Поняття та принципи управління економікою ЗСУ

Управління як функція будь-якої організаційної системи забезпечує зберігання структури, підтримку режиму постійної діяльності, реалізацію виробленої програми. Управління характеризується сукупністю прийомів і методів, застосовуваних у визначеній організованій структурі з метою планомірного впливу на систему для досягнення поставленої цілі.

Будь-яке управління включає три специфічних поняття: об'єкт управління (або система, в інтересах якої здійснюється управляючий вплив); суб'єкт управління (особа або особи, що здійснюють управління); технічні засоби й інформаційні зв'язки між об'єктом і суб'єктом управління

Сутність управління визначається метою системи. Оборонна економіка має мету – забезпечити економічні потреби збройних сил за будь-яких обставин. Отже, суть управління полягає в тому, щоб із допомогою визначених прийомів та методів так організувати роботу людей і цілих колективів, щоб своєчасно й найбільш оптимально визначити потребу збройних сил в озброєнні, військовій техніці та військовому майні, здійснити необхідні зв'язки з економікою країни для задоволення цієї потреби, організувати фінансування військових постачань, одержати, розподілити та забезпечити правильну експлуатацію у військах озброєння, військової техніки й військового майна, домогтися найбільшої ефективності у використанні ресурсів, створити матеріальні стимули у вирішенні задач бойової готовності для особового складу.

Оскільки управління являє собою сукупність прийомів і методів впливу на керовану систему зверху й донизу, то дуже важливим у цьому плані є питання про структуру управління, тобто про визначені організаційні основи застосування на практиці цих прийомів і методів.

Структура управління оборонною економікою будується з урахуванням її цілей та задач, організаційних принципів будівництва збройних сил у тісному зв'язку з рішенням питань управління економікою країни. Але при всій різноманітності, що враховується при організації управління оборонною економікою, треба відзначити, що основою виступає військове управління, структура управління військами.

Структура управління розподіляється на визначені горизонтальні ланки, що називаються рівнями управління. У рівнях подані однорідні ланки військового управління, що характеризуються в основному однаковими організаційними, адміністративними й функціональними правами, відповідальністю, виконанням задач.

Принципи управління – це керівні правила, основні положення та норми, якими керуються суб'єкти управління й органи управління економікою Збройних Сил України завдяки об'єктивно сформованим умовам, що характеризують дане явище, відмінне від інших. Отже, принципи управління економікою ЗСУ повинні відображатися як загальні правила і вимоги до управління, що випливають з природи ринкового господарства, так і правила, що випливають із специфіки даного явища, його цілей і задач у загальній військовій організації.

Виходячи з методології вирішення питань організації й управління в цілому можна формулювати ряд принципів управління економікою Збройних Сил України:

1. Принцип системності. Економіка Збройних Сил України як складна система насамперед тісно пов’язана із зовнішніми чинниками: економікою країни, оборонною економікою, воєнною політикою. Усередині самих ЗС України вона зазнає впливу від коштів і засобів ведення збройної боротьби, задач будівництва Збройних Сил. Економіка Збройних Сил України має свої внутрішні закономірності й зв'язки, що постійно змінюються, удосконалюються. Тому необхідно в єдиній комплексній оцінці різноманітних зв'язків виробити об'єктивну наукову лінію. Управління економікою ЗСУ, розробка структури й методів управління в цілому та в будь-якій її галузі не можуть бути виключені зі складної структури зовнішніх і внутрішніх взаємовідносин.

2. Принцип централізації. У Збройних Силах України специфічні задачі управління найбільш раціонально можуть бути здійснені на основі централізації управління, принципу єдиноначальності.

Це означає, що остаточне рішення про вибір необхідних методів організації, засобів і методів планомірного впливу на складові частини економіки ЗС України, остаточна оцінка отриманої інформації належать командиру (начальнику).

Принцип централізації управління вимагає від відповідного суб'єкта чіткої управління, концентрації зусиль на практичному здійсненні поставлених задач.

3. Оперативність, гнучкість і маневреність. Забезпечення потреб Збройних Сил України при будь-яких умовах обстановки потребує насамперед оперативності в управлінні процесом економічного забезпечення, можливого тільки при наявності постійних тривалих зв'язків із командуванням забезпечуючих органів, штабами й військами, високої аналітичної спроможності в оцінці обстановки, необхідної військової та спеціальної підготовки.

4. Стійкість і надійність. Цей принцип завжди був дуже важливим для всіх ланок збройних сил, але особлива його значимість для економіки Збройних Сил України відповідає сучасними вимогами до економічного забезпечення військ.

5. Вибір головної ланки. Цей принцип полягає у визначенні на основі аналізу фактів і подій основної задачі, рішення якої дозволить успішно виконати весь комплекс питань управління й удосконалення системи військово-економічного забезпечення збройних сил.

Підвищення ефективності та якості управління економікою збройних сил – це вирішення питання про співвідношення централізованого управління з розвитком військово-економічних процесів і самостійністю низових господарських одиниць у межах загального плану; широке впровадження економічних методів управління з активізацією ролі вартісних важелів в економіці, надання управлінню більш гнучких організаційних структур, що відповідають сучасному етапу розвитку збройних сил.