Характеристика Східної цивілізації. 8 часть

Ідеї психологічної школи розвивав учень Бунге професор Київського університету Піхно. У дослідженнях «Закон попиту та пропозиції. До те-орії цінності» (1886), «Основи політичної економії» та інших він основи ціни та цінності вбачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит. Виходячи з характерної ще для класиків позиції про досконалу конкуренцію, Піхно, Антонович аналізували ціну, що складається на ринку, досліджуючи функціональні залежності таких чинників, як ціна, попит і пропонування.

Ринок як комплексне, системне утворення був також пред­метом дослідження В.Желєзнова. Він зокрема, зазначав, що під ринком розуміє одну із сторін сучасної екон організації на основі функ­ціонування якого не тільки реально визначається сукупність суспільних потреб, але й забезпечується еквівалентність процесів обміну та рівноважний розвиток економічної системи в ці­лому. Учений справедливо зауважував про становлення ринкової системи, в основі якої лежить відокремлення с/г та промисловості, спеціалізація останньої, швидкий розвиток обробної промисловості порівняно із с/г, що потребує розширення територій обміну.

О.Білимович, зокрема, не поділяючи взглядів К. Маркса ствер-джував, що затрати праці — це не єдина умова товарного обмі-ну. Ha думку вченого, якщо товар позбавлений корисності, він не може бути предметом купівлі-продажу на ринку, а отже і не має мінової цінності. У своїх дослідженнях ринкової ціни Білимович наголошував на необхідності поєднання об'єктивних факторів у вигляді затрат праці та рідкісності благ, суб'єктивних — у вигляді потреб та їхньої корисності, а також чинників неекономічного порядку (соціальних, культурних, по-літичних тощо). Тільки з таких позицій можна пояснити меха-нізм попиту й пропонування, а також зрозуміти сутність обміну та ринкової ціни.

71. Охар-йте розвиток промисловості України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. та покажіть її місце в госп-ві Російської імперії.

Протягом 60—80-х років ХІХ ст. в основному завершився промисловий переворот, унаслідок якого відбувся перехід від заснованої на ручній праці мануфактури до великого машинного вир-ва. Промисловість України формувалася як система взаємозв’язаних галузей важкої індустрії, передусім металургійної, вугільної, залізорудної та залізничного транспорту.

У період між 1870 і 1900 рр. і особливо протягом бурхливих 1890-х років найшвидше зростаючими промисловими районами імперії, а цілком можливо і світу, стали Донецький басейн і Кривий Ріг. Ознаки наступаючогобуму передусім з'явилися у вугільній промисловості Донбасу, коли видобуток вугілля підстрибнув більш як на 1000 %, цей район давав майже 70 % усього вугілля імперії. У 1880-х роках, майже через десятиліття після вугільного буму розпочався широкомасштабний видобуток залізної руди. Розвиток металургії, зосередженої в районі Кривого Рога, був ще більш вражаючим, ніж вугільної промисловості. Якщо між 1870 та 1900 рр. уральським заводам удалося збільшити виробництво залізної руди лише вчетверо, то на Україні воно зросло у 158 разів.

Важливою рисою промислового розвитку України був високий рівень концентрації вир-ва. Майже повна відсутність тут кріпосницьких пережитків створила умови для швидшого процесу концентрації промисловості, ніж на Уралі. Особливо інтенсивно розвивалися галузі, що створювали засоби вир-ва.

Важливою особливістю української промисловості була її значна залежність від іноземного капіталу. Національний капітал переважно було задіяно в галузях з меншими обсягами капіталів, зокрема в цукровій промисловості (Харитоненко, Терещенко).

Але якщо базові, видобувні галузі на Україні розвивалися, то інші стояли на місці. За величезною більшістю готових продуктів Україна залежала від Росії. Відтак, хоч несподіваний і потужний вибух промислової активності на Україні справляв приголомшуюче враження, він приховував однобічний, незрівноважений характер цього розвитку.

Активно розвивалось залізничне будівництво, яке стало найважливішою умовою створення внутрішнього ринку. Залізниці сполучили промислові райони, з’єднали Україну зі столицею імперії. У міру того, як з України на північ ішли продукти й сировина, а у зворотному напрямку російські готові вироби, економіка України почала інтегруватися в систему імперії. Це зумовило виникнення всеросійського ринку. Усі зміни в економіці проводилися в інтересах імперії, тому український ринок створювався з сильним нахилом у видобувні, сировинні галузі та зі значним відставанням у галузях легкої промисловості й у виробництві готових товарів. Імперська політика ціноутворення створювала ситуацію, коли вартість російських готових товарів була надзвичайно високою, в той час як ціни на українську сировину лишалися низькими. Так економіку України позбавляли прибутків і змушували слугувати інтересам російського центру імперії.

