ОСОБЛИВОСТІ СЛУЖБОВИХ ВІДНО­СИН ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇ­НИ 3 ДИПЛОМАТИЧНИМИ (КОНСУЛЬСЬКИ­МИ) ПРЕДСТАВНИКАМИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Зі здобуттям Україною незалежності її міжнародна діяльність надзвичайно активізувалась, продовжується ін­теграція в різні міждержавні та світові структури. Проявом міжнародної активності України є її участь у багатосторон­ніх конвенціях і міжнародних організаціях. Україна вхо­дить до 27 міжнародних організацій, в тому числі і до Ін-терполу, на кінець 1996 р. вона здобула дипломатичне ви­знання 157 країн світу. В Україні діють 78 посольств і кіль­кість їх зростає, відкрито 86 консульських представництв. За останні три роки Україну відвідали 86 парламентських

<<>>
та 137 урядових делегацій, ряд делегацій міжнародних ор­ганізацій. Іноземні дипломати, відповідно до своєї компе­тенції, активно працюють на всій території України, вивчають соціально-політичну та економічну ситуацію, вступають у контакти з великою кількістю посадових осіб та громадян України, пересуваються автомобільним, заліз­ничним, водним та повітряним транспортом. У таких умо­вах органи внутрішніх справ мають досить часті контакти з дипломатичними представниками щодо охорони громадсь­кого порядку, безпеки руху, отримання й передачі інфор­мації з різних питань у разі їх звернень і за власною ініціа­тивою.

Якісні зміни, що сталися у системі міжнародних відносин останнім часом, новий рівень взаєморозуміння та співробітництва держав світового співтовариства, виважена миролюбна політика України сприяють подальшому розви­тку міждержавного спілкування України, посиленню дія­льності дипломатичного корпусу. Зовнішня політика України, розвиток її відносин з іншими державами світу базуються на загальновизнаних принципах і нормах міжна­родного права. Передбачається, що політика іноземних держав щодо України буде адекватною.

Керівники органів внутрішніх справ України, всту­паючи в службові стосунки з дипломатичним персоналом, повинні дотримуватись особливих вимог, висунутих відпо­відно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвер­дженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р.

Дипломатичним представництвам (посольству або місії) іноземної держави в Україні, консульським устано­вам (генеральному консульству, консульству, віце - кон­сульству або консульському агентству) іноземної держави в Україні як органам іноземної держави, співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульсь­ких установ для здійснення їх функцій надаються цим По­ложенням привілеї та імунітети, визначені Віденською конвенцією від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини та Віденською конвенцією від 24 квітня 1963 р. про кон­сульські зносини. Іноземці, які не володіють дипломатич­ними та консульськими привілеями та імунітетом, несуть

кримінальну та адміністративну відповідальність за право­порушення згідно з чинним законодавством України.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини до дипломатичних представництв належать бу­динки та Їх частини, в яких розташовані іноземні посольст­ва, консульські установи, включаючи резиденції голів дип­ломатичних представництв незалежно від права власності на них, та земельні ділянки (сади, автостоянки), що нале­жать представництвам.

На території представництв органи внутрішніх справ можуть діяти з дозволу керівників цих представництв і з обмеженою компетенцією. Приміщення дипломатичного представництва, а також резиденція глави дипломатичного представництва та житлові приміщення членів дипломати­чного персоналу є недоторканними. Доступ до цих примі­щень може бути дозволено тільки зі згоди глави диплома­тичного представництва. Ці приміщення, наявне в них май­но, а також засоби пересування дипломатичного персоналу користуються правом імунітету від обшуку, вилучення, ре­квізиції, арешту та процесуальних дій іншого характеру. Дипломатична пошта не підлягає ані розпечатуванню, ані затриманню. Глава дипломатичного (консульського) пред­ставництва і члени дипломатичного персоналу користую­ться також правом особистої недоторканності й не можуть бути заарештовані або затримані. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу не зо­бов'язані виступати свідками. Це ж стосується і членів їх сімей, якщо вони не є громадянами України.

Такі ж привілеї та імунітети, передбачені цим По­ложенням, поширюються на представників іноземних дер­жав, на членів парламентських і урядових делегацій інозе­мних держав, які прибувають в Україну для участі в між­державних переговорах, міжнародних конференціях і нара­дах або з іншими офіційними дорученнями, а також членів їх сімей, якщо вони не громадяни України.

Співробітники дипломатичних представництв та консульських установ, яким надано привілеї та імунітети, зобов'язані поважати закони України і не зловживати своїм винятковим правовим станом.

Керівники органів внутрішніх справ при виникнен­ні необхідності службових відносин з дипломатичним пер-

^Із

<<>>
соналом повинні виходити з того, що такі відносини, якщо вони не є невідкладними, здійснюються через Міністерство внутрішніх справ, у складі якого є Управління міжнарод­них зв 'язків. Через це управління узгоджуються відповідні питання з Міністерством закордонних справ України. Окремі правила, крім цього, встановлені відносно діяльно­сті Національного центрального бюро Інтерполу. Праців­ники органів внутрішніх справ при спілкуванні з диплома­тами та особами, прирівняними до них, - особливо це сто­сується Державтоінспекції, дорожньої міліції, патрульно-постової служби, оперативно-розшукових апаратів, - по­винні знати правила поводження з ними.