ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УП­РАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Без інформації немає процесу управління, без неї неможливо сформулювати цілі управління, оцінити ситуа­цію, визначити проблеми, спрогнозувати розвиток подій, підготувати управлінські рішення, проконтролювати їх ви­конання. Сфера охорони правопорядку є надзвичайно ди­намічною, комплексною, вона потребує постійного вдоско­налення, взаємодії правоохоронних структур, що можливе тільки при належному інформаційному забезпеченні.

Інформація збирається через інформаційні системи «Інформаційна система, - підкреслюють В.Т.Жигалов та Л.М.Шимановська, - це система, яка призначена для зби­рання, передачі, обробки, зберігання і надання інформації.

<<>>
необхідної для процесу управління, за допомогою якої здійснюється комунікація між суб'єктом і об'єктом управ­ління» . Постійне загострення криміногенного стану в Україні висуває вимоги докорінного поліпшення інформа­ційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю, створення принципово нової сис­теми, яка має поєднувати всі накопичені та наново створю­вані масиви оперативно-розшукового призначення в єдину інформаційно-обчислювальну мережу органів внутрішніх справ України. Ця система дозволяє здійснювати обмін не­обхідною інформацією на всіх рівнях управління, від МВС до будь-якого підрозділу міліції.

Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ України є одним із провідних питань, що вирішуються на сучасному етапі розвитку правоохоронних органів України.

Постійна циркуляція різноманітної інформації між складовими частинами системи органів внутрішніх справ, між системою ОВС у цілому і її навколишнім середовищем є обов'язковим атрибутом управління органами внутрішніх справ. Тільки завдяки інформаційним процесам система органів внутрішніх справ може ефективно впливати на зов­нішнє її оточення, направляти свою діяльність на успішне вирішення завдань, що стоять перед нею, здійснювати ко­ординацію між її складовими частинами.

Інформаційне забезпечення управління в органах внутрішніх справ являє собою органічну єдність роботи щодо визначення змісту, обсягів, якості інформації, необ­хідної для здійснення управління, а також заходів щодо ра­ціональної організації процесів збирання, систематизації, накопичення та обробки цієї інформації шляхом застосу­вання різноманітних методів, методик і технічних засобів.

Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ передбачає створення передумов для комплексного вирішення завдань, що стоять перед органа­ми внутрішніх справ, надання суб'єктами управління ОВС науково обгрунтованої інформації для ефективного здійс­нення управлінських функцій.

Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. К., 1994. С. 57.

Управління органами внутрішніх справ здійснюєть­ся у двох напрямках: 1) зовнішньому - для забезпечення впливу системи органів внутрішніх справ на стан правопо­рядку у державі шляхом виконання основних функцій ОВС (охорона громадського порядку, попередження і розкриття злочинів, розшук злочинців, провадження дізнання і попе­реднього розслідування у кримінальних справах, забезпе­чення виконання вироків, підтримання паспортного режи­му, боротьба із пожежами, забезпечення дорожнього руху);

2) внутрішньому - для створення оптимального режиму роботи самої системи органів внутрішніх справ (плануван­ня, організація інформаційно-аналітичної роботи, підбір, розміщення, виховання і навчання кадрів, раціональне ви­користання сил і засобів, статистична звітність, контроль за виконанням рішень, фінансово-економічна діяльність тощо).

Управління органами внутрішніх справ як у зовніш­ньому, так і внутрішньому напрямку грунтується на власній інформаційній системі. Структурними елементами такої сис­теми є:

а) зосередження у відповідних інформаційних ма­сивах (банках даних) відомостей, необхідних для здійснен­ня основних функцій органів внутрішніх справ і управління структурними підрозділами системи ОВС; б) джерела отримання цих відомостей і схеми потоків інформації;

в) засоби обліку, зберігання і переробки інформації; г) ка­нали зв'язку і передачі інформації, персонал суб'єкта і об'єкта управління, що забезпечує діяльність інформацій­ної системи МВС.

Головна мета інформаційної системи полягає в тому, щоб на підставі зібраних початкових даних отримати похідну, підсумкову інформацію, яка буде складати основу для підго­товки управлінських рішень у системі органів внутрішніх справ.

Визначення змісту й обсягу початкової інформації, необхідної для здійснення ефективного управління органа­ми внутрішніх справ, має велике значення для функціону­вання усієї інформаційної системи.

До початкових дата, які є необхідними для здійс­нення основних функцій органів внутрішніх справ і управ­ління структурними підрозділами системи ОВС, слід відне­сти такі відомості:

<<>>
а) про цілі і завдання зміцнення законності і право­порядку в державі; про специфічні завдання в даній сфері суспільних відносин, які характерні для конкретних регіо­нів; про найбільш загальні шляхи і засоби, форми і методи їх здійснення; про вимоги щодо діяльності органів, які ве­дуть боротьбу із злочинністю і забезпечують охорону гро­мадського порядку;

б) про зовнішнє оточуюче середовище функціонуван­ня системи органів внутрішніх справ, куди входять дані про демографічну ситуацію в державі в цілому та в регіонах (чисе­льність населення, очікувані зміни чисельності міського і сіль­ського населення, структура населення за статтю, віком, соці­альним станом, освітою, родом занять, міграційні процеси);

економічний потенціал республіки та регіонів (показники роз­витку промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку, сфери послуг); стан соціальної сфери (розвиток освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної куль­тури і спорту);

в) про стан злочинності і охорони громадського по­рядку (тенденції, динаміка, структура і рівень злочинності та інших правопорушень у цілому, окремих видів злочинів;

особи, які скоїли правопорушення; поширення злочинності на території республіки, областей; причини й умови зло­чинності та інших правопорушень);

г) про стан системи органів внутрішніх справ (тен­денції в змінах сил і' засобів ОВС; наявність матеріально-технічних, фінансових та інших ресурсів; результати й ефективність діяльності органів внутрішніх справ у боро­тьбі із злочинністю і охороні громадського порядку; про можливі зміни системи органів внутрішніх справ у майбут­ньому).