72. Проаналізуйте основні напрями української економічної думки в пореформений період (друга половина ХІХ ст.)

Економічна думка України в другій половині ХІХ ст. розвивалася переважно в наукових товариствах та університетах, зокрема Київському, Харківському та Новоросійському в Російській імперії, а також у Львівському та Чернівецькому університетах Австро-Угорщини. Українські дослідники, широко використовуючи наукові ідеї західних шкіл, зокрема німецької історичної школи, австрійської школи «граничної корисності» тощо, розвивали їх з урахуванням особливостей соціально-економічного поступу України та створили теорії, що увійшли вагомим надбанням до світової наукової скарбниці. Українська економічна думка була представлена різними напрямами та науковими школами, серед яких можна виокремити:

• класичний напрям політичної економії, прихильники якого (І. В. Вернадський, К. К. Гаттенбергер, Т. Ф. Степанов, В. Ф. Левитський, М. Вольський) стояли на позиціях трудової теорії цінності А. Сміта, виступали за економічну свободу та заперечували державне втручання в економіку;

• маржиналізм, провідні ідеї якого, зокрема методологічний індивідуалізм, вивчення проблем раціонального розподілу обмежених ресурсів, граничний аналіз, математизація досліджень тощо, відображено в наукових працях О. Д. Білимовича, Р. М. Орженцького, Є. Є. Слуцького, Т. Рильського та ін.;

• народництво, яке відображало інтереси селянської демократії, критикуючи водночас пережитки феодалізму і глибокі соціальні суперечності капіталістичної системи та розробляючи утопічні проекти некапіталістичного розвитку (М. В. Левицький, Т. І. Осадчий, О. О. Русов, П. Чубинський);

• марксизм і соціалістичні вчення, особливо популярні у 90-ті роки ХІХ ст., через захоплення ідеями яких пройшло багато українських учених (М. І. Зібер, І. Я. Франко, М. І. Туган-Барановський (протягом певного часу активний прихильник «легального марксизму»);

• Київська психологічна школа, яка переважно сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку, позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності у становленні капіталістичних відносин та критично сприймаючи економічну теорію марксизму (М. Х. Бунге, А. Я. Антонович, Д. І. Піхно, О. Д. Білимович);

• соціальний напрям економічної думки, що сформувався в кінці ХІХ ст. Його представники (В. Я. Желєзнов, М. І. Туган-Барановський та ін.) наголошували на важливості дослідження соціально-політичних та правових чинників суспільного розвитку.

Головна увага була зосереджена на питаннях розвитку ринкового госп-ва, зокрема долі капіталізму в країні, становленні нових господарських форм (фабрики, акціонерних товариств, синдика тів, трестів), проблемах індустріалізації та ролі іноземного капіталу , подолання відставання в соціально-економічному розвиткові від країн Західної Європи, вирішення аграрного питання, проблеми селянського і поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне госп-во, розвиток інституту приватної власності, форми госп-ва в аграрній галузі тощо.

73. Охар-йте внесок представників української економічної думки (Туган-Барановський, Слуцький, Подолинський) в розвиток економічної теорії (кХІХ – п ХХ ст)

М. І. Туган-Барановський сприймає ідеї класичної школи, захоплюється марксизмом, але згодом виступає з критикою трудової теорії вартості, додаткової вартості. Критично оцінюючи концепції економічних шкіл Заходу, він намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласиків. Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва породжує мультиплікаційний процес всіх елементів ек. активності. Учений також дійшов висновку, що ринок 19ст. є центральною силою, яка керує всім капіталіст госп-вом і відіграє вирішальну роль у його розвиткові.Т-Б висловлює думку про те, що розміри ринку не визначаються обсягами народного споживання, оскільки суспільний продукт включає ще й засоби вир-ва. Тому проблема реалізації обмежується тільки пропорційністю розподілу між галузями суспільного вир-ва. Акцентуючи увагу на визначальній ролі сфери обміну в сучасному йому сусп-ві Т-Б був певен, що з'ясувати характер проблеми ринку можливо тільки на основі системного аналізу, охопивши усе сусп. госп-во в сукупності".3 позицій такого бачення Т-Б уважав, що вирішення проблеми ринку залежить від цілого спектра проблем, зокрема власності, конкуренції, державного регулювального впливу на ринкові процеси. Загальновизнаним є внесок Туган-Барановського в розроблення таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.

