ПОЛОЖЕНИЯ О ПРОДВИНУТОМ СОТРУДНИЧЕСТВЕ 7 часть

Європол має власну комп’ютерну мережу з банком даних про здійснені на території ЄС злочини і злочинців. Інформація може отримуватися національними кримінально-поліцейськими відомствами безпосередньо з штаб-квартири організації Згідно з Конвенцією про створення Європолу новостворювана комп’ютерна мережа відомства повинна відповідати ряду жорстких формальних вимог, а саме забезпечувати дотримання прав і свобод людини, безпеку, надійно захищати інформацію, передбачати можливості для здійснення ефективного нагляду і контролю перш за все за змістом і використанням персонально значущих даних з боку уповноваженого на це органу. Контролююча інстанція складається з уповноважених по захисту інформації осіб, по 2 представники від країни. Мережа включає в себе три головні складові частини системи: інформаційну, аналітичну та індекс-систему[15].

Завдяки їй національні відомства кримінального переслідування в майбутньому зможуть отримувати безпосередньо через комп’ютерну мережу Європолу також інформацію про злочини чи злочинні угруповання із завершених кримінальних справ і справ, що перебувають на стадії розслідування в поліції, митниці, жандармерії, фінансовій гвардії, інших категорій правоохоронних органів західноєвропейських країн. Щоправда, у разі необхідності службовці Німеччини, Швеції, Англії, Іспанії та деяких інших країн вже нині по телефону факсом чи з допомогою електронної пошти можуть уповноважувати своїх представників при штаб-квартирі Європолу збирати інформацію. Сьогодні керування діяльністю Європолу здійснює Рада міністрів юстиції і внутрішніх справ країн-учасниць ЄС. Рад призначає директора Європолу, його заступників і затверджує бюджет. Штаб-квартира Європолу розташовується в Гаазі.

Серцевиною Європолу визнається відділ аналізу. Нині в його складі працює понад 30 висококваліфікованих аналітиків, що здійснюють розробку широкого спектру проектів, які мають як стратегічне концептуальне спрямування (наприклад, підготовка щорічних доповідей про етап організованої злочинності в межах ЄС), так і оперативне призначення. Європол відкриває для поліцейських практиків при здійсненні кримінального переслідування нові шляхи та можливості використання достовірної інформації про специфічні кримінальні сфери чи злочинні угруповання.

Кожна держава ЄС створила національний відділ, який є єдиним органом зв’язку між Європолом та компетентними національними органами. Держави ЄС мають вживати необхідні заходи для того, щоб національні відділи могли виконувати їх завдання, зокрема, мали доступ до відповідних національних даних. До завдань національних відділів Європолу входить:

– забезпечення Європолу за їх власною ініціативою інформацією та розшуковими даними, необхідними для виконання його завдань;

– надання відповідей на запити Європолу щодо інформації, розшукових даних чи порад;

– підтримка оновлень інформації чи розшукових даних;

– оцінка інформації чи розшукових даних згідно з національним законодавством для компетентних органів та передача їм цих матеріалів;

– надсилання запитів про поради, інформацію, розшукові дані та аналітичні матеріали до Європолу;

– забезпечення Європола інформацією для її наступного зберігання у комп’ютеризованих системах;

забезпечення відповідності законодавству обміну інформацією з Європолом у кожному випадку.

Для здійснення повноцінного співробітництва по лінії Європолу кожна країна-член ЄС визначила у якості національного бюро окрему службу уповноважену від імені національного правоохоронного співтовариства контактувати з центральним представництвом організації в Гаазі. Так, наприклад, у Федеративній Республіці Німеччині функції бюро за дорученням німецького уряду реалізує Федеральне відомство кримінальної поліції. До речі воно одночасно виконує також функції Національного центрального бюро Інтерполу в Німеччині. Якщо на міжнародному рівні ця установа виконує роль посередника у стосунках з Європолом та бюро інших країн, то у межах власної країни піклується про інформаційний обмін між Європолом і земельними поліцейськими установами, митною службою та прикордонною охороною.

