Інтеграційні об'єднання Латинської Америки

Асоціація держав південно-східної Азії

Асоціація держав Південно-Східної Азії — АСЕАН — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï. Площа суходолу, яку займає АСЕАН, становить 4.46 млн. км², що становить 3% площі суходолу Землі, а її населення становить близько 600 млн. людей - 8.8% населення світу. Була створена п'ятьма державами (Бруней, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіпінами) у 1967 р., які підписали Бангкокську декларацію. В 1976 р. цю декларацію було доповнено Угодою про дружбу і співробітни­цтво в Південно-Східній Азії і Декларацією АСЕАН, підписаною в Балі. У 1992 р. була підписана Сінгапурська декларація, спрямова­на на поглиблення економічного і політичного співробітництва і інтеграції в регіоні, а також збільшення числа членів. В організа­цію додатково вступили В'єтнам, Камбоджа, Лаос, Сінгапур. Спо­стерігачами в організації є М'янма і Папуа—Нова Гвінея.

Для країн АСЕАН характерне інтенсивне нарощування обся­гів зовнішньої торгівлі. 3 1960 р. до 1997 р. імпорт зріс майже у 100 разів, а експорт — у більш як 80 разів. Протягом останнього десятиріччя зберігається тенденція від'ємного зовнішньоторговельного сальдо.

Цілі організації: сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній та культурній сферах з метою зміцнення миру в регіоні; прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку в регіоні на основі спільних дій у дусі партнерства і рівноправ'я; заохочення активного спів­робітництва та взаємної підтримки в економічній, соціальній, культурній, технічній, науковій та адміністративній сферах; вза­ємодія у сфері науки й освіти, сільського господарства, промис­ловості та ін.; сприяння тісному співробітництву з міжнародними регіональними організаціями.

Вищим органом АСЕАН є Конференція глав держав та урядів, яка збирається раз на три роки. Центральний керівний орган — щорічна Зустріч міністрів закордонних справ, яка проходить в од­ній із країн-учасниць, а головуючого обирають відповідно до по­рядку назв країн за англійським алфавітом. Виконавчим органом є Постійний комітет, який складається з міністра закордонних справ країни, яка головує в АСЕАН у даний період, та послів інших держав. Комітет здійснює поточну роботу між нарадами міністрів іноземних справ і збирається кілька разів на рік. Зустрічі міністрів економіки, а також інших міністрів готують спеціально створені комітети: з науки та технології, з соціального розвитку та ін. Сек­ретаріат АСЕАН очолює Генеральний секретар, якого обирають через кожних три роки. Крім того існують національні секретаріа­ти на чолі з генеральними директорами для координації поточної роботи і підготовки рішень АСЕАН. Зовнішні зв'язки організації підтримують одинадцять комітетів, які складаються з керівників дипломатичних представництв і знаходяться в столицях третіх країн: Берліні, Брюсселі, Вашингтоні, Веллінгтоні, Женеві, Канбе­ррі, Лондоні, Оттаві, Парижі, Сеулі, Токіо.

Штаб-квартира організації знаходиться в Джакарті (Індонезія).

Інтеграційні об'єднання Латинської Америки

За даними Організації американських держав (ОАД), в Латинській Америці діють:
• 4 митних союзи – Меркосур, Андське співтовариство, КАРИКОМ, Центральноамериканська система інтеграції;
• 18 зон вільної торгівлі як багато-, так і двостороннього формату, у тому числі між Меркосур і Андським співтовариством;
• одна рамкова угода між Меркосур і Мексикою.

Загалом, процес латиноамериканської інтеграції почався в 1960-і рр., коли були підписані перші угоди про інтеграційні угрупування.

Першим інтеграційним угрупуванням стала ^ Латиноамериканська зона вільної торгівлі – ЛАФТА (Latin America Free Trade Agreement – LAFTA), створена на основі Договору Монтевідео, метою якого було формування зони вільної торгівлі в західній півкулі. До її складу увійшли 11 країн: Мексика, Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Парагвай, Перу, Уругвай, Венесуела. Угрупування об'єднало 85% країн Латинської Америки і Карібського басейну, які намагались за допомогою інтеграції пришвидшити індустріалізацію економік і розширити ринки збуту. У його рамках була створена система взаємних торговельних преференцій, основу яких складали, перш за все, товари, що не були предметом взаємного експорту. Проте, величезна економічна диференціація між країнами не дозволила повністю реалізувати проект.