Слуцький - один із перших маржиналістів та економістів-математиків, статистик. У «Теорії граничної корисності» проаналізовано сутність ринкового обміну. Вважає, що теорія обміну — центральна проблема політичної економії, охоплює теорію ціни, теорію вир-ва, теорію податків, тарифів, заробітної плати, ренти й капіталу. Він доводить важливість впливу на характер обміну соціальних чинників, аналізує умови встановлення ринкової рівноваги та відхилення від неї. Він написав низку праць у галузі математичних і математико-статистичних досліджень. Опублікував статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача»,показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів нас-ння. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін та доходів. Він першим запровадив поняття рівноважного стану бюджету споживача (корисність бюджету має однакову або найбільшу величину серед усіх найближчих до нього станів), а також його стійкості (стан рівноваги бюджету є стійким, якщо будь-яке відхилення від нього прагне зменшити корисність, і нестійким у протилежному випадку).Твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. Здійснив критичний перегляд змісту й теоретико-методологічних засад статистики, запропонував новий рівень уявлень про основні поняття теорії ймовірності. Уперше поставив питання про необхідність формування науки — праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

С. А. Подолинський—найвидатнішою працею стала «Праця людини і її відношення до розподілу енергії». Вчений розробив енергетичну теорію органічного життя, аналізує розподіл енергії у всесвіті та роль праці у її збереженні й нагромадженні, даючи нове природничо-наукове визначення праці, що збільшує енергетичний бюджет людства.Він наголошує, що загальна кількість енергії, яка нагромаджена на землі і є в розпорядженні людства, поступово збільшується за рахунок праці. Він уперше у світовій науці висловив гіпотезу про можливість безпосереднього синтезу продуктів харчування з неорганічних елементів. У французькому варіанті праці зробив висновок, що позбавити людство від марнотратства природних ресурсів і забезпечити найбільше акумулювання енергії може лише соціалізм.

74. Розкрийте проблеми ринкового розв. у наук. спадщині М. Тугана-Барановського.

Характеризуючи еволюцію поглядів М. Тугана-Барановського на проблему ринку, слід зазначити, що у своєму дослідженні він піднявся від мікрорівневого аналізу ринку як пункту продажу товару до макроекономічних узагальнень щодо функціонування ринкової системи. Зазначена проблема найбільш повно викладена ним у праці «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і найближчий вплив на народне життя» Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів,відповідно до якої фази пром. циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва породжує мультиплікаційний процес всіх елементів ек. активності. Учений також дійшов висновку, що ринок 19ст. є центральною силою, яка керує всім капіталіст госп-вом і відіграє вирішальну роль у його розвиткові.

Туган-Барановський, користуючись методом схематичної побудови суспільного вир-ва як цілого, висловлює думку про те, що розміри ринку не визначаються обсягами народного споживання, оскільки суспільний продукт включає ще й засоби вир-ва. Тому проблема реалізації обмежується тільки пропорційністю розподілу між галузями суспільного вир-ва. Проблеми ж так званих третіх осіб і необхідності зовнішніх ринків, на думку вченого, не існує, адже капітал виробництво спроможне самостійно створити для себе достатній ринок.

Акцентуючи увагу на визначальній ролі сфери обміну в сучасному йому сусп-ві Т-Б був певен, що з'ясувати характер проблеми ринку можливо тільки на основі системного аналізу, охопивши «в одній картині усе сусп. госп-во в сукупності".

3 позицій такого бачення Т-Б уважав, що вирішення проблеми ринку залежить від цілого спектра проблем, зокрема власності, конкуренції, державного регулювального впливу на ринкові процеси й зазначеної вище проблеми пропорційного розподілу суспільного вир-ва. Тільки комплексне їх розв'язання сприяло б вирішенню проблеми ринку, оскільки ж воно утруднене, то економіка періодично зазнає порушення макроекономічної рівноваги у вигляді криз надвир-ва, депресій.

Загальновизнаним є внесок Туган-Барановського в розроблення таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.

75. Охар-йте особливості госп. розвитку України в пореформений період та їх відображення в українській економічній думці.

Скасування кріпацтва та низка буржуазних реформ не сприяли автоматичній ліквідації феодального ладу. Було ліквідовано залежність селян від поміщиків. Селяни отримали особисту свободу та присадибні ділянки у власність, земля стала об’єктом купівлі-продажу. Реформи сприяли розвитку капіталізму, здійснювалась орієнтація на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності сільськогосп. вир-ва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Поступово втягувалися у ринкові відносини і поміщицькі госп-ва, запроваджуючи більш досконалу техніку та досягнення агрономії, багатопільні сівозміни та розвиваючи нові галузі: бурякосіяння, картоплярство, виробництво тютюну, ширше використовували вільнонайману працю. Виникають нові господарські форми - економії. Але реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторканне поміщицьке землеволодіння, наявність общинного землеволодіння, обтяжливі викупні платежі для селян.

Протягом 60—80-х років ХІХ ст завершився промисловий переворот, відбувся перехід від мануфактури до великого машинного вир-ва. Промисловість України формувалася як система взаємозв’язаних галузей металургійної, вугільної, залізорудної та залізничного транспорту. Найшвидше зростаючими промисловими районами імперії стали Донбас і Криворізький металургійний регіон. Важливою рисою промислового розвитку України був високий рівень концентрації вир-ва. Особливістю також була значна залежність від іноземного капіталу. Але якщо базові, видобувні галузі на Україні розвивалися, то інші стояли на місці. Активно розвивалось залізничне будівництво. Усі зміни в економіці проводилися в інтересах імперії, тому український ринок створювався з сильним нахилом у видобувні, сировинні галузі та зі значним відставанням у галузях легкої промисловості й у виробництві готових товарів.Економіку України змушували слугувати інтересам російського центру імперії.

Українські дослідники, широко використовуючи наукові ідеї західних шкіл, розвивали їх з урахуванням особливостей соціально-економічного поступу України та створили теорії, що увійшли вагомим надбанням до світової наукової скарбниці. Українська економічна думка була представлена різними напрямами серед яких можна виокремити: класичний напрям політичної економії (І. В. Вернадський, Т. Ф. Степанов, В. Ф. Левитський,) • маржиналізм, ( О. Д. Білимович, Р. М. Орженцький, Є. Є. Слуцький)• народництво (М. В. Левицький, Т. І. Осадчий, О. О. Русов, П. Чубинський); • марксизм і соціалістичні вчення (М. І. Зібер, І. Я. Франко, М. І. Туган-Барановський); • Київська психологічна школа (М. Х. Бунге, А. Я. Антонович, Д. І. Піхно, О. Д. Білимович); • соціальний напрям (В. Я. Желєзнов, М. І. Туган-Барановський та ін.).

Головна увага була зосереджена на питаннях розвитку ринкового госп-ва, зокрема долі капіталізму в країні, становленні нових господарських форм (фабрики, акціонерних товариств, синдика тів, трестів), проблемах індустріалізації та ролі іноземного капіталу , подолання відставання в соціально-економічному розвиткові від країн Західної Європи, вирішення аграрного питання, проблеми селянського і поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне госп-во, розвиток інституту приватної власності, форми госп-ва в аграрній галузі тощо.

76. Розкрийте зміст Версальської угоди та її вплив на розвиток економік провідних європейських країн.

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 чер­вня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.

Репарації з Німеччини становили 132 млрд золотих марок Кейнс пропонував надати американські позики Німеччині, бо вважав, що лише в такому разі Німеччина зможе виплачувати помірні репарації.

Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км²) Німеччи­на втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугіл­ля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км² із нас-нням 13 мли осіб. Роз­в'язання військових питань передбачало:

1) заборону мати ВМФ;

2) обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;

3) скорочення військового вир-ва;

4) заборону мати підводний флот;

5)руйнування значної частини військових укріплень

В цьому плані характерно протистояння Франції з одного боку та Англії й США з іншого боку з німецького питання. Франція, яка прагнула до європейської гегемонії, домагалась максимального ослаблення Німеччини шляхом навязання непосильних для німецької економіки репарацій, тоді як Англія й США бачили в Німечинні противагу французькому гегемонізму та більшовизму. Все це не сприяло політичній стабільності в Європі.

