Статья 49 Принципы законности и пропорциональности при определении преступлений и наказаний 4 часть

Проте об'єктивні тенденції розвитку трансатлантичних відносин став­лять на порядок денний риторичне питання — невже тепер виникне Європа як самостійна політична сила, яка гіпотетично зможе діяти навіть всупереч інтересам США? Остаточно позитивно говорити про це ще рано.

Навіть Франція, яка є одним із найбільш активних адвокатів посилення європейської ідентичності НАТО, не виступає проти нової якості транс­атлантичних зв'язків, які пережили випробування косовської кампанії Аль­янсу,коли адміністрація Б. Клінтона в останню чергу цікавилася думкою своїх західноєвропейських союзників. Ця операція фактично відновила ви­рішальну роль США в сучасній європейській системі безпеки, створила певні складнощі для держав — членів ЄС як в економічному плані (падіння курсу спільної грошової одиниці євро), так ів політичному, засвідчивши декларативність спільної зовнішньої та оборонної політики, яка у вирішаль­ниймомент виявилася майже неефективною.

З приходом у січні 2001 р. до Білого дому адміністрації президента Дж. Буша визначилися нові питання на порядку денному європейсько- американських відносин. Республіканська партія США наполягає на пріо­ритетності американських інтересів. Це знайшло своє втілення у скандалі навколо американської системи глобального електронного моніторингу "Ешелон", яку європейці вважають інструментом промислового шпигунства, адже ще давньокитайські стратеги наголошували на важливості знання справжніх цілей не лише ворогів, а й союзників.

Проте найбільш дискусійним стало питання розгортання американ­ської Національної системи протиракетної оборони (НПРО). Вашингтон мотивує своє рішення вийти з режиму Договору про системи протиракетної оборони від 1972 р. бажанням адаптувати власну систему безпеки до принципово нових викликів доби широкого поширення ядерних та ракет­них технологій. Звичайно, ніхто не сприймає серйозно занепокоєння аме­риканців із приводу "ракетно-ядерного потенціалу" напівголодної КНДР або знесиленого десятиріччям міжнародних санкцій Іраку. Насправді більшу небезпеку від непрогнозованих режимів на Близькому Сході має відчувати саме Європа (за прогнозами експертів до 2010 р. 80 % території ЄС буде під загрозою ракетного удару з Близького Сходу або Північної Африки), а не розташована за двома океанами Америка. Отже, посилання на КНДР, Ірак тощо — це лише формальний привід одним способом вирі­шити декілька проблем. По-перше, наблизитися до розв'язання стратегіч­ного завдання забезпечення лідерства єдиної супердержави в ХХІ сто­літті, посилити позиції США в силовому діалозі з потенційно новими центрами сили — Росією, Китаєм, Індією, до певної міри Пакистаном, який володіє першою "ісламською" атомною бомбою, та зберегти лідер­ство в трансатлантичному співтоваристві; по-друге, — вирішити пробле­ми рецесії американської економіки через масштабне фінансування військово-промислового комплексу.

73. Доктрина верховенства права ЄС над національним правом держав членів.

Положення про верховенство права і закону є однією з найважливіших характеристик правової держави (поряд з поділом влади та зв’язком держави і громадян взаємними правами та обов’язками). Принцип верховенства закону встановлює: верховенство конституції, яка є основним законом у державі; особливу процедуру прийняття й зміни; обов’язкову відповідність усіх інших нормативних актів закону – жоден нормативно-правовий акт не може суперечити основному закону; наявність механізмів реалізації й захисту закону – закон повинен мати механізм власної реалізації, іншими словами – закон, який не передбачає відповідальності (санкції), є „мертвим”; конституційний нагляд, що забезпечує несуперечність усієї законодавчої системи. Закони мають бути правовими, тобто демократичними, гуманними, справедливими, спрямованими на забезпечення прав людини та інтересів не певних прошарків населення, а всього народу. Основні принципи верховенства права: уряд народу, керований народом і який існує для народу; поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову та принципи взаємозв’язку між ними; представницька демократія, процедурні та істотні обмеження відносно урядових дій, спрямованих проти приватних осіб (захист особистої свободи і особистої гідності); обмежений уряд і федералізм; судовий розгляд незалежною системою судових органів.

74. Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України.

Закріплення європейського покликання України на законодавчому рівні відбулося законом України «Про основи національної безпеки України». В червні 2003 року було чітко і однозначно зазначено серед пріоритетів національних інтересів інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір. Україна розпочала адаптацію до нормативів ЄС власного законодавства, соціальної політики, захисту прав людини, культурно-освітньої та науково-технічної сфер, охорони здоров’я, довкілля тощо. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір.

