ЗМІСТ, ОРГАНІЗАЦІЯ, ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ

Процес управління органами внутрішніх справ являє собою єдину систему взаємопов'язаних і в певному поряд­ку виконуваних дій, які можуть розглядатися як елементи або стадії процесу управління.

Процес управління визначає динаміку реалізації ці­лей управління через систему дій, операцій, котрі змінюю­ться, розвиваються і удосконалюються. У процесі управ­ління проявляються цілі та обумовлені ними завдання і функції органу внутрішніх справ. Цей процес характеризу­ється безперервністю, циклічністю, здійснюється одночас­но в різних напрямках.

У науковій літературі виділяються різні підходи до вивчення управління як процесу.

Одна група вчених розглядає управлінський процес як сукупність різних видів діяльності працівників управ­лінських структур, які обмежені часом виникнення управ­лінської ситуації і її закінчення шляхом прийняття і реалі­зації рішення або відмови від його реалізації.

Найбільш чітко таку позицію висвітлено в підруч­нику «Теорія управління у сфері правоохоронної діяльнос­ті»: «Процес управління є комплекс безперервних, взаємо-пов 'язаних і в певному порядку виконуваних дій, направле­них на рішення практичних задач управління».

До числа обов'язкових, які постійно повторюються, видів управлінської діяльності відносяться:

- визначення проблеми, постановка цілей;

' Теория управлення в сфере правоохранительной деяте-льности.М., 1990. С. 163.

- розробка варіантів рішення;

- прийняття (затвердження) рішення;

- підбір виконавців;

- оцінка процесу виконання рішення, його корегу­вання;

- облік і оцінка результатів виконання рішення . Графічно цей, названий в теорії управління «дина­мічним», підхід можна зобразити в такому вигляді:

Реалізація управлінських рішень здійснюється пое­тапно і циклічно.

Цикл управління включає в себе одержання інфор­мації, її аналіз, оцінку, визначення мети, постановку за­вдання, вироблення та прийняття рішення, організацію йо­го виконання. Такий цикл повторюється безперевно.

Якщо було поставлено якусь мету або завдання, її досягнення (вирішення проблеми) завжди викликає нову ситуацію, що вимагає нових управлінських рішень.

Цю тему можна проілюструвати на простому при­кладі. Вчинено злочин. Завдання - встановити винних осіб. Згодом вони встановлені, але їх місцезнаходження невідо­ме. Треба організувати розшук. Внаслідок оперативно-розшукових заходів одержано інформацію про адресу, за якою переховуються злочинці. Далі йде операція по їх за­триманню. Одночасно з цими циклами начальник відділу організовує попереднє слідство у справі, передачу справи до суду і таке інше. Якщо ж врахувати, що одночасно ско­юється не один злочин, а кілька, що розкриття та розсліду­вання злочинів - це, за обсягом роботи, приблизно тільки 10% від усіх завдань, які вирішуються міськрайорганом внутрішніх справ, то можна уявити собі всю складність та

' Теория управлення в сфере правоохранительной деяте-льности.М., 1990. С. 163.

<<>>
багатогранність процесу управління органами внутрішніх

справ.

Друга група вчених дотримується так званого «іє­рархічного» підходу. Управлінський процес в їх розумінні становить собою одночасно діяльність системи і підсисте­ми в системі більш високого рівня. Наприклад, районний відділ внутрішніх справ, являючи собою самостійну систе­му управління, входить як підсистема до системи УМВС ь області, а обласне управління МВС на тих же заса.іах вхо­дить до системи МВС у цілому. ?;к підсисгема. органи вну­трішніх справ функціонують на основі нормативної та ди­рективної інформації, що надходить від системи більш ви­сокого рівня, тобто управлінський процес здійснюється р рамках відносин субординації і підпорядкування.

У процесі взаємодії внутрішньосиетемних елемен­тів здійснюється реалізація цілей, поставлених системою більш високого рівня. На думку А.М.Омарова, такий підхід дозволяє «підпорядкувати локальні завдання підсистеми загальній кінцевій меті системи», що служить передумовою «підвищення ефективності управлінської діяльності», «до­зволяє керівникам своєчасно переоцінити на випадок необ­хідності стан системи і уточнити її цілі» .

