Сільська лікарська дільниця

Лікарі сільської лікарської дільниці (амбулаторії) забов’язані:

- планувати і брати участь у формуванні бригад для проведення щорічної туберкулінодіагностики і ревакцинації БЦЖ;

- брати участь у проведенні флюорографічного обстеження населення і контролювати своєчасне дообстеження осіб із виявленими патологічними змінами у легенях;

- контролювати систематичне (раз на рік) флюорографічне обстеження осіб із груп підвищеного ризику захворювання на ТБ.

- спрямовувати на флюорографічне обстеження осіб, які звертаються за медичною допомогою і не проходили флюорографію 2 роки і більше, а при скаргах на кашель – незалежно від строків попереднього обстеження;

- спрямовувати хворих на дослідження мокротиння на МБТ, а мокротиння нетранспортабельних хворих - до лабораторії.

Дільничний терапевт (відповідає за раннє виявлення і своєчасну діагностику туберкульозу серед населення своєї дільниці) забов’язаний:

- залучати до профілактичних флюорографічних обстежень мешканців дільниці, які не пройшли флюорографії впродовж 2-х років і більше;

- проводити рентгенологічне обстеження особам із бронхолегеневими симптомами або тривалою інтоксикацією, незалежно від термінів попередньої флюорографії;

- стежити за щорічним флюорографічним обстеженням осіб із груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз;

- проводити 3-разове бактеріоскопічне дослідження мокротиння на МБТ особам з тривалим з явищами інтоксикації і/або кашлем більше 2-3-х тижнів, а також у осіб із виявленими при рентгенологічному обстеженні змінами у легенях невстановленої етіології або підозрілі на ТБ;

- спрямовувати на консультацію до фтизіатра хворих зі змінами в легенях нез’ясованої природи або з тривалим субфебрилітетом і симптомами інтоксикації.

Лікар-терапевт стаціонарузабов’язаний:

- проводити рентгенологічне обстеження всіх госпіталізованих хворих, якщо таке дослідження не зроблено в поліклініці;

- хворим, які лікуються у стаціонарі з приводу неспецифічних захворювань легень, з вогнищевими, інфільтративними або деструктивними змінами в легенях, обов’язково зробити контрольне рентгенологічне обстеження перед випискою;

- зробити 3-разове дослідження мокротиння на МБТ всім хворим стаціонару з легеневими змінами неясної природи, організувати їм консультацію фтизіатра;

- усіх таких хворих, а також осіб із післятуберкульозними змінами в легенях, якщо їм планується призначити масивні дози глюкокортикоїдів, консультувати у фтизіатра.

Лікар-педіатрвідповідає за весь комплекс протитуберкульозних заходів серед дітей міста або району, які починаються вже з пологового будинку.

- Педіатр пологового будинку разом з акушером-гінекологом відповідає за проведення вакцинації БЦЖ новонародженим і за передачу інформації про це дільничному педіатру.

- Після виписки дитини з пологового будинку дільничний педіатр стежить за розвитком післявакцинних реакцій і описує їх в історії розвитку дитини через 1, 3 і 12 місяців після щеплення.

- Дільничний педіатр відповідає за щеплення БЦЖ дітей, які не були вакциновані в пологовому будинку після зняття у них протипоказань. У випадку розвитку післявакцинних ускладнень він спрямовує дітей на консультацію до фтизіатра.

- Педіатрична служба відповідає за щорічну туберкулінодіагностику дітям, починаючи з 12-місячного віку.

- Після обліку результатів туберкулінодіагностики лікар-педіатр спрямовує на консультацію до фтизіатра дітей із віражем туберкулінових реакцій, гіперергічними реакціями на туберкулін, при наростанні реакції на туберкулін на 6 мм і більше, порівняно з попереднім роком.

- У 7 та 14 років після туберкулінодіагностики роблять ревакцинацію БЦЖ дітей і підлітків.

