ПРАВОВІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

З розбудовою незалежної української держави Мі­ністерство внутрішніх справ України активно включилось у міжнародну діяльність, яку організаційно забезпечує спе­ціально створений підрозділ - Управління міжнародних зв'язків Головного штабу.

До складу управління входять відділ координації, договірно-правовий відділ, протокольна служба. Центр пе­рекладів і вивчення іноземних мов.

У окремих територіальних підрозділах та учбових закладах МВС також існують групи міжнародних зв'язків, або працівники, виділені для такого виду діяльності.

Міжнародна діяльність Міністерства внутрішніх справ України здійснюється на основі:

- відповідних положень Конституції України (умови формування зовнішньополітичного курсу України);

- законів України (зокрема, «Про міжнародні дого­вори України», «Про міліцію», «Про правонаступництво

України», «Про дію міжнародних договорів на території України», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інші);

- постанов Верховної Ради України (в першу чергу - постанови «Про основні напрями зовнішньої політики України», «Про ратифікацію міжнародних договорів та приєднання до міжнародних конвенцій і протоколів»);

- указів і розпоряджень Президента України («Про затвердження Концепції державної політики і національної безпеки України», «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», «Про заходи щодо вдо­сконалення координації діяльності органів виконавчої вла­ди у сфері зовнішніх зносин»);

- постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України («Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру», «Про впорядкування участі міністерств і відомств у діяльності міжнародних ор­ганізацій, членом яких є Україна» тощо);

- міжнародних договорів міждержавного, міжуря­дового і міжвідомчого рівня, що набули чинності для України;

- наказів Міністерства внутрішніх справ України. Конституція України проголосила статус незалеж­ної держави, яка самостійно визначає і проводить свою внутрішню та зовнішню політику в усіх сферах життя, зо­крема в економічній, політичній, соціальній, правовій та інших. Розвиток міжнародних, зовнішньоекономічних від­носин, курс на побудову в Україні відкритого демократич­ного суспільства, перехід народного господарства до рин­кових відносин, політика нейтралітету і неприєднання до політичних і військових блоків, державне сприяння діло­вим, культурним і особистим контактам і спілкуванню, широка народна дипломатія зумовили постійне зростання потоку іноземних громадян в Україну і громадян України до інших держав.

За даними звіту Держкомкордону України в 1998 р. кордони України перетнуло з різною метою (службові, приватні, транзитні поїздки) 38 млн. іноземних громадян. У 1997-1998 рр. оформили документи для поїздки за кордон 5,3 млн. громадян України.

<<>>
Закон України «Про міліцію» (ст. 8) і Положення про Міністерство внутрішніх справ України дозволяють МВС України вступати в міжнародні відносини у питаннях боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та захисту прав і свобод громадян відповідно до угод, укладе­них з цього приводу та затверджених Кабінетом Міністрів

України.

У міжнародному співробітництві МВС України враховує основні міжнародні правові документи, які регла­ментують захист прав і свобод людини, визначають світові підходи до боротьби зі злочинністю та встановлюють за­гальноприйняті правила поведінки відносно осіб,. які відбу­вають покарання за вироком суду, затримані під час слідст­ва або перебувають під вартою.

Це насамперед:

- Загальна декларація прав людини, прийнята резо­люцією Генеральної Асамблеї 00Н від 10 грудня 1948 р.;

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н від 16 грудня 1966 р. і підписаний Україною 19 жовтня 1973 р., набув чинності 23 березня 1976 р.;

- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів по­водження і покарання, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н від 10, грудня 1984 р., підписана Україною 26 січня 1987 р., набула чинності 26 червня 1987 р.;

- Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н від 31 липня 1957 р.;

- Стандартні мінімальні правила 00Н відносно за­ходів, не пов'язаних з ув'язненнями (Токійські правила), прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н від 14 грудня 1990р.;

- Запобігання організованій злочинності та бороть­ба з нею;

- Основні принципи застосування сили та вогне­пальної зброї посадовими особами у підтриманні правопо­рядку;

- Типова угода про взаємну допомогу в сфері кри­мінального правосуддя і Типова угода про видачу злочин-

ців, які прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї 00Н від 14 грудня 1990 р.