Відповідно до положень Конвенції уповноважені правоохоронні відомства цих держав: поліція, митниця, жандармерія, міграційна служба тощо направляють до штаб-квартири організації спеціальних представників – так званих офіцерів зв’язку, головним завданням яких є налагодження інформаційно-довідкового обміну між органами кримінального переслідування країн-членів. Нині в Гаазькій штаб-квартирі Європолу працюють офіцери зв’язку з різних країн ЄС. Разом з адміністративним персоналом, аналітиками та іншими категоріями фахівців офіцери зв’язку можуть забезпечити швидке ефективне кваліфіковане багатомовне цілодобове обслуговування запитів компетентних національних правоохоронних служб[16].

Кожен національний відділ утримує принаймні одного офіцера зв’язку з Європолом. Кількість офіцерів зв’язку від кожної держави визначатиметься одностайним рішенням Правління Європолу. Офіцери зв’язку діють згідно з національним правом держави ЄС, яка його надсилає. Офіцери зв’язку здійснюють допомогу в обміні інформацією між національними відділами, які прислали їх, та Європолом, зокрема:

– забезпечують Європол інформацією з національного відділу;

– надсилають інформацію з Європолу до свого національного відділу;

– кооперують та взаємодіють зі службовцями Європолу, забезпечуючи інформацією та надаючи консультації при аналізі інформації, що стосується своєї держави.

Офіцери зв’язку допомагають в обміні інформацією з їх національних відділів та координації запропонованих заходів з їх національним правом у межах завдань Європолу. Офіцери зв’язку мають право ознайомлюватися з різноманітними файлами Європолу, користуються привілеями та імунітетом недоторканості, встановленими в угодах ЄС. Європол забезпечує безкоштовно держави ЄС необхідними приміщеннями в будівлі Європолу для роботи їх офіцерів зв’язку. Решту витрат, понесених у зв’язку з утриманням офіцерів зв’язку, роблять держави, які їх надіслали.

Кожна держава-член ЄС створює національний наглядовий орган, завдання якого полягатиме в незалежних діях згідно з відповідним національним правом щодо контролю законності дозволів на зберігання, отримання та передачу Європолу персональних даних цією державою, та перевірок, чи не порушує це права суб’єкта даних. Також діє незалежний спільний наглядовий орган, завдання якого полягає у перевірці відповідності діяльності Європолу положенням угод ЄС, з тим щоб права особи не порушувалися в наслідок зберігання, обробки та використання даних, утримуваних Європолом, крім того, спільний наглядовий орган відповідає за дозвіл на передачу даних, що належать Європолу. Спільний наглядовий орган складається не більш, ніж з двох членів чи представників кожного з національних наглядових органів, які можуть гарантувати незалежність і мати необхідні якості, що призначатимуться на п’ять років кожною державою.

Європол не слід сприймати як наднаціональну поліцейську організацію з надзвичайними повноваженнями. Статус відомства чітко урегульований низкою міжнародних документів, а функції та повноваження національних бюро організації визначені законодавством окремих країн-членів Європейського Союзу. Європол має займатися виключно налагодженням ефективної системи міжнародного обміну поліцейською інформацією та здійсненням аналізу криміногенної ситуації. Він позбавлений будь-яких виконавчих функцій, його персонал не має права здійснювати кримінального переслідування затримувати злочинців чи проводити слідчі дії. Персонал Європолу не має жодних повноважень брати безпосередню участь у здійсненні розшуку злочинців або речей чи проводити розслідування скоєних злочинів.

Європол здійснює свою діяльність тільки на території Європейського Союзу, фінансується за рахунок внесків країн-членів, а з третіми країнами, що не є членами ЄС, та з наднаціональними структурами співробітничає тільки на підставі відповідних договорів. Один з таких договорів закріплює співробітництво Європола й Інтерполу. У договорі говориться, що обидві організації, виконуючи схожі функції, повинні допомагати один одному в зборі, аналізі й обміні інформацією з метою протидії:

– створенню мереж нелегальної міграції і транспортування людей, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, включаючи дитячу порнографію, замахам на власність і шахрайству, крадіжкам, вимаганням, корупції;

– нанесенню збитку навколишньому середовищу, підробці грошових знаків (виготовленню фальшивих євро) і інших платіжних засобів, відмиванню коштів, а також злочинам проти фізичних осіб, фінансовим злочинам і злочинам у сфері інформаційних технологій.