Наявність вказаної інформації дозволяє визначити перспективи змін обсягу роботи органів внутрішніх справ, зробити висновки про те, на яких ділянках роботи мають бути зосереджені основні зусилля органів внутрішніх справ, які регіони, об'єкти й галузі економіки вимагають більшого профілактичного впливу, як найбільш раціональ­но розподілити сили і засоби ОВС, як їх використати, які корективи потрібно вносити у форми і методи їх роботи.

Джерелами отримання початкової інформації є рі­шення органів державної влади і управління з питань зміц-

Я нення законності і правопорядку, закони і підзаконні акти У України, нормативні акти МВС України, програми еконо-;Г мічного і соціального розвитку республіки і регіонів, мате-^; ріали статистичних органів, соціально-економічних, кримі­нологічних, демографічних та інших прогнозів, матеріали вивчення та аналізу оперативної обстановки в республіці та регіонах, результати соціологічних досліджень, результати узагальнення передового вітчизняного та зарубіжного до-

• свіду діяльності правоохоронних органів, а також соціаль-й них та правових експериментів, наукова та спеціальна літе-^ ратура тощо.

ї Інформація, необхідна для здійснення управління 1 органами внутрішніх справ, накопичується, оброблюється і ^ зберігається в єдиному інформаційному масиві (банку да-й них). Його формування і ведення з ним роботи має відпові-^г дати певним вимогам. Д Головними з них є:

^ 1) визначення оптимального обсягу інформації, що й зберігається, звільнення від зайвих відомостей;

: 2) систематизація даних, що зберігаються;

3) забезпечення високої достовірності даних і мож­ливості співставити їх із іншими даними;

4) зручність доступу до інформації, що зберігається в банку даних;

5) захист цілісності даних і конфіденційність до­ступу до них (що особливо важливо для системи органів внутрішніх справ);

'^г 6) необмеженість системи управління вже існую-.-, чою базою даних, тобто можливість поповнення банку да­них новими відомостями.

Одним із основних напрямків удосконалення ін­формативного забезпечення управління органами внутріш­ніх справ є широке застосування у процесі отримання, на­копичення і переробки інформації обчислювальної техніки,

•^[. оргтехніки, сучасних засобів зв'язку. З 1985 р. в органах

•: МВС почав формуватися єдиний автоматизований банк да­них (АБД), у якому зосереджується інформація, необхідна для здійснення органами внутрішніх справ основних функ­цій та управління підрозділами системи ОВС.

<<>>
Автоматизований банк даних в Україні функціонує на двох рівнях: державному і обласному (нині організуєть­ся і на рівні місцевих органів).

Основними банками даних обчислювального рівня є «АБД область», АІС «АПРА», АІС «Автомобіль».

«АБД - область» включає в себе інформацію:

- про осіб, які схильні до скоєння злочинів або пре­дставляють інший оперативний інтерес для ОВС (біографі­чні дані, прикмети, спосіб скоєння злочину);

- дані статистико-аналітичного характеру;

- про нерозкриті злочини (спосіб скоєння, предмет злочинного посягання, час, місце);

- кримінальні справи та прийняті за ними процесу­альні рішення;

- про предмети з індивідуальними номерами або особливостями (автомототранспорт, зброя, радіоприймачі, годинники тощо), що були викрадені, вилучені, виявлені;

- про мисливську і спортивну зброю, яка знаходить­ся у користуванні громадян та організацій;

- інформація дактилотек, фото- та відеотек і т.ін.

В АІС «АПРА» зосереджено інформацію про осіб та скоєні ними адміністративні правопорушення.

АІС «Автомобіль» містить у собі відомості про за­реєстровані автотранспортні засоби та їх власників.

Головним банком даних державного рівня є «АБД Центр», що вміщує інформацію про осіб (особливо небез­печних рецидивістів, «гастролерів», бродяг оголошених у міждержавному розшуку), тяжкі нерозкриті злочини та ви­крадення, вилучені номерні предмети.

При використанні існуючих автоматизованих маси­вів можна одержати таку інформацію:

- про наявність відомостей на особу, що перевіряє­ться, на якому обліку вона перебуває (перебування у роз­шуку, під адміністративним наглядом), чи є вона особливо небезпечним рецидивістом, бродягою;

- про біографічні відомості, клички, специфічні прикмети зовнішності, способи скоєння злочинів, злочинні зв'язки, якщо такі дані закладено;

- про можливу причетність до скоєння нерозкритих злочинів (за даними специфічними прикметами, характер­ним способом скоєння злочинів та ін.);

- про скоєння особою, яка перевіряється, адмініст­ративних правопорушень;

- про наявність у особи, яка перевіряється, мислив­ської зброї, автотранспортних засобів;

- про викрадення автотранспортних та механізова­них засобів;

- про нерозкриті злочини, тяжкі нерозкриті злочини (спосіб скоєння, предмет злочинного посягання, час, місце);

- яким органом внутрішніх справ розшукуються ви­крадені та вилучені номерні речі, зброя, автомототранспортні засоби;

- про належність автомототранспортних засобів;

- іншу оперативно-довідкову і статистико-аналіти-чну інформацію, інформацію з дактилотек, фото- та відеотек.

Великі обсяги інформації накопичено у банках даних локальних обчислювальних мереж МВС України. Перша ло­кальна обчислювальна мережа МВС України була впровадже­на у 1991 р., її користувачами стали керівництво Міністерства внутрішніх справ та провідні служби апарату управління.

В міськрайлінорганах внутрішніх справ з докумен­тів первинного обліку працівниками оперативних служб, слідчими, дільничними інспекторами, черговими частина­ми та співробітниками інших підрозділів формуються бан­ки даних оперативно-службового призначення, а саме:

- правопорушення та причетні до них особи;

- матеріали про злочини та їх розслідування;

- викрадені та вилучені номерні речі;

- автотранспорт та його власники;

- спеціалізована оперативна інформація місцевого характеру.

Обсяги і характер залежать від оперативної обста­новки, соціальної та економічної специфіки конкретного району або міста, географічних та інших місцевих умов.

На сьогодні мережа являє собою сукупність ло­кальних обчислювальних мереж галузевих служб МВС України і УМВС, які об'єднані у єдину інформаційну систему.

