ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ З КАДРАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Управління у, сфері роботи з кадрами органів внут­рішніх справ становить цілісну закінчену систему пов'язаних між собою процесів професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору, під­готовки, розстановки, виховання особового складу.

Система управління кадрами складається із наступ­них елементів:

- визначення кількості працівників, їх посадової ка-тегорійності і рівня професійної підготовки;

- робота з кадрами: підбір, розстановка, переміщен­ня, формування резерву на висування, оцінка працівників;

- стимулювання трудової активності й виховання кадрів;

- застосування заходів морального й матеріального стимулювання, дисциплінарна практика, виховання в дусі дотримання службової дисципліни і законності;

- підготовка кадрів: початкова бойова і фізична та спеціальна підготовка, підвищення кваліфікації.

Система управління кадровою роботою має врахо­вувати інтереси різних служб і підрозділів у забезпеченні особовим складом, індивідуальні якості кожного працівни­ка, умови, в яких проходить його служба, пріоритетність завдань, що стоять перед органом внутрішніх справ. Все це вимагає комплексного підходу до вирішення кадрових про­блем як при комплектуванні, так і при морально-психологічній підготовці до служби. Помилку роблять ті керівники органів внутрішніх справ, які вважають, що кад­ровими проблемами повинні займатись тільки кадрові апа­рати (управління, відділи, групи), а інші служби можуть бути тільки споживачами. Кожний орган внутрішніх справ має штатний розпис, в якому визначається чисельність на­чальницького та рядового складу, дається перелік посад, їх розподіл по службах і підрозділах, граничні спеціальні звання, які їм відповідають, і спеціальності, якими вони можуть заміщатись. Штатний розпис оголошується нака­зом вищого керівництва при створенні органу внутрішніх справ, його реорганізації, змін території обслуговування та змінах оперативної обстановки. Чисельність особового складу залежить також від інших факторів, зокрема, соці­ально-економічних демографічних, географічних, клімати­чних, біологічних та інших обставин. Залежно від ситуації, крім постійного складу, в штати органу внутрішніх справ можуть вводитись посади на час виконання спеціальних функцій. Наприклад, помічник керівника (начальника, рек­тора) з питань капітального будівництва вводиться на час капітального будівництва. Додаткова чисельність службов­ців може вводитися також місцевими органами влади від­повідно до їх компетенції. Результати оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ залежать не стільки від кількісного, скільки від якісного складу кадрів, організації управління ними, системи їх підготовки і під­вищення кваліфікації.

Орган внутрішніх справ може мати достатню мате­ріально-технічну базу, досконале сучасне нормативне за­безпечення, але не справлятися з поставленими завдання­ми, якщо їх виконують малокомпетентні і неорганізовані працівники.

<<>>
Слід зауважити, що чисельність особового складу органів внутрішніх справ за останні роки постійно зроста­ла, проте адекватні зміни криміногенної обстановки в дер­жаві не відбулися. Ускладнення криміногенної ситуації, поширення організованої злочинності, поява нових видів економічної злочинності, міждержавний характер багатьох тяжких злочинів і наркобізнесу диктують необхідність проведення відбору, підготовки й організації роботи кадрів на справді наукових засадах. Система органів внутрішніх справ, виконуючи складні й різнобічні завдання, має по­требу в спеціалістах різних професій.

Професію слід розуміти як загальне, широке понят­тя, що характеризує підготовку і навички в якомусь виді ді­яльності. Професія, як правило, включає в себе ряд спеці­альностей, пов'язаних з виконанням більш вузьких функцій. Професія - вчитель, спеціальність - вчитель математики, історії, біології; професія - інженер-механік, спеціальність - інженер-механік з експлуатації гідравлічних систем, спе­ціальності в рамках професії юриста - кримінальне право, цивільне право, адміністративне право і т.ін. Розвиток нау­ки і техніки, зміни в суспільному та економічному житті країни постійно викликають появу нових і зникнення за­старілих професій та спеціальностей. Державний реєстр передбачає тисячі професій і спеціальностей. Службові особи, які займаються кадровими питаннями, повинні ро­зумітись на цьому, а в необхідних випадках - звертатися до спеціальних довідників. Правильний підбір кадрів за спеці­альностями та відповідне визначення їх функціональних обов'язків мають провідне значення в управлінні кадровою роботою. Сучасним органам внутрішніх справ потрібні юристи та економісти, спеціалісти з бухгалтерського облі­ку та аудиту.