Через два десятиліття (1980 р.) ЛАФТА була перейменована в ^ Латиноамериканську Асоціацію інтеграції (ЛАІ – Association of Latin American INTEGRATION–ALAI), гнучкішу угоду, що дозволяла укладати торгівельні угоди між 2-3 партнерами, але зона вільної торгівлі так і не була створена. В рамках ЛАІ діють двосторонні угоди, які представляють собою списки товарів, що підлягають тарифним преференціям в розмірі до 100%. Розмір преференцій залежить від країни походження і розміру преференцій, наданих країною-партнером.
У 1991 р. Асунсьйонським договором був створений Меркосур (Спільній рінок країн південного конуса), членами якого стали Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай (договір підпісаній в м. Асунсьйона (Парагвай)); з 1996 р. – Болівія асоційований член; з 2000 р. – Чилі асоційований член; З 2003 р. – асоційованими членами є Венесуела, Колумбія, Перу та Еквадор; у 2009 р. – Венесуела, яка розпочала процедуру вступу ще з липня 2006 р., мала стати повноправним членом, проте отримавши підтримку бразильського парламенту, але не залучившись згодою парагвайської сторони, на сьогодні повноправне членство країна у організації не здобула!!
Основними адміністративними органами об'єднання є Рада загального ринку, Група загального ринку, Комісія торгівлі, Спільна парламентська комісія, Соціально-економічний консультативний форум і Адміністративний секретаріат.

Другим інтеграційним угрупуванням Латинської Америки став Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР - Central American Common Market – CACM), утворений в 1960 р. у складі 5 країн: Сальвадору, Гватемали, Гондурасу, Нікарагуа, Коста-Ріки. Країни-члени мали намір сформувати митний союз, але досягли лише зони преференційної торгівлі в період до 1990-х рр.
У 1993 р. країни зробили спробу відродити угрупування на основі підписання нової угоди. Хоча в 1990-і рр. інтеграційні заходи в ЦАСР стагнували, з початком нового століття вдалося подолати несприятливі тенденції і сформувати митний союз. У 2000р. країни ввели загальний митний тариф із ставками мит 0-15%. Одночасно активізувалася діяльність ЦАСР у формуванні зон вільної торгівлі з іншими країнами – США (про створення Центральноамериканської зони вільної торгівлі – КАФТА), з Домініканською республікою. Країни Північного трикутника (Сальвадор, Гватемала, Гондурас) підписали угоду з Мексикою в 2000р. Є угоди про двосторонні зони вільної торгівлі – між Нікарагуа і Мексикою (1997), між Коста-Рікою і Мексикою (1994).
Третє важливе угрупування в регіоні об'єднало країни Карибського басейну. У 1968 р. створена Організація Східнокарибских держав – ОСКД (також - Східнокарибский спільний ринок, на сьогодні діє валютний союз, Organization of Eastern Caribbean States – OECS). Карибське Співтовариство (КАРИКОМ, Caribbean Community – CARICOM) було створене по Договору Чагуарамас в 1973 р. у складі 12 країн і територій Карибського басейну – Антігуа і Барбуди, Багамських островів, Барбадосу, Беліза, Доміникі, Гайани, Гренади, Сент-Кіттс і Невіса, Ямайки, Сент Люсії і Гренадін, Тринідаду і Тобаго, Монтсеррат (британська колонія). З 1995 р. в склад увійшли Сурінам, в 1997 р. – Гаїті. В даний час КАРІКОМ діє як митний союз на основі ліквідації мит, гармонізації митних процедур, введення загального митного тарифу.
Ще одне провідне угрупування в Латинській Америці – Андське співтовариство створене у 1969 р. у складі 5 країн – Болівії, Колумбії, Еквадор, Перу і Венесуели. На рубежі двох століть також досягло такої форми економічної інтеграції як митний союз. З 1995р. введений загальний митний тариф із ставками 5-20% (Перу бере участь тільки в рамках ЗСТ з 2005г.). Країни мають намір сформувати ЗВТ послугами, гармонізувати макроекономічну і аграрну політику і досягти спільного ринку. З 2000г. функціонує зона вільної торгівлі Андське співтовариство-Меркосур.
У 2004 р. на третьому саміті президентів країн Південної Америки було ухвалено рішення про формування ^ Південноамериканського співтовариства націй (South American Community of Nations, SACN) у складі 12 країн, що входять в Меркосур (Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай, Венесуела) і Андське співтовариство (Болівія, Колумбія (наприкінці 2009 р. з’явились заяви щодо доцільності виходу країни з співтовариства через політичні розбіжності), Еквадор, Перу), а також Сурінама, Чилі, Гайани. Спостерігачами стали Мексика і Панама. Cтратегічна мета Співтовариства визначена в Декларації Куско – формування Південноамериканського Співтовариства націй у складі 12 країн, а в перспективі і всіх країн Південної Америки на основі економічного союзу до 2019р. по європейській моделі з введенням загальної валюти, загального парламенту і єдиного паспорта. Як проміжний етап було намічено створити зону вільної торгівлі на основі ліквідації митних зборів на нечутливу продукцію до 2014р. і на чутливу продукцію до 2019р.
В цілому, в Південній Америці йде процес формування загальнорегіонального інтеграційного об'єднання за участю 12 країн і значним економічним потенціалом: сукупним ВВП у 2 868,4 млрд.дол., сукупним експортом товарів і послуг в 181 млрд.дол., чисельністю населення в 370 млн.чол. і загальній території в 17,3 млн.кв.км. За об'ємом економічного потенціалу ЮНАСУР знаходиться на 4 місці в світі, поступаючись НАФТА, ЄС і АСЕАН.

