ПОНЯТТЯ ПРО КАДРИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Слово «кадри» походить від французького сасігез, що в перекладі означає «рама», «рамка». До французької мови воно потрапило з латинської, де означало буквально «чотирикутник». Саме в такій формі вивішувався в мину­лому для широкого загалу офіційний список працівників державних установ. За формою чотирикутного документа спочатку список почали іменувати кадром, а потім і тих, хто потрапляв до списку. Так поступово відбулося перене­сення значення слова з рамки на документ, а з документа -на його зміст. У першій половині XIX ст. слово «кадри» за­стосувалося для позначення постійного штату військових підрозділів, що сприяло появі таких понять як «кадрова ар­мія», «кадровий військовий», «кадровик» і т.ін. До речі, та­ке поняття про кадри стало міжнародним: у російській мові «кадрьі», в німецькій «касіег», в англійській «сагіге».

Кадри, або персонал - це основний штатний склад працівників організації, які виконують різні організаційно-технологічні та виробничо-господарські функції. Кадри ха­рактеризуються перш за все чисельністю, яка зумовлена характером, масштабами, складністю, трудомісткістю ви­робничих процесів, рівнем їх механізації, автоматизації, комп'ютеризації. Ці та інші фактори обумовлюють норма­тивну чисельність працівників, яку на практиці майже ні­коли не вдається забезпечити, тому кадровий потенціал більш об'єктивно характеризується списочною чисельніс­тю, тобто переліком тих працівників, які офіційно працю­ють в організації на даний момент.

В умовах дефіциту кадрів їх списочна чисельність може суттєво відрізнятись від нормативної. Поскільки не

<<>>
всі працівники із тих чи інших причин щоденно бувають на робочих місцях, дійсну кількість зайнятих кожний день на роботі визначає їх явочна чисельність.

Кадри органів внутрішніх справ відповідають таким основним характеристикам:

- це особи, які постійно або тимчасово виконують певні трудові функції в органах внутрішніх справ (в їх під­розділах та установах);

- виконання таких функцій передбачене їх основ­ною професією або спеціальністю.

Кадри органів внутрішніх справ за рядом ознак ква­ліфікуються: *„.

а) за професійною приналежністю (юристи, еконо­місти, психологи, педагоги, інженери, лікарі і т.ін.);

б) за об'єктивними ознаками особи (стан, вік, осві­та, досвід роботи і т.ін.);

в) за посадовим становищем (начальники, їх засту­пники, оперуповноважені, інспектори, міліціонери і т.ін.);

г) за правовим становищем в системі управління (посадові особи, представники влади, робітники і т.п.);

д) за функціональною роллю в процесі управління, тобто участі в розробці, прийнятті і організації виконання управлінських рішень.

До кадрів органів внутрішніх справ (у широкому розумінні) відносять осіб, які постійно або тимчасово в якості основної професії чи спеціальності, на платній осно­ві виконують певні трудові функції в органах внутрішніх справ, установах, підприємствах, тобто проходять держав­ну службу. Чільне місце в кадрах органів внутрішніх справ займає особовий склад.

До особового складу органів внутрішніх справ України належать громадяни України, призначені на поса­ду рядового чи начальницького складу, в тому числі кур­санти й слухачі навчальних закладів системи МВС, які за­раховані до кадрів Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання у порядку, передбаче­ному Положенням про проходження служби рядовим і на­чальницьким складом органів внутрішніх справ України. Залежно від присвоєних спеціальних звань, визначених постановою Верховної Ради України від 22.04.1993 р., осо­бовий склад поділяється на рядовий, молодший начальпн-

цький, середній начальницький, старший начальницький та вищий начальницький. У кадрах органів внутрішніх справ, крім рядового та начальницького складу, працюють також службовці та робітники.

Службовці поділяються на керівників, власне служ­бовців та фахівців. Наприклад, бухгалтер належить до фа­хівців, головний (старший) бухгалтер - до керівників, сек­ретар - до власне службовців. Категорія службовця обумо­влює обсяг його прав та обов'язків, передбачених трудовим законодавством.

У Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвер­дженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР, вказано, що до рядового та начальницького складу належать особи, які перебувають в кадрах МВС України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Верховна Рада України визначила наступні спеці­альні звання:

- рядовий міліції, внутрішньої служби;

- молодший сержант міліції, внутрішньої служби;

- сержант міліції, внутрішньої служби;

- старший сержант міліції, внутрішньої служби;

- старшина міліції, внутрішньої служби:

- прапорщик міліції, внутрішньої служби;

- старший прапорщик міліції, внутрішньої служби;

- молодший лейтенант міліції, внутрішньої служби;

- лейтенант міліції, внутрішньої служби;

- старший лейтенант міліції, внутрішньої служби;

- капітан міліції, внутрішньої служби;

- майор міліції, внутрішньої служби;

- підполковник міліції, внутрішньої служби;

- полковник міліції, внутрішньої служби;

- генерал-майор міліції, внутрішньої служби;

- генерал-лейтенант міліції, внутрішньої служби;

- генерал-полковник міліції, внутрішньої служби;

- генерал внутрішньої служби України. Служба в органах внутрішніх справ України будує­ться на принципах законності, вірності Присязі, поваги до прав і свобод громадян, гуманізму і гласності, підконтро-льності та підзвітності органам державної влади і управ­ління (в межах їх компетенції), безумовного дотримання

<<>>
службової дисципліни, справедливої винагороди за труд, просування по службі за результатами праці з урахуванням здібностей та кваліфікації.

Нині діє Положення про проходження служби ря­довим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Мініс­трів УРСР від 29.07.1991 р.

Згідно з цим Положенням на службу в органи внут­рішніх справ приймаються особи, які досягли 18-річного віку (курсантами та слухачами навчальних закладів МВС можуть бути й особи, яким у рік прийому виповнюється 17 років, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки (п.З По­ложення). Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ, за винятком випадків, передбаче­них законодавством (зарахування курсантами навчальних закладів системи МВС України).

Навчання у вищих учбових закладах МВС України прирівнюється до проходження військової служби. У сис­темі МВС України діють 17 вищих учбових закладів, серед яких провідними є Університет внутрішніх справ та Націо­нальна академія внутрішніх справ.

Підбір, попереднє вивчення кандидата на службу проводиться на підставі Інструкції про порядок відбору, вивчення та перевірку осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України, безпосередньо працівни­ками підрозділу (служби), в якому передбачається подаль­ше використання кандидата. З кандидатом проводять бесі­ди, йому доручають виконання окремих завдань. Рішення про зарахування кандидатів на службу приймається тільки після ретельної перевірки їх ділових та моральних якостей, способу життя, оточення, а також придатності до служби. Організацію всієї цієї роботи покладено на керівників ор­ганів внутрішніх справ, галузевих служб та кадрові апарати.

Поняття «кадри» стосовно органів внутрішніх справ вживається як для означення всього особового складу, так і для означення спеціального структурного підрозділу, що забезпечує кадрову роботу з особовим складом органів внутрішніх справ, тобто кадровий апарат (апарат управлін­ня, відділу, відділення, групи кадрів).

На осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ законодавством та деякими іншими нор­мативними актами покладено багато обов'язків, головни­ми серед яких є:

- додержання законодавства, неухильне виконання вимог присяги;

- захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань;

- сумлінне виконання посадових обов'язків;

- боротьба зі злочинністю, охорона громадського по­рядку;

- виконання наказів, розпоряджень та вказівок ви­щих начальників, відданих у межах їх посадових повнова­жень, за винятком незаконних;

- збереження державної та службової таємниці, а також інших відомостей, що стосуються приватного життя, честі і гідності громадян;

- своєчасний розгляд у межах своєї компетенції зве­рнень фізичних та юридичних осіб і прийняття по них рі­шень у порядку, передбаченому законодавством;

- додержання розпорядку, встановленого в органі внутрішніх справ, посадових інструкцій, порядку роботи зі службовими документами;

- підтримання на належному рівні службової квалі­фікації, фізичної та бойової підготовки, достатньої для ви­конання своїх посадових обов'язків.

' Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. №4.; Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22; Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від ЗО червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.1993. № 35; Постанова Верховної Ради України від 1 бе­резня 1993 р. «Про порядок носіння, зберігання і застосування во­гнепальної зброї» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 17; Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ УРСР, за­тверджений Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 липня 1991р. //Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 7 та ін.

<<>>
МВС України неодноразово звертало увагу керів­ників усіх рівнів та кадрового апарату на необхідність під­вищення якості роботи з кадрами органів внутрішніх справ, виховання співробітників у дусі шанобливого ставлення до закону, норм моралі, гострого та принципового реагування на будь-які прояви недисциплінованості, грубощі, безкуль­тур'я, факти неправильної поведінки на службі і в побуті.

