Характеристика Східної цивілізації. 7 часть

Основні з-ни, що забезпечує рівновагу:

1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки 1-у ціну; 2) ціна товару зрівнює к-ть запро-поновану і к-ть спо­живану; 3) ціна має забезпечу-вати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.

Вільфредо Парето (1848—1923) — італієць. Голо­вна ідея полягала у створенні ек-ної тео­рії, «очищеної» від понять цінності й кор-сті. ПЕ має вивчати механізм встано­влення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їхнього задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаємозалежності всіх ек-них факторів, що впливають на сус-не В і спож-ня, він широко користувався математичними методами аналізу.

Теорія добробуту або теорія ек-ного оптиму-му - оптимальний розподіл ек-них ресурсів і благ, що виробляються. В рез-ті еквівалентного обмі-ну кожен його учас­ник отримує максимум кор-сті. Удосконалюючи теорію загаль­ної ек-ної рівнова-ги Вальраса, уточнив критерії стій­кої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву «оп-тимуму Парето». Рівновага трактувалася ним як ек-ний стан, за якого неможливо поліпшити ста-новище когось з учасників обміну, не по­гіршивши становища хоча б 1-о з них. Рівновага настає то-ді, ко­ди діаметрально протилежні сили та бажан-ня й усі численні пере­шкоди буде збалансовано. Обгрунтував неправомірність визн-ня сукупної кор-сті як суми індивідуальних кор-стей, Кор-сть можна ви­міряти, але не к-но, а шляхом оцінюван-ня ступеня пріоритет­ності для покупця - споживчі в-сті (кор-сті) ранжуються за критерієм переваги, за рівнем пріоритетності. Кор-сть для окремої ос-оби чи фірми не рівнозначна кор-сті для всього сус-ва, За споживацькими перевагами здійснює-ться й порівнювання рез-тів і витрат. Коли ек-ка досягає оптимуму, то дальше по­ліпшення будь-яких важливих показників можливе лише вгаслі-док глибоких структурних зрушень. На підставі цього він зробив важливий соц-ний висновок: для того щоб підняти рівень мінімального доходу або зменшити розрив у доходах, необхідно забезпе-чити прискорене збільшення багатства порівняно з к-тю нас-ння. Отже, проблема поліпшення умов життя найбідніших верств нас-ння є насамперед проблемою ство­рення багатства.

63. Розкрийте історичні умови виникнення, сутність, етапи та основні риси маржиналізму.

Маржинальний напрям економічної думки

Поява маржиналізму (marginal — граничний) була об'єктивно зумовлена глибокими якісними змінами на мікро- та макрорівнях, які сталися в останній третині XIX ст. в суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу, а саме: все більшою монополізацією економіки, формуванням складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем, інтенсивним процесом інтернаціоналізації ринків та ін. Значною мірою його поява стала наслідком величезного прогресу науки, особливо її природничих і гуманітарних галузей. Засновниками маржиналізму вважаються австрієць К. Менгер (1840—1921), англієць В. С. Джевонс (1835—1882) і француз Л. Вальрас (1834—1910).

Основна ідея маржиналізму — це дослідження граничних екон величин як взаємозв'язаних явищ екон системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка) та національної економіки (макроекономіка).

З погляду методології головними принципами маржиналізму є: 1) ідеологічна нейтральність аналізу, тобто звільнення його від впливу ідеології та відокремлення від конкретно-екон дисциплін для з'я-сування універсальних закономірностей, незалежних від місця і часу (щоб підкреслити «відстороненість» своїх досліджень, мар-жиналісти, починаючи з В. С. Джевонса і А. Маршалла, почали вживати замість терміна «political economy» нейтральніший — «economics»); 2) перегляд предмета дослідження: провідною стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів (за словами М. Блауга, «економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями і даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання»); 3) ме-тодологічний індивідуалізм, тобто пояснення економічних явищ поведінкою окремих індивідів, розгляд сусп-ва як сукупностіатомістичних індивідів, економіки як системи взаємозалежних суб'єктів господарювання, а економічних закономірностей як на-слідку взаємодій індивідуальних рішень, основаних на вільному виборі суб'єктів; 4) статичний підхід, оскільки досліджується не те, як змінюється економіка, а те, як вона улаштована, як може існувати і не руйнуватися система, котра складається з індивідів, що керуються власними інтересами; 5) рівноважний підхід; 6) економічна раціональність, яка означає максимізацію суб'єктами господарювання своїх цільових функцій (корисності для споживачів і прибутку для виробників); 7) граничний аналіз; 8) математизація, тобто широке використання математичних методів, зокрема диференціального числення.

