Контроль маркетингової діяльності

Контроль — це процес визначення, оцінки та інформування про співвідношення фактичних показників (результатів реалізації планових рішень) і їх планових значень. Основними складовими контролю є:
констатація дійсних (фактичних) значень параметрів;
порівняння дійсних значень із плановими;
визначення величини та причин відхилень (аналіз відхилень);
визначення заходів для виправлення відхилень;
формування висновків та звіту.
Процес контролю включає визначення його концепції, мети (правильності, регулярності, ефективності чи раціональності дій), об'єктів (методи, результати, показники, потенціали тощо), контрольованих норм, контролерів (внутрішніх чи зовнішніх), методів, обсягів (повний чи вибірковий), точок контролю, вагомості рішень, прийнятності допусків та похибок, ідентифікації причин відхилень, способів їх оцінки, формулювання пропозицій тощо.
Контроль маркетингової діяльності підприємства — це дослідження сукупності маркетингових дій, умов, зв'язків і результатів з метою з'ясування міри ефективності діяльності підприємства для досягнення маркетингових цілей. Він має сприяти такому:
—досягненню успіху і підвищенню продуктивності (контроль якості продукції, процесів реклами, розподілу, збуту тощо);
—дотриманню умовних обмежень (контроль річного балансу, бюджетів на рекламу, розподіл тощо).
Контроль маркетингової діяльності підприємства поширюється на виконання річних планів збуту, прибутковості та ефективності маркетингових заходів.

Вибір стратегії фірми

У стратегічному плануванні важливу роль відіграє державне регулювання економічної політики, обгрунтування перспективних напрямків розвитку всієї ринкової системи.

Першим і самим відповідальним рішенням при стратегічному плануванні є вибір місії і цілей підприємства. Місія розкриває сенс існування підприємства, в якому виявляються відмінності даного підприємства від йому подібних. Іншими словами, місія - це головна мета підприємства. Місія та цілі - служать орієнтиром для всіх наступних етапів планування і одночасно накладають певні обмеження на напрямок діяльності підприємства при аналізі альтернатив розвитку. Місія підприємства може полягати в завоюванні ринку збуту продукції, в географічному або продуктовому розширенні ринку, у підвищенні якості продукції при зниженні цін на неї і т.д.

Стратегічне планування на мікрорівні є основою взаємодії безлічі внутрішніх і зовнішніх економічних процесів, факторів і явищ.

По-перше, стратегічний план задає перспективний напрямок розвитку підприємства, визначає основні види діяльності, дозволяє пов'язати в єдину систему всі основні напрями діяльності, а також дозволяє краще розуміти структуру потреби, процеси планування, просування і збуту продукції, механізми формування ринкових цін.

По-друге, він встановлює кожному підрозділу підприємства конкретні і чіткі цілі, які узгоджуються із загальною стратегією розвитку підприємства.

По-третє, він забезпечує координацію зусиль усіх функціональних служб підприємства.

По-четверте , стратегічний підхід стимулює менеджерів підприємства краще оцінювати свої слабкі і сильні сторони з точки зору конкурентів, можливостей, обмежень і змін навколишнього середовища.

По-п'яте, план визначає альтернативні дії підприємства на довгостроковий період.

По-шосте , створює основу для розподілу обмежених економічних ресурсів.

По-сьоме, демонструє можливість фактичного застосування основних функцій планування, організації, управління, контролю і оцінки діяльності підприємства, як єдину систему сучасного менеджменту.

Процес стратегічного планування на підприємстві включає в себе здійснення наступних взаємопов'язаних функцій:

1) визначення довгострокової стратегії, основних цілей і завдань розвитку підприємства;

2) створення стратегічних господарських підрозділів на підприємстві;

3) обгрунтування та уточнення основних цілей проведення маркетингових досліджень ринку;

4) здійснення ситуаційного аналізу та вибір напряму економічного розвитку підприємства;

5) розроблення основній стратегії маркетингу та укрупнення планування виробництва продукції;

6) вибір тактики і уточнене планування способів і засобів досягнення поставлених завдань;

7) контроль і оцінка основних результатів, коректування вибраної стратегії і способів її реалізації.

Глобальний маркетинг

Глобальний маркетинг — маркетингова діяльність фірми, яка розглядає світовий ринок як єдине ціле («Весь світ — мій ринок!»).
Єдина стратегія компанії для товару (послуги), яка підходить усьому світовому (глобальному) ринку та забезпечує конкурентоспроможність та можливості економії ресурсів,— це сутність останньої стадії розвитку міжнародного маркетингу, тобто глобального маркетингу. Як зазначає Кііган, для маркетологів, які працюють у глобальних компаніях, у психологічному плані не існує «зарубіжних» ринків — це просто ринки в різних часинах світу, на різних стадіях розвитку, з різними характеристиками.
Глобальний маркетинг у жодному разі не означає необхідності діяльності в усіх країнах світу. Це лише один із критеріїв глобальності компанії. Глобальний маркетинг має два основні виміри:
• регіональна поширеність діяльності;
• стандартизація міжнародного маркетингового комплексу. Регіональна поширеність діяльності вимірюється кількістю країн, на ринках яких присутня фірма. А стандартизація міжнародного маркетингового комплексу оцінюється рівнем однаковості (стандартності) маркетингових програм, що застосовуються для впливу на споживачів цільових ринків різних країн

Рівень регіональної поширеності залежить від адекватності ресурсів та можливостей компанії природі загроз, наявних та потенційних можливостей ринку. При цьому ринкова можливість не може ототожнюватися з можливістю фірми. А можливості стандартизації міжнародного маркетингового комплексу визначаються взаємодією глобальних сил на користь стандартизації та локальних сил на користь адаптації.

Екологічний маркетинг

ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ – управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб т. чин., щоб не порушувати екологічної рівноваги в довкіллі й не завдавати шкоди здоров'ю людей. У завдання Е. м. входить вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, технології створення нових очисних об'єктів, освоєння ресурсів природних, установлення цін на товари та послуги екол. призначення тощо.

Потенціал успішної діяльності фірм, які запроваджують екологічний маркетинг характеризується такими категоріями: неперервність, якість, прибутковість, мотивації.
Суть даних категорій така:
неперервність - екологічний маркетинг позитивно впливає на зміни майбутньої діяльності тому, що економічне зростання залежить від майбутнього екологічного законодавства, вичерпності або лімітованості ресурсів та енергії і запровадження ідей сталого розвитку у практичну діяльність;
якість - орієнтована на захист навколишнього середовища маркетингова діяльність вимагає від фірм, які впроваджують екологічний маркетинг, випускати більш якісну продукцію, яка повинна бути не нижчої якості, ніж неекологічно чисті варіанти;
прибутковість - екологічний маркетинг може також ініціювати зменшення вартості продукції, зменшення витрат на переробку відходів, плати за забруднення навколишнього середовища та зниження відсотків страхування. Крім того, екологічний маркетинг може бути вирішальним чинником для одержання кредитів від банків, державних інституцій комерційних та приватних інвесторів;
мотивації - екологічний маркетинг може мати позитивний вплив на мотивацію праці найманих робітників. Робота у компанії, що застосовує технології, які забруднюють навколишнє середовище негативно відображається не тільки на здоров'ї робітників, але й негативно впливає на робочу мораль і в кінцевому результаті на результати діяльності.