Поряд з Інтерполом, Европол на сьогоднішній день підписав договори про співробітництво з наступними міжнародними організаціями і країнами: Всесвітня митна організація (WCO), Європейський центр контролю за наркотиками і наркоманією (EMCCDA), Європейський центральний банк, Європейська Комісія, Євроюст, Болгарія, Ісландія, Канада, Колумбія, Норвегія, Росія, Румунія, США, Туреччина, Швейцарія.

Європол може передавати персональні дані, які він тримає, третім державам чи третім органам, якщо:

– це необхідно в індивідуальних випадках у цілях запобігання чи боротьби з кримінальними злочинами, за які відповідає Європол;

– забезпечується адекватний рівень захисту даних у тій державі чи тим органом;

– це дозволяється загальними правилами Європолу щодо обмеження надання інформації[17].

56. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співпраці судових органів (Євроюст).

З метою посилення боротьби з тяжкими формами організованої злочинності Європейська рада, що засідала в м. Тампере 15 і 16 жовтня 1999 р., вирішила створити спеціальний підрозділ: Євроюст (Eurojust), який мав складатися з прокурорів, магістратів або офіцерів поліції, що володіють аналогічними повноваженнями. Євроюст передбачалося заснувати як орган ЄС, наділений правами юридичної особи. Попередником Євроюсту було Європейське відомство по боротьбі із шахрайством (OLAF). Євроюст був створений шляхом ухвалення рішення Ради ЄС від 28 лютого 2002 р., відповідно до ст. 31 і п. «з» ч. 2 ст. 34 Договору про ЄС та з урахуванням висновку Європейського парламенту. Це рішення стало установчим актом нового органа Європейського Союзу.

Необхідність у створенні цієї структури була обумовленою потребою в забезпеченні подальшого поліпшення співробітництва між державами-членами в області правосуддя, особливо в питаннях питань боротьби проти тяжкої злочинності, що стає результатом діяльності транснаціональних організацій. Держави ЄС визнали, що щоб домогтися реального підвищення ефективності співробітництва між ними в області правосуддя, на рівні Союзу було необхідно невідкладно вжити заходів організаційного характеру. Дані міри були покликані сприяти оптимальної координації дій держав-членів, здійснюваних у ході розслідувань і заходів для кримінального переслідування, що торкаються території декількох з них. При цьому, спеціально зазначалося в документах ЄС, у повному обсязі повинні поважатися основні права і свободи особи.

Європейські закони визначають структуру Євроюсту, порядок його роботи, сфери діяльності та його завдання:

a) ініціювати та координувати кримінальні переслідування, що їх провадять компетентні національні органи, особливо щодо злочинів проти фінансових інтересів ЄС;

b) зміцнювати судову співпрацю, зокрема через розв’язування конфліктів юрисдикцій та через близьку співпрацю з європейською судовою мережею.

Європейські закони також визначають умови залучання Європейського Парламенту та національних парламентів держав-членів до оцінювання діяльності Євроюсту. Призначенням Євроюсту визначено надання допомоги зусиллям держав-членів ЄС по розслідуванню найбільш небезпечних злочинів і координація їх практичних дій в цій області, головним чином, на етапі попереднього розслідування. У задачі Євроюсту входить надання звернень до компетентних органів держав-членів ЄС з запитами про порушення кримінальних справ і залучення до відповідальності по фактах конкретних злочинів, із запитами про створення об’єднаних слідчих бригад і т. ін.[18]

Євроюст покликаний також надавати інформаційну підтримку здійснюваним розслідуванням і заходам переслідування. Він може запитувати, одержувати, зберігати, обробляти і передавати компетентним службам дані, що мають значення для розкриття злочинів, у тому числі дані особистого характеру про обвинувачуваних, потерпілих і свідках. З метою забезпечення у роботі Євроюста високої компетентності і належного професіоналізму склад цього органа комплектується з посадових осіб правоохоронних установ усіх країн Європейського Союзу, по одному від кожної країни. У тексті рішення зазначені особи позначені терміном «національні члени».

