Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу

Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше то­ тожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особ­ ливій частині цього Кодексу.

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звіль­ нено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими зако­ ном, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

1. Повторність, сукупність та рецидив злочинів, про які йдеться у статтях 32-34, є
їй ніонидами множинності злочинів, під якою розуміється вчинення однією особою

або більше злочинів.

2. Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст. 32, є самостійним
чином. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає

німу, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні

пі СХОЖІза своїми ознаками злочини. За загальним правилом (викладеним у ч. 1 ст. 32)

трністю визнаються лише ті злочини, які передбачені однією статтею, а для тих

•ИПЯДКІв,коли в одній статті КК вміщено кілька різних складів злочинів (наприклад,

і л 11 і 143, 223),- однією частиною статті Особливої частини КК.

І Іовторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за іненняодного чи кількох злочинів, які утворюють повторність; тому на практиці піні ситуації, коли вчинені винною особою злочинні діяння підпадатимуть під - м одночасно і повторності, і рецидиву злочинів (ст. 34).

І Іовторність злочинів виникає і в тих випадках, коли один, декілька або й усі зло-ні, які її утворюють, вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів є не-мченими і кваліфікуються як замахи чи готування.

V Згідно з ч. 2 ст. 32 не є повторністю продовжуваний злочин - злочин, що склада-ч із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реаліза-ю < диного злочинного наміру винної особи. Тотожні діяння, з яких складається про­бний злочин, можуть самі по собі (кожне окремо) бути і такими, що містять всі пи самостійного злочину, і такими, що за інших обставин розглядалися б лише як ІНШІправопорушення (наприклад, адміністративні). Продовжуваний злочин починаєть-■чиненнямпершого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних п.. які складають цей злочин.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 33

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Єдиний злочинний намір, який об'єднує злочинні діяння при вчиненні продовжу­ваного злочину, як особливий вид умисної форми вини, має місце тоді, коли винний, за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різ­ний час не одне, а декілька (два чи більше) тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату. Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, як правило, виникає у винного ще до вчинення першого із діянь, які складають продовжуваний злочин. Водночас він може виникнути і в процесі вчинення першого діяння.

Наявність ознак продовжуваного злочину з точки зору кваліфікації діяння означає, що воно розглядається як один злочин, а не як повторність злочинів. Продовжуваний злочин може бути кваліфікований за ознакою значного, великого чи особливо великого розміру заподіяної шкоди, якщо ці критерії передбачені відповідною статтею КК як кваліфікуючі ознаки і якщо відповідна шкода сумарно заподіяна внаслідок усіх епізодів продовжуваного злочину.

Продовжуваність як форма вчинення злочину характерна, зокрема, для різних ко­рисливих посягань на власність, давання чи одержання хабара, ухилення від сплати податків тощо. Типовим прикладом продовжуваного злочину є викрадення речі части­нами (наприклад, винесення по одній деталі, щоб потім зібрати із краденого радіопри­ймач, магнітофон, мотоцикл тощо) та незаконне багаторазове отримання різних виплат за підробленими документами.

Вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передба­чених однією статтею КК, слід розглядати як повторність злочинів.

4. У разі, коли повторність передбачена КК як кваліфікуюча ознака відповідного
злочину, вчинення двох чи більше таких злочинів, передбачених однією статтею, ква­
ліфікується за тією частиною статті, якою передбачено цю ознаку.

Якщо один чи декілька із вчинених винним повторних злочинів підпадають під нор­ми КК, які є особливо кваліфікованими складами (наприклад, частини 3, 4, 5 ст. 185, частини 3, 4, 5 ст. 186), вчинене кваліфікується за тією частиною відповідної статті, яка передбачає найбільш тяжке покарання. Окрема кваліфікація за ознакою повторності у цих випадках не потрібна, проте у відповідних процесуальних документах (обвинуваль­ному висновку, вироку тощо) обов'язково має бути вказана і така ознака вчинених зло­чинів, як повторність.

У разі вчинення винним двох або більше умисних злочинів, передбачених статтею КК, яка не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину повторно (на­приклад, статті 122, 141), вчинене кваліфікується за статтею (частиною статті), яка пе­редбачає основний, а за наявності інших кваліфікуючих обставин - кваліфікований склад даного злочину. Якщо всі вчинені у цих випадках злочини є тотожними і перед­бачаються однією й тією самою статтею (частиною статті) КК, то окрема кваліфікація кожного з них не потрібна, проте факт вчинення злочину повторно може бути врахова­но як обтяжуючу покарання обставину (п. 1 ч. 1 ст. 67).