«Вважати першочерговим завданням, стратегічним напрямком діяльності колегії, заступників міністра, керів­ників усіх рівнів галузевих служб МВС України, ГУМВС, УМВС України в Криму, областях, містах Києві і Севасто­полі та на транспорті, органів і підрозділів внутрішніх справ - докорінну перебудову й істотне покращення роботи з кадрами і на цій основі зміцнення дисципліни й законнос­ті серед особового складу, подальше удосконалення опера­тивно-службової діяльності.

Здійснення стратегічного курсу на суттєве посилен­ня кадрового потенціалу української міліції можливе лише завдяки тісному зв'язку з населенням, трудовими колекти­вами, розширенню гласності, відкритості діяльності міліції для громадськості, засобів масової інформації.»

Одним з основних документів, які допомагають простежити якісні зміни кандидата на службу, а згодом -працівника органів внутрішніх справ, є його особова справа.

Особова справа оформляється на кожну особу, при­йняту на службу в органи внутрішніх справ.

В особовій справі збираються відомості автобіог­рафічного характеру, які свідчать про всю трудову діяль­ність співробітника, його освіту, стан здоров'я, заохочення і стягнення, проходження служби, зміни в сімейному стані, атестації, подання, характеристики і таке інше.

Особова справа дає підстави для вирішення питань про матеріальне і грошове утримання, нарахування пенсії. У зв'язку з цим існують жорсткі вимоги, що регламентують діяльність кадрових апаратів при оформленні і веденні особових справ. Дані про посаду, час призначення, звіль­нення, мотиви переміщення по службі, номери наказів і да-

Рішення Колегії МВС України «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ і заходи щодо їх зміцнення» від 22 вересня 1995 р., пп. 12, 13.

ти документів, прізвища посадових осіб повинні бути точ­ними.

Рядовий та начальницький склад поділяється на три категорії: міліцію, внутрішню службу та слідчих.

До міліції належать працівники, яким присвоєно спеціальні звання міліції, до внутрішньої служби - ті, яким присвоєно спеціальні звання внутрішньої служби.

Слідчим відводиться особлива роль. З одного боку, їм присвоюють спеціальні звання міліції. Але розслідуван­ня злочинів до обов'язків міліції не входить. Таким чином, слідчі користуються всіма правами працівників міліції ли­ше у випадку і під час виконання ними функцій, передба­чених ст.10 Закону України «Про міліцію». Слідчі постійно діють у сфері зовнішнього управління, виконуючи свої функції згідно з кримінально-процесуальними нормами. Слідчі мають процесуальну самостійність у прийнятті рі­шень у кримінальних справах, мають право давати органам дізнання вказівки з питань розслідування злочинів. Поста­нови слідчих у кримінальних справах обов'язкові до вико­нання всіма установами, підприємствами, посадовими осо­бами та громадянами.

Основні вимоги до кадрів органів внутрішніх справ випливають із Законів України «Про міліцію» та «Про опе-ративно-розшукову діяльність», «Про державну службу» та Положення служби рядовим і начальницьким складом ор­ганів внутрішніх справ України. Це віковий ценз, наявність відповідної освіти, стан здоров'я, моральні, професійні і політичні якості.

Законом України «Про державну службу» встанов­лено обмеження, яких працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний дотримуватись. Він позбавлений права займа­тися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або сприяти в ній іншим особам, виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладаць­кої, творчої та медичної діяльності), приймати подарунки чи послуги у зв'язку зі своєю службовою діяльністю, брати участь у страйках тощо.

Всі ці питання послідовно викладено в наказі МВС України від 0).07.1993 р. «Про деякі питання проходження служби в органах державної виконавчої влади». Наказом МВС передбачено до працівників органів внутрішніх

<<>>
справ, які порушують законодавство про сумісництво, за­ймаються підприємницькою діяльністю або допомагають юридичним чи фізичним особам з використанням свого службового становища у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання матеріальної винагороди, а також до керівників органів внутрішніх справ, які не забез­печують виконання цих вимог, вживати найсуворіші заходи реагування, аж до звільнення з органів внутрішніх справ» (п.4 наказу).

Існують також специфічні вимоги, притаманні тіль­ки професії працівника органів внутрішніх справ. Він по­винен бути готовим до самопожертви, переїзду до нового місця служби, виїзду у відрядження, роботи у нічний час і святкові дні та інші.

Від працівника органів внутрішніх справ вимагає­ться висока культура, чесність, сумлінність, працьовитість, досконале знання законів, вміння мислити і оперативно ді­яти в умовах гострого дефіциту часу, мужність, витрива­лість, здатність стійко переносити можливі тягарі і усклад­нення, пов'язані із службою.