Взаимодействующие с 50S субчастицами

В эту группу входят антибиотики разной химической структуры. Они связываются с рибо-

сомальными субчастицами, имеющие коэффициент седиментации 50 сведебергов (50S), в ре-

зультате нарушается взаимодействие рибосом с РНК, на рибосомы не передаются аминокис-

лоты, полипептидная цепочка не наращивается, синтез белка нарушается.

Макролиды

Природные и полусинтетические антибиотики этой группы в своей структуре содержат ма-

кроциклическое лактамное кольцо, поэтому и называются макролидами.

Они хорошо всасываются в ЖКТ, имеют некоторые фармакокинетические различия, про-

никают в различные органы и ткани, но плохо через гематоэнцефалический и плацентарный

барьеры.

Хорошо переносятся взрослыми и детьми, редко вызывают побочные эффекты в виде ал-

лергических реакций, диспепсических расстройств, при длительном применении больших

Доз — нарушение функции печени

Азитромицина дигидрат — Azitromycinum dihydratum. Син.: Сумамед — Sumamed*

Первый представитель макролидных антибиотиков азалидов. Полусинтетическое про-

изводное эритромицина. Обладает широким спектром антимикробного действия. Высоко

ефективен в отношении как грамположительных (стафиликокков, стрептококков, пневмо-

кокков), в том числе продуцирующих ß-лактамазу, так и грамотрицательных (энтерококки,

кишечная и гемофильная палочки, гонококки, легионеллы, шигеллы, сальмонеллы) микро-

организмов, анаэробов (актероиды, клостридии), хламидий, а также микоплазм и спиро-

хет. Устойчив в кислой среде желудка. Медленно выделяется из организма. Действует про-

должительно, хорошо переносится. В больших концентрациях оказывает бактерицидное

действие.

Быстро всасывается в ЖКТ. Концентрация его в клетках и тканях в 10-50 раз выше, чем в

сыворотке.

Азитромицин обнаруживается в высокой концентрации в фагоцитах, но их функция не

нарушается. Они доставляют азитромицин в очаги инфекции, где и освобождают его в про-

цессе фагоцитоза. Концентрация антибиотика в очаге инфекции выше, чем в здоровых тканях

на 24-34 %. В очаге воспаления в бактерицидных количествах сохраняется в течение 5-7 дней

после последнего приема. Назначают обычно в течение 3-5 дней 1 раз в сутки за 1 час до еды

или спустя 2 часа после еды.

Показания: ангины, пневмонии, бронхиты, фарингиты, ларингиты, синуситы, отиты, скар-

латина, рожа, хламидийные уретриты, цервициты, гоноррейный и негоноррейный боррелиоз

(болезнь Лайма), атипичные бактериозы при СПИДе и др. инфекционных заболеваний, в ком-

плексной терапии язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки, связанной с Helicobacter

pylori.

Побочные эффекты: аллергические реакции, тошнота, рвота, холестаз, желтуха.

Противопоказания: выраженные нарушения функций печени и почек, осторожно при

сердечных аритмиях.

Форма выпуска: таблетки по 0,125 и 0,5; капсулы по 0,25-0,5; 2 и 4 % сироп 100 мл

Первые антибиотики этой группы были выделены из грибов цефалоспоринов. В последую-

щем, поскольку установили, что основу их составляет 7-аминоцефалоспорановая кислота,

стало возможным получать цефалоспорины полусинтетическим путем, вводя различные

радикалы в структуру названной кислоты. В настоящее время создано значительное число

антибиотиков цефалоспоринового ряда. Они проявляют высокую химиотерапевтическую

активность, в том числе и по отношению к возбудителям, не чувствительным ко многим

другим антибиотикам. Цефалоспорины оказывают бактерицидное действие,активнее

пенициллинов, хотя обладают одинаковым с ними механизмом противомикробного дей-

ствия.