Якщо звернутися до нормативних актів, що визна­чають структуру і процес управління органів внутрішніх справ, то легко можна переконатися, що вони спираються на ієрархічний підхід. Так, у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженому Президентом України 07.10.1992р., записано: «Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом дер­жавної виконавчої влади, керівник якого відповідно до Конституції України входить до складу Кабінету Міністрів України.

Міністерство реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань...» .

' Омаров А.М. Социальное управление. Некоторьіе воп-росьі теорни и практики. М., 1980. С.92.

² Положення про Міністерство внутрішніх справ України // Голос України. 1992. 20 жовтня.

Як бачимо. МВС України розглядається також як підсистема більш загальної й вищої системи державної ви­конавчої влади і реалізує її цілі шляхом виконання певних завдань і функцій.

Слід відзначити, що головною особливістю ієрархі­чного підходу при аналізі управлінського процесу є враху­вання підпорядкованості елементів управління, які прояв­ляються через відносини субординації. Головне призначен­ня управлінського процесу - чітке і своєчасне виконання завдань, поставлених згори.

Поряд з динамічним та ієрархічним підходами в те­орії і практиці управління отримав визнання також функці­ональний підхід. Його представники розглядають управлін­ський процес не у вертикальному (відносини субординації), а в горизонтальному аспекті (відносини координації). Вони уявляють управління як особливий вид трудової діяльності, підпорядкованої законам розподілу, спеціалізації праці. Саме дія таких законів об) мовлює розподіл людей в апара­ті управління на спеціалізовані професійні групи, яким на­лежить вирішувати визначені завдання і виконувати конк­ретні функції управління. Управлінський процес з цієї точ­ки зору постає як комплекс взаємопов'язаних у часі і в про­сторі видів діяльності, здійснюваної суб'єктами управління (керівниками і спеціалістами) при їх цілеспрямованому впливі на об'єкт.

Процес управління становить собою, на думку при­хильників функціонального підходу, послідовну реалізацію постійних або тимчасових функцій: аналітичної, інформа­ційної, планово-цільової, організаційної, корегування, об­ліково-контрольної. Різниця полягає тільки в тому, що пре­дставники функціонального підходу по-різному визнача­ють число і назви функцій. Так. наприклад, Д.Ру і Д.Сульє в структурі процесу управління виділяють п'ять етапів-функцій:

завдання - інфор.маї/ія - рішення - виконання -арика .

В учбовому посібнику «Основи управління в орга­нах внутрішніх справ» процес управління розглядається як-послідовне здійснення інформаційно-аналітичної роботи,

Ру Дамінік, Сульє Даніель. Управління. К., 1995.

<<>>
підготовки прийняття рішень, організації планування, ор­ганізації виконання рішень .

Але всі розглянуті вище підходи не дають цілісного

уявлення про процес управління. Керівники підрозділів рі­зного рівня часто ставлять питання: чому при дотриманні всіх принципів управління, послідовності виконання функ­цій і операцій вповні не досягається запланований резуль­тат, або він негативний. Одні звинувачують у цьому кадри, інші - недостатнє інформаційне забезпечення, треті - від­сутність належного матеріально-технічного постачання і фінансового забезпечення, четверті - недосконалість зако­нів і т.п.

Дійсно, підсумковим критерієм якості процесу

управління є результативність і ефективність системи

управління.

Висловлюючись словами Пітера Друкера, результа­тивність є наслідком того, що «робляться потрібні, прави­льні речі», а ефективність є наслідком того, що «правильно створюються ці самі речі» . Перефразуючи висловлювання класика теорії і практики управління по відношенню до ор­ганів внутрішніх справ, можна сказати, що результатив­ність діяльності міліції полягає в тому, що затримуються «потрібні» люди, тобто правопорушники, а ефективність роботи полягає в тому, що правопорушники затримуються законно, на основі права і науково обгрунтованих правил

боротьби зі злочинністю.

