Визначте роль та місце темпераменту,характеру,здібностей особистості в юридичній психології

Темперамент — це сукупність індивідуальних властивостей пси­хіки. Він характеризує динаміку психічної діяльності. У психології розглядають чотири типи темпераменту.

Холеричний темперамент (за характеристикою І. П. Павлова)¹ — явно бойовий тип, задерикуватий, легко і швидко дратується. Для холе­риків характерна циклічність у діяльності і переживаннях. Вони з усією пристрастю здатні віддаватися справі, захопитися нею, відчуваючи при­плив сил, готові перебороти і дійсно переборюють будь-які труднощі на шляху до мети. Та ось виснажилися сили, пропала віра у свої можливос­ті, настав «слинявий настрій». Воля холерика є напористою, але вияв­ляється поривами, він відрізняється також підвищеною дратівливістю та емоційною реактивністю. Запальний, різкий у взаєминах, прямолі­нійний, здатний доводити справу до великого напруження.

Сангвінічний темперамент — гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього багато цікавої справи, тобто є постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає млявим. Для сангвіні­ка характерні рухливість, легка пристосовуваність до умов життя, що змінюються; він швидко знаходить контакт із людьми, товариський, не відчуває скутості в спілкуванні з новими для нього людьми, незалеж­но від їхнього авторитету. В колективі сангвінік веселий, життєрадіс­ний, охоче береться до живої справи, здатний до захоплення. Однак, розвиваючи кипучу діяльність, він може так само швидко охолонути, як і швидко захопитися, якщо справа перестає його цікавити, якщо вона вимагає терпіння або має буденний характер. У сангвініка по­чуття легко виникають і легко змінюються.

Флегматичний темперамент — спокійний, завжди рівний, напо­легливий і завзятий трудівник життя. Завдяки урівноваженості нервових процесів і деякій їх інертності флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах життя. За наявності гальмування, що врівноважує процес збудження, йому не важко стримувати свої імпуль­си, пориви, чітко додержуватися виробленого розпорядку життя, систе­ми в роботі, не відволікатися з дріб'язкових приводів; завдяки цьому він може виконувати справу, що вимагає рівної витрати сил, тривалого і ме­тодичного напруження. Флегматик поважний, він не витрачає дарма сил: розраховуючи свої сили, він доводить справу до кінця; рівний у стосун­ках, у міру товариський, не любить даремної балаканини. Недоліком флегматика є його інертність, малорухливість.

Меланхолічний темперамент — це явно гальмівний тип нервової системи. Для меланхоліка, мабуть, кожне явище життя стає його галь­мівним агентом, він ні у що не вірить, ні на що не сподівається, в усьо­му бачить лише погане, небезпечне. Слабкість процесів збудження і гальмування при їхній неврівноваженості (перевага гальмування) призводить до того, що будь-який сильний вплив загальмовує його діяльність (позамежне гальмування). Меланхолік схильний піддавати­ся переживанню з незначного приводу; дещо замкнутий, нетоварись­кий. Його лякають нова обстановка, нові люди, він бентежиться і гу­биться при встановленні з ним контакту, а тому схильний замикатися в собі, залишатися на самоті. У спілкуванні з незнайомими людьми соромливий, нерішучий, боязливий. Однак у спокійній, звичній об­становці меланхолік може бути добрим трудівником, успішно справ­лятися з життєвими завданнями, вирізнятися тактовністю¹.

Перелічені властивості стосовно типів темпераменту знаходяться у певних сполученнях, зв'язках. Їм притаманні певні психологічні характеристики.

Сангвінік. Знижена сензитивність. Висока реактивність і висока активність, урівноваженість. Пластичність. Екстравертованість. Під­вищена емоційна збудливість. Прискорений темп реакцій.

Холерик. Знижена сензитивність. Висока реактивність і висока активність з перевагою реактивності. Ригідність. Екстравертованість. Підвищена емоційна збудливість. Прискорений темп реакцій.

Флегматик. Знижена сензитивність. Низька реактивність і висока активність. Ригідність. Інтровертованість. Знижена емоційна збудли­вість. Уповільнений темп реакції.

Меланхолік. Підвищена сензитивність. Невисокі реактивність і активність. Ригідність. Інтровертованість. Підвищена збудливість. Депресивний характер емоцій. Уповільнений темп реакцій.

ХАРАКТЕР

Індивідуальні відмінності людей виявляються не тільки в темпе­раменті (даному від природи, від народження людині), а й у характері (який набувається соціально). Стосовно особистості слово «характер» позначає чітко виражені її особливості. Характер (від грец.характер — ознака, риса, особливість) — сукупність стійких індивідуальних особ­ливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові способи поведінки. Пізнання ха­рактеру індивіда дає змогу з певною ймовірністю передбачати його поведінку і у такий спосіб коректувати очікувані дії та вчинки.

Характер відображає індивідуальні особливості особистості і обу­мовлює її вчинки, стосунки з людьми, природою, зовнішнім світом.

Існують різні риси характеру. Так, залежно від переважання психічних процесів у діяльності людини розрізняють інтелектуальні риси (гнуч­кість розуму, спостережливість та ін.), вольові риси (цілеспрямованість, дисциплінованість, самостійність, твердість та ін.), емоційні риси (грубість, афективність тощо).

Характер не є випадковим набором рис — це завжди система вза-ємозумовлених залежностей. Характер є цілісною організацією, що називається структурою характеру. Цінність структури характеру полягає в тому, що, знаючи одні риси, можна припускати, прогнозува­ти наявність (чи відсутність) інших.

У психологічній літературі розрізняють чотири системи власти­востей характеру:

1) властивості, що відображають ставлення до окремих людей і колективу (доброта, злість, чуйність, вимогливість, принциповість, зарозумілість тощо);

2) властивості, що відображають ставлення до праці (працьови­тість, лінощі, сумлінність, відповідальність та ін.);

3) властивості, що відображають ставлення до речей (акуратність, неохайність, недбалість тощо);

4) властивості, що відображають ставлення до самого себе (гор­дість, самолюбство, скромність, марнолюбство та ін.).

У характері людини виділяють також синтетичні риси: моральну вихованість (визначає особливості людини щодо її ставлення до інших людей, форм поведінки, до суспільства загалом: доброта, тактовність, гуманізм тощо); повноту характеру (розкриває багатство характеру особистості, її різнобічність); цілісність характеру (вказує на внутріш­ню єдність особистості, її визначеність); сила характеру (підкреслює енергійність особистості); оригінальність характеру (розкриває інди­відуальну своєрідність людини, її самобутність).

Особливості характеру мають важливе значення при визначенні професійної придатності людини, створенні мікроколективів (напри­клад, слідчо-оперативної групи чи бригади, колегії суддів тощо). Ви­конання юридичної діяльності вимагає від людини відповідності ви­соким моральним основам, хоча це не завжди так¹.

ЗДІБНОСТІ

До індивідуальних особливостей особистості належать здібності. За своєю сутністю здібності — це такі індивідуально-психологічні особливості, що виявляються в процесі оволодіння діяльністю, у ході набування знань, умінь і навичок. Здібності розвиваються в процесі життя індивіда².

Різні люди за однакових умов різними темпами оволодівають знан­нями, уміннями і навичками в тій чи іншій сфері діяльності. Одна людина витрачає багато зусиль і часу, а інша «схоплює на льоту».

Слід зазначити, що здібності є не тільки результатом розвитку, а й дії уроджених особливостей. У цьому плані важливе значення має по­няття обдарованості. Обдарованість — це своєрідність природних передумов, наявність внутрішніх умов, що лежать в основі здібностей. Іншими словами, здібності — це обдарованість у розвитку.

Є два рівні розвитку здібностей: 1) репродуктивний — відображає високе вміння засвоювати знання, опановувати діяльність і виконувати її за зразком; 2) творчий — уміння створювати нове, оригінальне, творче.

Високий рівень у розвитку здібностей називають талантом. Та­лант — це сполучення здібностей, що дає змогу людині успішно і ори­гінально виконувати будь-яку діяльність. Результати діяльності тала­новитої людини вирізняються принциповою новизною.