Знання основної ідеї та методологічних принципів маржиналі-зму необхідне для розуміння, чому перехід в останній третині XIX ст. від цінностей класичної школи (загального бачення, методу і навіть предмета) до теоретико-методологічних цінностей маржиналізму було визнано «маржинальною революцією» в еко-номічній теорії.

64. Охар-йте внесок А. Маршалла в економічну науку та вплив його праць на формування сучасної економічної теорії.

У 90-х роках XIX ст. в Англії сформувалася так звана кембріджська економічна школа, засновником якої був досить відомий економіст кінця минулого і початку нинішнього століття Альфред Маршалл (1842—1924). Ця школа започаткувала новий напрям в екон теорії, так званий неокласичний.У своїх працях, особливо у відомій книжці «Принципи політичної економії» (1890), він намагався розробити універсальну екон концепцію, об'єднавши різні екон теорії. А. Маршалл запропонував замість поняття «політична економія» поняття «економікс» і дав власне визначення цієї науки: політична економія, або економікс, — це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона розглядає ту частину індивідуальних або суспільних дій, котра «якнайтісніше зв'язана з придбанням і спожи-ванням матеріальних атрибутів добробуту». У центрі наукових пошуків Маршалла — ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки. Середню ціну (вартість) Маршалл трактує як результат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції. А. Маршалл одним із перших зв'язав із ціною товару еластичність попиту на нього. Він склав діаграми, які показують зміни в ціні й кількості продукту для товарів з різним ступенем еластичності: від низької до високої.У контексті співвідношення ціни й корисності він виводить поняття споживчого надлишку, під яким розуміє додаткову суму до сплачуваної ціни, яку він (споживач) згоден виплатити замість того, щоб відмовитися від речі . Фактори вир-ва, на думку Маршалла, — земля, праця, капітал і організаторські здібності — визначають ціну пропозиції. Ринок Маршалл розглядав як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни. На ринку в процесі й під час обміну товарами пропозиція й попит перебувають у тимчасовій рівновазі. А. Маршалл розрізняв дію трьох періодів часу. Протягом короткого періоду пропозиція товару обмежується його запасом. Ціна визначається цим запасом і не відбувається змін у обсязі вир-ва.Протягом триваліших проміжків часу пропозиція залежатиме від витрат на виробництво товару. У дуже тривалих часових масштабах ціна залежатиме від витрат на підготовку робочої сили і виготовлення обладнання, необхідного для вир-ва цього товару». Далі автор звертається до добре відомого закону заміщення, який полягає в тім, що виробники завжди, коли це можливо, замінятимуть дорогі фактори й методи вир-ва дешевшими. Тому міра можливого заміщення фактора визначає його еластичність. Поряд з теорією ціни економічне вчення А. Маршалла суттєвого значення надає теорії розподілу. Головні її моменти: кожний із факторів вир-ва — земля, праця, капітал і підприємницька діяльність — також підлягають дії попиту і пропозиції. Фактори вир-ва (включаючи працю) створюють справжню вартість вир-ва, яку відображено в ціні їх пропозицій. Ціна попиту відображає їхню граничну продуктивність. Таким чином, теорія розподілу є доповненням до загальної теорії вартості. Рушійною силою економіки Маршалл вважав свободу й конкуренцію. Великого значення він надавав також грошам. Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршаллом, є людський капітал. Маршалл дотримувався думки, що здібності людини є так само важливі, як засоби вир-ва, як і будь-який інший вид капіталу. Отже, Маршалл диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної продуктивності капіталу він зв'язував із його уречевленою формою і стверджував, що ця тенденція спостерігається в тих галузях і видах вир-ва, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної промисловості, в яких значну роль відіграє людина, діє закон зростання віддачі капіталу.

Теорит. положення, розроблені М, започаткували неокласичну школу- один із сучасних напрямів екон. думки, який заперечує необхідність держ. втручання в ринкову економіку.

65. Друга науково-технічна революція (остання чверть ХІХ – початок ХХст.): суть та значення для розвитку госп-в провідних країн світу. Ґенеза маржиналізму.

Перша промислова революція підготувала економічні перед умови для здійснення другої технологічної революції (1870—-1918) в нових історичних умовах, які позначилися подальшим розвитком ринкового госп-ва в період монополістичної конкуренції.
У 1873 р. відбулася світова економічна криза, яка була наслід ком циклічного розвитку капіталістичної економіки в умовах віль ної конкуренції. Криза співпала з початком розгортання другої науково-технолог революції, що позначилася значними від криттями в галузі науки й техніки. Наука перетворилася на ру шійну силу технічного прогресу, почала активно впливати на розвиток продукт. сил сусп-ва.
Кінець 19 — поч 20 ст. позначився новими технолог процесами одержання чорних та кольорових металів, крекін гом нафти, одержанням штучних барвників, добрив та ліків. У цей період були створені принципово нові двигуни; електромо тор, електрогенератор, парова та гідравлічна турбіни, двигуни внутрішнього згорання. Були створені нові засоби пересування: автомобіль, тепловоз, електровоз, мотоцикл, літак. Однак, найбіль шим досягненням останньої третини 19 ет. слід вважати заміну парової енергії на електричну та широке її впровадження в про мисловості, транспорті, зв'язку, у побуті людей. На духовну сферу людства мало великий вплив винайдення радіо та поширення кінематографу. Значні зміни відбулися у виготовленні сучасного озброєння.
Збільшення обсягів вир-ва товарів, зростання міст, освоєння корисних копалин у колоніях призвело до розвитку та вдосконалення транспорту. Швидкими темпами зростає довжина залізниць, будуються нові величезні канали — Суецький та Па намський, почалась електрифікація залізниць. У великих містах створюються лінії трамваїв і метро, на залізницях почали впрова джуватись тепловози та електровози.
Відбувається подальше зростання чисельності нас-ння та інтенсифікація руху робочої сили, переважно за рахунок імміграції.
Вагомим досягненням другої науково-технол революції було застосування в промисловості масового поточною вироб ництва різних товарів: одягу, сірників, консервів, та конвеєрне Виготовлення автомобілів. З'явились науково обгрунтовані тех нології поточного вир-ва товарів, які дали можливість збіль шити продуктивність праці в сотні разів.
Упровадження у всі сфери людського життя досягнень другої технологічної революції суттєво вплинуло на світове промислове Виробництво. Так, лише з 1870 по 1900 рр. обсяги продукції збіль шилися в три рази.

Унаслідок технічних зрушень прискореними темпами розвивається важка промисл, яка випереджає легку, а також с/г-тво. У зв'язку з цим світове виробництво сталі зросло в 56 разів, а видобуток нафти за той же час—у 25 разів.
У важкій промисл виникають і прискореними темпами розвиваються нові галузі: електротехнічна, нафтопереробна, хі мічна, сталеливарна, автомобільна, верстатобудівна. Вони швид ко освоюють нові види продукції, зокрема: турбіни, електровози, грамваї, верстати, сірчану кислоту, ліки, бензин, керосин, авто мобілі, літаки та військову техніку.
У с/г-ві відбувається подальший розвиток фермерства, зростає його товарність та кардинально поліпшуєть ся механізація.
Продовжується освітня революція, яка розпочалася в середині XIX ст. У кінці XIX ст. країни особливий наголос зробили на розвитку середньої та вищої освіти, особливо технічної, щоб за довольнити потреби промисловості у кваліфікованих кадрах. Розвиток освіти наприкінці 19 ст. дав небувалий поштовх для науки, техніки, технологій, літератури й мистецтва.
Технічний прогрес наприкін XIX — на поч XX ст. актив но вплинув на процес розширення вир-ва, застосування нової техніки, що призводить до концентрації останнього, збіль шення розмірів промислових підприємств і централізації капіталу та виникнення монополій.

66. Порівняйте господарські системи країн Зх Європи та США в 70-ті роки ХІХ – початку ХХ ст..

Перша промисл революція підготувала ек передумови для здійснення другої технічної революції (1870-1918) в нових істор умовах,які позначились подальшим розвитком ринк госп в період монолістичної конкуренції.

У 1873р відбулася світова ек криза,яка була наслідком циклічності розвитку капіталіст ек в умовах вільної конкуренції.Криза співпала з початком розгортання другої НТР,що позначилась значними відкриттями в галузі науки та техніки. Наука перетворилася на рушійну силу техн. Прогресу,почала активно впливати на розвиток продуктивних сил сусп..

Кінець 19 – поч. 20ст познач новими технолог процесами одержання чорної і кольорової металургії, крекінгом нафти,одерж штучних барвників,створ тепловоз,електровоз та інші.

У 70-х рр. 19ст у країнах Європ цивілізації триває процес переходу до простого товарного, а згодом до товарно-грошового госп.

В ост чверті 19 ст відбулися революційні зміни в ринк системі перехід від вільної конкуренції до монополістної, виникнення нових форм власносі та госп-ння.

Відбулося утоварнення монополій, виникли великі підприємництва, у фін сфері - потужні банки.Виникли нові елементи ринкової інфраструктури – торг палати,біржі,контори аудиту та лізингу,довірчі товариства,різні фонди.

Промисловість на кінець 19ст – поява нової техніки,технології загострення конкурентної боротьби між підприємцями вимагало великих коштів – виникла колективна акціонерна форма приватної власності(накопич кошти,посилюють концентрацію капіталу)

Так у Німеччиніу 70х рр. було 400 акц товариств,а на поч. 20ст майже 2,5тис , гроші від яких вклад на розшир в-цтва. Акц форма в-сті стала відігр осн роль у розв ек. Формування в 60-70х рр. 19ст нової течії ЕД – маржиналізму відповідно до якої мінова вартість і блага визнач корисн останньої наявної одиниці цього блага)

НімеччинаШвидке зростання нас-ння – масовий попит на різні товари та послуги. Розвиток тов. та послуг – виготовлення зброї для армії. Зростання розвитку промисловості, створ акц. Товариств на базі колективної власності з поділом праці та використанням інновацій.Освоєно нові досягнення – електромотор,двигун внутр. згорання,парова турбіна,металургія – томасівський та мартенівський методи. Зрост електротехн,хімічної,алюмінієвої,швидко розв машино буд,верстатобудування.

Монополія виникала у формі картелів (обєднання підпр,що виробл однотипну продукцію з метою проведеня ек політ)

СШАВідбув процес процес індустріалізації,зрост важкої промисловості – швидкий технічний прогрес,упровадження досягнень 2 НТР. Поява нових галузей промисловості - автомоб,алюмінієвої,гумової,нафтової,електричної,верстатобудівної. Розвиток початкової,середньої, вищої освіти,захист нац. Товаровиробника.

Зміцнення інфраструктури – прокладання трамвайних ліній. Поширена форма господарювання – трест(обєдн підпр,фірм в якому його учасники втрач виробн.-торг сам ост . Відбув швидкий процес монополізації у промисловості та концентрації банківського капіталу.

Висновки: у 1870-1900рр обсяги продукції збільш в три раза,загостр конкур боротьби між моноп,між структурами за ринки збуту товарів і сировини. У провідних країнах Зх. Євр та США посил вплив держави на економіку та утвор держ-монополіст капіталу – роль уряду в політиці посилюється з мето. Її ефект функт та забезпеч прибутку підпр.

Наприкінці 19 ст США перетвор на реального лідера світової ек,посівши перше місце в світі за обсягом промисл і с/г в-цтва.

67. Охар-йте зміст та значимість реформ: 1848 р. (в межах Австро-Угорщини) та 1861 р. (в межах Російської імперії) для утвердження ринкових форм господарювання в Україні.

Реформи 1848 р. в Австро-Угорщині та 1861 р. у Росії малі багато спільного. Як прогресивний крок у сусп розвиткові, вони в цілому створили умови для генезису підприємницьких відносин, здійснення промис перевороту та підвищення ефективності аграрної галузі, істотної розбудови залізничної мережі та розширення ринків збуту для капітал вир-ва. Разом з тим методи запровадження зазначених реформ, екон життя обох країн обумовлювали довготривале існування пережитків патріархального ладу. Останні суттєво гальмували господарську ініціативу селянства та утруднювали процес капітал. перебудови с/госп. вир-ва.

Щодо зах територій України, що входили до складу Австро-Угорщини, то законами Угорського сейму та Віденського парламенту (1848 р.) було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства Закарпаття, Буковини та Галичини. Селяни сталії вільними громадянами, власниками земельних наділів, було роз-ширено їхні політичні права та врегульовано взаємини з поміщиками.

Вирішення земельного питання в ході реформи було здійснено па користь останніх, зберігши їхню власність у попередніх розмірах і навіть збільшивши її. Але, незважаючи на це, пореформений розвиток с/г західних земель України супроводжувався поступовою товари-зацією його основних галузей та орієнтацією на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися, зокрема, у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності с/г вир-ва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також ряду промис галузей, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Стосовно Селянської реформи 1861 р. в Росії слід зазначити, що вона також помітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичної диференціації. Реформа стала переломним моментом в історії розвитку країни. Протягом кількох пореформених десятиріч у Росії, а в її складі— і в Україні, виникли та утвердилися нові, ринкові відносини.

Особливістю Маніфесту 1861 р. було те, що він став першим кроком до поетапних, хоча часто непослідовних, змін у суспільстві, які відбувалися протягом другої половини XIX — початку XX ст. Економічні зрушення (скасування панщини та позаекономічних форм примусу, перетворення землі на об'єкт купівлі продажу, наділення селян землею) доповнювалися змінами в політичному (особиста незалежність селян від поміщиків) й адміністративному (селянське самоврядування, просвітницька діяльність земств) механізмах, соціальному житті сусп-ва.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 р. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модернізації сусп-ва. Протягом 60-х рр. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запроваджено селянське самоврядування. Завдяки військовій реформі (1874 р.) відбулися перетво-рення у військовій справі: були відмінені рекрутські набори скорочено строк служби, розроблена система заходів щодо технічного переозброєння армії.

Підготовлені та проведені, в основному представниками консервативних кіл дворянства, реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, обтяжливий фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. А умови, за яких відбулося скасування кріпосного права, визначили особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від замкненого феодального госп-ва до капіталістичних методів ведення останнього

Таким чином, з огляду на основні риси модернізації господарства України після_ 1861 р., можна говорити про наздоганяючу модель економіки. її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації— «революції згори»; по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації вир-ва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існування нового та попередніх устроїв, а також порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в сусп-ві.

68. Розкрийте сутність та дайте оцінку результатам столипінської аграрної реформи.

9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної йому частини землі. Домохазяїн, що закріпив у приватну власність землю, мав право вимагати від сільської громади звести її в одну ділянку – “відруб”, а якщо селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то така ділянка називалася “хутором”.

Нова аграрна політика передб. здіснення 3 груп законів:

- Зруйнування общин й закріплення за селянами землю у приватну власність.

- Насадження на селі хутірського і відрубного госп-ва.

- Переселення селян.

На закріплених в особисту власність землях вести госп-во могли в основному лише заможні селяни – куркулі. Малоземельні, бідні селяни змушені були продавати свої наділи й перетворюватися на безземельних пролетарів. Її скуповували, часто за безцінь, куркулі. Селянський поземельний банк скуповував поміщицькі землі, а потім за більш високими цінами розпродавав їх окремими ділянками селянам. Якщо бідняки й купували в банку землі, то не маючи змоги виплачувати щорічні внески й проценти, зовсім розорялися, а земля поверталася в банк.

Проводячи аграрну реформу, царський уряд широко розгорнув переселення селян на окраїни – до Сибіру, Середньої Азії, на Кавказ. Цим він намагався послабити земельну тісноту в центральних районах і “розрідити” атмосферу в Росії, постаратися збути якомога більше неспокійних селян у Сибір. Найбільше переселенців до Сибіру дала Україна. Але царські власті вкрай погано організували переселення: переселенці їхали туди в вантажних вагонах, не були забезпечені харчами, медичної допомоги не було налагоджено, нові місця переселення не були підготовлені тощо. Через що смертність серед переселенців досягла в окремих випадках 30-40 %. У 1911 році на Україну повернулося близько 70 % переселенців.

Важливою рисою селянського землеволодіння була майже повна відсутність общини та перевага подвірної форми, яка в роки реформи полегшувала селянам процес закріплення землі в особисту власність.

Посиливши процеси подальшого розвитку капіталізму, аграрна реформа 1906 р. сприяла перерозподілу певних пропорцій у розвитку окремих галузей, відкриваючи шлях більш ефективним методам ведення госп-ва та спрямовуючи зусилля селян на можливість покращання свого економічного становища, на пристосування їх до запитів ринку в цьому русі. Підвищення урожайності в селянських госп-вах нового типу, заведення нових поліпшених порід свійських тварин, перебудова на прибуткові галузі у розвитку тваринництва, поступове збільшення купівель та використання землеробських машин та знарядь, інших засобів сприяли закріпленню позитивного досвіду і відкривали перспективи дальшої товаризації сільського госп-ва та посилення його впливу на розвиток інших галузей народного госп-ва.

Значну роль у процесі забезпечення сировиною українських заводів і фабрик, що переробляли продукцію аграрного сектору економіки, відігравали новоутворені селянські госп-ва відрубно-хутірського типу.

Iндивiдуалiзацiя селянського землеволодiння на теренах України, прагнення енергiйних сiльськогосподарських працiвникiв поліпшити землеробську культуру стимулювали виробництво продукцiї сiльгоспмашинобудування. Це було головною умовою швидкого розвитку сiльгоспмашинобудування на початку ХХ ст.