Кадри органів внутрішніх справ не є стабільною ве­личиною: вони знаходяться в постійних змінах внаслідок прийому на роботу одних і звільнення інших. Особовий склад органів внутрішніх справ неоднорідний, він розрізня­ється за природними і придбаними ознаками: стать, вік, освіта, звання, стаж роботи, професія, спеціальність, квалі­фікація, посада. Виділені на їх основі групи працівників створюють структуру особового складу, яка може бути ста­тистичною і аналітичною.

Статистична структура кадрів відображає їх розпо­діл і рух в розрізі категорій та груп посад. Наприклад, мо­жна виділити кадри основних посад органів внутрішніх справ - слідчих, карного розшуку, боротьби з економічною злочинністю, автоінспекторів і неосновних - працівники ремонтно-будівельного управління, житлово-комунального відділу, медичного відділу, зв'язку. Всі вони в своїх підро­зділах займають посади керівників, спеціалістів, інженер­но-технічних працівників, службовців, робітників і основні відомості про них включені в поточну статистичну звітність.

Аналітична структура грунтується на спеціальних дослідженнях та розрахунках і поділяється на загальну й детальну структуру. У розрізі загальної структури кадри розподіляються за такими ознаками, як стаж роботи, освіта, професія. Детальна структура лише містить у собі відомос­ті, що характеризують глибше й детальніше, наприклад, працівників, які досягли похилого віку і мають вислугу ро­ків, їх співвідношення з загальною кількістю атестованих працівників; кількість працівників, які перебувають на по­садах 3, 5, 10 і більше років, працівників, які заочно навча­ються, сімейних, неодружених, тих, які мають дітей, спла­чують аліменти та інші відомості. Статистична структура кадрів включає такі елементи, як професія, спеціальність, посада, категорія, рівень кваліфікації.

Професія - рід трудової діяльності особи, яка воло­діє комплексом спеціальних теоретичних знань та практич­них навиків, здобутих у результаті спеціальної підготовки і

досвіду роботи.

Рівень професіональної підготовки, необхідної для виконання необхідних трудових та певних посадових обов'язків називається кваліфікацією працівника. Кваліфі­кація роботи - це характеристика певного виду роботи, яка визначається залежно від її складності й відповідальності, сукупністю вимог до виконавця. Кваліфікація працівника -сукупність набутих ним професіональних якостей. Кваліфі­кація працівника встановлюється спеціальною комісією на основі різносторонньої перевірки його знань і досвіду й пе­ріодично закріплюється в відповідних документах - свідо­цтвах, дипломах, атестаціях.

Сукупність прав, обов'язків і відповідальності пра­цівника, що визначають його службові, трудові функції і

<<>>
межу компетентності, називається посадою, а особи, при­значені на посади, тобто ті, за якими посада закріплена юридичне, називаються посадовими особами.

Кожна посадова особа характеризується:

- сферою діяльності, встановленої межами об'єкта управління, на стан, функціонування чи використання яко­го ця особа може впливати;

- завданнями, які вона повинна вирішувати, зумов­леними цілями організації чи підрозділу;

- критеріями ефективності виконання робіт, що ви­пливають із цих завдань.

Кожна посада має свою назву, яка відбиває зміст і характер роботи, виконуваної працівником, призначеним на цю посаду: «слідчий», «інспектор пожежної охорони», «державтоінспектор». Вимоги, висунуті до тої чи іншої по­сади, містяться в кваліфікаційній характеристиці, що скла­дається із трьох розділів:

1) «посадові обов'язки» - в якому наведено відомо­сті про місце і рівень посади в структурі організації, вимоги до кваліфікації осіб, які можуть її обіймати, а також пере­лік посадових обов'язків у порядку їх важливості;

2) «повинен знати» - містить перелік вимог до знання особливостей основної діяльності і зв'язаних з нею нормативних документів, методичних матеріалів, правил техніки безпеки і охорони праці;

3) кваліфікаційні вимоги («повинен вміти») - відо­бражає вимоги до рівня і профілю спеціальної підготовки працівника, стажу, накопиченого досвіду, особистих рис, що дозволяють належно виконувати покладені на нього обов'язки.

Кожна посада в органах внутрішніх справ, передба­чена структурним розкладом, повинна бути забезпечена посадовою інструкцією, в якій містяться правила, регла­ментуючі дії особи, що її обіймає. Не складається вона ли­ше для першого керівника, який в своїй діяльності керуєть­ся статутом організації чи положенням про неї. Посадова інструкція, основу якої складають зазначені документи, а також кваліфікаційна характеристика, може бути індивіду­альною для посади і конкретної посадової особи, а може бути типовою стосовно групи посад одного рівня і станови­ти базу для розробки індивідуальних інструкцій. В органах

внутрішніх справ до розробки посадових інструкцій часто підходять спрощено і обмежуються тільки розробкою фун­кціональних (посадових) обов'язків.