Оскільки слідчі функції в різних країнах Європейського Союзу покладені на представників різних відомств і навіть галузей влади, у тому числі судової (наприклад, «слідчі судді» і «слідчі камери» апеляційних судів у Франції), державам дозволяється за своїм розсудом призначати прокурорів, суддів або офіцерів поліції, як національних членів Євроюсту. Кожен національний член Євроюсту вправі мати одного помічника. У разі потреби за згодою колегії Євроюсту, національному члену може бути дозволено мати декількох помічників, один з таких помічників національного члена може служити його заступником. Для полегшення функціонування Євроюсту угоди ЄС передбачають створення при цьому органі інституту національних кореспондентів, яких призначають держави-члени ЄС.

Статус національних членів Євроюст регулюється нормами національного права держав-членів, від яких вони призначені. Термін повноважень національного члена визначається державою ЄС, яка його висунула. Тривалість цього терміну повинна бути такою, щоб забезпечувати можливість для нормального функціонування Євроюст. Кожна держава-член ЄС визначає характер і обсяг судово-правових повноважень, що надаються національному членові від цієї держави в межах його власної території. У відповідності зі своїми міжнародними зобов’язаннями держава-член також визначає, які дії управомочений робити його національний член стосовно закордонних органів юстиції. Держава-член повідомляє про своє рішення Євроюст, а також Генеральний секретаріат Європейської Ради для того, щоб останній проінформував про нього інші держави-члени. Повідомлення спрямовується одночасно з призначенням національного члена і, при необхідності, у будь-який інший час. Інші держави-члени зобов’язуються зі своєї сторони схвалити і визнати прерогативи національного члена, у такий спосіб установлені, за умови, що вони відповідають міжнародним зобов’язанням.

Будь-яка інформація, що є предметом взаємних обмінів між Євроюстом і державами-членами ЄС, включаючи клопотання, повинна передаватися через відповідного національного члена. Для реалізації цілей Євроюст його національні члени мають право доступу до інформації, що утримується в національному реєстрі судових справ або будь-якому іншому реєстрі «своєї» держави ЄС. Дана правомочність реалізується ним на тих же умовах, що передбачені національним правом даної держави для прокурорів, суддів або офіцерів поліції з аналогічними прерогативами. Національний член Євроюсту може вступати в безпосередні контакти з компетентними органами своєї держави. У ході здійснення своїх функцій національний член при необхідності повинний указувати, що він діє у виконання судово-правових прерогатив, що надані йому власною державою відповідно до угод ЄС. Національні члени Євроюсту уповноважені без попереднього дозволу здійснювати один з одним або з компетентними органами своїх держав-членів обмін будь-якою інформацією, що необхідна для виконання задач, що стоять перед ними[19].

У Євроюсті діє Колегія, що складається з усіх національних членів Євроюсту, кожен член має на ній один голос. Колегія приймає рішення з власної правоохоронної компетенції більшістю в двох третин голосів. Порядок прийняття колегією інших рішень визначається внутрішнім регламентом.

Інститут національних кореспондентів має особливо важливе значення в сфері боротьби з тероризмом. Відносини між національним кореспондентом і компетентними органами держав-членів регулюються національним правом. Національні кореспонденти здійснюють свою діяльність у межах території держави-члена, що них призначило. У якості національного кореспондента може виступати контактний пункт Європейської інформаційної мережі в області правосуддя у конкретній країні. Зв’язки між національним членом Євроюсту та національним кореспондентом, не перешкоджають національному члену вступати в безпосередні взаємини з компетентними органами своєї держави.

На підставі проекту, що був попередньо й одноголосно схвалений колегією, Рада затверджує внутрішній регламент Євроюсту. Щодо правил внутрішнього регламенту Євроюсту, що стосується обробки даних особистого характеру, Рада перед ухваленням рішення проводить консультацію з загальним контрольним органом. Правила внутрішнього регламенту з питань обробки даних особистого характеру можуть затверджуватися окремим рішенням Ради. Євроюст фінансується з загального бюджету Європейського Союзу. Виключенням служать витрати на виплату платні і винагород національним членам і їх помічникам. Ці витрати відносяться на рахунок держав-членів, що призначили зазначених осіб.