- Лікар-педіатр поліклініки або стаціонару повинен позачергово зробити пробу Манту з 2 ТО, а також рентгенографію органів грудної клітки дітям із тривалими явищами інтоксикації, симптомами ураження органів дихання і, при підозрі на туберкульоз, спрямувати на консультацію до фтизіатра.

Лікар акушер-гінеколог. Районний або міський акушер-гінеколог відповідає за протитуберкульозні заходи серед вагітних, породіль, а також за систематичне (при влаштуванні на роботу, а далі - раз на рік) флюорографічне обстеження працівників пологового будинку.

Перед випискою з пологового будинку породіллі роблять флюорографічне обстеження. Лікар акушер-гінеколог вимагає також висновку про флюорографічне обстеження членів сім’ї новонародженого та інших осіб, які проживають із ним в одному помешканні.

Працівники пологового будинку (неонатологи, акушери) відповідають за вакцинацію немовлят і передачу про це інформації у дитячу поліклініку, лікарську амбулаторію чи фельдшерсько-акушерський пункт. Потрібно повідомляти про дітей, які не були щеплені, та причини цього.

Лікар жіночої консультаціїзобов’язаний:

- спрямовувати на флюорографічне обстеження усіх жінок, які до нього звертаються і не проходили флюорографії 2 роки і більше.

- спрямовувати на консультацію до фтизіатра вагітних із симптомами, властивими ТБ легень і жінок із підозрою на туберкульоз статевих органів.

Лікарі інших спеціальностей(хірурги, урологи, ендокринологи, психіатри, окулісти, наркологи тощо) у процесі обстеження, лікування та диспансерного спостереження за хворими відповідного профілю зобов’язані спрямовувати хворих на флюорографічне обстеження у встановлені терміни, а при появі симптомів ураження органів дихання - позачергово, і призначати дослідження харкотиння на МБТ.

При виявленні на флюорограмі патологічних тіней, а також при появі симптомів, підозрілих на специфічне ураження інших органів (кісток, нирок, гортані, очей, нервової системи), лікарі відповідного фаху повинні направляти таких хворих на консультацію у тубдиспансер.

Сімейний лікар. Сімейний лікар повинен:

- здійснювати санітарно-освітню роботу в сім’ї, роз’яснювати важливість флюорографічних обстежень дорослих і туберкулінодіагностики у дітей для раннього виявлення туберкульозу, щеплень БЦЖ для його профілактики;

- виявляти в родинах людей з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз і залучати їх до щорічних профілактичних обстежень. Осіб, які кашляють протягом 2-3-х тижнів або мають симптоми інтоксикації, спрямовувати на рентгенологічне обстеження, нетранспортабельним організувати дослідження харкотиння на МБТ;

- запідозрити туберкульоз органів дихання у сім’ї, організувати необхідні обстеження (рентгенологічне, лабораторне, туберкулінодіагностика) і у разі потреби спрямувати на консультацію до фтизіатра;

- лікувати (за рекомендацією фтизіатра) в амбулаторних умовах хворих на туберкульоз, що завершили стаціонарний етап хіміотерапії, здійснювати контрольовану хіміопрофілактику в групах підвищеного ризику.

- в амбулаторних умовах і вдома встановити діагноз та надати екстрену допомогу при таких невідкладних станах: спонтанний пневмоторакс, гостра дихальна недостатність, легенева кровотеча, гострі алергічні реакції на протитуберкульозні препарати;

- організувати щеплення БЦЖ не вакцинованим в пологовому будинку дітям, контролювати розвиток післявакцинних реакцій, при ускладненнях вакцинації - спрямувати дітей до фтизіатра;

- разом із лікарем-фтизіатром і епідеміологом здійснювати протиепідемічні заходи в сім’ї, де є хворий - бактеріовиділювач.

Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю

Туберкульозний плеврит

1. Яке захворювання називається “плевритом”?

2. Які форми туберкульозу легень найчастіше ускладнюються плевритом?

3. Який патогенез туберкульозного плевриту?

4. Яка класифікація плевритів в залежності від патогенезу?

