Основні шкідники, хвороби та бур’яни цукрових буряків

Основні шкідники цукрового буряка:

Ø багатоїдні: дротяники, несправжні дротяники, личинки західного травневого хруща, піщаний мідляк, сірий буряковий довгоносик, озима і капустяна совки, озима совка, лучний метелик;

Ø спеціалізовані: звичайний буряковий довгоносик, блішки (гречана, південна, західна), бурякова мінуюча муха, щитоноски (бурякова, лободова), попелиці (листкова бурякова, коренева), бурякова мінуюча міль, клопи (польовий, буряковий), крихітка бурякова, бурякова нематода, мертвоїд матовий, павутинний кліщ, цикади (коренева, жовтувата, строката).

Основні хвороби цукрового буряка: коренеїд, несправжня борошниста роса (пероноспороз), церкоспороз, рамуляріоз, фомоз, борошниста роса, іржа, аскохітоз, мозаїка, жовтяниця, гнилі коренеплодів (фузаріозна, бура, червона, хвостова), парша (звичайна, пояскова, прищувата), бактеріоз коренеплодів.

Основні бур’яни цукрового буряка:

Ø однорічні двосім’ядольні: лобода біла, щириця звичайна, гірчаки (розлогий і березковидний), редька дика, гірчиця польова, паслін чорний, зірочник середній, підмаренник чіпкий, жабрій звичайний, галінсога дрібноквіткова, рутка лікарська, капуста польова, грицики звичайні, талабан польовий, фіалка польова;

Ø однорічні злакові: мишій сизий і зелений, просо півняче;

Ø багаторічні коренепаросткові: осоти (рожевий, жовтий), березка польова;

Ø багаторічні кореневищні: пирій повзучий, хвощ польовий;

Ø багаторічні стиржнекореневі: куколиця біла

2. Інтегрований захист цукрових буряків від шкідників, хвороб та бур’янів. Попередники. Насичення сівозміни технічними культурами. Обробіток ґрунту. Боротьба з бур’янами після збирання попередника. Вибір сортів та гібридів. Підготовка насіннєвого матеріалу. Боротьба з бур’янами до сівби та сходів культури. Строки та глибина сівби насіння. Боротьба з шкідниками, хворобами, бур’янами у період вегетації. Збирання врожаю. Проведення профілактичних заходів у післязбиральний період.

Досходовий період. Насичення сівозміни цукровими буряками та їх насінниками не більше 20%, повернення буряків на попереднє поле через 4—5 років значно поліпшує фітосанітарний стан полів.

Кращим попередником цукрових буряків є озима пшениця після чорного та зайнятих парів, гороху і багаторічних трав після першого укосу.

Зимовий період. Насіння на насіннєвих заводах доводять до високих посівних кондицій і обробляють захисно-стимулюючими речовинами. При цьому на 1 т насіння наносять 10 л дрібнорозпиленої суспензії речовин: протруйник сульфокарбатіон-К (4 кг) або тачигарен (6 кг); інсектицид фурадан (адіфур, дайфуран) — 30—35 л у зворотній залежності від фракції насіння: мікродобриво — борна кислота (0,5 кг); плівкоутворювач СМАН-20 (0,1 кг) або фітон (0,1 кг); регулятор росту емістим (0,01 кг). Дражоване насіння обробляють також сумішшю цих речовин.

Допосівний період та під час сівби. Норми витрати насіння визначають залежно від забур'яненості полів і ступеня загрози для культури шкідників і коренеїду сходів. При слабкому забур'яненні й такому ж ступені загрози від грунтових та наземних шкідників і коренеїду сходів можна обмежитись висівом 8—10 плодів на 1 м довжини рядка, при середньому — 10—12; при сильному — 13—15.

Передсходовий період. Для знищення сходів бур'янів, зменшення ураженості рослин коренеїдом і чутливості рослин проти пошкодження шкідниками через чотири—п'ять днів після завершення сівби, а у прохолодну погоду повторно за 2—3 дні до появи сходів проводять суцільне розпушення плантацій. При внесенні гербіцидів перед сівбою та наявності препаратів для обприскування рослин, що вегетують, досходові та післясходові розпушення проводять у разі необхідності (ущільнення ґрунту, кірка).