Отличаются фармакокинетическими особенностями: большинство из них очень плохо

всасывается в ЖКТ, в разной мере метаболизируется, с разной быстротой выводится, в основ-

ном, почками. Чаще вводятся парентерально в виде натриевых солей: в/м в 0,25 %-0,5 % рас-

творе новокаина, в/в струйно в водном растворе, капельно в изотоническом растворе натрия

хлорида или глюкозы. Выбор препарата для лечения диктуется спектром противомикробного

действия, фармакокинетическими особенностями, локализацией и характером инфекцион-

ного процесса

Цефтриаксон — Ceftriaxonum, Longacef*, Rocephin*

Вводится в/м или в/в 1 раз в сутки по 1,0-2,0. Максимальная суточная доза при тяжелом

течении заболевания — 4 грамма. В/в вводят струйно или капельно.

Форма выпуска: флаконы для в/м введения по 0,25-0,5-2,0 с приложением 1 % раствора

лидокаина по 2 и 3 мл; ампулы для в/в введения по 0,25-0,5-1,0-2,0; с приложением воды для

инъекций 5-10 мл в ампулах.

4. Шляхи введення ліків.

Розрізняють парентеральний (без участі ШКТ) та ентеральний (через ШКТ) Ш.в.л. в організм. При парентеральному введенні (в/в, внутрішньоартеріально, в/м, підшкірно) речовини на місці контакту з тканинами, як правило, не змінюються. Оминаючи біологічні фільтри, вони надходять у загальний кровообіг. Цей шлях використовують рідко з метою запобігання надходженню в організм чужорідних речовин, здатних викликати алергічні реакції та інфекційні процеси. Як правило, він використовується для надання швидкої допомоги, коли необхідно отримати миттєвий ефект (напр., при набряку легенів в/в уводять фурасемід), при введенні ліків у великих об’ємах або при тривалому введені ліків (в/в, крапельно), коли ліки можуть викликати місцеве ушкодження тканини (цитотоксичні препарати). Судинозвужувальні й судинорозширювальні препарати відповідно сприяють сповільненню або прискоренню всмоктування лікарських речовин на місці ін’єкції. Прив/м і підшкірномувведенні ліків АФІ потрапляють до загального кровотоку, не проходячи через пори капілярів, тому швидкість їх усмоктування визначається питомим кровотоком ділянки і залежить від місця ін’єкції. Напр., абсорбція діазепаму при в/м введенні у слабоваскуляризовану ділянку може бути нижчою, ніж при пероральному застосуванні. В адекватних умовах погано всмоктуються солі слаборозчинних кислот і лугів. Лікарські речовини з водних розчинів усмоктуються, як правило, швидко, тоді як із суспензій, олійних розчинів і емульсій всмоктування відбувається повільно, забезпечуючи пролонговану дію (це й використовується на практиці). Застосування спинномозкових, внутрішньочерепних та інших Ш.в.л. потребують великого практичного досвіду фахівців, наявності стерильних, абсолютно прозорих, справжніх водних розчинів нейтральної реакції, тому їх використовують значно рідше. Дія ліків, уведених цими Ш.в.л., розвивається швидко. Ліки, введені сублінгвально, ректально і вагінально, не потрапляють у систему воротної вени і в печінку; цими Ш.в.л. найбільш раціонально вводити ліки з речовинами, які помітно руйнуються в процесі метаболізму першого проходження. Ректальний Ш.в.л. є бажаним для ЛП з неприємним смаком і запахом через їх подразнювальну дію, а також у педіатрії (у випадках, коли діти знаходяться в стані непритомності, схильні до блювання, вередливі, відмовляються приймати ліки). При ректальному застосуванні ліків зменшується кількість випадків побічних ефектів, особливо алергічних реакцій. Сублінгвальний і ректальний Ш.в.л. забезпечують їх швидке всмоктування.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №5

1.Засоби для інгаляційного та неінгаляційного наркозу. Препарати. Показання до використання побічні ефекти. Переваги та недоліки у порівнянні з місцевоанестезуючими засобами.