Локальна мережа кожної галузевої служби є авто­номною і може функціонувати самостійно. Кожна локальна мережа має свої галузеві бази даних, які створюються та супроводжуються відповідними службами апарату мініс-

<<>>
терства. Доступ до баз даних здійснюється безпосередньо з робочих місць співробітників.

На даний час інформаційно-обчислювальна мережа рівня МВС України складається з п'яти локальних обчис­лювальних мереж: Чергової частини МВС, Головного управління державної автомобільної інспекції. Національ­ного центрального бюро Інтерполу, Головного управління карного розшуку. Управління оперативної інформації. У названих локальних обчислювальних мережах обробляю­ться наступні відомості.

«АБД» - інформація про викрадений та виявлений номерний транспорт; викрадені номерні речі; викрадену, загублену та вилучену зброю; «гастролерів»; особливо нге-безпечних рецидивістів, бродяг; осіб, які знаходяться у розшуку.

«Статистика» - статистичні звіти про стан зло­чинності на території України.

«Дисципліна» - дані про правопорушення, скоєні працівниками органів внутрішніх справ, про загибель та поранення особового складу ОВС, інформація про застосу­вання зброї.

«Скарга» - інформація про скарги, які надійшли до органів внутрішніх справ України.

«Відрядження» - інформація про відрядження пра­цівників апарату управління МВС України.

«Особа» - інформація про міжнародних злочинців, осіб, які підлягають оперативній розробці, котрі пропали без­вісті і т.п.

«Транспорт» - інформація про викрадений транс­порт на територіях суміжних з Україною держав.

«Зброя» - інформація про зброю та номерні речі, викрадені, вилучені в інших державах.

«Фірма» - інформація про фірми та організації, яка становить оперативний інтерес.

«Антикваріат» - інформація про викрадені пред­мети мистецтва.

«Секетаріат» - інформація про документообіг у секретаріаті НЦБ Інтерполу України.

«Зведення» - оперативна інформація про злочини, скоєні на території України.

«Контроль» - оперативна інформація про злочини, скоєні на території України, розслідування яких перебуває на контролі.

«Довідка» - інформація про оперативну обстановку в Україні.

«Угон» - інформація про викрадений автомототран-спорт на території України.

«Іномарка» - інформація про зареєстрований на те­риторії України автомобільний транспорт іноземного виро­бництва.

Для чергових частин органів внутрішніх справ роз­роблено автоматизовану систему оперативного інформу­вання, яка являє собою комплекс інформаційних, програм­них, технічних, організаційних засобів, що призначені для збору, зберігання, обробки та видачі інформації в чергових частинах ОВД.

Інформаційні масиви автоматизованої системи опе­ративного інформування чергових МВС використовуються для:

- централізованого збору, обробки та зберігання ві­домостей про зареєстровані в органах і підрозділах внутрі­шніх справ країни заяви і повідомлення та іншої інформації про злочини згідно з вимогами МВС України;

- отримання інформації про оперативну обстановку в Україні за станом на поточний або інший день;

- аналізу оперативної обстановки в різноманітних варіантах, які дозволяють виявити основні тенденції дина­міки як окремих видів, так і всієї злочинності загалом, що дає можливість вжити заходи профілактичної дії;

- видачі інформації державним органам, керівницт­ву та галузевим службам МВС у формах: а) оперативного зведення про злочини та події, зареєстровані в органах і підрозділах внутрішніх справ країни; б) статистико-аналітичної інформації про зареєстровані заяви та резуль­тати їх вирішення для здійснення контролю галузевими службами за станом обліково-реєстрованої дисципліни;

- організації розкриття злочину по гарячих слідах з використанням комп'ютерної обробки та аналізу оператив­ної інформації (за умови або під час створення додаткових задач «Особа», «Речі» тощо, пов'язаних із задачею «За­ява»);

<<>>
- контролю за розкриттям тяжких і резонансних злочинів;

- видачі добового звіту про злочини та події в країні зі статистикою поточного дня (отримання вихідної статис­тичної інформації у табличному та графічному видах);

- отримання інформації від чергових частин УМВС з використанням телефонних і телеграфічних каналів зв'язку для оперативних управлінських рішень.

В Управлінні оперативної інформації МВС України та УМВС областей, а також у міських, районних (лінійних) органах внутрішніх справ здійснюється кримінальна реєст­рація, яка сприяє розкриттю та розслідуванню злочинів. Кримінальній реєстрації підлягають наступні об'єкти:

1) злочинці, які переховуються від суду та слідства, а також від відбування покарання;

2) обвинувачені, що піддавалися арешту;

3) особи, затримані за бродяжництво, жебракування;

4) особи, які вчинили злочин, але звільнені у зв'язку із застосуванням заходів громадського впливу або через обставини, що змінилися;

5) засуджені особи;

6) особи, які пропали безвісті;

7) хворі, які перебувають у лікувальних установах, будинках престарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персонографічних даних;

8) невпізнані' трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків;

9) викрадена, втрачена, вилучена та добровільно здана зброя;

10) кулі, гільзи, патрони зі слідами зброї, виявлені на місці події, нерозкритого злочину;

11) викрадені та загублені, а також вилучені у за­триманих речі;

12) номерні речі та вироби, пов'язані із злочинами;

13) автотранспортні засоби, належність яких не встановлена (безгосподарський транспорт);

14) підроблені документи, виготовлені поліграфіч­ним способом;

15) підроблені грошові знаки;

16) паспорти - викрадені, втрачені, такі, що нале­жать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів;

17) зразки почерків осіб, які займаються підробкою лікарських рецептів, головним чином, на ліки, що містять наркотичні та подібні їм речовини;

18) пригульна худоба, викрадена і така, що розшу­кується;

19) сліди пальців рук з місць нерозкритих злочи-нів(у картотеці зберігаються фотознімки слідів);

20) сліди знарядь злому та інструментів з місць не­розкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх зліпки);

21) факти розкрадання вантажів на залізничному

транспорті;

22) способи вчинення злочинів, які залишилися не-

розкритими.

Обліки, що ведуть органи внутрішніх справ, будую­ться також в алфавітній і дактилоскопічній формах.