У системі Міністерства внутрішніх справ України ще не розроблені вкрай необхідні класифікаційні характе­ристики (професіограми) посад і вимоги, яким повинні від­повідати претенденти на них (освіта, досвід, стан здоров'я, вік, психічні якості, знання мов та інше).

Практичні потреби, аналіз нормативних актів, що регламентують роботу з кадрами, дозволив виділити три групи вимог, яким повинні відповідати працівники органів внутрішніх справ:

а) ділові якості;

б) особисті якості;

в) спеціальні фахові якості.

До ділових відносять якості, котрі визначають про­фесіональну здатність працівника, зокрема, наявність спе­ціальної освіти, досвіду практичної роботи, організаційні здібності, ініціативність, стабільна працездатність, знання юридичних і спеціальних дисциплін, знання чинних нака­зів, інструкцій, інших нормативних актів МВС України, во­лодіння оперативною і кримінологічною* технікою, спеці­альними технічними засобами, вміння правильно складати і оформляти службові документи.

Особисті якості складають комплекс особистих рис характеру, які найбільшою мірою відповідають посадовим вимогам: це вміння встановлювати контакти з людьми, спілкуватись з представниками різних ділових сфер та з на­селенням, мужність, стриманість, чесність і добросовіс­ність, ввічливість, доброзичливість, принциповість, людя­ність, готовність до самопожертви.

Спеціальні професійні якості передбачають воло­діння спеціальними знаннями, вміннями і навиками, а та­кож певні особисті якості, необхідні працівнику для успіш­ного виконання службових обов'язків за конкретною поса­дою - оперативного уповноваженого карного розшуку, ді­льничного інспектора міліції, слідчого, інспектора пожеж­ної охорони тощо.

На відміну від ділових якостей, які мають більш універсальний характер і є основою спеціальних професій­них якостей, останні визначають рівень професійної майс-

<<>>
терності конкретного працівника на конкретній посаді. На­приклад, міліціонер кінного підрозділу міліції, інструктор-кінолог, як і всі працівники органів внутрішніх справ ма­ють бути мужніми, чесними, дисциплінованими, але вони повинні ще любити тварин, без цього вони будуть непов­ноцінними спеціалістами. Міліціонер-снайпер повинен ма­ти гострий зір, а працівники, що входять до спеціальних груп захоплення -добру фізичну підготовку з рукопашного бою. Підвищені вимоги висуваються до керівників органів внутрішніх справ, працівників апарату управління, яким належить важлива і відповідальна роль в управлінні і які, крім загальних якостей, повинні володіти ще й організатор­ськими здібностями, командними навиками, педагогічними і психологічними прийомами і методиками в роботі з осно­вним складом.

Типова модель спеціаліста є необхідною також як орієнтир у підготовці кадрів в учбових закладах МВС. Перш за все необхідно визначити, яким параметрам має відповідати й сам працівник кадрового апарату, якими осо­бистими і професійними якостями та здібностями він пови­нен володіти. На посади працівників кадрів призначаються, як правило, юристи, педагоги, психологи. Але якщо кадро­ву роботу будувати на справді науковій основі, то найпер­ше слід готувати для цієї роботи спеціалістів у сфері упра­вління персоналом (кадрового менеджменту) в одному з вузів МВС України.

Управління у сфері роботи з кадрами здійснюється начальником особисто або через управління, відділ, відді­лення та групи кадрів. Працівники кадрів повинні мати такі основні якості і здібності:

- глибоку повагу до закону, прав і свобод громадян, цінностей демократичної правової держави;

- політичну зрілість;

- здатність об'єктивно і комплексно оцінювати й аналізувати ситуацію, що складається;

- прагнення усі події та рішення логічно і кваліфі­ковано обґрунтовувати з використанням економічних, пра­вових, соціальних категорій;

- уміння абстрагуватися від впливу політичних пар­тій та рухів;

- патріотизм, визнання загальнолюдських ціннос­тей, стійкість у моральних та ідейних переконаннях, високу моральність;

- здатність оптимально організувати свою працю тощо. На основі названих особистих якостей фахівець у сфері управління персоналом органів внутрішніх справ по­винен оволодіти необхідними знаннями та навичками, що забезпечать йому поступове набуття практичного досвіду в роботі з особовим складом.