Існує також низка інших угод, зокрема, про правила 00Н стосовно захисту неповнолітніх, про принципи захис­ту психічно хворих, про основні правила поводження з в'язнями, вимоги яких належить враховувати і виконувати при міжнародному співробітництві у сфері правоохоронної діяльності.

України приєднались і ратифікувала практично всі міжнародно-правові конвенції, присвячені боротьбі з теро­ризмом та іншими злочинами проти життя людей.

Верховною Радою України відповідними законами ратифіковані такі документи як: Європейська конвенція про видачу правопорушників 1997 р.; Європейська конвен­ція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р.;

Європейська конвенція про передачу провадження у кри­мінальних справах 1972 р.; Європейська конвенція про пе­редачу засуджених осіб 1983 р.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочин­ним шляхом 1990 р.; Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

Україна також приєдналась до Гаазької Конвенції про боротьбу з захопленням заложників, Монреальської Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямова­ними проти безпеки цивільної авіації, Конвенції про запо­бігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, та ряду інших і. ратифікувала їх. Україна співробітничає із Спеціальним комітетом з питань міжнародного тероризму (з лат. їеггог - страх, жах), який заснувала Генеральна асамблея 00Н у 1972 р. і на яку по­кладено завдання визначення поняття міжнародного теро­ризму, вивчення причин виникнення і розробки рекоменда­цій щодо його запобігання.

В умовах, коли міжнародне співробітництво МВС України розвивається в різних напрямах, принципового значення набуває питання видачі злочинців. Україна не має спеціального закону про видачу злочинців і керується дво­сторонніми угодами або окремими домовленостями про передачу конкретних злочинців. Загальне міжнародне пра­во не встановлює прямих обов'язків держав про видачу

<<>>
злочинців. Відносини в питаннях видачі злочинців грунту­ються, як правило, на умовах взаємності і на основі двосто­ронніх угод між державами. Але існує і декілька багатосто­ронніх конвенцій про видачу злочинців, серед них: Пана­мериканська конвенція про видачу злочинців 1933 р., Єв­ропейська конвенція про видачу злочинців 1975 р.. Гар­вардський проект про видачу злочинців та інші. Одним із перших таких договорів з цього питання був Ам'енський договір 1802 р., який уклали Франція, Іспанія, Голландія і Великобританія.

Україна у Декларації про державний суверенітет за­явила про пріоритети загальновизнаних норм міжнародно­го права перед нормами внутрішньодержавного права. Від­повідно до Закону України «Про дію міжнародних догово­рів на території України» від 10 грудня 1991 р. укладені Україною і ратифіковані належним чином міжнародні до­говори становлять невід'ємну частину національного зако­нодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм законодавства України. Згідно зі ст. 7 Закону Україну «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. були підтверджені зобов'язання нашої держави за міжна­родними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. За цим же законом Україна є правонаступницею прав і зобов'язань за міжна­родними договорами Союзу РСР, які стосуються її терито­рії, відповідають її інтересам і не суперечать Конституції України.

Внаслідок цього МВС і його структурні підрозділи при організації міжнародного співробітництва керуються також угодами про правову допомогу в цивільних, сімей­них та кримінальних справах, підписаних СРСР, відносно яких Україна заявила про правонаступництво. Це, зокрема, угоди про правову допомогу з Народною Республікою Ал­банія, Алжирською Народною Демократичною Республі­кою, Народною Республікою Болгарія, Соціалістичною Ре­спублікою В'єтнам, Грецькою Республікою, Іракською Ре-

' Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. №10. Ст.137

² Див.: Відомості Верховної Ради України. 1991. №46. Ст.617

спублікою, Республікою Ємен, Республікою Кіпр, Респуб­лікою Куба, Корейською Народно-демократичною Респуб­лікою, Монгольською Народною Республікою, Соціалісти­чною Республікою Румунія, Туніською Республікою, Угорсь­кою Народною Республікою, Фінляндською Республікою.