Алфавітний облік дозволяє встановити про особу таку інформацію:

- наявність судимості;

- притягнення до кримінальної відповідальності;

- час та місця відбування покарань, смерть засуджено­го у місцях позбавлення волі або дату і підставу звільнення;

- номери припинених справ;

- перебування у розшуку (коли, ким, у зв'язку з чим);

- затримання, арешт;

- місце проживання і праці до засудження, затри­мання;

- групи крові та дактилоскопічну формулу. Дактилоскопічний облік дозволяє отримати відомо­сті для:

- ідентифікації осіб заарештованих та затриманих;

- встановлення осіб трупів загиблих та померлих невідомих громадян;

- встановлення підозрюваних у скоєнні злочину за виявленими слідами.

Накопичуючи дані для інформаційно-обчислюваної системи, працівники органів внутрішніх справ повинні ви­ходити з того, що правовими підставами взяття особи на облік є:

- протокол затримання підозрюваного;

- постанова слідчого, органу дізнання, прокурора про обрання заходу процесуального примусу - взяття під варту;

<<>>
- постанова слідчого, дізнання прокурора про запо­біжний захід - попереднє ув'язнення, підписка про невиїзд;

- постанова про притягнення особи як обвинуваче­ного;

- вирок або ухвала суду;

- рішення органу внутрішніх справ про адміністра­тивну відповідальність;

- інформація НЦБ Інтерполу про іноземців, що роз­шукуються на території України.

За законність взяття особи на облік несуть відпові­дальність працівники органів внутрішніх справ, які оформ­ляють облікову картку. Порядок взяття на облік особи, зло­чину, події, речових доказів та інших об'єктів інформації визначається спеціальною інструкцією, яка розробляється Міністерством внутрішніх справ і узгоджується з Гене­ральною прокуратурою, Міністерством юстиції, Верховним Судом України. В міськрайвідділах ведення кримінальної реєстрації покладено на обліково-реєстраційний персонал, але первинну інформацію готують слідчі, дізнавачі, опера­тивні працівники, чергові частини, в обласних УМВС за­гальну інформаційно-обчислювальну роботу покладено на інформаційні бюро і штаби.

Збір інформації для автоматизованого банку даних про об'єкти кримінальної реєстрації здійснюється за допо­могою єдиних карток збору інформаціїусіх рівнів.

Важливе місце в системі інформаційного забезпе­чення управління органами внутрішніх справ займають ка­нали зв 'язку і передачі інформації. В даний час в системі органів внутрішніх справ створено телекомунікаційні сис­теми для здійснення зв'язку і передачі інформації з банку даних.

Так, для безпосереднього звернення в «АБД Центр» з УМВС областей та міськрайвідділів використовуються підсистема «Телеграф» і підсистема обробки запитів по те­лефонних каналах зв'язку.

Система «Телеграф» дозволяє проводити обробку запитів в «АБД Центр» за такими напрямками:

а) підсистема «Особа» - пошук інформації про осо­бу, яка перебуває на обліку в АБД, за прізвищем, іменем та по батькові і роком народження; пошук інформації за кли­чкою;

б) підсистема «Номерні речі» - за номером речі, зброї, номерних агрегатів автомототранспортного засобу викраденого або такого, що не має власника;

в) підсистема «Автомобіль» - за відомостями про власника та номерними агрегатами транспортного засобу.

В одному запиті можна перевіряти до ЗО осіб, ре­чей, зброї та автотранспортних засобів. Правила набору за­питів містяться у відповідних інструкціях, які є у всіх ін­формаційних управліннях УМВС областей України.

Абонентом системи «Телеграф» може стати будь-який орган внутішніх справ, обладнаний звичайним теле­графним апаратом, персональним комп'ютером із спеці­альним адаптером.

Підсистема обробки запитів по телефонних каналах зв'язку функціонує в Головному управлінні оперативної інформації МВС з другого півріччя 1993 р. Для цього вико­ристовується персональний комп'ютер, з'єднаний з єдиною системою ЕОМ та обладнаний модемом для організації те­лефонного зв'язку з абонентом. Обробка запитів виконує­ться у режимі безпосереднього діалогу з ЕОМ. Запити об­робляються по всіх об'єктах обліку АБД.

Для здійснення зв'язку і передачі інформації в сис­темі органів внутрішніх справ використовується елект­ронна пошта, телеграф, письмовий зв'язок, особисте звер­нення працівника органів внутрішніх справ.

Система електронної пошти впроваджена в орга­нах внутрішніх справ у квітні 1993 р.

Її абонентами є:

- 26 управлінь оперативної інформації УМВС обла­стей, Автономної Республіки Крим, УМВС М.Севастополя;

- ряд галузевих служб МВС (НЦБ Інтерполу, Голо­вне управління по боротьбі з організованою злочинністю, Чергова частина МВС, Головне управління ДАІ та ін.);

- ряд навчальних закладів МВС, галузевих служб УМВС та правоохоронних органів України.

Електронна пошта є дійовим засобом обміну ін­формацією між підрозділами органів внутрішніх справ, якщо між ними немає автоматичного телефонного зв'язку.

Принцип дії розглянутої системи інформаційного забезпечення управління органами внутрішніх справ засно­вано на кримінальній реєстрації.

<<>>
Органи внутрішніх справ користуються й іншим інформаційним забезпеченням. За доступністю його можна поділити на відкрите і закрите забезпечення. Відкрите -це забезпечення зовнішного загального користування, на­приклад, обласні адресно-довідкові картотеки (адресні бю­ро), а закрите - обмеженого користування, наприклад, оперативно-довідкова картотека джерел інформації, при­значене тільки для певної категорії працівників, допущених до оперативно-розшукової діяльності. Окремі служби МВС створюють свої специфічні інформаційні системи, які за­безпечують функціональну діяльність структури. Такі сис­теми мають Головне управління пожежної охорони, Дер­жавна служба охорони, Медичне управління і деякі інші. За широтою охоплення розрізнюють комплексні й галузеві інформаційні системи. Комплексні забезпечують інформа­цією всю систему управління, галузеві - окремі функції управління.

