Наукові досягнення радянських учених у другій половині XX ст

Для всього повоєнного періоду розвитку людства бу­ли характерні безпрецедентні прискорення й поглиблення науково-технічного прогресу, його проникнення в нові га­лузі виробництва, перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. У другій половині XX століття людст­во вступило в епоху сучасної науково-технічної революції (НТР).Практично в усіх наукових галузях було зроблено численні відкриття. Особливо важливим було те, що роз­рив між науковим відкриттям і його виробничим викори­станням дедалі більше скорочувався. Про значення цього чинника свідчать загальні витрати на дослідження й роз­робки, які у всьому світі складали, наприклад, у 1988 р -близько 500 млрд доларів. З них левова частина припада­ла на індустріальні країни, в тому числі на СІЛА - 140 млрд, Західну Європу та Канаду разом - 90 млрд, Японію - 50 млрд доларів.

Яскравим прикладом визначних наукових досягнень у другій половині XX ст. є успіхи в дослідженні космосу. За­пуск у СРСР 4 жовтня 1957 р. штучного супутника Землі започаткував освоєння людиною космічного простору. Перший американський супутник було запущено на орбіту 1 лютого 1958 року. 12 квітня 1961 р. на радянському космічному кораблі «Восток» Ю. Гагарін вперше здійснив орбітальний політ навколо Землі. Американський астро­навт А. Шепард 5 травня того ж таки року провів значно простіший політ. У березні 1965 р. космонавт О. Леонов уперше вийшов у відкритий космос. Виведення американ­цями в 1964 р. на постійну орбіту штучного супутника зв'язку, висадка у 1969 р. американців Н. Армстронга і Е. Олдріна на Місяць, а також запуск першого космічного апарата, який в 1973 р. вийшов за межі Сонячної системи, засвідчили, що СІЛА у космічному суперництві з СРСР по­чали його випереджати. У липні 1975 р. вперше відбулося стикування в космосі кораблів «Аполлон» (СІЛА) і «Союз» (СРСР), запущених з територій двох держав. З 1981 р. в США стали запускати кораблі багаторазового використан­ня - «човники». У дослідженні космосу беруть участь й інші країни. Зокрема, виводили штучні супутники Землі на орбіту Франція (1965), Австралія (1967), Японія (1970), Китай (1970), Англія (1971). Протягом 70 - 80-х років здійснено запуски космічних апаратів для вивчення інших планет - Венери, Юпітера, Марса.

Одна з найновіших галузей науки - фізика атмосфери - зробила прорив у галузі загальних знань людини про Всесвіт. З'явилися нові наукові галузі: космічна медици­на і космічна біологія.

Відкриття в оптиці, механіці, радіофізиці, фізиці твер­дого тіла, в галузі рентгенофізики, магнетизму привели до комп'ютерної революції. Вони стали основою для подаль­шого розвитку таких галузей науки, як кібернетика, авто­матика, для удосконалення найновіших технологій. У 1947 р. американські вчені винайшли транзистор, який замінив електронні лампи. Він працював швидше і був порівняно з лампами значно меншим за розмірами. У 1957 р. на цій основі було створено першу в світі мікросхему, що вміщалася на маленькій платівці кремнію. Відтоді мікросхеми почали застосовуватись у комп'ютерах - маши­нах, що зберігають і обробляють інформацію. У 50 - 60-х роках було здійснено перехід до нових комп'ютерів на транзисторах. З середини 70-х років, коли з'явилися комп'ютери з дуже малими і швидкодіючими мікросхема­ми, розпочалась епоха масової комп'ютеризації.

Відкриття в галузі ядерної фізики і фізики плазми привели до створення нових напрямків - атомної і плаз­мової технологій. Увагу фізиків-ядерників було прикуто і до елементарних частинок, які потрапляють на Землю у вигляді космічного випромінювання.

Великих успіхів досягли фізики-оптики. Оптичні при­лади дають змогу оглядати й фотографувати з космосу не тільки важкодоступні місця Землі, а й поверхні інших планет Сонячної системи. Винайдені в 1955 р. оптичні во­локна, або світловоди (гнучкі скляні нитки), що пропус­кають світло, послужили основою для створення ендоско­па. Виникла волоконна оптика, за допомогою якої можна вивчати внутрішні органи тіла.

У галузі математичних наук у післявоєнні роки успішно вирішувалися теоретичні проблеми, а також за­вдання програмного управління новими засобами розра­хунків і автоматизації.

Відкриття у галузі хімії привели до її спеціалізованого поділу і виникнення нових напрямів. Як наука про ма­терію, її перетворення і використання, хімія стала по­всюдною, проникла за межі фізики, біології. Утворилися її нові галузі - фізична хімія, електрохімія, фотохімія, радіохімія, хімія високих енергій. На сьогодні хіміки відкрили близько трьох мільйонів органічних сполук і по­над п'ятдесят тисяч неорганічних. Відкриття у галузі хімії дають можливість створювати матеріали із запрогра­мованими властивостями, які значно перевищують своїми якісними характеристиками природні матеріали.

Визначних успіхів у післявоєнні роки досягнуто у біології і медицині. Окремі з них - пересадка людських органів, створення штучних апаратів, які їх замінюють, - здавалися фантастичною мрією ще в першій половині на­шого століття. Значна частина відкриттів у біології та ме­дицині була результатом інтеграції цих наук з фізикою і хімією. На стиках інтеграційних процесів виникли такі нові галузі і напрями, як біофізика, біохімія, радіаційна біологія, біоніка, космічна біологія, біотехнологія. У гене­тиці зроблено відкриття, які «народили» нову галузь цієї науки - генну інженерію.

У 1953 р. англієць Ф. Крік і американець Д. Уотсон зро­били важливе відкриття, відтворивши модель дуже склад­ної молекули ДНК - дезоксирибонуклеїнової кислоти - у ви­гляді двох переплетених ланцюжків хімічних сполук -подвійної спіралі. Це проклало дорогу технології зміни вла­стивостей організму шляхом трансформаційного генного ко­ду. Генна інженерія дала змогу синтезувати в лабораторних умовах таку органічну речовину, як людський інсулін, що застосовується при лікуванні цукрового діабету.

Значного прогресу досягнуто в галузі медицини. У 1950 р. вперше в хірургічній практиці здійснено пересад­ку нирки. Хірург К. Вернард (ПАР) вперше в 1967 р. здійснив пересадку людського серця. Альтернативою пе­ресадки є застосування апаратів, які замінюють органи або стимулюють їхню роботу.

У другій половині XX ст. майже вдалося покінчити з інфекційними хворобами, від яких раніше масово гинули люди: чумою, холерою, віспою. Прояви їх в окремих рай­онах негайно ліквідовуються. До 1978 р. повністю знище­но на Землі збудника такої масової хвороби, як віспа. З 1979 р. припинено щеплення населення проти цієї хворо­би в усіх країнах світу. Незважаючи на успіхи медицини, окремі хвороби і досі залишаються невиліковними. У 1982 р. зареєстровано перший випадок невідомого раніше захворювання - синдрому набутого імунного дефіциту (СНІДу), який через невиліковність і швидке поширення назвали «чумою XX ст,».