Інгаляційні наркозні засоби
Представляють собою газоподібні речовини або летючі рідини, які вводяться в организмів інгаляційно, в даний час зазвичай за допомогою спеціальних наркозних апаратратів.
Ефір для наркозу - Aether pro narcosi. Aether Anaesthesicus.
Прозора, безбарвна рідина зі своєрідним дратівливим запахом і смаком,
температурою кипіння 34-35 ° С. Ефір горюча, з повітрям, киснем і закисом азоту
можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші. Під впливом світла і повітря ефір розкладається
з утворенням токсичних продуктів, тому зберігається у флаконах темного скла, хо-
рошо закупорених. Перед вживанням ефір повинен перевірятися на чистоту: наносять на
фільтрувальний папір 10 мл ефіру, після випаровування його не повинно залишатися плями або
якого запаху.
Ефір при вдиханні подразнює дихальні шляхи, викликає неприємні відчуття у
хворого, посилює секрецію бронхіальних залоз, будучи летючим, охолоджує легені. Ви-
зивает тривалий від 10 до 20 хвилин період збудження, володіє великою широтою нар-
котических дії: хірургічний наркоз настає при концентрації ефіру в крові
80 мг%, а параліч дихання - 160 мг%. Ефір викликає хороше розслаблення скелетної
мускулатури, надійне знеболення, практично не робить негативного впливу
на серцеву діяльність, печінка, нирки. Після припинення введення його пробудження на-
ступає через 20-40 хвилин.
У результаті подразнення дихальних шляхів, охолодження легенів, бронхорреі ефір мо-
жет викликати бронхопневмонії, після операції може бути блювота.
Перед наркотизировании рекомендується введення М-холінолітиків (атропін).
Протипоказання: туберкульоз легень, гострі захворювання дихальних шляхів, підвищений-
ве внутрішньочерепний даленіє, діабет, ацидоз, тяжкі захворювання нирок.
Форма випуску: флакони темного скла по 100 і 150 мл.
Ізофлуран - коПігапіт. Сін.: Форан - Рогапіт, Аерран - Аеггапе
Прозора, безбарвна рідина зі своєрідним запахом. Наркоз настає швидко,
слиновиділення, бронхореі не викликає. Артеріальний тиск знижує, ритм серцевих
скорочень не змінює, дихання гнітить. З наркозу вихід відбувається швидко, але залишки
неорганічного фтору виявляються в сироватці протягом доби.
Побічні ефекти: аритмії, лейкоцитоз, збільшення концентрації ферментів печінки і
в рідкісних випадках - фатальний некроз печінки.
Протипоказання: підвищення внутрішньочерепного тиску, гіперчутливість до лю-
бим галогеновим анестетиків; наявна або можлива генетична схильність до раз-
витію злоякісної гіпертермії.
Форма випуску: рідина для інгаляційної анестезії (флакони темного скла) 100 мл
Закис азоту - ИйгодеИіт охуйМіт
Безбарвний газ з характерним запахом. Суміші закису азоту з ефіром, циклопропаном
вибухонебезпечні.
При вдиханні концентрації закису азоту 35-45 об. % - Настає аналгезія без втрати
свідомості, при 70 об.% - аналгезія і неповна амнезія, при 80 об. % - Неглибокий наркоз
без розслаблення скелетної мускулатури, більш високі конценраціі - 90-95 об. % - Більше
глибокий наркоз, але настає гіпоксія.
У концентрації 75-80 об.%, Коли кисню міститься 20-25 об. %, Закис азоту без-
шкідлива для організму, не робить впливу на дихальні шляхи і паренхіматозні орга-
ни. Наркоз настає швидко, з організму виділяється через 10-15 хвилин після припинення
введення в незміненому вигляді.
Застосовується в якості засобу для комбінованого наркозу, а також як болезаспокійливий-
щее засіб, при травмах, інфаркті міокарда, стенокардії, допомозі породіллі, в стомато-
логії.
Побічні ефекти: нудота, блювання, виражене емоціональн.ое збудження
Протипоказання: захворювання ЦНС, алкоголізм.
Форма випуску: у металевих балонах сірого кольору ємністю 1 і 10 л під тиском
50 атм.
Неінгаляційні наркозні засоби
Ідея неінгаляційного шляху введення наркозних засобів і реалізація її преналежить
Н. І. Пирогову, який розробив і застосував ефірно-масляний прямокишковий наркоз.