За джерелами отримання інформації її поділяють на первинну і вторинну, за формою фіксації - на докумен­тальну і недокументальну; за способом передачі - наручну і механізовану; за способом обробки - на вихідну і оброблену.

Вихідну інформацію одержують з первинних доку­ментів, з результатів безпосереднього контролю за діяльні­стю об'єкта управління, оброблену інформацію - із вихід­ної інформації шляхом її аналізу, вивчення, прогнозу.

За масштабом інформаційні системи, як зазнача­лось раніше, поділяються на загальнодержавні в межах МВС України, регіональні (обласні) в межах УМВС облас­ті (на транспорті) і місцеві (міські, районні) в межах УМВС міста, району. Для всіх видів інформаційного забезпечення важливе значення мають вірогідність і точність, кількість і якість інформації, її цінність, корисність і своєчасність, але найважливішим в інформаційному забезпеченні управління органами внутрішніх справ є ефективне використання ін­формації для прийняття управлінських рішень та їх реалі­зації.

ПЛАНУВАННЯ, КОНТРОЛЬ І ОБЛІК ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШ­НІХ СПРАВ

Прийняття більшості управлінських рішень в орга­нах внутрішніх справ здійснюється на основі планів, особ­ливо це стосується основних напрямків діяльності (розслі­дування кримінальних справ, охорона громадського поряд­ку, виховна робота з особовим складом тощо). Планування забезпечує організованість у діяльності органу внутрішніх справ, взаємодію між різними підрозділами, зосередже­ність зусиль на вирішенні головних завдань, підвищує від­повідальність виконавців і полегшує контроль.

Планування є загальною функцією управління, яка включає в себе визначення цілей, завдань відділу внутріш­ніх справ на наступний період діяльності, засобів та мето­дів їх досягнення і виконання.

З цього визначення випливає, що в плані обов'язково відображаються цілі й завдання органу внут­рішніх справ, засоби та ресурси, які потрібні для їх досяг­нення і вирішення, намічені заходи з зазначенням чергово­сті і терміну виконання, конкретних виконавців, контролю за виконанням планових заходів.

Залежно від проблем, які потребують вирішення, та мети, що має бути досягненою, у практиці органів внутрі­шніх справ застосовується стратегічне (перспективне), ор­ганізаційно-тактичне та організаційно-оперативне плану­вання.

За значенням і складом виконавців можна виділити загальні (поточні), спеціальні та особисті плани.

Стратегічне, або перспективне планування здійс­нюється на період у кілька років з урахуванням основних напрямків розвитку країни, регіону. Хоча на рівні місцевих органів перспективні плани, як правило, не розробляються, але міськрайоргани внутрішніх справ беруть участь у під­готовці комплексних заходів, розрахованих на перспективу, а нерідко повинні очолювати розробку таких заходів. До них належать, зокрема, додаткові заходи щодо виконання Державної програми боротьби зі злочинністю, інших за­гальнодержавних програм по охороні правопорядку, рі­шень координаційного комітету по боротьбі з корупцією та

<<>>
організованою злочинністю. Згідно з рішенням обласних Рад народних депутатів та державних адміністрацій такі заходи в 1996-1997 рр. були розроблені у кожному районі, місті, області.

Організаційно-тактичне планування передбачає розробку поточних планів. В органах внутрішніх справ і відділах міліції вони розробляються на рік, в їх структур­них підрозділах - на квартал.

Організаційно-оперативне планування включає в себе розробку спеціальних планів, які використовуються для вирішення конкретних завдань у міру їх виникнення. Ці плани можуть бути разового або багаторазового викорис­тання.

Плани разового використання спрямовані на вико­нання окремих завдань, що виникають у процесі діяльності органу внутрішніх справ. До них слід віднести плани роз­слідування конкретних кримінальних справ, проведення невідкладних оперативно-розшукових заходів.

Плани багаторазового використання розробляють­ся як типові документи, своєрідні алгоритми комплексного вирішення окремих проблем, які повторюються. Серед них графіки чергувань, контролю служби, плани цільових опе­рацій («Перехоплення», «Сирена», «Грім», «Хвиля», «Спо­лох» та інші), плани забезпечення громадського порядку та безпеки під час проведення масових заходів, плани діяль­ності органів внутрішніх справ за надзвичайних пригод (наприклад, катастрофа на транспорті), за надзвичайних обставин (стихійні лиха, епідемії, великі пожежі), за особ­ливих умов (мобілізація, заходи цивільної оборони).

Типові плани передбачають перелік невідкладних дій чергової частини органу внутрішніх справ у випадку одержання інформації про надзвичайну пригоду, систему інформування місцевих органів влади і вищих суб'єктів управління, сусідніх органів внутрішніх справ, військових частин, прокуратури, служби безпеки, порядок реалізації першочергових управлінських рішень (пошуку, блокуван­ня, захоплення, евакуації населення, створення і склад опе­ративних груп та резерву). У кожному плані визначаються виконавці, строки, контроль виконання, в тому числі поря­док доповідей, схема оповіщення особового складу.

В структурі плану можна виділити три частини: за­гальну, спеціальну та додатки.

Загальна частина - це преамбула (вступ), де фор­мулюється оцінка ситуації і вихідні дані, основні цілі та за­вдання відділу внутрішніх справ, відображаться всі сторо­ни оперативної обстановки - криміногенна, економічна, соціально-політична, демографічна ситуації.

Спеціальна частина плану, розрахованого на перс­пективу, скаладається з кількох розділів, які містять конк­ретні заходи, спрямовані на вирішення найбільш актуаль­них проблем. Рекомендуються такі розділи.

1. Організаційні заходи. Тут відображається інфор­маційно-аналітична робота, проведення нарад, інших орг-заходів, підготовка пропозицій до інстанцій.

2. Кадрове забезпечення оперативно-службової ді­яльності, зміцнення дисципліни та законності. В цей роз­діл включаються заходи щодо підбору, розстановки, навчання та виховання кадрів.

3. Боротьба зі злочинністю в сфері економіки, за­хист споживчого ринку.

4. Організація роботи з попередження, розкриття і розслідування злочинів. Розділ, у свою чергу, поділений на три частини: перша торкається питань профілактики пра­вопорушень, друга - боротьби з організованою та груповою злочинністю, третя - організації роботи з розкриття та роз­слідування злочинів.