Компетентним органам держав-членів акти ЄС приписують обов’язок робити взаємний обмін інформацією з Євроюстом. При цьому констатується, що правила, згідно яким здійснюється даний обмін, повинні поважати інтереси, пов’язані з функціонуванням системи кримінального переслідування, і сприяти реалізації цих інтересів. Компетентні органи держав-членів можуть робити з Євроюстом обмін будь-якою інформацією, необхідної для виконання задач останнього[20].

При цьому, йдеться у рішенні Ради ЄС, компетенція Євроюсту не повинна перешкоджати Співтовариству в реалізації наявних у нього повноважень по захисту власних фінансових інтересів. Вона не торкається існуючих конвенцій і угод, зокрема, Європейської конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах, підписану в рамках Ради Європи в Страсбурзі 20 квітня 1959 р., і Конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу, прийняту Радою 29 травня 2000 р., а також протоколу до неї, прийнятому 16 жовтня 2001 р.

У ході здійснення розслідувань і заходів для кримінального переслідування, що стосуються двох і більш держав-членів ЄС і проведених по фактах злочинних діянь, відносяться до видів тяжкої злочинності, у тому числі, організованої, перед Євроюстом ставляться наступні цілі:

а) розвивати і поліпшувати координацію між компетентними органами держав-членів у відношенні дій по розслідуванню і кримінальному переслідуванню, які вони проводять на своїй території, з урахуванням будь-якого запиту, що надійшов від компетентного органа одного з них, а також будь-якої інформації, наданої компетентним органом на підставі розпоряджень, виданих відповідно до установчих договорів;

b) зміцнювати співробітництво між компетентними органами держав-членів, зокрема, шляхом сприяння міжнародної правової допомоги і виконанню запитів про видачу;

с) підтримувати іншими способами зусилля компетентних органів держав-членів з метою підвищення ефективності розслідувань, що починаються ними, і заходів для кримінального переслідування.

На підставі запиту, що надійшов від компетентного органа держави-члена, Євроюст може також надавати підтримку розслідуванням і мірам кримінального переслідування, коли вони торкаються і лише одну державу-член ЄС або яку-небудь із третіх держав – за умови, що з нею була укладена угода про співробітництво, або якщо маються особливі обставини, при яких надання такої підтримки становить важливий інтерес. На підставі запиту, що надійшов від компетентного органа держави-члена або від Європейської Комісії, Євроюст може, крім того, надавати підтримку розслідуванням і мірам кримінального переслідування, що запроваджуються одним з держав-членів Співтовариства.

Основна сфера компетенції Євроюсту включає в себе:

а) види злочинних діянь і правопорушень, у відношенні яких у конкретний момент часу компетенцією наділений Європол;

b) наступні види злочинних діянь:

– злочинність у сфері інформаційних технологій;

– шахрайство і корупція, а також будь-яке карне правопорушення, що зазіхає на фінансові інтереси ЄС;

– відмивання доходів від злочинної діяльності;

– екологічна злочинність;

– участь у злочинній організації;

с) інші правопорушення, що зроблені у взаємозв’язку із вказаними вище видами злочинних діянь і правопорушень.

У відношенні інших видів злочинних діянь і правопорушень, Євроюст як доповнення до основної сфери його компетенції може в рамках своїх цілей і при наявності запиту від компетентного органа держави-члена зробити йому підтримку в проведенні розслідувань або мір карного переслідування.

У залежності від характеру злочинної діяльності і масштабів проведених розслідувань Євроюст може здійснювати свої задачі двома способами: як через окремих національних членів, так і в рамках колегії (усі національні члени). У ході практичного здійснення своїх задач Євроюст повинний указувати, яким способом він діє: за допомогою одного або декількох національних членів, або ж в особі колегії. Таким чином, у діяльності цього органа Європейського Союзу, сполучаться індивідуальний і колективний засади.

