Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті. 1. Студенти обґрунтовують (за схемою, що додається) діагноз туберкульозу легень куруємого хворого

1. Студенти обґрунтовують (за схемою, що додається) діагноз туберкульозу легень куруємого хворого.

2. Встановлюють клінічну форму туберкульозу легень куруємого хворого;

3. Формулюють клінічний діагноз (відповідно до класифікації).

4. Огляд хворих.

Зміст теми

Після потрапляння МБТ до організму вони проникають у різні органи (в залежності від шляху зараження). Протягом певного періоду вони не викликають специфічних морфологічних змін. Цей період має назву латентний мікробізм, тобто МБТ в організмі є, а зміни в оточуючій тканині певного органу ще відсутні.

В подальшому МБТ можуть спричиняти розвиток специфічних морфологічних змін – утворення туберкульозних гранульом. Стан, що характеризується наявністю туберкульозних змін у тканинах, але не супроводжується клінічними проявами, називається латентною туберкульозною інфекцією (інфікування).

З розвитком імунної відповіді розмноження МБТ уповільнюється, кількість їх зменшується, специфічна реакція стихає. Але певна популяція МБТ зберігається в організмі і локалізується в одиничних туберкульозних гранульомах. При порушенні імунної відповіді може виникати активація МБТ первинне інфікування трансформується у первинні форми ТБ.

Також первинне потраплянні МБТ до організму може викликати різні неспецифічні зміни в тканинах. Ці зміни обумовлені МБТ, але не мають ознак специфічного запалення. Це так звані - параспецифічні реакції. Їх виникнення пов’язують з токсичною дією продуктів життєдіяльності МБТ. Вони можуть розвиватись у серцево-судинній системі, різних паренхіматозних органах. Найвиражені такі зміни у лімфатичних вузлах.

 

Перебіг пара специфічних реакцій

розсмоктування трансформація у специфічні

локальні ураження

 

 

Первинні форми ТБ (основні)

Туберкульоз невстановленої Первинний туберкульозний Туберкульоз

локалізації комплекс внутрішньогрудних

(туберкульозна інтоксикація лімфатичних вузлів

у дітей)

 

Характерні ознаки первинних форм ТБ (відмінність від вторинних):

1. Гострий початок.

2. Переважне ураження ІІІ, У, УІ, УІІ, УІІІ, ІХ сегментів.

3. Наявність МБТ в крові (бактеріемія) і лімфі (бактерієлімфія).

4. Завжди перебігають із залученням в процес лімфатичної системи (збільшуються периферичні лімфатичні вузли. Особливу увагу звертають на збільшення надключичних і кубітальних лімфатичних вузлів -

5. Лімфогематогенне розсіювання інфекції.

6. Висока сенсибілізація органів і тканин, тому туберкулінові проби більш виражені і є схильність до ексудативних реакцій – може розвиватись ексудативний плеврит.

7. Можуть бути параспецифічні реакції: вузлувата еритема (підшкірні гістіолімфоцитарні інфільтрати), фліктенульозний кон’юнктивіт, блефарит, полісерозити, плеврит, артрит, катар верхніх дихальних шляхів.

8. Схильність до доброякісного перебігу, іноді до самовилікування.

 

 

Туберкульоз невстановленої локалізації (ТНЛ)

(туберкульозна інтоксикація у дітей)

Виникає при інфікуванні організму збудником туберкульозу і розвитку первинної туберкульозної інфекції без локальних проявів, що підтверджується рентгенологічним методом дослідження.

Патоморфологія. Наявність одиничних туберкульозних гранульом з казеозним некрозом у центрі (зазвичай у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах). При вилікуванні одиничні туберкульозні гранульоми заміщуються сполучною тканиною, у зоні туберкульозного некрозу відкладаються солі кальцію і формуються мікрокальцинати.

 

Туберкульоз невстановленої локалізації характеризується активністю туберкульозного процесу.

Діагностика ТНЛ

- виявлення симптомів інтоксикації (ранні клінічні ознаки ТНЛ – функціональні порушення центральної нервової системи (дратівливість, плаксивість, млявість, зниження апетиту, пітливість, підвищена стомлюваність при фізичному і розумовому навантаженні).

- віраж туберкулінових проб;

- наявність мікрополіаденіту - множинне ураження периферичних лімфатичних вузлів (вони збільшуються), частіше заднього трикутника шиї.

Для встановлення діагнозу мають значення:

- наявність контакту з хворим на туберкульоз, особливо з бактеріовиділенням;

- обтяжена спадковість;

- вираженість післявакцинного рубчика.

Потрібна ретельна диференціальна діагностика з іншими захворюванням, що мають подібні клінічні прояви: хронічний тонзиліт, синусити, пієлонефрит, гіпертиреоз, ревматизм, глистяна інвазія, холецистоангіохоліт.

Лікування -за категорією 3 (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол).

Наслідки. 1. Сприятливий – одужання хворого. Можливо також і спонтанне одужання.

2. Несприятливий – перехід туберкульозної інтоксикації в локальну форму первинного туберкульозу.

Диференціальна діагностика ТНЛ проводиться з хронічним тонзилітом, ревматизмом, синуситами, пієлонефритом, гіпертиреозом, гепатохолециститами, глистяними інвазіями, хронічними неспецифічними запальними захворюваннями легень.

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів /ТВГЛВ/

Зустрічається у 80% випадків серед клінічних форм первинного ТБ.

Класифікаціявнутрішньогрудних лімфатичних вузлів (за В.О. Сукенніковим у доповненні Енгеля): паратрахеальні, трахеобронхіальні, бронхопульмональні, бцфуркаційні, паратаортальні (саме цю групу виділив Енгель).

Диференціальна діагностика первинного туберкульозного комплексу проводиться з неспецифічною пневмонією, раком легені (центральний або периферичний), а при виникненні деструкції – з абсцесом легені.

Диференціальна діагностика туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлівпроводиться з неспецифічними аденопатіями, лімфогранульоматозом (хвороба Ходжкіна), лімфолейкозом, лімфосаркомою (ретикулосаркомою), І стадією саркоїдозу (хвороба Беньє-Бека-Шаумана), центральним раком легень.