1 905 році М. П. Кравков для неінгаляційного наркозу запропонував гедонал. Його успішно
меніл в клініці С. П. Федоров у 1909 році. У наступний час були запропоновані про-
ПР, е барбітурової кислоти, яка сама неактивна, а її похідні залежно від
радикалів надають наркотичне, снодійну, протисудомну та інші дії.
Т і про п е н т а л н а т р і й - Thiopentalum natrium. Thiopental Sodium
З е л е н о в а т о - ж е л т а я пориста маса, добре розчиняється у воді. Розчини нестійкі, гото-
вятся перед вживанням. По дії схожий з гексеналом, але діє швидше і сильніше,
менш тривало (10-15 хвилин). Внутрішньовенно повільно вводять 2,5% розчин до 40 мл, в
пряму кишку 5% до 20 мл. Перед введенням тіопенталу необхідно ввести М-холінолітики,
т.к. п е р в и й збуджує центр блукаючого нерва.
В організмі він перерозподіляється: з ЦНС виводиться кров'ю і депонується в жировій
тканини, тому повторні введення препарату викликають більш тривалий ефект. Чистячі-
але виводиться нирками, метаболізується в печінці.
Побічні ефекти: алергічні реакції, пригнічення або зупинка дихання, Гіперсіл-
лівація, ларингоспазм, бронхоспазм, гіпертонус м'язів, нудота, блювота, гіпотензія, аріта-
мія; сонливість, головний біль, озноб; подразнення прямої кишки і кровотеча при рек-
тальном способі введення
Протипоказання: захворювання печінки, нирок, бронхіальна астма, захворювання нку-
них шляхів, шок, колапс, діабет, кахексія.
Форма випуску: флакони по 0,5 і 1,0 г сухого порошку.
Пропанідід - Propanididum. Сін.: Сомбревін
Масляниста рідина, розчиняється у фізіологічному розчині натрію хлориду з до-
додаванням спеціального розчинника. При внутрішньовенному введенні наркоз настає через
20-40 секунд і триває 3-5 хвилин. Через 20-30 хвилин повністю зникає депресія. Препарат
вводять у вену в 5% розчині в дозі 5-10 мг / кг, ослабленим хворим та дітям 2,5% розчин
3-4 мг / кг.
Застосування: короткочасні хворобливі маніпуляції, операції, інструментальні
дослідження в хірургії та стоматології.
Побічні ефекти: рідкісні і короткочасні - задишка, тахікардія, нудота, Салів-
ція.
Протипоказання: гемолітична анемія, захворювання печінки, нирок, стенокардія,
шок.
Форма випуску: в ампулах по 10 мл 5% розчину.
Кетамін - Ketaminum. Кеталар - Ketalar *. Каліпсол - Kalipsol *.
Кетанест, Кетажест, Кетазет, Веталар
Білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді. При введенні у вену в дозі
2 мг / кг наркоз настає через 1-2 хвилини і триває 10-15 хвилин; при в / м введенні в дозі
6-8 мг / кг наркоз настає через 5-8 хвилин, триває 30-40 хвилин. Наркоз неглибокий, тонус
скелетних м'язів, рефлекси зберігаються. Виводиться в основному нирками. Анальгезія збереженні-
няется після пробудження на протязі 6-8 годин.
Застосування: для мононаркозу і комбінованого наркозу, особливо у хворих з низ-
ким АТ, або при необхідності збереження самостійного дихання, або для проведе-
ня ШВЛ дихальними сумішами, що не містять закису азоту. Він показаний в екстреній
хірургії і на етапах евакуації, зокрема у хворих з травматичним шоком і крово-
втратою (у зв'язку з швидким введенням в наркоз і відсутністю пригнічення дихання і кардіо-
стимулюючим ефектом), при різних хірургічних операціях (включаючи кардіо-
хірургію), при комбінованій внутрішньовенної анестезії, а також при ендоскопічних
процедурах, катетеризації серця, невеликих хірургічних маніпуляціях, перев'язках, у
тому числі в стоматологічній, офтальмологічній та оториноларингологічній практиці.
Є дані про успішне застосування кетаміну в акушерській практиці при кесаревому
перерізі.
Побічні ефекти: Препарат зазвичай викликає підвищення артеріального тиску (на 20-30%) і почастішання
серцевих скорочень із збільшенням хвилинного об'єму серця; периферичний судинний
опір знижується. Стимуляція серцевої діяльності може бути зменшена
застосуванням діазепаму (сибазона, седуксена). При швидкому внутрішньовенному введенні віз-
можна пригнічення дихання. Для зменшення салівації вводять розчин атропіну або мета-
цина. Застосування кетаміну може супроводжуватися мимовільними рухами, гіпер-
тонусом, галюцинаторними явищами. Ці ефекти попереджаються або знімаються