Розвиток міжнародного життя, внутрішні процеси в окремих країнах, виникнення нових незалежних держав на місці колишніх Союзу Радянських Соціалістичних Респуб­лік, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Соціаліс­тичної Федеративної Республіки Югославії і подальший розвиток співробітництва з конкретних питань в умовах не­залежності обумовили прийняття нових міжнародних до­кументів між урядами Українами та окремих держав, а та­кож між МВС України і МВС зарубіжних країн. Окремі та­кі угоди є багатосторонніми, інші - двосторонніми, певна частина домовленостей оформлена протоколами. Нині ді­ють такі міжнародні договірні документи, підписані МВС України і Урядом України:

- Про взаємодію МВС незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю (Алма-Ата, 1992);

- Про взаємовідносини МВС у сфері обміну інфор­мацією (Чолпон-Ата, 1992);

- Про співробітництво МВС у галузі забезпечення матеріально-технічними засобами та виробами спеціальної техніки (Чолпон-Ата, 1992);

- Про співробітництво МВС в боротьбі з незакон­ним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин (Київ, 1992);

Про співробітництво МВС по техніко-криміналістичному забезпеченню оперативно-службової діяльності (Єреван, 1993);

- Про співробітництво МВС в сфері боротьби з ор­ганізованою злочинністю (Ашгабат, 1994);

- Про порядок передачі та транзитного перевезення осіб, взятих під варту (Ашгабат, 1994) .

Назви країн даються на час підписання угод. В дужках указано місто і рік підписання багатосто­ронніх угод.

<<>>
Діє ряд інших угод, зокрема з питань безпеки доро­жнього руху, розшуку і повернення неповнолітніх, супро­водження цінних і спеціальних вантажів.

Уряд і Міністерство внутрішніх справ України про­тягом 1992-1998 рр. підписали ряд двосторонніх протоко­лів, контрактів, інших документів про співробітництво з питань боротьби зі злочинністю, незаконним обігом нарко­тиків, забезпечення громадського порядку.

На урядовому рівні укладено і ратифіковано Верхо­вною Радою України договори про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах з Китайською Народною Республікою (1992 р.) з Республікою Польща (1993 р.), з Республікою Молдова (1993 р.), з Литовською Республікою (1993 р.), з Естонсь­кою Республікою (1995 р.), з Грузією (1995 р.), з Латвійсь­кою Республікою (1995 р.). В останні роки підписано також угоди про міжнародне співробітництво в галузі правоохо­ронної діяльності і з іншими країнами.

Керівники органів внутрішніх справ, в діяльності яких виникають питання співробітництва із закордонними правоохоронними системами, повинні зважати й на інші міжнародні угоди і договори, зокрема такі, що регламен­тують безвізовий режим службових поїздок (з Китайською Народною Республікою, Ісламською Республікою Іран, Ес­тонською Республікою, Турецькою Республікою та ін.), безвізовий в'їзд громадян України (з Республікою Біло­русь, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Республікою Хорватія та ін.), про спрощений порядок перетинання дер­жавного кордону громадянами, які проживають у прикор­донних областях (з Угорською Республікою, Словацькою Республікою та ін.), про пункти пропуску через державний кордон, про передачу і прийом осіб через спільний держав­ний кордон (з Угорською Республікою, Республікою По­льща, Словацькою Республікою).

За станом на ОД. 11.1998 р. укладено 46 міжвідомчих угод на двосторонньому та багатосторонньому рівні. На їх реалізацію міністерством, його структурними підрозділами та територіальними органами внутрішніх справ підписано ряд протоколів (всього - понад 100 документів).

У 5 країнах - Румунії, Польщі, Угорщині, Ізраїлі, Росії діє інститут представника Міністерства внутрішніх справ України.

Окремі деталі співробітництва з іноземними право­охоронними системами можуть регулюватись за допомо­гою законів України, які регламентують зовнішньоеконо­мічну та спільну з іноземними підприємствами діяльність. Серед них - Закони України «Про зовнішньоекономічну ді­яльність», «Про іноземні інвестиції», «Про спільні підпри­ємства», «Про біженців», «Про правовий статус іноземців», Постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконален­ня порядку здійснення службових відряджень за кордон» від 11 грудня 1992 р., «Про тимчасовий порядок оформлен­ня іноземним громадянам віз для перебування в Україні» від 26 лютого 1993 р., «Про навчання іноземних громадян в Україні» від 26 лютого 1993 р., а також Указ Президента України «Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 28 жовтня 1993 р. та ін.

