Принципи лікування хворих на туберкульоз

1. Комплексність – це поєднання специфічного і неспецифічного лікування, а також застосування хірургічних методів. Специфічне (етіотропне) лікування - прийом протитуберкульозних препаратів, неспецифічне - дотримання гігієно-дієтичного режиму, призначення патогенетичних, симптоматичних засобів.

2. Комбінованість – застосовують не менше 4-х препаратів на початку лікування всіххворих. Обґрунтування принципу - запобігання розвитку стійкості МБТ, посилення дії протитуберкульозних препаратів, вплив різних хіміопрепаратів на різні клітинні структури МБТ (внутрішньоклітинні і позаклітинні, які відрізняються за біологічною активністю);

- сприяння досконалішому типу репаративних процесів.

3. Двофазність (двоетапність лікування) туберкульозу. Перша, інтенсивна фаза, спрямована на пригнічення розмноження МБТ, суттєве їх зменшення і часткову стерилізацію вогнища специфічного ураження.

Друга фаза (продовження лікування) - проведення антимікобактеріальної терапії з метою клінічного вилікування хворого або підготовки до хірургічних втручань.

4. Індивідуальний підхід до лікування хворих на туберкульоз – потрібно враховувати чутливість виділених МБТ до препаратів, переносимість ліків, супутню патологію, вік і масу тіла пацієнта.

Відповідно до рекомендацій ВООЗ, хворих із негативними мазками на туберкульоз можна не госпіталізувати, а проводити контрольовану хіміотерапію амбулаторно.

5. Тривале і безперервне лікуванняспецифічна терапія впродовж декількох (частіше 6-8) місяців. Обґрунтування - у казеозно-некротичних масах, кавернах, де є мікобактерії, спостерігається облітерація судин сирчастим некрозом або їх руйнування, і в достатніх концентраціях препарати не досягають основного місця скупчення збудника. Процес інволюції і розвиток репаративних змін відбувається протягом тривалого часу.

Безперервний прийом препаратів зменшує можливість розвитку стійкості збудника, сприяє ефективності лікування.

6. Етапність лікування –стаціонар (денний стаціонар) – санаторій - амбулаторне лікування - диспансерне спостереження з протирецидивними курсами.

7. Контрольованістьхіміотерапії - прийом препаратів в присутності медичного персоналу. Обґрунтування – забезпечується регулярність прийому хіміопрепаратів.

8. Безоплатністьлікування.

Протитуберкульозні засоби

Існує 2 класифікації протитуберкульозних препаратів: за показаннями до їх призначення (І і ІІ ряду) та за антимікобактеріальною активністю.

Протитуберкульозні препарати І ряду (основні): ізоніазид, рифампіцин, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід.

Протитуберкульозні препарати IIряду(резервні): канаміцин, амікацин, етіонамід, протіонамід, натрієва сіль пара-аміносаліцилової кислоти (ПАСК), циклосерин, капреоміцин, тіоацетазон та фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, гатіфлоксацин, спарфлоксацин). Їх призначають для лікування хворих, які виділяють МБТ із стійкістю до препаратів I ряду.

За ефективністю протитуберкульозні препарати поділяють на 3 групи :

I. Найефективніші препарати: ізоніазид, рифампіцин.

II. Препарати помірної ефективності: стрептоміцин, канаміцин, амікацин, етамбутол, піразинамід, фторхінолони, етіонамід, протіонамід, циклосерин, капреоміцин.

III. Найменш ефективні препарати: ПАСК, тіоацетазон.

Режими хіміотерапії

Режим лікування – оптимальна кількість і поєднання протитуберкульозних препаратів, їх доз, кратності прийому, шляхів введення (усередину, в/м’язево, в/венно, ендобронхіально, у вигляді інгаляцій тощо), а також тривалості лікування.

Усі нові випадки туберкульозу (до отримання результатів чутливості МБТ до хіміопрепаратів) лікують тільки препаратами І ряду.

Категорії та схеми лікування

Лікування хворих на туберкульоз проводиться в залежності від їх категорії, розподіл по яких залежить від типу туберкульозного процесу, поширеності і тяжкості клінічної форми туберкульозу, наявності бактеріовиділення, порушення режиму хіміотерапії, ефективності лікування.

Поширені форми туберкульозу –туберкульозний процес займає 2 і більше сегментів легені.

Тяжкі форми туберкульозу (при відсутності бактеріовиділення) – це процеси з вираженою туберкульозною інтоксикацією, фебрильною температурою тіла, деструкціями в легенях, а також хворі з міліарним, дисемінованим туберкульозом, менінгітом, казеозною пневмонією, плевритом (з тяжким перебігом).

Всі хворі умовно поділені на чотири категорії в залежності від наявності МБТ в мокротинні, морфологічних змін в легенях (є деструкція чи ні), поширеності процесу, випадку (вперше виявлений хворий або з хронічним процесом, рецидив, загострення чи перерване лікування).

Для запису схем лікування використовують абревіатури, утворені початковими літерами латинських назв конкретних препаратів. Перед ними ставлять цифру, яка означає тривалість лікування у місяцях. Цифра після назви препарату у вигляді індексу вказує на интермітуючий спосіб їх введення. Наприклад, 2HRZS/4H₃R₃ означає 2-х місячний курс щоденного введення ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду, стрептоміцину, після чого впродовж 4-х місяців проводять лікування ізоніазидом і рифампіцином, які хворий отримує тричі на тиждень.

Всі протитуберкульозні препарати призначаються одноразово!

Інтенсивна фаза триває не менше 2-х місяців. За цей час хворий повинен прийняти

60 добових доз протитуберкульозних препаратів. Якщо хворий не прийняв якусь кількість доз, то лікування в інтенсивній фазі продовжують до тих пір, доки пацієнт не отримає усі 60 доз (або 90 доз при 5-компонентному режимі).