У підготовленій Європейською Комісією в березні 2003 р. концепції «Ширша Європа» було запропоновано, щоб відносини ЄС з сусідніми країнами надалі базувалися на двосторонніх Планах дій, які могли у перспективі замінити собою Стратегії ЄС щодо цих країн. При цьому передбачалося, що такий План дій для кожної конкретної сусідньої країни буде окремим, його розробка та схвалення відбуватимуться з урахуванням пропозицій зацікавленої країни. У червні 2003 р. Рада Європейського Союзу прийняла рішення щодо необхідності розробки такого документа з Україною. План дій Україна-ЄС мав визначати основні напрями співробітництва на найближчі 2-3 роки. Україна виходила з того, що однією з основних цілей Плану мало бути створення передумов для переходу до якісно нових відносин в усіх сферах співробітництва, а в торговельній сфері – до створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. План дій концентруватиметься на вирішенні проблемних питань у контексті виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, заходах, спрямованих на просування України до Копенгагенських критеріїв, зокрема, зміцненні інституційної спроможності судової влади України, сприянні розвитку громадянського суспільства, забезпеченні верховенства права, захисті основних прав людини і громадянських свобод, продовженні адміністративної реформи, економічним реформам в Україні, зокрема, пенсійній та податковій, поліпшенні умов для розвитку малого й середнього бізнесу, здійснення заходів з метою наближення систем сертифікації та стандартизації до вимог COT тощо. Надання з боку ЄС чітких і адекватних стимулів для досягнення прогресу у реалізації зазначених цілей було ключовим для успішного виконання Плану дій. Імплементація Плану дій мала сприяти поступовому залученню України до єдиного ринку ЄС та участі у галузевих програмах ЄС, розбудові інфраструктурних мереж України, зокрема енергетичних, транспортних, телекомунікаційних тощо, та їхній інтеграції в загальноєвропейські мережі. Вона почала демонструвати реальну спроможність України рухатися у напрямі досягнення Копенгагенських критеріїв, підвищувати рівень економічного розвитку України та її інвестиційну привабливість.

Однак останнім часом процес приведення у відповідність вітчизняної правової бази до законодавства ЄС набуває системного характеру, хоча проблеми і перешкоди на шляху виконання положень УПС все ще існують. Наприклад, недостатнім залишається рівень фінансування урядом програм з адаптації. Влітку 2002 року Комітет з питань європейської інтеграції на своєму засіданні піднімав це питання. Виявилось, що державні програми у відповідній сфері станом на літо 2002 року профінансовані лише на 10%. Таким чином, декларативні положення щодо побудови курсу на наближення української правової системи до правової системи ЄС не достатньо узгоджуються з реальними кроками, які здійснюються державою у цьому напрямі.

Актуальними також залишаються питання неузгодженості дій органів виконавчої влади у сфері адаптації, відсутності механізму контролю Верховної Ради за відповідністю українського законодавства, а також проектів Законів, що знаходяться на розгляді парламенту, правилам і нормам СОТ; недієвості механізму запобігання прийняттю рішень, які суперечать вимогам Світової організації торгівлі та положенням законодавства ЄС.

75. Організаційно-правовий механізм співпраці України з Європейським Союзом

Співробітництво з ЄС стає останнім часом дедалі важливішою складовою діяльності органів державної влади України. Для розбудови механізмів внутрішнього забезпечення інтеграції в ЄС Президентом України визначено сфери відповідальності центральних органів виконавчої влади за здійснення завдань, сформульованих у Стратегії інтеграції. Регулярно проводяться засідання Української частини Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, на яких розглядається хід виконання УПС, затверджуються плани заходів для забезпечення реалізації Стратегії інтеграції України в ЄС, здійснюється моніторинг їх виконання.

У рамках сформованого механізму двостороннього діалогу відбуваються зустрічі на рівні передбачених УПС органів - Ради та Комітету з питань співро-бітництва між Україною та ЄС, Комітету з питань міжпарламентського співробітництва. У забезпеченні економічного співробітництва важлива роль у координації спільних дій сторін належить шести багатодисциплінарним підкомітетам Комітету з питань співробітництва.

У контексті організаційного забезпечення співпраці:

забезпечено формування та реалізацію галузевих і регіональних програм співробітництва з ЄС;

запроваджено механізм координації діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері економічного та соціального співробітництва з ЄС;

налагоджуються і розвиваються контакти між органами виконавчої влади України та відповідними генеральними директоратами Європейської Комісії.

Важливим напрямком забезпечення процесу інтеграції є підвищення кваліфікації державних службовців, які безпосередньо ним займаються, підготовка ква-ліфікованих економістів, юристів, політологів тощо, які володіють необхідними знаннями та європейськими мовами.

