Види конституційного контролю

за часом здійснення розрізняють попередній і подальший конституційний контроль

Попередній – акт перевіряється щодо відповідності конституції до набрання ним сили (Швеція, Фінляндія, Франція) Конституційні ради, наприклад, здійснюють попередній контроль за конституційністю законів до їх промульгування та видання, а загальні суди у країнах, де вони мають відповідні повноваження (США, Канада, Австралія, Індія, більшість країн Латинської Америки та ін.), - подальший. Попередній контроль завжди є абс­трактним.

Наступний – поширюється на чинні, офіційно опубліковані закони. подальший контроль стосується офіційно опублікованих чинних актів (США, Італія, Німеччина). конкретний контроль зав­жди є подальшим.

Внутрішній – проводиться органом, що видає акт.Зовнішній – проводиться іншим органом внутрішнього контролю, має консультативний характер. Цей вид контролю найчастіше є наступним.

За характером правових наслідків - консультативним або ухвальним. Рішення органу конституційного контролю, прийняте у порядку консультативного контролю, не набирає юридичної сили й мае рекомендаційний характер, його виконання ґрунтується на авторитеті органу конституційного контролю.За ухвального контролю рішення є загальнообов'язковими як у разі визнання акта відповідним конституції, так і в разі оголошення акта неконституційним, тобто таким, що не має юридичної сили

За обов'язковістю проведения - обов'язковим або факультативним. Обов'язковий контроль проводиться у тих випадках, коли це передбачено законом. Факультативний кон­троль здійснюється тільки у разі виявлення ініціативи уповноваженого суб'єкта конституційного контролю.Обов'язковий – акт обов'язково піддається конституційному контролю, зазвичай попередньому.Факультативний – здійснюється лише у разі заявленої ініціативи уповноваженого суб'єкта.

За формою конституційний контроль може бути абстрактним або конкретним. Абстрактний контроль здійснюється при перевірці конституційного акта чи його частини поза зв'язком з будь-якою конкретною справою.

Абстрактний контроль передбачає можливість подання запиту в конституційний суд про конституційність прийнятих законів та інших нормативних актів незалежно від їхнього застосування в конкретних правовідносинах. Мета– дотримання законодавцем конституції та її положень, що регулюють права і свободи людини в процесі прийняття нормативно-правових актів (Австрія, ФРН, Італія, Іспанія, Португалія та ін.).

Конкретний контроль, іноді іменований інцидентним, передбачає, що питання про конституційність закону, який підлягає застосуванню, ставиться, розглядається та вирішується лише у зв'язку з конкретним судовим розглядом. Найбільш широко цей вид контролю використовується в країнах з децентралізованою системою конституційного контролю, де всі суди правочинні самі вирішувати питання про конституційність застосовуваної ними норми права. Конкретний контроль також діє й у ряді країн континентального права, де існує централізована система конституційного контролю, здійснюваного спеціалізованими органами квазісудового характеру. Централізована система виходить із того, що суди загальної юрисдикції не здійснюють контролю відповідності нормативно-юридичних актів конституції. Тут загальні суди можуть тільки порушувати питання про конституційність нормативних актів перед конституційним судом у вигляді запиту у зв'язку з розглядом конкретної судової справи й лише в цих межах забезпечувати відповідність закону конституції (Італія, Австрія, ФРН та ін.)

Повний – охоплює всю систему суспільних відносин, урегульованих конституцією.

Частковий – поширюється лише на певні сфери суспільних відносин – права людини і громадянина, федеративні відносини.

За змістом -формальним або матеріальним. При формальному контролі перевірці підлягає дотримання конституційних умов і вимог, які належать до видання акта. При цьому визначається, чи входить видання акта до компетенції даного органу, чи дотримуються процесуальні норми та форма акта. Матеріальний контроль означав перевірку відповідності змісту акта приписам конституції.