Показниками ефективності системи управління в

органах внутрішніх справ є:

- реальні результати діяльності підрозділів ОВС (наприклад, для карного розшуку - кількість і динаміка за­реєстрованих особливо небезпечних злочинів, кількість і динаміка розкриття злочинів, кількість розшуканих злочи­нців і без вісті пропалих осіб, результати негласної роботи

оперативних апаратів);

- результати охорони громадського порядку;

' Див.: Основи управлення в органах внутренних дел. М.,

1988.С.67-138.

² Мерсер Д. Управление в самой процветающей корпора-

циимира.М., 1991. С.48.

- згуртованість і дисциплінованість членів підроз­ділу в процесі виконання покладених на них завдань;

- рівень керованості й рівень активності членів підрозділу;

- установка керівника і працівників підрозділу на реальну науково-прогнозовану перспективу;

- винахідливість та ініціатива, ділова спрямова­ність керівника в досягненні поставленої мети;

- дотримання законності всіма учасниками управ­лінського процесу.

Слід відзначити, що вищезгадані концептуальні підходи рекомендовані при розгляді цілого суспільства чи держави або їх елементів як стабільних, постійно відтво­рюваних систем і підсистем.

Ще на початку XX ст. вчені помітили, що зміна со­ціально-економічних або політичних умов викликає зміну параметрів, характеру і стилю управління. Деякі спеціаліс­ти вважають, що управління, як і будь-яка інша система, проходить п'ять етапів у процесі розвитку: 1) успішний прогрес; 2) повільний прогрес; 3.) стабільний стан; 4) пові­льний регрес; 5) швидкий регрес .

Із даної концепції, яка дістала назву теорії великих циклів або довгих хвиль, витікає, що управління, як і будь-який інший процес, не може безкінечно удосконалюватись. Постійне «покращення» згодом переходить у регрес і стаг­націю. Таких періодів не слід лякатись, їх необхідно пере­дбачати і правильно переборювати, здобувати максимальні вигоди від ліквідації старої системи управління, яка вже остаточно вичерпала себе, і створювати необхідні умови для організації нової.

Оскільки система управління існує тільки як скла­довий компонент суспільства, остільки закономірно, що відповідні цикли розвитку в тій чи іншій формі охоплюють усе життя суспільства, розповсюджуються на всі сфери ді­яльності, в тому числі і на управлінські процеси в системі органів внутрішніх справ.

Див.: Виханский О.С. Проблеми развития управлення общественньїм производством. М., 1991. С.69; Меньшиков С.М., Клименко Л.А. Длинньїе волньї в зкономике. М., 1992.

<<>>
Одна і закономірностей розгортання циклів суспі­льного розвитку полягає в тому, що на початку кожної «зростаючої хвилі» спостерігаються значні зміни в основ­них умовах життя суспільства, які неминуче вимагають відповідних змін у процесі управління, тобто викликають нову «зростаючу хвилю» управлінської діяльності. Коли ж починається занепад усього циклу і вичерпуються можли­вості екстенсивного зростання, тоді гостро проявляються негативні явища, які існуюча система управління не може нейтралізувати. Тому період «спадаючої хвилі» великого циклу характеризується поступовим обмеженням і згортан­ням вживаних форм і методів управління.

Слід пам'ятати, що «великі цикли управління», так само як і великі цикли розвитку суспільства, мають місце при тривалому поступовому розвитку. Отже, кожний новий цикл управління зовсім не відкидає сукупності існуючих раніше форм і методів управління, але вибірково всотує їх в себе, трансформує і переносить на якісно новий рівень, доповнюючи новими елементами, що відображається на змісті, організації та технології управління.

Застосування основних концепцій (в тому числі й теорії довгих хвиль), що характеризують процес управлін­ня з точки зору його змісту (що робиться), організації (ким робиться) і технології (як робиться), дозволяє більш чітко визначити основні напрямки реформування як структури, так і самого процесу управління в органах внутрішніх справ.

