Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні

У сучасній західній економічній науці існують різні напрями, течії, школи. Основні напрями сучасної економ теорії:

Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економ систему. Засновники: А.Маршалл і А.Пігу. Послідовники: Л.Мізес, Ф.Хаєк, М.Фрідмен та інші. Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є америк економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники: Ф.Найт, Ф.Кейган, Дж.Стиглер, А.Голдмен.

Монетаризм – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу роль визначального фактора у формуванні економічної кон’юнктури, розвитку в-тва і зміні обсягів ВНП.

Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулюв економіки. Засновником теорії є видатний англ. економіст Дж.М.Кейнс. Прихильники і послідовники Кейнса виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки.

Інституціоналізм, або інституціально-соціологічний напрям, представники якого є Т.Веблен, Дж.Коммонс, У.Мітчелл та інші, розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами склад під впливом як економ, так і правових, політ, соціолог і соц.-психолог факторів. Обєктами вивчення є «інститути»(держава, корпорації, профспілки).

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д.Хікс, Дж.Бюкенен, П.Самуельсон та ін..) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економ процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

Економічна думка в Україні бере початок із суспільно-економічних поглядів Київської Русі, з таких пам'яток, як "Руська правда" Ярослава, "Повчання" Володимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім", літопису "Повість временних літ", "Київський літопис", "Галицько-Волинський літопис". Ці твори містять окремі елементи суспільно-економічної думки, що відображають ідеологію пануючого класу феодалів, його намагання зміцнити феодальний лад та обгрунтувати прагнення давньоруської держави відігравати самостійну роль у міжнародному житті.

У XVI — на початку XVII ст. суспільно-економічна думка була спрямована на захист національної незалежності українських земель, які захопила шляхетська Польща. Серед просвітителів України значне місце посідає І. Вишенський, який вбачав ідеал майбутнього суспільства у створенні "царства божого", де всі люди будуть рівними.

У другій половині XVIII ст. суспільно-економічній думці України були властиві антикріпосницькі ідеї. Так, просвітитель Я. П. Козельський у творі "Філософські пропозиції" (1768) зазначав, що "не золото та срібло, а працелюбність людей складає багатство народів". Найрішучіший протест проти кріпосництва висловив Г. С. Сковорода — видатний український мислитель. Найбільшим благом людства Г. С. Сковорода проголошував свободу. Новий суспільний устрій, створений на основі принципу загального щастя, філософ вбачав у формі демократичної республіки, яка гарантує свободу і відносини братства між людьми.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. в умовах розпаду кріпосницької системи та формування капіталістичного укладу відбувався процес становлення економічної науки як самостійної галузі знань. У цей період посилилася дворянсько-ліберальна течія, видатним представником якої був В. Н. Каразін. Він розробив аграрну програму, в якій пропонував ліквідувати панщину, замінивши її грошовою рентою, а частину поміщицьких земель передати селянам у вічне спадкування. З метою подолання економічної відсталості пропонував розвивати високими темпами промисловість, зміцнювати грошову систему та державні фінанси.

У 50—60-х роках ХІХ ст. виникає революційно-демократична течія економічної думки, видатним представником якої в Україні був Т. Г. Шевченко. У своїх творах він рішуче осудив кріпосництво, панщину і закликав народ до боротьби проти феодального гніту. У середині XIX ст. панівним напрямом в економічній думці України була класична політична економія. Найвідоміші представники класичної школи в Україні — професор Харківського університету Т. Ф. Степанов, професори Київського університету І. В. Вернадський, М. X. Бунге, професор Новоросійського (нині Одеський) університету М. М. Вольський. Вони були лідерами економічної науки в Російській імперії.

З початку 80-х років ідейною течією в Україні стає марксизм. Значну роль у поширенні марксизму в Україні відіграли твори М. І. Зібера, Г. І. Петровського, Е. І. Квірінга, О. Г. Шліхтера, М. О. Скрипника, В. Я.Чубаря та ін.

В останнє десятиріччя XIX — перші 20 років XX ст. сформувалася українська школа неокласичного напряму, найвідомішими представниками якої були Р. М. Орженцький, Д. І. Піхно, О. Д. Білімович, Є. Є. Слуцький.

У радянський період значним внеском у розвиток економічної теорії були твори П. М. Першина, Л. І. Кухаренко, А. А. Чухна, А. К. Покритана та ін.

Головними центрами економічної науки в Україні є Інститут економіки НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут аграрної економіки УААН, Інститут регіональних досліджень НАН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Рада з вивчення продуктивних сил України. Економічні дослідження проводяться також в економічних секторах, лабораторіях, інших підрозділах не економічних науково-дослідних установ та на економічних кафедрах вузів України.