ВИМОГИ ДО КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Вимоги до керівників органів внутрішніх справ є традиційно високими, незалежно від того, скількома підле­глими він здійснює управління: десятками, сотнями, тися­чами чи десятками тисяч людей, як це має місце в управ­ліннях МВС у великих областях та містах і галузевих службах.

Високого рівня керівники повинні завжди пам'ята­ти, що їх посада для багатьох рядових працівників сприй­мається як щось недосягненне і навіть абстрактне, що наді­ляє людину владою, яка вважається безмежною і створює умови життя, незрівнянні з умовами життя інших людей.

Кожен керівник органу внутрішніх справ - це осо­бистість зі своїм характером, своїм баченням проблеми, до­свідом і знаннями. Але це не виключає необхідність для кожного керівника відповідати певним загальним вимогам. Насамперед, це компетентність в охороні правопорядку та боротьбі зі злочинністю, глибоке розуміння особливостей поставлених завдань, вірність присязі, ідейна загартова­ність та патріотизм.

Керувати - це значить примусити вірити в необхід­ність того, що належить зробити. Досягнення подібного ефекту управління - одне з найважливіших завдань керів­ника. До майстерності управління, крім правової, політич­ної, філософської та економічної підготовки керівника, мають пряме відношення знання фізіології та психології, соціології та медицини, етики й педагогіки, ораторської майстерності й сценічної режисури. У таких керівників до­бре розвинуте вміння спілкуватись і позитивно впливати на колег і підлеглих, орієнтуватися в деталях розвитку ситуа­ції, поєднувати у своїй діяльності слово і справу. Вони

знають, чого хочуть, і роблять те, про що говорять, їм через це й більше довіряють.

Керівник повинен мати в постійному користуванні законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяль­ність органів внутрішніх справ у найважливіших питаннях. Начальникам міських та районних відділів внутрішніх справ слід мати на робочому місці такий приблизний пере­лік законодавчих актів та службової документації:

- Конституцію України;

- Закон України «Про міліцію»;

- Закон України «Про оперативно-розшукову діяль­ність»;

- Закон України «Про статус суддів»;

- Закон України «Про прокуратуру»;

- Закон України «Про адвокатуру»;

- Закон України «Про надзвичайний стан»;

- Закон України «Про дорожній рух»;

- Закон України «Про статус народного депутата України»;

- Закон України «Про місцеві Ради народних депу­татів та місцеве регіональне самоврядування»;

- Кримінальний кодекс України;

- Кримінально-процесуальний кодекс України;

- Цивільний кодекс України;

- Цивільно-процесуальний кодекс України;

- Кодекс України про адміністративні правопору­шення;

- Кодекс законів України про працю;

- Митний кодекс України;

- Державну програму боротьби із злочинністю;

- Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України;

- Статут внутрішньої служби органів внутрішніх справ України;

- Статут патрульно-постової служби міліції;

- Статут служби міліції по охороні і конвоюванню затриманих та ув'язнених осіб;

' Ниссине Й., Вайлайнен Е. Время руководителя: Зффек-тивность использования. С-Пб. 1988. С. 83.

<<>>
- Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- Положення про порядок застосування вогнепаль­ної зброї;

- Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні;

- Правила дорожнього руху;

Керівник органу внутрішніх справ повинен постій­но керуватись наказами МВС України, які встановлюють порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду в органах, підрозділах та установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди;

визначають заходи щодо подальшого вдосконалення діяль­ності чергової служби; регламентують організацію опера-тивно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ; пе­редбачають заходи щодо підвищення рівня загальної та професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ та ролі керівників в організації виховної роботи; іншими законодавчими та нормативними актами на його розсуд.

Для керівника необхідні такі високі моральні якос­ті, як особиста дисциплінованість та законослухняність, культура, чесність, людяність, доступність.

Нарешті, начальник органу внутрішніх справ або структурного підрозділу повинен мати добре здоров'я, про що вже йшлося, оскільки найбільші в колективі психологі­чні та фізичні навантаження лягають на нього. Керівник повинен не шкодувати себе, але співчувати іншим.

Важливе значення для керівника мають ініціатив­ність, вміння і бажання знайти нове, самокритичність, зда­тність відстоювати свою думку та інтереси колективу. Ке­рівник не повинен боятись вищого начальства, тремтіти перед ним. Якщо начальник скаржиться, що йому немає з ким працювати, що підлеглі ні до чого не придатні, то він не на своєму місці.

Керівник - приклад для колективу. Він повинен ви­ховувати кожним своїм кроком, кожним словом. Багато за­лежить від того, як він спілкується з підлеглими: треба вмі­ти і руку подати, і запросити сісти, уважно вислухати, з по­вагою поставитися до думки підлеглих, навіть коли керів­ник вважає її хибною. Помилкою було б обмежувати спіл-

кування з підлеглими тільки службовими справами. Керів­ник повинен цікавитися їх життям, турботами, дітьми, здо­ров'ям, побутовими умовами, торкатися інших тем, які ста­новлять інтерес для співрозмовника, коли це доречно.

Керівник не може бути ординарним, пересічним, він повинен бути оригінальним, самобутнім, притягувати цим до себе людей.

Нарешті, керівник мусить мати мужність запитати, якщо він чогось не знає. Це можна зробити і з тактичних мір­кувань. щоб збудити цікавість та ініціативу співрозмовника або аудиторії.