5. Забезпечення охорони громадського порядку, без­пеки дорожнього руху, пожежної безпеки.

6. Матеріально-технічне забезпечення. Фінансова та господарча діяльність. Розвиток соціальної сфери.

Як додаток до плану, розробляється план роботи оперативної наради при начальнику органу внутрішніх справ. Можуть бути й інші додатки у вигляді діаграм, схем, таблиць, графіків тощо. Належним чином оформлений, чіт­кий, конкретний план - показник високої управлінської культури начальника органу.

Особисте планування може здійснюватися праців­ником органів внутрішніх справ щоденно, такі плани мо­жуть складатись на тиждень, місяць і більший термін. Осо­бисте планування ведеться з метою раціоналізації роботи

<<>>
працівників, підвищення ефективності управлінської дія­льності, скорочення затрат часу і сил на виконання завдань.

Основними принципами планування є законність, науковість, системність, безперервність, ефективність.

Законність передбачає повну відповідальність ці­лей та засобів їх досягнення, які визначаються планами, вимогами чинного законодавства.

Науковість плаїгування засновується на всебічному і глибокому пізнанні і врахуванні закономірностей та особ­ливостей у сфері функціонування органів внутрішніх справ. Таке пізнання може бути досягнено лише шляхом ретель­ного вивчення інформації про стан оперативної обстанов­ки. Вона дає можливість прогнозуваги події, передбачати їх (сучасна наука стверджує, що людина здатна прогнозуваги майбутнє з достовірністю 80%). Науковість - це також за­стосування науково обгрунтованих методів планування та засобів реалізації планів.

Системність полягає у взаємозв'язку запланованих заходів, у тому. щоб план являв собою єдине ціле, а не на­бір випадкових, не пов'язаних між собою пунктів.

Безперервність тісно пов'язана з системністю і по­лягає не тільки у переході від одного періоду до іншого. але й у взаємозв'язку між плануванням у різних структур­них підрозділах міськрайоргану внутрішніх справ.

Ефективність планування визначається ступенем досягнення його цілей. Щоб її забезпечити, в плані треба передбачити певні передумови - обгрунтовані реальні цілі, якісно-кількісні показники, забезпечення ресурсами.

До планів висуваються такі вимоги.

1. Актуальність. План має бути спрямованим на вирішення дійсно важливих проблем. Для цього потрібний глибокий аналіз оперативної обстановки. Наприклад, якщо в районі зростає кількість пограбувань, то у плані обов'язково має міститися перелік, заходів, спрямованих на усунення причин цього явища та умов, що сприяють йому.

2. Комплексність. План мусить сприяти вирішенню різних управлінських завдань у тісному взаємозв'язку. В поточний план органу внутрішніх справ можна включати лише заходи, виконання яких здійснюється кількома служ­бами. Заходи, які виконує одна служба самостійно, відо­бражаються у її квартальних планах.

3. Реальність. План повинен бути здійсненним. Це забезпечується шляхом визначення оптимального обсягу роботи відділу внутрішніх справ з урахуванням резерву ча­су, сил та засобів, можливих змін оперативної обстановки.

4. Конкретність. У плані немає місця гаслам типу «вдосконалювати», «продовжити роботу», «проводити» та термінам виконання «постійно», «протягом року», «щок­вартально» і т.ін. Завдання і заходи щодо їх досягнення формулюються чітко і ясно, вказуються конкретні викона­вці та строки виконання. Неприпустимим є дублювання в плані функціональних обов'язків галузевих служб, підроз­ділів або окремих працівників.

5. Стабільність. Вона пов'язана з актуальністю. Якщо розробці плану передував глибокий аналіз оператив­ної обстановки, то в ході його виконання не виникне по­треба у внесенні суттєвих змін.

6. Напруженість. Для того, щоб реалізація пере­дбачених заходів мала ефективні наслідки, план мусить вимагати мобілізації всіх сил і засобів органу внутрішніх

справ.

Серед інших вимог до плану можна згадати послі­довність, тобто зв'язок діючого плану з попередніми, своє­часність його розробки, оптимальність.

Однією з важливих пізнавально-програмних функ­цій управління є прогнозування, яке дозволяє бачити віро­гідний розвиток подій. Якщо планування має директивний характер, то прогнозування припускає конкретний хід по­дій та рекомендує вжиття відповідних заходів. Але попри суттєву різницю, прогнозування і планування - це два не­розривних етапи єдиного процесу управління. Прогноз за­здалегідь передбачає, що саме та за яких умов може відбу­тися, а план визначає те, що повинно здійснитися і що для цього треба зробити. Кримінологічний прогноз є обов'язковою базою поточного плану будь-якого органу внутрішніх справ.

Практика планування спирається на певну науково відпрацьовану методичну основу. Існує кілька взаємо­пов'язаних методів планування. Так, метод послідовних наближень допомагає поставити головне проблемне за­вдання і розподілити її вирішення на етапи. Наприклад, якщо планується укомплектувати новостворений підрозділ

<<>>
або додаткову штатну чисельність, то спочатку необхідно визначити, скільки працівників потрібно в цілому, потім -звідки можна їх узяти, розподілити завдання серед конкре­тних служб по напрямках роботи.

Балансовий метод, який дає змогу врівноважити потреби з можливостями, частіше застосовується у фінан­сово-господарчій діяльності. Його можна використовувати для підготовки відповідного розділу плану органу внутрі­шніх справ. Як приклад, можна навести план капітального будівництва, де вказуються джерела фінансування та ці­льові витрати, фінансовий план, який має статті витрат та прибутків.

Метод варіантів полягає у розробці кількох видів планових рішень та виборі найкращого з них у залежності від можливостей виконання. Таким чином створюються, наприклад, виробничі плани підприємств в установах вико­нання покарань.

У діяльності органів внутрішніх справ найбільш широко застосовується проблемне планування. Його основа - виділення найбільш актуальних, спільних для всього ор­гану проблем, які потребують комплексного використання всіх сил та засобів.