Для цього треба створити сприятливі умови й за­безпечити комплексне формування професіоналізму за та­кими напрямками особистої культури:

- професійно-правовим;

- політичним;

- моральним;

- соціальним;

- психологічним.

Професійна діяльність фахівців кадрових апаратів органів внутрішніх справ повинна забезпечити:

- зміцнення законності і правопорядку;

- втілення оптимальних варіантів структурування органів внутрішніх справ, їх підрозділів та служб;

- вивчення, підбір і розстановку кадрів, проходжен­ня ними служби згідно з установленим порядком;

- реалізацію заходів щодо соціального захисту осо­бового складу органів внутрішніх справ;

- взаємодію з органами державної і виконавчої вла­ди, управління правоохоронними органами при вирішенні питань управління персоналом;

- підвищення професійної майстерності.

Ця діяльність ведеться відповідно до чинного зако­нодавства, інших нормативних актів з охорони правопо­рядку.

Основна мета й завдання професійної діяльності фахівця у сфері управління персоналом обумовлені її соці­альною спрямованістю.

Працівник апарату кадрів повинен знати:

- конституційні принципи підготовки та прийняття законів і підзаконних актів України, механізм їх реалізації;

- порядок формування органів законодавчої, вико­навчої й судової влади, їх функції, структуру і компетенцію;

<<>>
- діючі міжнародні договори й угоди, що регулю­ють взаємовідносини між державами і їх правоохоронними системами у сферах боротьби із злочинністю та управління персоналом;

- систему і структуру, принципи діяльності міжна­родних і міждержавних організацій, які займаються проб­лемами боротьби із злочинністю, зміцненням правопоряд­ку, захистом прав людини;

- принципи й основні напрямки економічної та пра­вової політики держави, основи економіки окремих галузей господарства;

- систему, структуру, функції державних органів і органів господарського управління;

- особливості використання противитратних механі­змів, економії сил і засобів при створенні нових підрозді­лів, комплектуванні вже діючих;

- принципи фінансової й господарської діяльності бюджетних і госпрозрахункових установ, організацій і під­приємств, принципи створення різних фондів, оподатку­вання, основні форми й методи підвищення рентабельності, економічності, ефективності діяльності;

- правила наукової організації праці, раціонального розподілу навантаження й функціональних обов'язків у ко­лективі, оптимального співвідношення законності й доці­льності;

- систему і структуру правоохоронних органів України, Їх функції, компетенцію;

- структуру органів внутрішніх справ, їх підрозділів і служб, завдання, вирішувані ними, специфіку комплекту­вання, здійснення контролю;

- форми і методи забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ; підвищення майстерності співробі­тників, формування стійкого професійного ядра; виховної ро­боти; організації взаємодії зі службами МВС та іншими правоохоронними органами;

- нормативну базу щодо соціального захисту різних категорій населення взагалі і працівників органів внутріш­ніх справ та членів їх сімей зокрема;

- вимоги відомчих нормативних актів, які стосують­ся вивчення, відбору, й розстановки кадрів, проходження ними служби на різних посадах;

- чинне цивільне, трудове, сімейне, адміністратив­не, фінансове, господарське право стосовно діяльності ор­ганів внутрішніх справ;

- кваліфікаційні характеристики фахівців усіх

служб МВС;

- перелік і спеціалізацію всіх учбових закладів сис­теми МВС України, які займаються підготовкою кадрів для органів внутрішніх справ;

- основи загальної та правової психології, педагогіки;

- методи практичної соціології в управлінні персо­налом органів внутрішніх справ;

- основні правила розумової діяльності, логіку;

- державну мову і мову міждержавного спілкування країн СНД, а також одну з іноземних мов;

- загальну і політичну історію України, національ­ний склад її населення та географію;

- культуру і релігію народів, що населяють Україну;

- систему громадських і політичних організацій на Україні, їх програми, органи їх управління.

Спеціаліст у сфері управління персоналом органів внутрішніх справ повинен уміти:

- роз'яснювати закони і підзаконні акти, які при­ймаються в Україні;

- застосовувати на практиці чинне законодавство і вимоги підзаконних актів у сфері управління персоналом;

- володіти прийомами і методами кодифікації, сис­тематизації законів, підзаконних відомчих актів і власних рішень;

- вести облік, узагальнювати й аналізувати резуль­тати своєї діяльності, діяльності підрозділу, служби, органу внутрішніх справ у цілому і в частині роботи з особовим складом;

- на науковій основі організувати свою роботу й ро­боту персоналу;

- здійснювати постійний контроль за виконанням вимог законів і підзаконних актів, планових заходів, нака­зів, розпоряджень, вказівок вищих суб'єктів управління, рішень колегіальних органів:

- втілювати в практичну діяльність передовий віт­чизняний і зарубіжний досвід управління персоналом, ви-

<<>>
користовувати передові технології і застосовувати технічні засоби, досягнення науки і техніки;

- давати засновану на діючих нормативах організа­ційно-штатну й економіко-правову характеристику того чи іншого структурного підрозділу органу внутрішніх справ з розкриттям джерел його комплектування, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, основних напрямків більш оптимального цільового використання людських, фі­нансових і матеріальних ресурсів;

- володіти навиками спілкування з людьми, встано­влення психологічного контакту, публічних виступів, пере­конання, створення нормального мікроклімату в колективі, здійснення службових перевірок, навиками ведення діло­водства, складання документів у сфері управлінської діяль­ності;

- виявляти існуючі тенденції в роботі з особовим складом, своєчасно реагувати на них, забезпечувати комп­лексний підхід до вирішення проблем кадрового забезпе­чення діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ;

- приймати оптимальні рішення в межах своєї ком­петенції;

- об'єктивно і своєчасно розібратися в конфліктній ситуації, прийняти засновані на законі заходи реагування з урахуванням всіх обставин і характеристик учасників;

- постійно дбати про підвищення своєї професійної майстерності й майстерності працівників підрозділу;

- формувати в собі психологічну стійкість до сто­роннього негативного впливу;

- проводити широку роз'яснювальну роботу з про­паганди діяльності органів внутрішніх справ серед насе­лення, формувати у співробітників почуття гордості за об­рану професію;

- використовувати можливості засобів масової ін­формації та громадськості у вирішенні завдань управління кадрами органів внутрішніх справ.

В органах внутрішніх справ України, за статистич­ними даними, працюють фахівці понад 1500 спеціальнос­тей, і повна розробка професіограм на них є складною справою. Але, зважаючи на те, що серед них є основні, на яких служить абсолютна більшість працівників, атестація

цих посад є реальною. Насамперед це оперативний та ін­спекторський склад міліції, слідчі, дільничні інспектори, працівники транспортної міліції, працівники пожежної охорони, інші атестовані та вільнонаймані працівники, що складають загалом особовий склад, кадри органів внутріш­ніх справ.

В управлінні кадровою роботою найважливіше зна­чення має діяльність з відбору, розміщення, навчання, ви­ховання і закріплення кадрів. Вона повинна здійснюватися, перш за все, індивідуально. Найважливішими складовими здійснення стратегічного курсу на рішуче покращення мо­рально-психологічного стану української міліції мають ста­ти якісно нові підходи до питань відбору, розстановки та навчання кадрів. Їх практичному втіленню повинні макси­мально сприяти наполегливі й наступальні дії керівників усіх рівнів - від міністра до начальника нижчої ланки - по вдосконаленню стилю й методів управлінської діяльності, зміцненню виконавчої дисципліни.

Процес нового набору кадрів або найму здійснює­ться в кілька етапів. На попередньому етапі відбувається виявлення кандидатів, здатних виконувати ті чи інші функ­ції в органах внутрішніх справ. Такі кандидати виявляють­ся серед працівників народного господарства, випускників вищих учбових закладів, але основним постачальником ка­дрів органів внутрішніх справ є учбові заклади МВС України. Кандидати повинні відповідати вимогам професії, тобто систематизованому переліку якостей працівника ор­ганів внутрішніх справ. Із таких потенційних кадрів під контролем керівника має формуватись резерв поповнення. Пошук кандидатів може здійснюватись і в самих підрозді­лах органів внутрішніх справ серед рядових працівників, серед тих, хто направлений органом внутрішніх справ на навчання, серед тих, хто підвищує свою кваліфікацію шля­хом заочного навчання в вузах.

Не чекаючи на появу вакансій, треба організувати оформлення кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, збирання необхідних документів, проходження вій­ськово-медичної комісії тощо. Одночасно здійснюється підготовка до майбутньої служби та вивчення особистих якостей кандидата шляхом доручення йому окремих завдань.

<<>>
Після зарахування до кадрів МВС першочерговим завданням є активна допомога новому працівнику у його адаптації. Начальник органу повинен представити нового працівника колективу, розповісти про оперативну обста­новку, про колектив, його людей, традиції, про труднощі, з якими працівник може зіткнутися, призначити наставника, потурбуватися про створення необхідних побутових умов, підготувати, якщо це потрібно, до прийняття присяги, ви­значити функціональні обов'язки.

Працівники органів внутрішніх справ складають присягу такого змісту: