Закон пропозиції. Детермінанти пропозиції

Пропозиція (supply)- це кількість товару, яку буде запропоновано до продажу за різними цінами в певний проміжок часу.

Закон пропозиціїстверджує, що між ціною іобсягом пропозиції існує пряма залежність, тобто чим вищою є ціна, тим більшу кількість товару будуть виробляти і пропонувати до продажу виробники.

Це пояснюється такими чинниками:

· здоровим глуздом, оскільки зростання цін для виробника - стимулюючий фактор;

· зростанням витрат при збільшенні обсягів виробництва і незмінних потужностях, що потребує відповідного підвищення ціни.

Закон пропозиції, як і закон попиту, можна задати у графічній, аналітичній і табличній формах. Графічно ця залежність ілюструється за допомогою кривої пропозиції (рис.4).

Ця крива має позитивний нахил, що пояснюється прямою залежністю між ціною і обсягом пропозиції

Аналітично залежність обсягу пропозиції (Q_s) від ціни одиниці товару (p) має вигляд:

Q_s = f (p)

Розрізняють індивідуальну і ринкову пропозицію. Остання є сумою індивідуальних пропозицій на певний товар і визначається тими ж методами, що і ринковий попит.

Рис.4. Крива пропозиції.

Окрім ціни, пропозиція залежить від цілого ряду інших чинників (детермінант пропозиції):

· цін на інші товари (P_A,P_B);

· цін на ресурси (P_x,P_z);

· технології виробництва (K);

· податків і дотацій (C );

· кількості продавців на ринку (N);

· очікування зміни цін (O);

· природно-кліматичних умов (Z) та т.ін.

Тому

Q_s = f (P, P_A,P_B, P_x, P_z, K, C, N, O, Z, ...)

Якщо змінюється ціна на даний товар, то відбувається зміна обсягу, або величини пропозиції, що ілюструється рухом вздовж кривої пропозиції (рис.5).

Рис.5. Дія цінової детермінанти пропозиції (зміна обсягу пропозиції)

Якщо діють нецінові фактори, то змінюється пропозиція, або характер пропозиції. Це супроводжується зміщенням кривої пропозиції вниз-вправо, якщо пропозиція зростає, або догори-вліво, якщо пропозиція зменшується (рис.6).

Рис.6. Дія нецінових детермінант пропозиції (зміна пропозиції)

Ринкова рівновага

На кожному ринку існує велика кількість продавців і покупців, які планують свої дії незалежно від інших учасників ринку. Коли ж вони зустрічаються для здійснення операції купівлі-продажу, то можливі такі ситуації (див. рис.7):

а) за ціни р₁ запропонованого товару більше, ніж бажають і в змозі придбати покупці. Виникає надлишок товару, продавці мають змінювати свої плани;

б) за ціни р₂ бажання покупців перевищують кількість запропонованого товару. Виникає дефіцит, споживачам треба міняти свої плани;

в)за ціни р_Å сумарна кількість запропонованого товару відповідає сумарному попиту на цей товар. Учасникам ринку немає потреби міняти свої плани, тобто ринок знаходиться у стані рівноваги.

Ринкова рівновага (market equilibrium) - це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції (рис.7) показує, що:

· надлишок товару знижує ціну;

· дефіцит товару підвищує ціну;

· за ціни рівноваги не існує причин для її зміни.

 

Рис.7. Взаємодія попиту і пропозиції

 

Існують ситуації, коли держава втручається у процес встановлення рівноважної ціни на ринку і вводить контроль за цінами шляхом встановлення цінової «стелі» або «підлоги».

Цінова «стеля» - це максимальний рівень ціни, за якого дозволяється продавати певний товар(ціна р₂ на рис.7). Ця ціна є завжди нижчою за рівноважну, тому на ринку відчувається постійний дефіцит товару. Це призводить до виникнення «чорного» ринку, знижує ініціативу продавців збільшувати у майбутньому пропозицію товару, капітал поступово починає переміщуватися у інші сфери діяльності.

Цінова «підлога» - це мінімальний рівень ціни, за якої дозволяється продавати той чи інший товар (ціна р₁ на рис.7). Він завжди знаходиться вище рівня рівноваги, що призводить до виникнення стійкого надлишку товару і, як відповідь, до того ж «чорного» ринку.

Ринкова рівновага не є завжди сталою. Зміна під впливом нецінових факторів попиту, пропозиції чи обох одразу призводить до виникнення нового стану рівноваги (рис.8). При цьому нові рівноважні ціна і обсяг можуть як зростати, так і зменшуватися в одному чи в протилежних напрямках.

На рис.8 зображена ситуація, коли водночас змінюються і попит і пропозиція, проте можливі випадки, коли зростає або знижується тільки один з них, що також призводить до утворення нового стану рівноваги.

Рис.8. Зміна стану рівноваги під впливом нецінових факторів.

 

Еластичність. Її види

Для аналізу ринкової ситуації дуже важливо знати не тільки характер залежності обсягу попиту або пропозиції від ціни, але й враховувати ступінь реакції однієї величини на зміну іншої. Це робиться за допомогою показника еластичності.

Еластичність (elasticity) показує ступінь реакції одного параметру, обумовлену зміною другого, яку відображено як відношення процентних змін.

В мікроекономіці найчастіше використовуються такі показники еластичності попиту:

· еластичність попиту за ціною;

· еластичність попиту за доходом.

Еластичність попиту за ціною, або цінова еластичність попиту, визначається як відношення процентної зміни обсягу попиту до процентної зміни ціни за інших рівних умов. Це співвідношення називається коефіцієнтом еластичності (E_D) і обчислюється за формулою:

Q₂ - Q₁ P₂ - P₁

ED = ---------------- x 100 : ---------------- x 100

(Q₂+Q₁):2 (P₂ +P₁) :2

Цей показник завжди має негативний знак (оскільки залежність між ціною і обсягом попиту обернена), проте ним нехтують і зважають лише на абсолютне значення коефіцієнта.

В залежності від величини E_D попит поділяється на:

· еластичний, якщо E_D >1

· нееластичний, якщо E_D <1

· з одиничною еластичністю, якщо E_D =1

Крайніми випадками еластичності є абсолютно еластичний попит у кривої D₁ на рис.9 і абсолютно нееластичний попит у кривої D₂ на рис.9.

Рис.9. Лінії з абсолютно еластичним (D₁) і абсолютно нееластичним (D₂) попитом

Окрім цих випадків судити про еластичність попиту виходячи з форми кривої попиту досить важко, проте чим більш полога крива попиту, тим вищу еластичність попиту вона відображує. На рис.10 найменшу еластичність має попит, зображений кривою D₁, а найбільшу - кривою D₃.

Рис.10. Залежність форми кривої попиту від ступеню еластичності

Еластичність попиту, як правило, знижується по мірі руху вздовж кривої попиту. Це треба враховувати продавцям, які прагнуть збільшувати свої доходи від продажу, і слід підвищувати ціни на товар на участку нееластичного попиту, або знижувати їх на еластичному відрізку кривої попиту. Також необхідно пам’ятати, що якщо лінія попиту має форму прямої,

то точка з одиничною еластичністю поділяє її навпіл і максимальний дохід досягається саме в цій точці.

Основними чинниками цінової еластичності попиту є:

· наявність товару-замінника;

· різноманітність можливостей використання товару;

· питома вага витрат на товар у доході споживача;

· характер товару - предмет розкоші чи першої необхідності;

· тривалість періоду, у межах якого приймається рішення про купівлю.

Еластичність попиту за доходом (E_I) є співвідношення процентної зміни обсягу попиту до процентної зміни доходів споживачів(I) за інших рівних умов і визначається формулою:

Q₂ - Q₁ I₂ - I₁

E_I = ---------------- x 100 : ---------------- x 100

(Q₂+Q₁):2 (I₂ +I₁) :2

Для нормальних товарів коефіцієнт еластичності попиту за доходом є позитивним числом, а для товарів нижчої якості - негативним.

В свою чергу серед нормальних товарів розрізняють:

· товари першої необхідності, для яких 0< E_I <1

· товари другої необхідності, для якихE_I =1

· предмети розкоші, для якихE_I >1

Концепція еластичності використовується для прогнозування попиту на ті чи інші товари за умов певної економічної ситуації, для обґрунтування податкової політики та т.ін.

Витрати виробництва

3.1. Види витрат

3.2. Поведінка витрат у короткостроковому періоді

3.3. Витрати фірми у довгостроковому періоді

Види витрат

Для виробництва своєї продукції фірми використовують обмежені ресурси (фактори виробництва), які мають певну цінність. До них відносять:

· землю і природні ресурси;

· працю;

· капітал;

· підприємницькій талант.

Оскільки любий ресурс має різноманітні сфери застосування, його вартість визначається власником як найвищий дохід з можливих альтернатив. Таким чином, витрати - це грошові виплати фірми за спожиті ресурси, або платня за те, щоби ресурси не відволікалися для використання в інших цілях.

Ресурси поділяються на залучені і власні.

Залучені - це ресурси, які належать зовнішньому постачальнику.

Власні- це ресурси, які належать компанії.

У відповідності до цього розподілу витрати поділяються на явні (зовнішні) і неявні (внутрішні).

Явні витрати (explisit cost) - це величина виплат власнику залучених ресурсів: вартість сировини, матеріалів, праці найманих працівників та т.ін.

Неявні витрати (implicit cost)- це вартість власних ресурсів, яка визначається як найкраща з альтернативних можливостей їх використання. До них відносять:

· оплату праці власника фірми та членів його родини;

· проценти на власний капітал, вкладений у фірму;

· нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - це доход, який забезпечує підприємцю нормальну рентабельність власного капіталу і утримує його у цій сфері діяльності.

Таким чином, сукупні витрати (total costs) фірми в економічному розумінні (економічні витрати)- це сума явних і неявних витрат, в той час як в бухгалтерському розумінні (бухгалтерські витрати) -це лише явні витрати.

Відповідно й прибуток фірми може бути:

· економічний, як різниця між сукупним доходом і сукупними економічними витратами;

· бухгалтерський, як різниця між сукупним доходом і бухгалтерськими витратами.

Якщо складається ситуація, коли економічний прибуток фірми дорівнює нулю, то це не означає, що фірма працює безприбутково, проте вона має лише нормальний прибуток.

В залежності від реакції на зміну обсягів виробництва, всі витрати поділяються на:

· постійні (fixed costs), які не змінюються із зміною обсягів продукції (оплата праці керівників, амортизація, опалення приміщень та т.ін.);

· змінні (variable costs), які змінюються пропорційно обсягам продукції (сировина і матеріали, технологічна енергія, оплата праці робітників та т.ін.).

Ділення витрат на постійні і змінні є відносним і залежить від тривалості періоду. В мікроекономічному аналізі розглядають:

· миттєвий період (momentary run), в якому всі фактори виробництва є незмінними;

· короткостроковий період (short run), в якому тільки частина факторів є змінною, а решта - постійні;

· довгостроковий період (long run), в якому всі фактори виробництва є змінними.