Програмно-цільовий метод, тобто розробка цільо­вих комплексних програм, також може застосовуватися у практиці міськрайоргану внутрішніх справ, коли виникає дуже важлива проблема регіонального характеру, наприк­лад, будівництво на території району великого промисло­вого об'єкту із залученням мешканців інших областей.

Підготовка плану роботи відділу внутрішніх справ, у ході якої застосовуються згадані методи, проходить у кілька етапів. Спочатку з'ясовуються загальні цілі й за­вдання органів внутрішніх справ, які випливають із законів та підзаконних актів, директив МВС, вказівок УМВС.

Наступний етап - збирання інформації про стан оперативної обстановки, до якої відносяться дані, що хара­ктеризують демографічні, соціально-економічні, політичні процеси, стан злочинності, сили та засоби органу внутріш­ніх справ, ефективність його діяльності.

Потім ця інформація глибоко аналізується, на базі аналізу визначаються конкретні цілі органу на наступний період. Одночасно здійснюється збирання пропозицій

служб та підрозділів органу внутрішніх справ, їх вивчення та узагальнення. На цій основі визначаються найбільш ак­туальні питання на запланований період.

Підготовка плану завершується визначенням кола заходів, які підлягають включенню до плану.

З цього починається процес прийняття плану, який складається з підготовки плану як документа, його обгово­рення (рекомендується зробити це на оперативній нараді, очолюваній начальником органу) та затвердження.

На всіх етапах та стадіях планування провідну роль грає начальник органу внутрішніх справ. Він визначає ви­конавців на кожному етапі, ставить їм завдання, ознайом­люється з результатами їх виконання, вносить корективи, тобто виступає організатором планування, який несе повну відповідальність за його якість і ефективність. Затвердже­ний план набирає сили управлінського рішення.

Виконання планів вимагає вжиття комплексних за­ходів і постійного контролю з боку керівника. «Контроль (нагляд), підкреслює Л.Коваль, - органічна частина, функ­ція управління. Звідси випливає, що складовою частиною завдань і владних повноважень органів та осіб, покликаних управляти, є організація та застосування контролю, підви­щення ефективності його функціонування в інтересах полі­пшення роботи підконтрольного органу».

Контроль як функція управління полягає у спосте­реженні за діяльністю об'єкта і в перевірці її відповідності управлінським рішенням (законам, планам, нормам, стату­там, інструкціям, наказам тощо). Контроль спрямований на виявлення, вивчення результатів впливу суб'єкта управлін­ня на об'єкт управління, відхилень від згаданих рішень, від норм організації, а також на загальне регулювання діяльно­сті об'єкта.

В органах внутрішніх справ контроль служить двом

основним цілям:

1) спрямуванню діяльності органів на виконання поставлених завдань методом перевірки її фактичного стану;

2) управлінню процесом удосконалення оператив­но-службової діяльності шляхом своєчасного виявлення і усунення відхилень, недоліків та їх причин.

' Коваль Л. Вказ. пр. С.146. 179

<<>>
Нехтування контролем нерідко призводить до тяж­ких наслідків. На жаль, можна навести багато прикладів, коли незабезпечення керівництвом РВВС належного конт­ролю призводило до непередбачуваних результатів.

Контроль - це своєрідна форма зворотного зв'язку, яка дозволяє побачити, виявити, наскільки точно додержу­ються задані системі параметри. За допомогою контролю вирішуються такі управлінські завдання, як забезпечення неухильного виконання законів і підзаконних актів, які ре­гламентують діяльність органів внутрішніх справ та їх під­розділів як об'єктів управлінської діяльності, досягнення своєчасності й належної якості виконання прийнятих рі­шень, підвищення ефективності службової діяльності, ви­конавчої дисципліни, надання допомоги, вивчення передо­вого досвіду тощо.

Контроль здійснюється всіма суб'єктами управлін­ської діяльності. Якщо завдання вже виконано, то контроль реалізується у вигляді збору, узагальнення і обробки ін­формації, статистичних даних про діяльність системи або окремих виконавців.

У процесі управління контролю, як правило, пере­дує стадія організації виконання управлінських рішень. Ра­зом з тим контроль не тільки може, а й повинен здійснюва­тися і в процесі розробки та прийняття рішень, і в процесі їх виконання.

Облік є тим грунтом, на якому тільки й може здійс­нюватися контроль, і одночасно він є формою контролю. Облік може бути як поточним, так і періодичним. Він поля­гає в одержанні, обробці, аналізі і систематизації даних про наслідки діяльності системи управління.

Але в процесі обліку якість роботи об'єктів контро­лю не оцінюється. Це - завдання контролю, який передба­чає отримання і аналіз не тільки кількісної, але й якісної інформації, констатацію виконання або невиконання конк­ретних рішень, з'ясування причин виявлених порушень.

Якими є основні принципи контролю? По-перше, контроль здійснюється на основі неухильного додержання законності. Контролюючі повинні не тільки вимагати за­конних дій від підконтрольних, але й самі суворо дотриму­ватися вимог закону, діяти в межах наданих їм повнова­жень.

Контрольні функції повинні здійснюватися всіма ланками керівників, а не тільки спеціальними апаратами. Цим забезпечується систематичність і безперервність контролю. Важливим принципом контролю є його всебіч­ність, всесторонність, охоплення всіх питань службової діяльності, розповсюдження контролю на всі структурні підрозділи. Потрібно виявлення не тільки недоліків, але і передового досвіду з метою його вивчення і розповсю­дження.

Принцип об'єктивності контролю забезпечується глибиною вивчення контрольованих питань, високим про­фесіоналізмом контролюючих, а також наявністю науково­го обгрунтування критеріїв оцінки роботи органів, які пе­ревіряються. Об'єктивність забезпечується також створен­ням спеціальних контрольних органів (штаб, відділ внут­рішньої безпеки, інспекція з особового складу, контрольно-методичний відділ слідчого управління, ревізійний відділ фінансового управління).

Принцип гласності має неабияке значення для ко­лективу, який перевіряється, для усунення недоліків. Від­верта, принципова розмова про результати перевірки, про виявлені недоліки має, крім усього іншого, велике виховне значення.