З цією метою застосовуються нові підходи до освітніх програм, сучасні навчальні технології, практика стажування та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади і місцевого самоврядування. У рамках Програми технічної допомоги ЄС Україні реалізуються програми мовної підготовки державних службовців та фахівців, а також заходи щодо розширення та підвищення якості вивчення мов країн ЄС у середніх та вищих навчальних закладах України.

Слід вказати і на наявність деяких недосконалостей в організації даного процесу.

Це, по-перше, недостатня координація у цій роботі, що потребує підвищення статусу і розширення повноважень урядових структур, на які її покладено.

По-друге, питання європейської інтеграції залишалися до останнього часу поза увагою українських парламентаріїв. Варто подумати над створенням спеціальної координуючої структури з питань європейської інтеграції у складі Верховної Ради.

По-третє, необхідно активізувати зусилля у створенні недержавних інститутів сприяння євроінтеграційним процесам, які взяли б на себе відповідальність за здійснення цього курсу на рівні громадських об'єднань та організацій, творчих спілок тощо.

По-четверте, курс на інтеграцію в ЄС все ще лишається прерогативою центру. Цього недостатньо для умов, коли проголошено тезу "Від Європи держав - до Європи регіонів". Тому акцент має бути перенесений на ширше залучення регіонів до формування та реалізації євроінтеграційної політики.

76. Гармонізація законодавства України з правом ЄС.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, соціально-економічних, науково-технічних процесів та заходів спрямованих на зближення законодавства України із сучасною європейською системою права шляхом проектування нового і внесення змін в чинне законодавство України з урахуванням загальних європейських стандартів, що відображені у чинному законодавстві Європейського Союзу та країн-членів ЄС, а також шляхом забезпечення неухильного дотримання оновленого законодавства. У «Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» зазначено: «Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права...». Відповідний інституційний механізм створено після набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС 4, статтею 51 якої передбачено зобов'язання України щодо поступового приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Співтовариства у визначених сферах.

Серед основних принципів Адаптації законодавства України до законодавства ЄС були визначені такі: верховенство права; неухильність дотримання Україною взятих на себе зобов`язань за чинними міжнародними договорами; врахування сучасного становища українського суспільства; аналітичне обґрунтування запропонованих змін; колегіальність прийняття рішень; прозорість заходів регулювання.

Метою адаптації законодавства України до законодавства ЄС було створення умов для повноправного входження України в європейський правовий, економічний та соціальний простір шляхом зближення законодавства України із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах – членах ЄС.

Кабінет Міністрів України в серпні 1999 року затвердив Концепцію Адаптації, яка передбачала, що діяльність з адаптації повинна провадитися як складова, інтегральна частина нормотворчої діяльності органів виконавчої влади на основі єдиної системи планування, координації та контролю. Кабінет Міністрів визначив порядок затвердження планів роботи органів виконавчої влади з Адаптації та встановлює додаткові вимоги щодо порядку розроблення проектів нормативно-правових актів з урахуванням законодавства ЄС. Ще у 1998 році на Міністерство юстиції України покладено функцію координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення Адаптації. У 1999 році (у рамках запровадження єдиної системи планування, координації та контролю за нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади) функції Міністерства юстиції в сфері Адаптації дещо розширюються, і на нього також покладається планування законопроектної роботи та роботи в сфері Адаптації і контроль за цією діяльністю. А зі створенням Національної ради з питань Адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу як консультативно-дорадчого органу на Міністерство юстиції покладено функцію організаційно-технічного забезпечення її діяльності.

Таким чином, Міністерство юстиції виконувало в сфері Адаптації такі чотири основні функції: планування законопроектної роботи з Адаптації (за поданням центральних органів виконавчої влади), координація нормотворчої діяльності органів виконавчої влади, контроль за цією діяльністю, та організаційно-технічне забезпечення діяльності Національної ради.

Керуючись положеннями ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС, наша держава взяла на себе зобов’язання вжити належні заходи для забезпечення поступового наближення та приведення національного законодавства у відповідність із законодавством ЄС. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу визначала, що адаптація законодавства є одним з основних напрямків інтеграційного процесу.

В УПС були визначені 17 галузей, у яких у першу чергу слід мати адекватні норми: митне законодавство, закони про компанії, банківську справу, бухгалтерський облік і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорона здоров’я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони та інструкції стосовно ядерної енергетики, транспорт.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 „Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” була першим комплексним документом серед нормативно-правових актів України, які регламентують питання адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Вона визначила основні цілі, завдання, етапи та пріоритетні сфери процесу адаптації законодавства, а також передбачала здійснення відповідних організаційних заходів для його реалізації.

Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства ЄС забезпечила розробку і впровадження цілої низки нормативних актів, спрямованих на реалізацію процесу адаптації законодавства, а саме Положення про порядок організації роботи центральних органів виконавчої влади з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, Положення про підкомісії Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, Положення про порядок підготовки плану роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та інших документів.

Указом Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 „Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” було закріплено, що Адаптація законодавства було невід`ємною складовою загального нормотворчого процесу в Україні. З цією метою було утворено Національну раду з питань Адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу як консультативно-дорадчий орган.

В 2001 році Верховна Рада схвалила Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Ця програма являла собою комплекс взаємопов`язаних окремих завдань з адаптації законодавства, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної правової системи України шляхом вдосконалення нормотворчої та нормозастосовчої діяльності органів державної влади та запровадження єдиної системи планування, координації та контролю роботи з адаптації законодавства.

18 березня 2004 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу“. Цим законом вперше в українську національну правову систему без перекладу був введений термін acquis communautaire. Під аcquis communautaire (acquis) розуміється правова система Європейського Союзу, яка включає (але не обмежується ними) акти законодавства Європейського Союзу, прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ, тобто, acquis communautaire - це сукупність спільного правового надбання Європейського Союзу.

В Законі «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», було чітко визначено, що ця програма визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування. Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що, в свою чергу, є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. В Програмі визначені загальні риси інституційного механізму адаптації законодавства, а саме роль Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Так, до повноважень Верховної Ради України, зокрема, віднесено забезпечення експертизи внесених всіма суб’єктами законодавчої ініціативи законопроектів на їх відповідність acquis communautaire на всіх етапах розгляду законопроектів, а також визначення цілей та завдань наступних етапів виконання Програми, встановлення їх часових рамок. Забезпечення виконання Програми було покладено на Кабінет Міністрів України, який щороку мав затверджувати план заходів з виконання Програми та передбачати в проектах Державного бюджету кошти на фінансування заходів з виконання Програми. Відповідно до Програми, органом, що координує роботу з виконання Програми та забезпечує реалізацію політики у сфері адаптації законодавства, був уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері адаптації, яким згідно з Указом Президента України було визначено Міністерство юстиції України. Таким чином, Мінюст відповідно до покладених на нього завдань мав: здійснювати експертизу (готувати висновки) щодо відповідності acquis communautaire проектів законів України та інших нормативно-правових актів, що за предметом регулювання належать до сфер, відносини в яких регулюються правом Європейського Союзу; організовувати роботу з підготовки щорічного плану заходів з виконання Програми, проводити моніторинг виконання Програми; здійснювати науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Програми, переклад актів acquis communautaire українською мовою, підготовку глосарія термінів acquis communautaire. Виконання зазначених завдань без відповідного посилення інституціональної спроможності Мінюсту було неможливим, оскільки їх реалізацію не можна було покласти на існуючий Центр європейського та порівняльного права, виходячи з того, що його статус не передбачав виконання владних повноважень, які відповідно до Указу Президента України „Про систему центральних органів виконавчої влади“ мали здійснюватись урядовим органом державного управління.

Міністерством юстиції України у травні 2004 року був розроблений проект постанови Кабінету Міністрів України, яким передбачалося створити відповідний інституційний механізм, здатний ефективно імплементувати acquis communautaire в національне законодавство, а саме, утворити Державний департамент з питань адаптації законодавства. 24 грудня 2004 року Урядом було прийнято рішення щодо утворення Державного департаменту на базі Центру європейського та порівняльного права. Структура Державного департаменту створена таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього завдань, а саме: координацію роботи, пов’язаної з виконанням Програми, проведення експертизи проектів нормативно-правових актів на відповідність законодавству ЄС та підготовку рекомендацій щодо їх вдосконалення, а також створення та функціонування загальнодержавної інформаційної мережі з питань європейського права.

Слід зазначити, що державна політика України щодо адаптації законодавства формувалася як складова частина правової реформи в Україні та спрямовувалася на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов’язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

Адаптація законодавства України була планомірним процесом, що включала декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до acquis Європейського Союзу. З урахуванням етапів адаптації законодавства визначалися етапи виконання Програми. Перший етап виконання Програми був розрахований на 2004–2007 роки. На цьому етапі виконання Програми у пріоритетних сферах адаптація законодавства України здійснювалася у такій послідовності: визначення актів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері; переклад визначених актів на українську мову; здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в Європейському Союзі; розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire; проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій; визначення переліку законопроектних робіт; підготовка проектів законів України та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття; моніторинг імплементації актів законодавства України. Елементом адаптації законодавства мала стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу.

77. Правові інструменти співпраці України з ЄС.