Зміни, які відбуваються в соціально-економічному і політичному житті України, впливають на зміст діяльності органів внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ посту­пово перетворюються з карально-репресивної сили, закло­потаної головним чином охороною інтересів держави, в демократичну структуру, невід'ємну частину суспільства. яка захищає законні інтереси конкретної особистості, ство­рюючи для кожної людини безпечні умови життя.

Враховуючи, що зміна змісту процесу управління органами внутрішніх справ безпосередньо пов'язана із со­ціальною переорієнтацією їх діяльності, важливо визначи­ти прерогативні напрямки в реформуванні органів внутрі­шніх справ. Такими є: відновлення профілактичної служби органів внутрішніх справ, розвиток форм і способів зв'язку

з населенням, створення на нових засадах дооровільних громадських формувань, організація служби довір'я, підро­зділів соціальної роботи з населенням, розвиток виховної і психологічної служби для роботи з особовим складом ор­ганів внутрішніх справ.

При розгляді змісту процесу управління слід мати на увазі, що воно включає в себе технічний, виробничий, правовий і соципьнпй аспекти.

З технічної точки зору управління - це управління інформаційними потоками. Враховуючи якісні зміни в ха­рактері сучасної злочинності, необхідною передумовою ефективної діяльності органів внутрішніх справ стає своє­часне забезпечення їх комп'ютерною технікою і новими інформаційними технологіями.

У виробничому плані процес управління - це постійне відтворення і налагодження зв'язків, забезпечення оптимальної взаємодії між галузевими службами, підрозді­лами органів внутрішніх справ, погодження їх спільної дія­льності.

У правовому аспекті - це суворе дотримання закон­ності при виробленні й реалізації управлінських рішень.

Соціальна сторона процесу управління за сучасних умов характеризується тим. що взаємовідносини між учас­никами управлінського процесу грунтуються на принципах демократії, соціальної справедливості, забезпеченості й со­ціальної захищеності.

При організації процесу управління необхідно вра­ховувати і технологічну, процедурну сторону. Технологічне забезпечення процесу управління включає в себе сукуп­ність дій, акцій та процедур, що виконуються працівниками органів управління, які складають комплекс управлінських рішень і заходів щодо їх реалізації.

Отже, вивчення процесу управління в органах внут­рішніх справ у світлі сучасних концепцій дозволяє сформу­лювати висновок, що економічний, політичний і духовно-моральний стан українського суспільства викликає необ­хідність радикальних змін в усіх сферах, у тому числі і в органах внутрішніх справ. Досвід останніх років показує. що нинішня структура управління ОВС, методи і процеду­ри управління уже не забезпечують високої результативно­сті та ефективності роботи органів внутрішніх справ при

<<>>
боротьбі зі злочинністю, не враховують особливості роботи з новими соціальними групами й структурами.

При реформуванні органів внутрішніх справ на пе­редній план виходять питання, пов'язані з радикальними змінами в організації управління підрозділами ОВС. Ця вимога стосується як рішучої кадрової реорганізації складу учасників управлінських відносин, так і здійснення кон­структивних перетворень у структурі етапів, періодів упра­влінського процесу (інформаційно-аналітична робота, ви­значення завдань, прогнозування, планування, організація, корегування, облік і контроль).

Реорганізуючи процес управління підрозділами ОВС, необхідно стимулювати творчість, ініціативу, пошук нових, нестандартних способів і прийомів вирішення упра­влінських завдань і функцій. При цьому важливо, щоб вті­лення нових форм і методів управління здійснювалось не за рахунок механічного відкидання раніш існуючого, а з ура­хуванням надбаного досвіду і досягнень науки.

Аналіз змісту, психологічної та організаційної сто­рони управління показує, що процес управління - це діяль­ність об'єднаних у певну організаційну структуру суб 'єктів управління (керівників, спеціалістів), яка спрямо­вана на вирішення практичних проблем і досягнення поставлених перед системою управління цілей шляхом реа­лізації необхідних видів діяльності, гцо грунтуються на ви­значених принципах управління, із застосуванням відповід­них методів управління.

Концентровано процес управління проявляється в управлінському рішенні.