5. У деяких випадках повторністю також визнається вчинення злочинів, передбаче­
них різними статтями КК (ч. З ст. 32). Такі випадки передбачено, зокрема, ч. 2 ст. 152,
ч. 2 ст. 187, частинами 2 і 4 ст. 289, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, п. 1 примітки до
ст. 185, п. З примітки до ст. 368.

Якщо винний вчинив два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, які закон визнає повторністю, кожен із вчинених злочинів кваліфікується за відповід­ною статтею (частиною статті) КК, але другий і наступні злочини - за частиною відпо­відної статті КК, яка передбачає вчинення зазначеного злочину повторно. Виняток у цьому плані становлять злочини (другий та наступні), що підпадають під норми КК, які є особливо кваліфікованими складами.

6. Згідно з ч. 4 ст. 32 злочин не повинен враховуватись як такий, що утворює разом
з іншими злочинами повторність, якщо винного було звільнено від кримінальної відпо­
відальності за цей злочин на підставі статей 45^49 або на підставі акта амністії чи

помилування, а так само у випадках, коли судимість за цей злочин було погашено або знято. Про підстави і порядок погашення і зняття судимості див. статті 89-91 та ко­ментар до них.

Постанова ПВС № 5 від 29 червня 1984 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про повторні злочини» (п. 3).

Стаття 33. Сукупність злочинів

1. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше
злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті
Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При
цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримі­
нальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

2. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відпо­
відною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

1. Якщо особою вчинено два або більше передбачених різними статтями КК злочи­
нів, за жоден з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю злочинів.
Сукупність (а не повторність) існуватиме й у деяких випадках, коли особою вчинено
два або більше злочини, передбачених різними частинами однієї статті КК, а саме тоді,
коли різними частинами однієї статті передбачаються самостійні склади злочинів.

2. Сукупність злочинів може бути ідеальною і реальною. Ідеальна сукупність вини­
кає, коли особа одним діянням вчиняє одночасно два або більше злочинів. Наприклад,
службова особа, яка одержала як хабар наркотичні засоби, однією дією вчиняє злочин,
передбачений ст. 368, та злочин, передбачений ст. 308. Ознаками ідеальної сукупності
( вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, а також г) наяв­
ність всіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК. Ре­
альна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома діями вчинила два або
більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо
за відповідною статтею (частиною статті) КК. Сукупністю слід вважати і ті випадки,
коли один або й усі злочини вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів
недоведено до кінця (замахи чи готування).

3. До числа злочинів, що утворюють сукупність, не можуть бути включені злочини,
ні які винного було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встанов-
мнимизаконом (у т. ч. передбаченими статтями 44-49).

4. Покарання за сукупністю злочинів призначається за правилами ст. 70.

5. Від ідеальної сукупності слід відрізняти вчинення особою так званого складеного
ІЛОЧИну.Складений злочин - це визначена КК як один злочин сукупність двох або біль­
ше тісно взаємопов'язаних діянь, кожне з яких при окремому розгляді вважалося б
самостійним злочином. Таким, наприклад, є розбій, поєднаний із заподіянням тяжких
гілеснихушкоджень (ч. 2 ст. 187).

6. Не є ідеальною сукупністю конкуренція кримінально-правових норм. Така конкурен­
ція виникає, коли вчинене підпадає під ознаки двох або більше норм КК, одна з яких є
спеціальнимваріантом іншої. Наприклад, погроза вбивством, насильством або знищенням
майнащодо судді або його близьких родичів (ч. 1 ст. 377) є спеціальним варіантом погрози
ш іимством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ст. 129), яка утворює загальний
■ і іад кримінально-правової погрози. У випадках конкуренції норм вчинене діяння ква­
ліфікується тільки за статтею Особливої частини КК, яка містить спеціальну норму.

Конкуренцією норм є також випадки, коли діяння підпадає під ознаки одночасно норми про складений злочин та норм про інші («прості») злочини. У цих випадках кон­куренція розв'язується на користь складеного злочину, вчинене діяння охоплюється відповідноюнормою КК і кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стиття 35

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Стаття 34. Рецидив злочинів