Інтеграційні об'єднання Африки

На африканському континенті в другій половині XX ст. виникло кілька десятків регіональних і субрегіональних об'єднань, що прагнуть охопити різні напрямки економічного співробітництва. Серед них виділяються:

загальноекономічні;

валютно-кредитні;

об' єднання з метою спільного використання природних ресурсів.

Перша група об'єднань - загальноекономічні - досить чисельна і включає:
Економічне співтовариство Західної Африки (ЕКОВАС) Утворене 1975 р. і об'єднує 16 держав.
Економічне співтовариство країн Східної та Південної Африки створено 1982 р., об'єднує 17 держав.
Митний і економічний союз Центральної Африки створено 1964 р., об'єднує 7 держав.
Друга група інтеграційних об'єднань - валютно-кредитні - включає:
Західноафриканський валютний союз;
Валютний союз Центральної Африки;
Західноафриканська клірингова палата;
Східноафриканський банк розвитку.
Третя група — об'єднання з метою спільного використання природних ресурсів. Серед них:
Адміністрація басейну ріки Нігер - 1964 р., 9 країн;
Комісія басейну озера Чад - 1964 р., 4 держави та 1 спостерігач;
Організація з експлуатації й розвитку басейну ріки Кагера - 1977 р., 4 країни;
Постійний комітет боротьби проти посухи в Сахарі - 1973р., 8 країн.

Окрему категорію представляють інтеграційні угрупування та організації, діяльність яких спрямована на залучення зовнішньої фінансової, технічної та іншої допомоги. Йдеться зокрема про:
Арабський банк економічного розвитку Африки - 1973 р.;
Африканський фонд розвитку - 1973р.
Крім зазначених, в Африці поширені також об'єднання державекспортерів окремих видів сировини та сільськогосподарської продукції, нафти, фосфатів, кави, арахісу.

Своєрідним є інтеграційне об'єднання Союз Арабського Магріба. Він створений в 1989р. і об'єднує такі досить розвинуті країни Північної Африки, як Алжир, Лівію, Марокко, Туніс, а також Мавританію. Спроба створення в тій чи іншій формі арабського спільного ринку, чи хоча б зони вільної торгівлі, тут не сприймаються всерйоз, позаяк більшість арабських країн не надає великого значення розвиткові взаємних економічних зв'язків, за винятком хіба що співробітництва в межах ОПЕК. В Союзі арабського Магріба політичні фактори домінують, економічна інтеграція практично відсутня.

У 1991 році була підписана угода про Африканське економічне співтовариство, яке було ратифіковане в 1994 році. Мета: створення економічного союзу, як вищої мети інтеграції. Намічено пройти такі стадій: формування панафриканської зони вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок, єдиний валютний союз. Намічено, що перехідний період складе 34 роки (до 2025р).

ЕКОВАС - економічне співтовариство держав в Західній Африці, створено в 1975р, нараховує 16 членів, в т.ч. Бенін, Буркина Фасо, Гана, Малі. Цілі: створення протягом 15 років африканського загального ринку;проведення спільної економічної політики. У рамках цієї організації створений Фонд співпраці, компенсації і розвитку. Митні збори були відмінені на 80% взаимопоставляемой продукції, але внутрирегиональный оборот між учасниками становить всього 5%, на цій основі можна затверджувати, що значення угрупування не велике. Велике значення в рамках ЕКОВАС мали проекти в області електроенергетики, в горнодобывающей промисловості, дорожньому будівництві. Був встановлений вільний режим переміщення громадян і їх майна, створений банк з статутним фондом в 100 млн. $.

ЮДЕАК - митний і економічний союз країн Центральної Африки. 1964 рік - 5 країн: Габон, Камерун, Конго, Чад, Екваторіальна Гвінея. Створений для розробки спільних ек. програм, уніфікації податкових систем, пільгових митних умов для членів союзу (особливо не маючих виходів до моря), функціонує банк розвитку, фонд солідарності. Однак інтеграція розвивається майже формально.

Економічне співтовариство країн Великих озер - країни колишньої зони бельгійсько-французьких колоній. 1976 рік - висунена пропозиція про створення ек. союзу (Бурунді, Заїр, Руанда). Була прийнята програма співпраці в області рибальства, боротьби з епідеміями. Існують наднаціональні органи.

Для Африки характерне створення валютних союзів. Для країн-членів зони франка характерні наступні межі: встановлення твердого курсу валюти по відношенню до франка, гарантування цих курсів французьким казначейством, вільний переказ валютних коштів всередині зони франка

Західно-африканський валютний союз (1962 рік) - 8 країн - фінансує і кредитує спільні програми. Між цим валютним союзом і Францією підписані документи, тобто під контролем Франції йде розробка єдиної валютної політики, проектів фінансування інфраструктури і господарства.