Сформулюйте основні властивості та функції соціальних норм, механізми засвоєння особистістю соц..норм

Соціальні норми - це правила поведінки, що регулюють взаємини людей і їхніх об'єднань. Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі історичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації суспільного життя, передаються з покоління в покоління, тобто є спадкоємними. Соціальні норми виражають і конкретизують дії об'єктивних законів у суспільних відносинах, тенденцій суспільного розвитку.

Соціальна норма регулює суспільні відносини шляхом дозволу, заборони і обов’язки людей діяти певним чином в конкретній ситуації; вона має наступну структуру: «якщо ..., то ...., в іншому випадку».

Ознаки соціальних норм:

1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин;

2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата і вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини;

3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки;

4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).

Основні види соціальних норм:

1. Норми права - це загальнообов'язкові, певний^-певні-визначені-формально-певні правила поведінки, які встановлені або санкціоновані, а також охороняються державою.

2. Норми моралі (моральності) - правила поведінки, які зложившись у суспільстві, виражають подання людей про добро й зло, справедливості й несправедливості, боргу, честі, достоїнстві.

3. Норми звичаїв - це правила поведінки, які, зложившись у суспільстві в результаті їхнього багаторазового повторення, виконуються в чинність звички.

4. Норми громадських організацій (корпоративні норми) - це правила поведінки, які самостійно встановлені громадськими організаціями, закріплені в їхніх уставах та діють у їхніх межах.

І право, і мораль регулюють суспільні відносини шляхом створення загальнообов'язкових правил поведінки і установлення визначеної відповідальності у випадку їхнього недотримання. Разом з тим вони істотно відрізняються один від одного. Це відносно самостійні регулятори поведінки. Мораль виражає волю окремих соціальних груп і суспільства в цілому, право — державну волю. Саме цим пояснюється принципове розходження моралі і права за способом забезпечення. Якщо дотримання норм моралі забезпечується внутрішнім переконанням у справедливості норм і силою суспільної думки, то дотримання норм права, крім того, і силою державного апарату.

Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла, справедливості, гідності, милосердя. Мораль формується в духовній сфері суспільства і невіддільна від суспільної свідомості. Суть дії моральних норм полягає у формуванні загальних принципів, внутрішніх переконань та установок бажаної поведінки.

Отже, соціальні норми виконують функції орієнтації поведінки, її оцінювання та контролю за нею. Як регулятивний механізм поведінки, соціальні норми не тільки забезпечують певну уніфікацію поведінки членів групи, а й одночасно регулюють відмінності в середині групи.

Під час первинної соціалізації відбувається засвоєння соціальних норм і цінностей особистістю, входження її до даної культури. Соціалізація індивіда здійснюється тим успішніше, чим глибше внутрішньо засвоєні, інтеріоризовані соціальні норми, і їх реалізація стає для індивіда звичкою. Це може відбутися тільки тоді, коли та чи інша соціальна норма стала невід'ємною частиною внутрішнього світу індивіда, перейшла в його підсвідомість.

В засвоєнні соціальної норми для людини важливі соціально-психологічні чинники, наприклад, такий: наскільки дану норму визнають і реалізують оточуючі його люди, особливо з числа референтної групи - сім'я, близькі, офіційне керівництво на службі та ін.

Реальне ставлення індивіда до конкретних соціальних норм залежить від його соціального статусу, його соціальних ролей. Крім того, сприйняття, розуміння і мотивація щодо тих чи інших норм в чималій мірі зумовлюються індивідуальними цілями і цінностями; які людина прагне досягти.