Як бачимо, правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ у сфері міжнародного співробітництва є досить різноаспектним і здійснюється на основі міжнарод­них пактів і конвенцій, законів та інших нормативних актів України, міждержавних договорів, угод та протоколів. Ці документи різні за обсягом і масштабом, напрямками й ці­лями.

Основними цілями міжнародної діяльності України є:

- забезпечення участі органів внутрішніх справ України у міжнародному співробітництві на двосторон­ньому, регіональному та універсальному рівнях;

- використання зарубіжного досвіду і потенціалу міжнародного співробітництва для вдосконалення діяльно­сті ОВС України;

- забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у питаннях, що стосуються органів внутрішніх справ;

- підвищення міжнародного авторитету України в ці­лому, її правоохоронних органів внутрішніх справ зокрема.

З цією метою слід забезпечити вирішення наступ­них завдань:

- підвищення ефективності взаємодії з зарубіжними колегами за рахунок вдосконалення організаційних і коор-

<<>>
динаційних механізмів, забезпечення ефективного предста­вництва МВС України на міжнародному рівні;

- розвиток як міжнародної договірно-правової бази, так і національного законодавства;

- забезпечення виконання зобов'язань та реалізація прав, що випливають з міжнародних договорів України, в тому числі й у сфері захисту прав людини;

- підвищення ефективності участі МВС у науково-технічному співробітництві та зовнішньоекономічній дія­льності;

- підвищення рівня інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення міжнародних зв'язків підрозді­лів МВС;

- закладання наукових підходів у здійснення міжна­родної діяльності МВС України.

Безпосередніми завданнями органів внутрішніх справ у сфері міжнародного співробітництва залишаються:

- боротьба зі злочинами проти життя, здоров'я, сво­боди і гідності особи та власності;

- боротьба з бандитизмом, тероризмом і міжнарод­ною злочинністю;

- боротьба з незаконними операціями зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, отруйними речовинами і радіо­активними матеріалами;

- боротьба з незаконним обігом наркотиків і психо­тропних речовин;

- боротьба з виготовленням і збутом фальшивих до­кументів, грошей і цінних паперів;

- боротьба із злочинами у сфері економіки;

- боротьба з контрабандою, а також із злочинами, об'єктом яких є культурні та історичні цінності;

- розшук злочинців, безвісти пропалих, несплатни-ків аліментів і державних боржників;

- встановлення осіб невідомих, хворих і дітей, непі­знаних трупів;

- боротьба зі злочинами на автомобільному, залізнич­ному, водному, повітряному і трубопровідному транспорті.

З метою реалізації зовнішньополітичного курсу Президента України, направленого на зміцнення авторите­ту держави на міжнародній арені, МВС здійснює підготов-

ку та направлення до підрозділів Цивільної поліції 00Н працівників органів внутрішніх справ України.

У 1998 р. офіцери міліції несли службу у чотирьох місіях 00Н, зокрема у Боснії та Герцеговині, у Східній Славонії, у Македонії, у Анголі. За останній рік МВС під­готовлено та направлено до миротворчих місій понад 100 працівників. Роботі працівників української міліції, як пра­вило, дається висока оцінка. Працівники МВС України по­сідають П місце за кількістю займаних командних посад серед поліцейських 42-х держав світу, представники яких беруть участь у миротворчих операціях.

Міжнародне співробітництво може здійснюватись як з метою попередження і розкриття правопорушень, ско­єних іноземними громадянами на території України, так і з метою попередження і розкриття правопорушень, скоєних громадянами України на територіях інших держав, розшу­ку міжнародних злочинців і майна, здобутого злочинним шляхом в інших державах, в питаннях захисту прав і сво­бод людини, правового обслуговування іноземних грома­дян під час перебування в Україні і громадян України, які потребують допомоги за кордоном, обміну передовим до­свідом боротьби з міжнародною злочинністю та підготовки кадрів для правоохоронних систем.