ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ УПРАВЛІН­СЬКИХ РІШЕНЬ

Прийняттям рішення процес управління не закінчу­ється. Ефективність роботи керівника визначається не тіль­ки тим, які рішення прийняті, а й тим, наскільки своєчасно і повно ці рішення були реалізовані, як вони вплинули на виконання завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ та їх підрозділами. Організація виконання управлін­ських рішень - основний етап процесу управління. Він включає в себе з'ясування і конкретизацію рішення, підбір, розстановку, інструктаж і навчання виконавців, забезпе­чення їх діяльності та взаємодії, контроль і облік, корегу­вання рішення в процесі виконання і прийняття нових рі­шень з метою виконання попередніх, оскільки процес управління здійснюється безперервно.

Підбір і розстановка виконавців полягають у вияв­ленні кола працівників органу внутрішніх справ, які мо­жуть бути залучені для виконання конкретного рішення за своїм службовим становищем, оцінці їх індивідуальних якостей, обтяженості роботою, розробки варіантів їх роз­становки і вибір серед них оптимального.

Прийняте рішення успішно може бути реалізоване, якщо в колективі буде проведено відповідну роз'яснювальну (за умови, що характер завдання відкри­тий) і організаційну роботу.

Керівник органу чи підрозділу, який ставить за­вдання щодо виконання прийнятого рішення, повинен під­креслити важливість і необхідність тієї роботи, яку нале­жить виконати підлеглим, довести рішення до виконавців,

<<>>
розділити його на окремі частини з урахуванням кількості виконавців, доручити кожному його частину, визначаючи межу дій та терміни виконання, а також порядок взаємодії виконавців. При виконанні рішення, прийнятого вищим суб'єктом управління, керівнику належить попередньо са­мому його усвідомити і спланувати дії щодо його реаліза­ції, тобто прийняти власне рішення з цього приводу.

Обов'язковою умовою для точного і повного вико­нання рішення, спонукання підлеглого до самостійності і творчої активності є постановка перед виконавцем конкре­тних, точних, зрозумілих для нього цілей і завдань. Відсут­ність порозуміння між керівником і підлеглим завжди при­зводить до небажаних наслідків.

О.А.Івін описує досить комічну, але повчальну си­туацію, яка виникла внаслідок нерозуміння наказу старшого:

«Бригадиру надо бьіло поправить балконную стопку, по­кривившуюся на самом видном месте. Он влез туда с молодьім росльїм парнем — новичком на стройке, поддел стойку ломом й приказал:

- Бей по ребру!

Парень удивился й спросил:

- Тьі что с ума сошел?

- Бей по ребру, так тебя!.. закричал бригадир й добавил несколько разьясняющих слов. Тогда парень размахнулся й уда-рил бригадира кувалдой по ребрам. Бригадир птицей полетел с третього зтажа, к счастью, в сугроб.

Суд новичка оправдал, а в частном определении указал:

«Прежде чем отдавать командьі, надо обіяснить, что они означа-ют.» Вполне логичньїй совет».'

Видавши завдання, необхідно впевнитись, що вико­навці зрозуміли його так, як того прагнув керівник. Якщо завдання видається групі виконавців, слід обговорити його з усіма членами групи. Віддавати розпорядження необхідно відповідно до обов'язків, які покладено на працівника і в межах його компетенції. Не може дільничний інспектор виконати процесуальні дії у кримінальній справі, яка зна­ходиться в провадженні слідчого, якщо він не наділений відповідними правами; використати права державтоінспек-тора чи пожежного інспектора не може працівник іншої

' Ивин О.А. По законам логики. М., 1983. С.10. 156

?: служби. Організовуючи виконання рішень, необхідно зав­ії жди враховувати, що працівники органів внутрішніх справ, ^;ї крім загальних функціональних обов'язків мають і специ­фічні, встановлені законодавством та іншими нормативни­ми актами для кожної служби і окремих посад, наприклад, права і повноваження Головного державного пожежного ^у інспектора області, яким є начальник Управління пожежної охорони УМВС в області.

Важливе значення має своєчасність доведення рі­шення до виконавців. Якщо з рішеннями, які приймаються начальником відділу внутрішніх справ, у цьому плані про­блем не виникає, то рішення вищих інстанцій проходять довгий шлях від канцелярії до виконавця. Тому доцільно визначити коло рішень, про які секретар може не доповіда-ти начальнику органу або його заступнику, а передавати на виконання начальнику відповідної служби.

У багатьох випадках (хоч і не завжди) необхідні ін­структаж та навчання виконавців.