Але зберігаються і дезінтегруючі чинники: диференціація між країнами за обсягом ВВП і средньодушовими доходами, рівнем економічного розвитку; приблизно схожа структура експорту багатьох країн; нерідко відсутність загальної позиції відносно тієї або іншої інтеграційної мети, відносно співпраці з США.
АЛБА (ісп. Alianza Bolivariana para los Pueblos de Nuestra America) — альянс країн Латинської Америки і Карибського басейну. До складу альянсу АЛБА входять 9 країн: Болівія, Венесуела, Куба, Еквадор, Нікарагуа, Гондурас, Доміника, Антігуа і Барбуда, Сент-Вінсент і Гренадіни. Як міжнародна організація, і субрегіональне інтеграційне об'єднання був створений в 2004 р. за ініціативою Уго Чавеса і Фіделя Кастро. Мета альянсу — сприяння торгівлі і кооперації між її учасниками. Країни - члени альянсу почнуть використовувати для взаєморозрахунків умовну грошову одиницю - сукре (sucre) - з січня 2010 р. Сукре спочатку буде електронною валютою. Якщо її введення себе виправдає, то потім вона перетвориться на реальну грошову одиницю. Варто відзначити, що валюти латиноамериканських країн не відрізняються стійкістю і значно залежать від цін на сировину на світових ринках. Через це єдину валюту Латинської Америки можуть чекати додаткові складнощі. Назва валюти була вибрана на честь активного бійця за незалежність південноамериканських країн від Іспанії Антоніо Хосе Сукре. Крім того, СУКРЕ – це абревіатура Єдиної системи регіональної компенсації.

Необхідно відзначити, що величезний вплив на економічні зв'язки в Латинській Америці, інтеграційні процеси, справляють США, за ініціативою яких був висунутий перший проект об'єднання Америк в єдину зону вільної торгівлі («Американська Ініціатива»). Єдиним угрупуванням, яке зберігає міцні економічні і політичні зв'язки з Європою, є Меркосур. У червні 1996 р. підписана Угода про міжрегіональну співпрацю з Європейським Союзом, яка набрало чинності в 1999 р.