Досить часті випадки, коли молодий керівник вва­жає, що його авторитет визначається якимись зовнішніми показними атрибутами: в якому кабінеті сидить, в якому автомобілі їздить, в якому районі отримав квартиру, в яко­му санаторії відпочиває і т.ін. не розуміючи, що головне для його авторитету - це ставлення до обов'язків і повага до людей.

Керівник зобов'язаний постійно працювати над со­бою, знати більше, ніж його підлеглі, вивчати інформацію, бути добрим знавцем нормативних актів, орієнтуватися не тільки в службовій, а і в інших сферах діяльності - у фінан­сах, питаннях матеріально-технічного забезпечення, знати технологію вирішення питань у цих сферах, наприклад, з ким і як погоджується питання будівництва об'єкту, поря­док обчислення і сплати податків тощо. Він повинен йти весь час на підйом, бо зупинившись у своєму розвитку, він просто себе зживе. Цим вимогам повинні відповідати і осо­би, які зараховані до резерву на висунення по службі.

Ряд науковців , які розробляють питання ролі й мі­сця керівника в управлінні, виходять з того, що необхідно застосовувати комплексний підхід до визначення складу і змісту вимог до керівника, котрі здатні забезпечити якісне виконання ним своїх обов'язків.

Перспективи розвитку органів внутрішніх справ вимагають формування нової генерації керівників, які від-

Див.: Омаров А.М. Руководитель. Размьішления о етиле управлення. М., 1987; Марченко И.П. Какой руководитель нам нужен. М., 1993; Фельзер А.Б., Доброневський О.В. Техніка ро­боти керівника. К., 1993.

<<>>
повідали б сучасним вимогам управління. Якщо керівників старшого покоління можна охарактеризувати як керівників виконавчого типу, то нині потрібні керівники ініціативно­го, реформаторського типу. Мислення, свідомість і стиль діяльності керівників органів внутрішніх справ повинні бу­ти сучасними, відповідати реальним змінам в соціально-економічному та політичному житті країни.

Якості, що їх мусить мати керівник органу внутрі­шніх справ, можна об'єднати в три групи: придатності, під­готовленості та працездатності.

У роботі з керівним складом органів внутрішніх справ необхідно виходити з того, що управління вже стало професі­єю і не рахуватися з цим неможливо. Тому керівник нової генерації повинен бути професіоналом з високим рівнем управлінської майстерності, з фундаментальними знаннями правознавства, економіки, психології, зі здатністю своєчас­но реагувати на внутрішні зміни середовища діяльносгі, який використовує передові прийоми і методи управління і не тільки знає, що робить, але здатний і показати, як це по­трібно зробити.

Основні вимоги, яким мають відповідати керівники органів внутрішніх справ, можна поділити на три групи:

професіональні, ділові, особисті.

До професіональних відносять ті, що характеризу­ють будь-якого грамотного спеціаліста і які є необхідною підставою для виконання обов'язків керівника:

- компетентність, яка формується на основі освіти та професійного досвіду;

- загальна ерудиція, глибоке знання різних напрям­ків діяльності органів внутрішніх справ, інших правовохо-рснких орган'в, науковий підхід до справи;

- широта мислення, прагнення до отримання нових знань, постійне самовдосконалення, переосмислення нав­колишньої дійсності і критичне ставлення до власних дій;

- пошук нових форм і методів роботи, допомога підлеглим, передача їм власного досвіду і навчання;

Діловими якостями, які, власне, і формують керів­ника, є:

- вміння організувати роботу органу внутрішніх справ, висунути і розподілити серед виконавців завдання,

створити для їх роботи необхідні умови, координувати і контролювати їх діяльність;

- прагнення до влади, лідерства, сміливість, рішу­чість, воля і принциповість у реалізації своїх рішень;

- створення і підтримання власного іміджу, а через нього - підтримка престижу свого колективу;

- контактність, комунікабельність, вміння переко­нати в правильності своєї позиції, повести за собою людей;

- ініціативність,оперативність в розв'язанні проб­лем, вміння вибрати головне і зосередитись на ньому і при необхідності швидко переорієнтуватись;

- здатність керувати собою, своєю поведінкою, ро­бочим часом, взаємовідносинами з оточуючими;

- здатність до нововведень, перетворень, готовність піти на розумний ризик самому і повести за собою інших;

- єдність слова і діла;

- висока вимогливість до підлеглих і турбота про них;

- непримиримість до проявів формалізму, бюрокра­тизму і парадності в роботі;

Особисті якості керівника сприяють його авторите­ту, пошані до нього з боку підлеглих, населення, створю­ють передумови ефектного управління колективом органу внутрішніх справ. Ними, зокрема, є:

- високі моральні стандарти;

- фізичне і психічне здоров'я;

- високий рівень внутрішньої культури;

- оптимізм, впевненість в собі, врівноваженість;

- чуйність, розсудливість, доброзичливість, дбайливість;

Вимоги до керівників на різних рівнях управління не однакові. На рівні підрозділу органу внутрішніх справ більшою мірою ціняться оперативність, рішучість, комуні­кабельність, сміливість і навіть (до певної мірки) агресив­ність, а на рівні начальника управління на перше місце ви­суваються організаторські здібності, широта мислення, вміння проявити творчий і науковий підхід до роботи, гли­бина аналізу і оцінки інформації, комплексний підхід у розробці й прийнятті управлінських рішень.

Є й інші параметри, яким має відповідати керівник, яких він повинен дотримуватися в процесі управління.

Практика управління органами внутрішніх справ свідчить про необхідність своєчасно і досить точно розпі-

<<>>
знавати основні якості керівника, коректувати їх, бачити його здатність очолювати колектив, майбутню перспективу.