Коли Євроюст діє за допомогою своїх національних членів, він:

а) може клопотатися перед компетентними органами зацікавлених держав-членів про те, щоб вони розглянули можливість проведення наступних заходів:

– почати розслідування або приступити до кримінального переслідування по фактах здійснення конкретних діянь;

– визнати, що з числа зацікавлених держав-членів яка-небудь одна краще інших здатна провести розслідування або кримінальне переслідування по фактах здійснення конкретних діянь;

– скоординувати дії, здійснювані компетентними органами зацікавлених держав-членів;

– створити об’єднану слідчу бригаду на підставі джерел права, що регулюють співробітництво держав-членів у даній області;

– надати йому будь-яку інформацію, що необхідна для виконання задач, що коштують перед Євроюстом;

b) забезпечує взаємне інформування компетентних органів зацікавлених держав-членів про відомих йому розслідуваннях і заходах кримінального переслідування;

с) сприяє компетентним органам держав ЄС на їхнє прохання з метою забезпечити як можна більш погоджений характер розслідувань і заходів кримінального переслідування;

d) надає свою підтримку зусиллям, спрямованим на поліпшення співробітництва між компетентними органами держав-членів;

е) взаємодіє з Європейською інформаційною мережею в області правосуддя і консультується з нею, у тому числі, шляхом використання і сприяння підвищенню якості наявних в даної мережі бази даних і документації[21];

f) робить допомогу в проведенні розслідувань і заходів кримінального переслідування, що здійснюються компетентними органами одної з держав ЄС;

g) здійснювати передачу запитів про правову допомогу, у випадках, коли:

– вони виходять від компетентного органа одного з держав-членів;

– у них йдеться про розслідування або кримінальне переслідування, які даний орган здійснює по конкретній справі;

– вони вимагають утручання з боку Євроюст із метою координації вжитих дій.

Якщо компетентні органи зацікавленого держави-члена вирішать не починати конкретних мір відповідно до запиту, переданого Євроюстом, то вони повинні сповістити Євроюст про своє рішення і вказати причини, на яких воно ґрунтується. Вимога мотивації рішення не є обов'язковим у відношенні випадків, якщо компетентні органи не в змозі її надати через наступні обставини:

– можливість заподіяння збитку істотним національним інтересам в області безпеки;

– можливе створення перешкод нормальному ходові проведених розслідувань;

– виникнення погрози для безпеки приватних осіб.

Задачі Євроюсту, здійснювані їм у форматі колегії, є майже аналогічними. У той же час задля реалізації своїх цілей Євроюст діє у форматі колегії відповідно при наявності якої-небудь з таких обставин:

– якщо у відношенні конкретної справи, що знаходиться у виробництві Євроюсту, з відповідним проханням звернулися один або кілька зацікавлених національних членів;

– коли заходи, що починаються в ході розслідування або кримінального переслідування, мають значення для ЄС в цілому або здатні торкатися інтересів інших держав-членів, крім тих, котрі безпосередньо втягнуті у зазначені заходи;

– якщо виникає проблема загального характеру, пов’язана з реалізацією цілей Євроюсту;

– у спеціальних випадках, передбачених положеннями рішення про створення Євроюсту.

Для реалізації своїх цілей Євроюст здійснює обробку даних особистого характеру автоматизованим шляхом або через складені вручну систематизовані досьє. Угодами ЄС також створено режим привілейованих відносин між Євроюстом і Європейською інформаційною мережею в області правосуддя, заснованої актом 98/428/JAI. У цьому зв’язку потрібно вжити необхідних заходів по захисту цих даних. Рівень захисту повинний щонайменше відповідати тому, що випливає з застосування принципів Конвенції про захист приватних осіб у відношенні автоматизованої обробки даних особистого характеру, підписаної в рамках Ради Європи в Страсбурзі 28 січня 1981 р., і наступних змін до даної Конвенції, зокрема, протоколу від 8 листопаду 2001 р.