Обов'язково інструктуються особовий склад наря­дів, які заступають на охорону громадського порядку, уча­сники операцій по розшуку і затриманню злочинців, пра­цівники, що направляються у відрядження, працівники, які не мають необхідного досвіду роботи та інші. До інструк­тажу керівник відділу чи підрозділу повинен ретельно під-готовуватися, проаналізувати як саме рішення, так і мож­ливі дії виконавців з метою попередження помилок і вибо­ру оптимального способу дій. Під час інструктажу началь­ник мусить чітко окреслити завдання, показати його важ­ливість, потім деталізувати рішення і проаналізувати дії виконавців. Якщо завдання є новим для виконавців, якщо воно складне та багатопланове, інструктаж доповнюється навчанням. Це може бути як вивчення нормативних актів, так і практичні заняття.

Забезпечення діяльності виконавців полягає у на­данні їм необхідних повноважень, транспортних засобів, криміналістичної та іншої техніки, засобів зв'язку, грошо­вих ресурсів, відповідного оснащення. Не менш важливим, ніж правове та матеріально-технічне, є інформаційне забез­печення. Виконавець найкраще справиться із завданням, коли він впевнений, що воно необхідне, потрібне, коли він готовий до різних несподіванок, що можуть виникнути при

<<>>
виконанні завдання. Організаційне забезпечення полягає у плануванні робочого часу, встановленні режиму роботи, внутрішнього розпорядку. Начальник відділу, здійснюючи організаційне забезпечення, повинен виходити з двох пере­думов: 1) підлеглі - професійно грамотні, сумлінні і відпо­відальні працівники, здатні самостійно виконувати завдан­ня; 2) підлеглі потребують постійного управління, керівни­цтва, контролю.

Доведення рішення до виконавців в органах внут­рішніх справ може здійснюватись різними шляхами, що за­лежать від документального оформлення управлінського рішення, безпосередньо, усно, на нараді та наодниці, з ви­користанням засобів зв'язку та інших обставин. В ряді ви­падків про прийняті рішення доцільно інформувати сусідні органи внутрішніх справ (про проведення розшукових опе­рацій), органи місцевого самоврядування (про профілакти­чні заходи щодо злочинності неповнолітніх), населення (про забезпечення громадського порядку під час масових заходів).

Підлеглі повинні знати форми зв'язку з керівником, терміни виконання завдання, систему звітності про викона­ну роботу.

Керівнику слід постійно підтримувати напружений робочий ритм, не допускати втрат робочого часу, заванта­жувати підлеглих дійсно важливою і необхідною роботою, яка б відповідала їх освіті, досвіду, кваліфікації, якщо мо­жливо, то нахилам і бажанням.

Завдання керівника в процесі реалізації рішення -контролювати дії виконавців особисто або через заступни­ків, начальників служб. Контроль базується на обліку ре­зультатів робо ги виконавців, взагалі кажучи, контроль і об­лік - це єдина нерозривна функція.

Управлінське рішення базується на гіпотезі. Навіть якщо гіпотеза виявляється правильною, обставини, які постійно змінюються, вимагають внесення коректив до рі­шення. Керівник органу внутрішніх справ, здійснюючи контроль і облік, визначає, які саме корективи необхідні та вносить їх, змінюючи відповідним чином завдання, поши­рюючи або звужуючи коло виконавців, виділяючи додатко­ві ресурси тощо.

Керівник міськрайвідділу внутрішніх справ здійс­нює всі вищезгадані функції в процесі управління одночас­но, безперервно, делегуючи частину їх своїм заступникам, начальникам служб. Це теж важливе управлінське рішення - в якому обсязі можливо делегувати свої організаторські функції. Там, де ця проблема вирішується правильно, осо­бовий склад діє впевнено, злагоджено, ефективно.

Виконання рішення повинно завершитись звітом підлеглого, який може бути подано в письмовій формі (до­відка, доповідна записка, рапорт тощо) або усно.

Якщо виконання завдання було складним, а резуль­тати важливі, слід зробити аналіз організації виконання, ді­яльності кожного виконавця. Якщо було допущено помил­ки, або завдання виконане не в повному обсязі, слід розі­братись у причинах і умовах невиконання, зробити виснов­ки, відповідно відреагувати, надати допомогу підлеглому чи покарати, виділити додаткові ресурси, призначити нових виконавців, внести корективи в рішення. У тому разі, коли рішення виконане повністю, керівник може заохотити під­леглих відповідно до наданих йому прав чи клопотати про це перед вищими керівниками.

Успіх виконання управлінських рішень залежить у значній мірі від інформаційного забезпечення управління, стану планування, контролю і обліку в діяльності органів внутрішніх справ.