Відбувалося значне збільшення обсягів вир-ва у тих галузях, які мали прямий або опосередкований зв’язок з аграрними перетвореннями; подальша монополізація цих галузей, акціонування підприємств, втягування промисловості у забезпечення в першу чергу зростаючих потреб внутрішнього ринку та у зв’язку з цим стабільність та перспективи його подальшого розвитку; відчутний взаємозв’язок між розвитком промисловості та процесами, які відбувалися внаслідок столипінської аграрної реформи, простежується через діяльність земств по закупівлі сільгоспмашин, знарядь, покрівельного заліза, черепиці тощо; більш того, своєю антисиндикатською спрямованістю вони змушували відповідні підприємства враховувати інтереси споживачів.

69. Розкрийте внесок Є.Є. Слуцького у розвиток світової економічної науки.

Слуцький (1880-1948) - один із перших маржиналістів та економістів-математиків, видатний математик і статистик. Його науковий доробок став вершиною розвитку в українській економічній науці ліберального напрямку, представленого наприкінці ХІХ ст.

У «Теорії граничної корисності» (1910) з позицій маржиналізму проаналізовано сутність ринкового обміну. Учений вважає, що теорія обміну — центральна проблема теоретичної політичної економії, оскільки вона охоплює теорію ціни, теорію вир-ва, теорію податків, тарифів, заробітної плати, ренти й капіталу . Він доводить важливість впливу на характер обміну соціальних чинників (як позитивного, так і негативного характеру), аналізує умови встановлення ринкової рівноваги та відхилення від неї. Учений розвинув також теорію попиту і пропонування, витрат вир-ва, обґрунтував необхідність динамічного аналізу ринкових процесів, впливу психологічних факторів на поведінку споживача та на формування цін. Він запропонував визначати параметри функції корисності на основі характеристик функцій попиту і пропозиції, передусім коефіцієнта еластичності попиту за цінами і доходом, акцентував на поведінці споживача та його реакції на зміни цін і доходів і, таким чином, звів аналіз функції корисності до виявлення закономірностей її змін. Є. Слуцький чіткіше поставив питання про корисність сукупностей благ, що входять до бюджету споживача.

Він написав низку праць у галузі математичних і математико-статистичних досліджень. 1915 р. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише в 1963 р. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів нас-ння. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Він першим запровадив поняття рівноважного стану бюджету споживача (корисність бюджету має однакову або найбільшу величину серед усіх найближчих до нього станів), а також його стійкості (стан рівноваги бюджету є стійким, якщо будь-яке відхилення від нього прагне зменшити корисність, і нестійким у протилежному випадку).

Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики.

Вчений здійснив критичний перегляд змісту й теоретико-методологічних засад статистики, запропонував новий рівень уявлень про основні поняття теорії ймовірності. Дослідження Слуцького стало вихідним у створенні ним принципово нової теорії статистичних зв’язних випробувань, а також у розробці теорії випадкових функцій.

Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов. Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апара-том, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу.

70. Розкрийте суть та значення Київської психологічної школи в укр. ек. думці.

Київська психологічна школа переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності у становленні капіталістичних відносин та критично сприймаючи економічну теорію марксизму (Бунге, , Піхно, Білимович, Желєзнов). Її представники розглядають явища економічного життя з погляду психології суб’єктів господарювання. Основи цієї школи, яка здобула високу оцінку на Заході, було закладено ще Бунге. В «Основах політичної економії» (1870) він визначає цінність речі Бунге визначає її корисністю, «придатністю», величина якої залежить від попиту і пропозиції. Згодом він розробив теорію цінності на за-садах психологічної школи і визначив цінність як «корисність». Обстоюючи шлях капіталістичного розвитку як необхідний і природний, М. Бунге критикував соціалістів за те, що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у «вигаданих формах суспільного устрою». Він активно виступав за розкріпачення селянства, брав у цьому процесі діяльну участь, зокрема щодо формулювання фінансових аспектів реформи 1861 р. З іменем М. Х. Бунге пов’язані податкові реформи, які полягали у скасуванні подушної податі і встановленні прибуткового податку, заснуванні Селянського банку для допомоги селянам у придбанні землі, початку перебудови залізничного госп-ва, прийнятті перших фабричних законів, розробці проекту переходу до золотої валюти у грошовому обігу та інші соціально-економічні новації. Учений активно підтримував ідею класичної школи щодо максимального розвитку приватної ініціативи,