Економічне піднесення воєних і перших післявоєнних років змінило економічною кризою для провідних капіталістичних країн світу.Держава стала єдиним продавцем та покупцем у міжнародній торгівлі. Вона купувала чи продавала тільки те, що її політичне керівництво вважало потрібним.США пережила разом з Європою гостру депресію у 1920-1921, однак спад був коротким і протягом майже десятиліття зростаюча економіка Америки зазнала незначних коливань.Стан німецької економіки можна охарактеризувати одним словом - руїна.Особливо у 1923 р франко-бельгійська окупацією Рурської області, адже Руру - основний індустріальний центр Німеччини. Німецький уряд вдася до необмеженої грошової емісії, що спричинило гіперінфляцію, яка посилила спад вир-ва.Фактичне знецінення паперових грошей зумовило кризу у сфері кредиту. Загалом негативна господарська ситуація призвела до зростання соціальної напруженоті і політичної нестабільності.

77. Охар-йте причини та зміст світової економічної кризи 1929-1933 рр. у США та шляхи виходу з неї.

Перша причина: розміри нагромаджень були надто великі, і тому потрібно було величезний обсяг нових інвестицій, для того щоб поглинути ці доходи. Досягти ще більшого розміру нових інвестицій, потрібно для того, щоб поглинути ще більше нових заощаджень, які заможне сусп-во в умовах повної зайнятості змозі відкладат, виявилось майже неможливим.

Друга причина: збільшення госп-втривалов умовах інтенсифікації вир-ва, тоді як обсяги внутрішнього ринку не зростали, що спричинило надвиробництво сільськогосподарської продукції.

Велика депресія 1929-1933 рр.. - найбільш тривала економічна криза в історії промислово розвинених країн. У жовтні 1929 р. відбулася ще небачена паніка на Нью-Йоркській біржі, викликана різким падінням курсу акцій. Вартість акцій впала на 90%, масове розорення дрібних вкладників у США відразу ж позначилося на торгівлі і промисловості. У силу труднощів збуту і неможливості отримати деякі кредити по всій країні прокотилася хвиля банкрутств. Згідно з офіційною статистикою, за роки кризи зазнали краху більше 110 тис. торговельних і промислових фірм, 19 великих залізничних компаній, розорилося понад 5760 банків, а разом з ними і мільйони вкладників. Розпочавшись в промисловості і кредитної системи, криза охопила всі інші галузі госп-ва - будівництво, транспорт, торгівлю. Під впливом різкого скорочення попиту на сільськогосподарську продукцію почався сильний аграрну кризу. Неминучим наслідком стало різке погіршення становища робітників і фермерів.

Шлях подолання кризи – Новий курс Рузвельда. Сутність, якого полягає у відмові від надій на а автоматичний вихід із кризи, обмеження стихії досконалої конкуренції, упровадження методів державного регулювання економічних процесів у країні за опори на непрямі методи впливу на економічне життя, пом’якшення соціальних суперечностей, проведення різних реформ у внутрішній і зовнішній політиці США.

78. Порівняйте економічні програми та дії урядів щодо виходу з Великої депресії в США та Німеччини.

Основні заходи "Нового курсу".

Насамперед почався порятунок банківської і фінансової систем. Для їхнього оздоровлення заборонявся вивіз золота за кордон; був припинений обмін банкнот на золото. У США минулому закриті усі банки. Згодом передбачалося поновлення функції й одержання урядових кредитів (позик) з федеральної резервної системи, хоча це дозволялося тільки благополучним, тобто найбільш великим банкам. Для збільшення фінансових ресурсів держави і розширення його регулюючих функцій у цей період США відмовилися від золотого стандарту, вилучили золото з обігу і провели девальвацію (знецінювання) долара. Завдяки девальвації долара розподіл доходу змінилося на користь промислового, а не позичкового капіталу. Тим самим були відвернені масові банкрутства в кредитній сфері, зменшилася заборгованість монополій уряду, підсилилися експортні можливості США. Для стимулювання дрібних акціонерів і вкладників (часток засобів) була створена корпорація по страхуванню банківських вкладів, а також прийняті міри захисту внесків від ризику через біржову спекуляцію. Уведення державного страхування депозитів (внесків) сприяло запобіганню банкрутств, підвищувало довіру вкладників. Закон про відновлення промисловості вводив систему державного регулювання цього підрозділу економіки. Він уключав три розділи. Перший розділ передбачав міри, що сприяють пожвавленню економіки і висновку її з тяжкої ситуації. Основний упор робився на "кодекси чесної конкуренції", у яких установлювалися правила конкуренції, зайнятості і наймання. Кодексами для кожного підприємства встановлювалися обсяги вир-ва, рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, ринки збуту продукції, єдина політика цін. У кожнім кодексі обов'язково обмовлялися умови зайнятості і наймання. В другому і третьому розділах закону визначалися форми оподатковування і фонд суспільних робіт із указівкою порядку використання засобів цього фонду. Для надання допомоги безробітним. Другий важливий закон - закон про регулювання сільського госп-ва - Для подолання аграрної кризи закон передбачав міри підвищення цін на сільськогосподарську продукцію до рівня 1909 - 1914 р. У їхньому числі:

1. Скорочення посівних площ і поголів'я худоби. За кожен незасіяний гектар фермери одержували компенсації і премію

2. фінансування фермерської заборгованості

3. кредитування фермерів

Заходи щодо регулювання трудових відносин, суть якого полягає у визнанні необхідності захисту робітниками своїх інтересів через професійні спілки і за допомогою укладання з підприємцям колективних договорів

Заходи щодо соціальної допомоги передбаачлипенсії зі старості та допомогу у разі безробіття.

Економічна політика фашизму мала яскраво виражений статистський характер. Антикризові захидо переслідували не лише тактичні цілі виведення госп-в у режим зростання, а й стратегічні військово-політичні цілі: повернення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордоні та світове панування .

«Новий порядок» ґрунтувався :

1) примусове картелювання промисловості

2) ліквідація свободи торгівлі і вільних ринків

3) контроль над цінами і заробітною платою

4) централізований адмін розподіл трудових і матеріальних ресурсів

5) жорстке обмеження управлінських функцій і управлінської свободи підприємців

6) прагнення до максимальної самозабезпеченості всіма ресурсами

протекціоністська зовнішньоторговельна політика.

79 Дайте хар-ку наслідкам Першої світової війни для провідних країн світу – Англії, Франції, Німеччини, США.

Унаслідок війни в усіх країнах, що воювали , збереглись і відтворювались потужні системи інститутів держконтролю і регулювання.

США – промислове піднесення у світовому промисловому виробництві. Надаючи позики країнам на військові потреби, США перетворилась на основного кредитора європейських держав. Економічна експансія призвела до захоплення США основних світових ринків і джерел сировини., установлення ними економічного панування в зх. півкулі.Все це сприяло до швидкого економічного розвитку країни та перетворення на високорозвинену індустріальну країну.

Перша світова війна мала для економіки Англії важкі наслідки. Посилено розвивалися військова промисловість, виплавка заліза і сталі,, суднобудування, хімічна промисловість. Інші галузі занедпали. Промислове виробництво скоротилось. Виникли труднощі у сфері зовнішньої торгівлі, поставок сировини й продовольства. Оподаткування збільшилось в сім раз. Деякі колонії перейшли до Англії , що дало змогу поліпшити постачання метрополії сировиною та продовольством. Однак скорочення міжнародних економічних шляхів і ослаблення світових позицій Англії негативно позначилось на її відносинах із країнами.

Франція опинилась серед країн переможниць, однак французька економіка не відчувала явних переваг. Оскільки зазнала великих матеріальних втрат Загальний обсяг промислового вир-ва скоротився, обсяг сільського госп-ва зменшився, обсяг експорту скоротився, ціни на продовольство і товари народного споживання зросли, в тому числі зросли податки. З найбільшого світового експортера капіталів Франція перетворилась на боржника.

Німеччина - Версальський мирний договір.

80. Дайте порівняльну хар-ку: Версальської угоди, плану Дауеса, плану Юнга.

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 чер­вня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін. Репарації з Німеччини становили 132 млрд золотих марок

Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км²) Німеччи­на втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугіл­ля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км² із нас-нням 13 мли осіб. Роз­в'язання військових питань передбачало:

1)заборону мати ВМФ;

2)обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;

3)скорочення військового вир-ва;

4)заборону мати підводний флот;

5)руйнування значної частини військових укріплень

На початку і в середині 20-х років Версальський договір перестав спрацьовувати. Одною із причин було те, що Німеччина повільними темпами відновлювала свій ек потенціал. Оскільки слабка Німеччина як партнер для країн Європи була невигідна, тому йшов пошук шляхів відновлення німецької економіки. Ці пошуки призвели до виникнення "плану Дауеса", розробленою спеціальною комісією в 1924 році. Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. За планом Дауеса передбачався такий механізм активізації відновлення німецької економіки:

- країни-переможниці надають Німеччині позики і кредити. Левова доля таких позик і кредитів надавалася США;

- Німеччина відбудовує економіку і фінансову систему;

- на цій основі виникає можливість послідовно сплачувати репарації Великобританії та Франції;

- за рахунок німецьких репараційних платежів Великобританія і Франція повертають воєнні борги США