5. Які шляхи проникнення інфекції в плевру при туберкульозі плеври?

7. Які основні клінічні симптоми характерні для сухого плевриту?

8. Які наслідки фібринозного плевриту?

9. Які основні клінічні симптоми ексудативного плевриту?

10. Яке значення плевральної пункції в діагностиці плевритів?

11. Який склад плевральної рідини характерний для ексудативного плевриту туберкульозної етіології?

12. Які наслідки ексудативного плевриту?

13. Коли при плевриті з’являється горизонтальний рівень рідини?

14. Що називається пневмоплевриом?

15. Які ускладнення можливі при емпіємі плеври?

16. В чому полягає тяжкість лікування хворих на емпієму плеври?

Силікоз, силікотуберкульоз

1. Яке захворювання легень називається пневмоконіозом?

2. Яке захворювання легень називається коніотуберкульозом?

3. Як класифікуються пневмоконіози?

4. Яке професійне захворювання легень називається силікозом?

5. Які є форми силікозу?

6. Яким може бути перебіг силікозу

7. Які виділяють стадії силікозу?

8. Які зміни в легенях характерні для кожної стадії?

9. Які зміни на рентгенограмі характерні для симптому “обрубаних коренів легень”?

10. До якого пневмоконіозу найчастіше приєднується туберкульоз?

11. Який патогенез туберкульозу при силікозі?

12. Які форми туберкульозу можуть приєднуватись до силікозу?

13. Які зміни на рентгенограмі характерні для симптому “яєчної шкарлупи”?

14. Які клінічні прояви вказують на приєднання туберкульозу до силікозу?

15. Які лабораторні дані свідчать про приєднання туберкульозу до силікозу?

Туберкульоз у хворих на ВІЛ/СНІД

16. Який зв’язок спостерігається між ВІЛ-інфекцією і туберкульозом?

17. Які виділяють стадії СНІД?

18. Який патогенез туберкульозу у хворих на ВІЛ-інфекцію?

19. Яким може бути перебіг туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД?

20. Зміна яких показників у загальному аналізі крові у хворих на туберкульоз має викликати підозру на наявність ВІЛ-інфекції?

21. Яким має бути лікування туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД?

22. Які профілактичні заходи стосовно захворювання на туберкульоз слід здійснювати у хворих на ВІЛ/СНІД?

Виявлення туберкульозу

1. Яка характеристика клінічних форм туберкульозу, що належать до раннього, своєчасного, несвоєчасного та пізнього виявлення?

2. Які є методи і шляхи виявлення туберкульозу?

3. З якого віку починають проводити профілактичне флюорографічне?

4. Як часто і з якого віку проводять суцільне обстеження населення на туберкульоз?

5. Кому проводять обов’язкове профілактичне флюорографічне обстеження 1 раз на рік?

6. Які особи належать до “обов’язкових” контингентів?

7. Які заходи потрібно провести пацієнтам, що звернулися за медичною допомогою із скаргами, підозрілими на туберкульоз?

8. Які є варіанти тактичних дій лікарів в залежності від результатів первинного дослідження мокротиння та рентгенологічного обстеження, що отримані у закладі загальної лікувальної мережі?

Участь медичних працівників у виявленні туберкульозу

1. Які обов’язки лікарів сільської дільничної лікарні щодо профілактики туберкульозу?

2. Які обов’язки дільничного терапевта і сімейного лікаря щодо профілактики і своєчасного виявлення туберкульозу?

3. Які заходи повинен провести лікар-терапевт стаціонару у хворих, які лікуються з приводу неспецифічних захворювань легень?

4. Що входить в безпосередні обов’язки лікаря-педіатра при проведенні профілактичних заходів і ранньому виявленню туберкульозу серед дітей?

5. Хто є відповідальним за протитуберкульозні заходи серед вагітних, породіль?

6. Які функції притаманні лікарю акушеру-гінекологу в організації протитуберкульозних заходів серед вагітних, породіль і новонароджених?