У період появи сходів та росту. Після появи сходів (у фазі розвинутих сім'ядоль — першої пари листків) на важких та запливаючих ґрунтах проводять розпушення міжрядь, а при наявності 8—10 рослин на 1 м довжини рядка — суцільне боронування, що знищує бур'яни та фунтову кірку і поліпшує стан рослин, зменшуючи ураження їх коренеїдом.

При застосуванні необробленого насіння системними інсектицидами, а також масовій появі шкідників, проводять обприскування сходів інсектицидами. Але при цьому до препаратів і норм їх витрати слід підходити диференційовано, залежно від видового складу комах і ступеня їх загрози для посіву. Проти сірого і чорного довгоносиків краще використовувати суміші інсектицидів.

При підвищенні забур'яненості поля (понад 200 бур'янів на 1 м²) гербіциди краще застосовувати у фазі сім'ядоль бур'янів, коли вони більш чутливі до препаратів, норми витрати при цьому зменшують на 50—75% від повної. Уразі потреби обробку повторюють через 6—7 діб.

У фазі 4—6 справжніх листків буряків застосовують повну норму бетаналу чи його аналоги при суцільному внесенні і половину — при стрічковому. Якщо в цей період на посівах переважають злакові бур'яни, використовують суміші граміницидів з бетаналом, а проти осотів — з лонтрелом.

У період вегетації. У травні в умовах вологої і помірно теплої погоди (відносна вологість повітря понад 70%, температура 15—20°С) цукрові буряки та їх насінники уражуються пероноспорозом.

У роки спалаху лучного метелика, совок у кінці травня — червні, а згодом з середини липня до середини вересня на бурякових плантаціях з'являються ці шкідники. У ці періоди на краях бурякових плантацій слід виставляти феромонні пастки або по 4—5 контрольних коритець з шумуючою мелясою і стежити за її рівнем і концентрацією. За допомогою чисельності метеликів ураховують динаміку та інтенсивність льоту шкідників. Силу льоту метеликів совки-гамми і лучного метелика можна оцінити методом проходу по діагоналі поля і підрахунку в 5—7 місцях кількості особин на 10 чи 50 кроків. На основі цих даних і з урахуванням погодних умов оцінюють ступінь загрози таких шкідників для посівів.

Для цього в період початку відкладання яєць совками і лучним метеликом застосовують трихограму в 2—3 прийоми через кожні 4—6 днів по 20—30 тис. особин на 1 га, а також розпушення міжрядь з обгортанням захисних смуг у рядках, що обмежує вихід гусениць з яєць.

Після виплодження гусені лучного метелика у вогнищах зі щільністю її в 1,1 раза більше порогової застосовують бактеріальні препарати: бітоксибацилін, дендробацилін, лепідоцид, ентобактерин. Ці препарати ефективні тільки проти гусені першого-третього віків. При щільності гусені молодших віків в 1,1—2 рази більше допустимої, але при наявності личинок кокцинелід, золотоочок у співвідношенні 1:60 бактеріальні препарати не застосовують. Після залялькування гусениць розпушують міжряддя за допомогою лап-бритв на глибину 4—5 см з обов'язковим обгортанням рослин буряків, що сприяє значній загибелі шкідника.

У районах зрошуваного бурякосіяння ефективні інтенсивні поливи плантацій у період відродження гусені підгризаючих совок, а також після коконування лучного метелика.

Хімічні інсектициди також доцільно застосовувати у той час, коли гусінь перебуває в першому-другому віках, це дозволить зменшити норми витрати препарату у 2 рази, значно збільшити кількість ефективних інсектицидів. Проти гусені лучного метелика застосовують децис, 2,5%-й к.е. (0,2—0,5 л/га), дурсбан, 40,8%-й к.е. (1,2—2). Найбільш ефективні проти цього шкідника піретроїдні інсектициди. Можна застосовувати суміші цих інсектицидів (0,05— 0,1 л/га) з препаратами з інших груп у половинних нормах витрати (див. табл. 11). Крім того, добавки до дециса, волатона, дурсбана — сечовини, аміачної селітри, калійної солі чи рідких комплексних добрив у кількості 5 кг/га дозволяє зменшити витрати інсектицидів на 30% за рахунок поліпшення технологічної якості робочої рідини. Такі суміші особливо ефективні проти гусені молодших віків.

Проти гусені молодших віків (першого-другого) озимої та інших піагризаючих і листогризучих совок ефективні арріво, 25%-й к.е. (0,4), дурсбан, 40,8%-й к.е. (2-2,5), базудин, 60%-й к.е. (1,5), шерпа, 25%-й к.е. (0,48) та суміші препаратів. Гусінь старших віків перебуває у грунті і більш стійка проти інсектицидів. Обприскування проти неї слід проводити у вечірні години з використанням штангових обприскувачів, обладнаних великокрапельними розпилювачами. Усі ці засоби ефективні проти гусені бурякової мінуючої молі.

Появу повторної хвилі сходів бур'янів необхідно знищувати різними способами: хімічними, механічними. Головне завдання — забезпечити необхідну чистоту посівів до періоду змикання листків буряків у міжряддях (третя декада червня). У наступний період посіви самі здатні контролювати появу нових сходів бур'янів при умові оптимальної густоти стояння (95—100 тис. на 1 га) і рівномірному їх розміщенні на площі.

Якщо в липні—серпні утримується волога (відносна вологість повітря на нижче 70%) і тепла (температура вдень понад 20°С, вночі не менше 15°С) погода, то це сприяє розвитку церкоспорозу, борошнистої роси.

Проти церкоспорозу при появі на 5% рослин перших плям хвороби бурякові плантації обприскують одним із фунгіцидів — фундазолом, 50%-йз.п. (0,6 кг/га), скором, 25%-й к.е. (0,4 л/га), альто, 40%-йк.е. (0,2 л/га), ріасом, 30%-йк.е. (0,3 л/га), імпактом, 12,5%-й к.е. (1 л/га), дерозалом, 50%-й к.е. (0,3 л/га), тбпсином М, 70%-й з.п. (0,6 кг/га), хлорокисом міді, 90%-й з.п. (3,2—4,0 кг/га), полікар-бацином, 80%-й з.п. (2,4—3,2 кг/га), з витратою робочої рідини при наземному обприскуванні 200—300 л/га, авіаційному — не менше 50 л/га.

Період захисної дії системних фунгіцидів триває 20—25 діб, контактних — 10—12, тому за сприятливих умов для розвитку хвороби і збільшенні ураженості нею рослин проводять повторні обробки. На стійких проти церкоспорозу сортах (Білоцерківський ЧС 32 та 57, Верхняцький ЧС 63, Київський ЧС 62, Ялтушківський однонасінний 30) початковий рівень ураження рослин допускається до 15%, а кількість обробок може бути скорочена до однієї. .

При ураженні борошнистою росою 5—10% рослин слід провести обробку плантацій одним із препаратів: імпактом, 12,5%-й к.е. (1 л/га), скором, 20%-й к.е. (0,4 л/га), фундазолом, 50%-й з.п. (0,6 кг/га), ріасом, 25%-й к.е. (0,3 л/га), байлетоном, 25%-й з.п. (0,6 кг/га), сіркою колоїдною, з.п. (4—6 кг/га), топсином М, 70%-й злі. (0,6 кг/га).

При появі на цукрових буряках перших ознак хвороб голодування (азотного, калійного, фосфорного, борного) рослини слід негайно підживити відповідними легкорозчинними мінеральними добривами. Проти борного голодування найбільш ефективним є позакореневе підживлення борною кислотою (0,5 кг/га) в суміші з калієм хлористим (ЗО кг/га).