, вміти покращити своє самопочуття за короткий час відпочинку, відвідувати культурні й спортивні заходи.

Добре здоров'я і висока працездатність керівника органу внутрішніх справ - найважливіша умова його ефек­тивної діяльності. 80% сучасних керівників органів внут­рішніх справ - це люди віком від ЗО до 50 років, тобто зда­тні постійно підтримувати фізичну активність, брати осо­бисту участь у фізичних змаганнях та іграх і тим самим по­давати колективу добрий приклад. Рекомендовано протя­гом робочого часу, якщо він проходить у приміщенні, пра­ктикувати виробничу гімнастику з метою зняття нервового напруження, розумової втоми і стресу. Види, сутність і ре­жими фізичного навантаження для кожного керівника ви­значаються індивідуально. Керівник з метою запобігання перевтомі, підвищення інтенсивності праці, збереження тривалої і стійкої працездатності повинен дотримуватись режиму харчування, раціонального поєднання праці і від­починку, уміти створювати і підтримувати добрий власний настрій і настрій колективу. Якщо керівник вміє і здатний

<<>>
потурбуватись про власне здоров'я, то він буде турбуватись і про здоров'я підлеглих.

Високе розумове й фізичне навантаження керівника і фізичні, духовні та культурні заняття з метою відпочинку, відновлення сил одне одного не виключають.

Міцне здоров'я досвідченого, високопрофесійного, мудрого керівника є національним надбанням держави.