введенням транквілізаторів, а також дроперидола.
При внутрішньовенному введенні розчину кетаміну іноді можливі біль і почервоніння
шкіри по ходу вени, при пробудженні - психомоторне збудження і відносно про-
должительности дезорієнтація.
Протипоказання: Кетамін протипоказаний хворим з порушеннями мозкового крово-
бращенія (у тому числі з такими порушеннями в анамнезі), при вираженій гіпертензії,
еклампсії при важкій декомпенсації кровообігу, епілепсії та інших захворюваннях,
супроводжуються судомної готовністю. Слід дотримуватися обережності при опера-
ціях на гортані (необхідне застосування міорелаксантів). Не можна змішувати розчини ке-
Таміно з барбітуратами (випадає осад).
Форма випуску: у флаконах по 5 і 10 мл 5% розчину і 20 мл 1% розчину; ампули по 2 мл
5% р-ра; по 5 мл 1% розчину.
Натрію оксибутират - / ЧаГга охуЬШуга!
Натрієва сіль гамма-оксимасляної кислоти, за хімічною структурою і фармакологи-
ного властивостям схожа з природним біогенним речовиною гамма-аміномасляної киць-
лотой, на відміну від якої, легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Перед-
ставлять собою білий кристалічний порошок, розчинний у воді.
Залежно від дози, має седативний, снодійний, наркотичний ефекти.
Пригнічує умовні рефлекси, рухову активність, знижує температуру, підвищує
стійкість серця, мозку до гіпоксії. Натрію оксибутират володіє великою широтою тера-
певтіческого дії, не надає пригнічуючого впливу на дихання, серцево-судинну
систему, на функцію печінки і нирок.
Для отримання наркозу внутрішньовенно вводять з розрахунку 70-120 мг / кг, ефект настає че-
рез 10-20 хвилин; при прийомі всередину 150-200 мг / кг - ефект через 30-60 хвилин. Наркоз довгих-
ся до 4 годин, але анальгезія недостатня. Як заспокійливий засіб, призначають всередину
по 0,75 і як снодійне - по 1,5-2,0 м. Широко використовується в якості антигіпоксантів з
ноогропним ефектом.
Побічні ефекти: при швидкому в / в введенні можуть бути судомні посмикування
мови, мускулатури обличчя, кінцівок, блювота, розлади дихання.
Протипоказання: гіпокаліємія, міастенія.
Форма випуску: порошок, ампули по 10 мл 20% розчину.
Пропофол - Ргоро {о! *. Диприван - О'фгИап *
Засіб для загальної анестезії короткочасної дії, викликає швидкий медика-
ментозний сон протягом 30 с.
Побічні ефекти: алергічні реакції; метаболічний ацидоз, гіперкаліємія; ей-
Форія, сексуальні ілюзії; неспокій, головний біль, судоми, запаморочення, гіпо-
тензия, аритмія, брадикардія, асистолія, набряк легенів; флебіт у місці ін'єкції, лихоманка.
форма випуску: 1% емульсія для в / в введення в ампулах по 10 мл і 20 мл., флакони по
20 мл, 50 мч і 100 мл.
Порівнюючи інгаляційні і неінгаляційного наркозні препарати, слід зазначити,
що достоїнствами перших є: відносно мала токсичність, достатня широта
дії, керованість наркозом - можна в будь-який момент підсилити дію, послабити або
зовсім припинити, якщо перестати вводити препарат. Однак, вони обмежують операцион-
ве поле, особливо на обличчі, можуть наносити психічну травму хворому, використання їх
вимагає складної наркозно апаратури, в цьому полягають деякі їхні недоліки.
Неінгаляційні наркозні препарати зручні тим, що не обмежують операційне
полі (можна ввести різним шляхом), не викликають збудження, викликають швидке нар-
Підступи дію. Але діють короткочасно, недостатньо розслаблюють мускулатуру, а
головне, при їх використанні неможливо управляти наркозом.
На практиці для посилення дії наркозних засобів проводять премедикацію, тобто вна-
чалі вводять препарати, нотенцірующіе дія їх: нейролептики, аналгетики, Транквіл-
затори. У цьому випадку зменшується кількість використовуваного наркозного препарату і його
негативну дію.
Для базисного наркозу широко використовуються неінгаляційного препарати, які б-
будів викликають наркоз, а потім на тлі їх дії починають вводити інгаляційні нар-
Підступи кошти. Часто застосовується суміш будь-яких двох наркозних препаратів - комбі-
нировать (змішаний) наркоз, наприклад, ефір з закисом азоту. Для посилення дії
наркозних засобів, їх іноді використовують з м'язовими релаксантами (дитилін, ардуан).