Євроюст має уповноваженого по захисту даних, ним є один із членів персоналу Євроюсту, якого спеціально призначають для виконання відповідних обов’язків. У ході своєї діяльності по захисту даних уповноважений підлеглий безпосередньо колегії Євроюст і при здійсненні своїх функцій він уповноважений не одержувати указівок від кого б те ні було. Дані особистого характеру, оброблювані в рамках Євроюсту, можуть зберігатися їм лише доти, поки це необхідно для реалізації його цілей. При обробці даних особистого характеру відповідно до дійсного рішення Євроюст, а також кожна з держав ЄС у тій мері, у який воно має доступ до даних, переданих через Євроюст, повинні забезпечити захист цих даних від випадкового або неправомірного їхнього руйнування, від випадкової втрати або розголошення, від несанкціонованих змін або доступу, а також від будь-якого іншого несанкціонованого способу обробки даних.

Щоб поліпшити гарантії і контроль за Євроюстом у відношенні правильності обробки їм даних особистого характеру, був створений загальний контрольний орган. Загальний контрольний орган з незалежним статусом на засадах колегіальності він здійснює контроль за діяльністю Євроюсту, цей контроль покликаний забезпечити дотримання в процесі обробки даних особистого характеру вимог мандату Євроюсту. Для виконання зазначених задач загальний контрольний орган вправі одержувати необмежений доступ до усім досьє, у яких обробляються дані особистого характеру.

З урахуванням складу Євроюсту зазначений орган комплектується із суддів або (у випадку, коли це випливає з конституційної системи або національних умов держав-членів) з інших осіб, що виконують еквівалентні функції і наділених достатнім ступенем незалежності. Призначення провадиться терміном не менш, ніж 18 місяців. Відкликання здійснюється відповідно до принципів, що регулюють порядок відкликання у внутрішньому праві держави ЄС, що призначила відповідну особу, про це повідомляються Генеральний секретаріат Європейської Ради та Євроюст[22].

Загальний контрольний орган складається з 3 постійних членів і із суддів ad hoc. Призначений державою-членом суддя стає постійним членом органу за рік до того, як його держава займе посада Голови Ради, і займає цю посаду протягом одного року і 6 місяців. Функції голови загального контрольного органа виконує суддя, призначений державою, що займає посаду Голови Європейської Ради. Загальний контрольний орган представляє Європейській Раді щорічну доповідь. Повноваження загального контрольного органа не можуть обмежувати повноважень національних судів або перешкоджати звертанню до них з позовами.

Євроюст встановлює і підтримує тісне співробітництво з Європолом у тій мері, у який це необхідно для виконання їм своїх задач і досягнення своїх цілей, і з урахуванням потреби не допускати марного дублювання в роботі один одного. Евроюст встановлює і підтримує тісне співробітництво з Європейським відомством по боротьбі із шахрайством (OLAF) яке не було розформовано після створення Євроюсту. У цьому зв’язку OLAF може бути притягнутий до роботи Євроюсту в області координації розслідувань і заходів для кримінального переслідування, у сфері захисту фінансових інтересів ЄЄ. Для реалізації своїх цілей Євроюст може встановлювати зв’язки і робити обмін відомостями, що не мають оперативного характеру, з іншими інстанціям, у тому числі, з міжнародними організаціями. Євроюст може робити взаємний обмін будь-якою інформацією, необхідної для виконання його задач, з компетентними установами, що діють на підставі правил, виданих у ході застосування установчих договорів; міжнародними організаціями або установами; органами третіх держав, у компетенцію яких входить здійснення розслідувань і кримінального переслідування.

Питання організації і функціонування Євроюсту покладені на його колегію. З числа національних членів колегія обирає Голову і, при необхідності, може обрати також не більш двох його заступників голови, що має затверджуватися Європейською Радою. Голова здійснює свої обов’язки від імені колегії й у рамках її повноважень. Термін повноважень голови складає три роки, він може бути обраний повторно один раз. Він керує роботою колегії і контролює діяльність адміністративного директора по поточному управлінню. Внутрішній регламент Євроюсту установлює перелік випадків, при яких рішення або дії голови мають потребу в попередній згоді колегії або вимагають доповіді їй.