У практиці управління нараховується багато форм контролю. Він може бути плановим і позачерговим, гласним і негласним (останнє зовсім не суперечить принципу глас­ності, оскільки негласно здійснюється лише сама перевір­ка, але наслідки її обов'язково обговорюються в колективі), загальним і вибірковим, але у всіх випадках він мусить бути ефективним, тобто сприяти досягненню позитивних ре­зультатів.

Безпосередня участь керівників у здійсненні конт­ролю полягає в забезпеченні конкретних заходів реагуван­ня, які необхідні для усунення недоліків.

Система контролю складається з таких елементів:

суб'єкти, об'єкти і предмети контрольної діяльності, види, форми, методи і засоби її здійснення.

Контрольна діяльність є прерогативою керівників соціальних систем будь-якого рівня і призначення. Але ра­зом з тим намагання керівників особисто контролювати всю роботу підлеглих, як правило, мети не досягає. Конт-

<<>>
роль має свої рівні (ієрархію), кожний керівник контролює виконання власних рішень і рішень вищих інстанцій, вико­нання яких йому доручено.

Начальник органу внутрішніх справ контролює ро­боту своїх заступників і керівників окремих служб, кожний з них, в свою чергу, контролює діяльність конкретних ви­конавців. Керівник має зосередити свою увагу на вузлових, основних проблемах, вирішення яких відіб'ється на всіх інших. Контроль деталей, окремих питань слід доручити підпорядкованим керівникам.

Спеціальні контролюючі підрозділи мають завдан­ня загального, глибокого, наукового контролю на профе­сійній основі. Самі вони рішень не приймають, а вносять керівнику пропозиції на основі одержаної інформації.

Слід відзначити, що в органах внутрішніх справ пе­вні контрольні функції мають секретаріати (канцелярії). На них покладений обов'язок контролювати своєчасний та якісний розгляд скарг і заяв громадян, а також строки ви­конання документів вищих інстанцій.

Суб'єкт контролю може бути відомчим, державним, громадським, внутрішнім або зовнішнім.

Зовнішній контроль щодо органів внутрішніх справ здійснюють органи державної влади та управління, проку­ратури в межах наданих їм повноважень. Внутрішній конт­роль, наприклад, здійснюють керівники органів внутрішніх справ щодо підпорядкованих служб та підрозділів. Засто­совуються і такі форми контролю, як самоконтроль та вза­ємоконтроль.

Залежно від того, на якій стадії діяльності з вико­нання управлінських рішень проводиться перевірка, розрі­зняють попередній, поточний і заключний контроль. Попе­редній контроль здійснюється в ході підготовки рішень. Наприклад, затвердження начальником органу плану робо­ти є, крім всього іншого, актом попереднього контролю. Повсякденний (поточний) контроль - один з основних на­прямків роботи керівника. В ході його корегуються рішен­ня, вживаються додаткові заходи. Заключний (підсумко­вий) контроль здійснюється після завершення реалізації рішення. Наприклад, розгляд на оперативній нараді вико­нання піврічного плану роботи органу внутрішніх справ.

Щодо об'єкта перевірки виділяють загальний конт­роль, який охоплює всі сторони діяльності контрольовано­го органу, та контроль спег^іальний, пов'язаний із вивчен­ням окремих напрямків роботи. Загальний контроль, як правило, здійснюють спеціальні контролюючі органи, спе­ціальний - працівники галузевих служб самостійно або ра­зом зі спеціальним контролюючим органом.

За предметом контролю також розрізняють конт­роль документальний та реальний. В першому випадку вивчаються документи, в другому - безпосередньо стан справ на місці. Документальний контроль не забезпечує ефективності, глибини. Його мусить доповнювати реаль­ний контроль.

Облік відносно контролю має допоміжне значення. Він є засобом забезпечення суб'єкта управління необхід­ною інформацією. Облік теж можна поділити на поточний та підсумковий. Перший передбачає отримання інформації про факти і події, які мають місце, другий - про проведену роботу щодо виконання управлінського рішення в цілому.

Так само відносно об'єкта (напрямку) облік поділя­ється на загальний і спеціальний. Останній стосується окремих питань діяльності органу внутрішніх справ (на­приклад, облік матеріалів, за якими відмовлено у порушен­ні кримінальної справи). Загальний облік охоплює всі на­прямки діяльності органу внутрішніх справ. Одним з його видів є зведені дані про стан злочинності в районі (місті).

Способи обліку можуть бути найрізноманітнішими:

списочні, журнальні, картотечні, комп'ютерні тощо.

Серед форм контролю особливе місце займає комп­лексне інспектування органів внутрішніх справ, яке прово­диться спеціально сформованими бригадами і носить бага­тоцільовий характер. В процесі інспектування вивчається стан справ в органі, оперативна обстановка на території, яка цим органом обслуговується, розробляються стратегіч­ні напрямки діяльності органу тощо.

Усякий процес контролю має три основні стадії:

а) підготовка до проведення перевірки:

б) безпосередня перевірка;

в) підбиття підсумків.

Підготовка до перевірки передбачає визначення ко­ла осіб - учасників перевірки, розподіл обов'язків між ни-

<<>>
ми, вибір форм і методів роботи, планування контрольної діяльності, інструктаж, розробка контрольних увідних (на­пад на банк, повідомлення про пограбування тощо).

Стадія безпосередньої перевірки включає збір і об­робку інформації, безпосередній контроль (гласний і негла­сний, таємний) на робочому місці (хронометраж, візуальне спостереження), допомогу в усуненні недоліків.

Завершується процес контролю підбиттям підсум­ків. Вони оформлюються актом, довідкою, рапортом, запи­сом у книзі перевірок на посту або в черговій частині, складанням плану заходів щодо усунення недоліків, вияв­лених під час перевірки. Наслідки перевірки розглядаються на оперативних нарадах, засіданні колегії УМВС, МВС.

Контроль і облік мають величезне значення для ор­ганів внутрішніх справ. Система, діяльність якої позбавле­на обліку і контролю, не здатна функціонувати ефективно, більше того, вона нежиттєздатна, і її розпад - це просто пи­тання часу.

РОЗДІЛ VI