ПТД - це основний організаційно-методичний центр по боротьбі з туберкульозом

Напрямки роботи ПТД:

1) профілактика туберкульозу - систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з ТБ, госпіталізація бактеріовиділювачів, оздоровлення вогнищ туберкульозної інфекції, хіміопрофілактика, запобігання захворюванню на ТБ серед працівників, зайнятих у тваринництві й птахівництві, планування заходів щодо боротьби з ТБ за принципом територіальності у районі обслуговування;

2) раннє й своєчасне виявлення хворих на туберкульоз (разом із СЕС і лікувально-профілактичними закладами) - складання планів проведення туберкулінодіагностики, флюорографічних обстежень, бактеріологічного дослідження мокротиння нетранспортабельних хворих. Допомога у формуванні груп “ризику” в амбулаторно-поліклінічних закладах, консультація хворих, які перебувають у нетуберкульозних стаціонарах;

3) лікування хворих на туберкульоз - організація комплексного лікування в стаціонарі, спрямування на санаторне лікування, контрольована хіміотерапія в амбулаторних умовах;

4) диспансеризація - облік, своєчасне обстеження й залучення до лікування диспансерних контингентів, своєчасне визначення групи диспансерного спостереження й зняття з диспансерного обліку;

5) підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу диспансеру й інших лікувально-профілактичних закладів з питань профілактики, діагностики й лікування хворих на туберкульоз.

Категорії диспансерного обліку

Категорія хворих — це згрупована сукупність людей за визначеними ознаками: тип туберкульозного процесу або неактивні туберкульозні зміни та фактори ризику захворювання на туберкульоз.

Пацієнти, які перебувають на обліку у ПТД, належать до 5-ї категорії (1-4 категорії – це хворі з активним ТБ різної локалізації).

До 5-ї категорії відносяться вилікувані від ТБ (ризик рецидиву), особи із групи ризику захворювання на туберкульоз.

Група 5.1 особи із залишковими змінами після лікування туберкульозу різної локалізації. Особи з малими залишковими змінами спостерігаються 3 роки, а з великими — 10 років.

Діти й підлітки із залишковими змінами після лікування туберкульозу спостерігаються до 18-літнього віку.

Пацієнти з великими туберкульомами (більше 4 см) і поширеним цирозом легень повинні спостерігатися довічно.

Група 5.2: - особи, які мають контакт із хворими на ТБ, які виділяють МБТ, а також із хворими на ТБ тваринами;

- з латентною туберкульозною інфекцією (віраж туберкулінової проби, гіперергічна реакція на туберкулін), встановленою у медичних і соціальних групах ризику;

- діти молодшого віку, що контактують із хворими на активний ТБ, які не виділяють МБТ; діти, чиї батьки контактують із тваринами, інфікованими туберкульозом.

Група 5.3 – дорослі особи з туберкульозними змінами невизначеної активності процесу. Строк спостереження в цій групі 3 місяці. За цей час потрібно провести багаторазове дослідження матеріалу на МБТ методом мікроскопії й посіву. При потребі проводять курс пробної протитуберкульозної терапії з оцінкою її результатів у динаміці.

Група 5.4 - діти й підлітки:

- інфіковані туберкульозом;

- із груп ризику (віраж туберкулінових проб, гіперергічна реакція на туберкулін; наростання туберкулінової чутливості на 6 мм за рік, а також діти із хронічними соматичними захворюваннями);

- діти, які не були щеплені вакциною БЦЖ при народженні;

- діти з післявакцинальними ускладненнями БЦЖ.

Група 5.5 - діти й підлітки:

- у яких потрібно уточнити етіологію чутливості до туберкуліну (післявакцинна або інфекційна алергія);

- провести диференціальну діагностику змін у легких й інших органах;

- з наявністю туберкульозних змін в органах дихання невизначеної активності.

Виявлення туберкульозу

Раннє - це діагностика ТБ невстановленої локалізації (ТБ інтоксикація), що виникає внаслідок первинного інфікування (здійсненно в основному у дітей і підлітків).

Своєчасне- це виявлення форм ТБ, що характеризуються :

- малосимптомним перебігом;

- відсутністю фази розпаду і виділення МБТ;

- локалізацією процесу у межах 1-3 сегментів.

При лікуванні цих форм ТБ досягають 100% видужання з незначними залишковими змінами (неускладнені форми первинного ТБ, вогнищевий, обмежений дисемінований та інфільтративний ТБ; давність захворювання невелика, клінічні симптоми мало виражені, захворювання перебігає відносно легко).

Несвоєчасне - виявлення первинних чи вторинних форм ТБ, для яких характерним є:

- наявність деструкції і МБТ;

- виражені залишкові зміни після одужання (бронхоектази, поширений фіброз, туберкульоми);

- ефективність лікування - 65-85%.

Пізнє (занедбаний ТБ) - виявлення незворотних форм ТБ(фіброзно-кавернозний, хронічний дисемінований, емпієма плеври).

Характерні ознаки:

- виражені деструктивні зміни;

- стійке бактеріовиділення;

- низька ефективність лікування - 12-25%.

Методи виявлення туберкульозу:

- виявлення туберкульозу методом мікроскопії мазку у дорослих;

- виявлення туберкульозу методом флюорографії;

- виявлення туберкульозу методом туберкулінодіагностики серед груп ризику і масової туберкулінодіагностики в 7 и 14 років перед ревакцинацією.

Шляхи виявленнятуберкульозу:

- спостереження за особами з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз (флюорографічне обстеження);

- виявлення при зверненні за медичною допомогою;

- активні профілактичні обстеження на туберкульоз (флюорографічне обстеження).