2.Засоби, що знижують тонус і скоротливу активність матки. Препарати. Механізми дії, застосування.

Партусістен - Partusisten *. Фенотерол
Є B2-адреноміметиком. Цим обумовлений механізм токолітичної дії.
Показання: загроза передчасних пологів.
Дозування: вводять внутрішньовенно крапельно 0,5 мг на 250-500мл ізотонічного розчина глюкози зі швидкістю 15-20 кап / хв до моменту гноблення скорочувальної діяльності матки, всередину дають по 5 мг (1 таб.) кожні 2-3 години, максимально 8 таблеток.
Побічні ефекти: тахікардія, тремор рук, зниження артеріального тиску, м'язова слабкість, нудота, гостра серцева недостатність.
Протипокази:: пороки серця, аритмії, глаукома.
Форма випуску: табл. по 0,005; 0,005% р-р для інфузій в ампулах по 10мл.

Ганіпрал - Gynipral *. Гексопреналін
У зв'язку з порушенням В2-адренорецепторів матки надає токолітічне (расслебляющее мускулатуру матки) дію.
Показання до застосування: застосовують як токолітичний засіб при загрозі передчасних пологів (у III триместрі вагітності), при гострій внутрішньоутробної асфіксїі плоду (порушенні кровопостачання плоду), під час пологів (при дискоординированной родової діяльності - неправильних скороченнях матки під час пологів), для пригнічення
скорочення матки перед оперативним втручанням (розсічення шийки матки, кесарів
розтин).
Дозування: Застосовують гиніпрал внутрішньовенно і всередину. Внутрішньовенно вводять «ударну»
дозу (у гострих випадках) повільно - 5-10 мкг гиніпрала в 10-20 мл ізотонічного розчира натрію хлориду. Для інфузій (при тривалому лікуванні) розводять 50 мкг (вміст 2ампул по 25 мкг - «концентрат» гиніпрала) в 500 мл 5% розчину глюкози. Вводять зі скоро-
стю 25 крапель на хвилину (близько 0,125 мкг на хвилину). При необхідності дозу збільшують на
5 крапель кожні 5 хв. Мінімальна швидкість введення - 10, максимальна - 60 крапель на
хвилину. Таблетки починають приймати за 2 -3 год до закінчення парентерального (внутрішньовенно-
го) введення. Призначають спочатку 1 таблетку, потім через 3 год по 1 таблетці кожні 4-6 год; всього
4-8 таблеток на день.
Побічні дії: можливі головний біль, неспокій, тремор, пітливість, голово-
кружляння. Рідко - нудота, блювота.
Протипоказання: тиреотоксикоз; серцево-судинні захворювання, особливо,
тахіаритмія, міокардит, ураження мітрального клапана, ідіопатичний гіпертрофіче-
ський субаортальний стеноз; важкі захворювання нирок і печінки; закритокутова глаукома;
важке маткова кровотеча; передчасне відшарування плаценти; інфекційні по-
ражения ендометрію; підвищена чутливість до препарату, особливо у хворих брон-
хіальной астму.
Форма випуску: 0,0005% розчин в ампулах; таблетки по 0,5 мг.
Прогестерон - Progesteronum
Синтетичний аналог гормону жовтого тіла - гестагена. Гестагени - жіночі статеві
гормони, що виробляються жовтим тілом яєчника і корою наднирників, викликають вимірюв-
нання в ендометрії, готуючи його до імплантації заплідненої яйцеклітини, обидві-
спечівают нормальне протікання вагітності, знижують скоротливість матки, особливо
вагітної, стимулюють розвиток молокообразуюшіх відділів молочних залоз.
Показання: профілактика і лікування загрозливого і починається викидня, зв'язано-
го з недостатністю функції жовтого тіла, по 10-25 мг прогестерону щодня або через
день до повного зникнення симптомів можливого викидня. При звичному аборті
вводять препарат до ГУмесяца вагітності.
Побічні дії: Підвищення артеріального тиску, набряки.
Протипоказання: Порушення функції печінки, гепатит, рак молочної залози і поло-
вих органів, схильність до тромбозів.
Форма випуску: ампули по 1 мл 1% і 2,5% масляного розчину в упаковках по 10 штук.
Кислота ацетилсаліцилова-Acidum acethylsalicylicum
Відноситься до групи нестероїдних протизапальних засобів.

Механізм токолітичної дії обумовлений наявністю антіпростагландіновим властивостей
Дозування: призначають всередину по 0,5 2 рази на добу після їжі протягом кількох
днів.
Протипоказання: гастрит, виразкова хвороба шлунка.
Форма випуску: табл. по 0,5.
Атропіну сульфат - Atropini sulfas
Механізм токолітичної дії обумовлений наявністю М-холіноблокуючої еф.
фекта.
Дозування: при гіпертонусі матки вводиться внутрішньом'язово або підшкірно по
0,5 -1 мл.
Форма випуску: амп. по 1 мл 0,1% розчину.
Папаверину гідрохлорид - Papaverini hydrocloridum
Спазмолітик міотропної дії, алкалоїд опію.
Дозування: вводять підшкірно по 1-2 мл.
Форма випуску: амп. 2% розчину по 2 мл.
Магнію сульфат - Magnii sulfas
Як спазмолітичний засіб вводять внутрішньовенно 20% або 25% розчин в ампулах по
5, 10 і 20 мл.
Побічні дії: парентеральний магнію сульфат застосовують з обережністю, враховувати-
вая можливість пригнічення дихання. У вену розчини вводять повільно. При пригніченні нку-
ня вводять у вену кальцію хлорид (5-10 мл 10% розчину), дають вдихати кисень.

3.Празозин і анаприлін. Фармакологічна група. Порівняльна характеристика, покази до застосування.