Міжнародний ринок облігацій: характеристика іноземних облігацій, характеристика єврооблігацій , сучасний стан МРО

Облігація — це борговий інвестиційний цінний папір, який засвідчує вне­сення її тримачем грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкоду­вати йому в передбачений у ній строк номінальну вартість зі сплатою фік­сованого відсотка від номінальної вартості облігації.

Міжнародні облігації поділяються на іноземні та єврооблігації.

Іноземні облігації — це цінні папери, які випускаються нерезиден­том на національному ринку облігацій і виражені в національній ва­люті цього ринку. Наприклад, французька корпорація, яка продає свої облігації в Японії, випущені в єнах, вважається розповсюдником іно­земної облігації. Місцеві інвестори, які зацікавлені в купівлі облігацій у місцевій валюті, є основними покупцями іноземних облігацій. Анде­райтером (гарантом) розміщення таких облігацій є, головним чином, місцевий банківський синдикат (у цьому випадку — японський).

Отже, основні відміні риси випуску іноземних облігацій такі: 1) випуск облігацій емітується нерезидентським (іноземним) пози­чальником; 2) валютою випуску облігацій є іноземна для емітента; 3) розміщення облігацій здійснюється на тому чи іншому націона­льному ринку та гарантується банківським синдикатом.

Іноземні облігації випускаються на окремих національних ринках довго­строкового позичкового капіталу, тому відсоткові ставки за їхніми випуска­ми визначаються на рівні ставок відповідних ринків. Існує правило, згідно з яким відсоткові ставки за облігаціями в твердих валютах нижчі, а в нестабі­льних валютах — вищі. Відсоткові ставки на ринках облігацій світових фі­нансових центрів установлюються місцевим попитом та пропозицією.

Єврооблігації — це довгострокові боргові цінні папери, які роз­міщуються одночасно на декількох ринках транснаціональними син­дикатами, а валюта їхніх емісії є іноземною для інвесторів, які їх ку­пують.

Поява єврооблігацій пов’язана з глобалізацією всього світового го­сподарства та потребами ТНК у нових джерелах фінансування своїх операцій. Поштовхом для розвитку ринку єврооблігацій стали обме­ження на розміщення іноземних облігацій на національному ринку.

Єврооблігації мають ряд цінних властивостей.

1) Вони надають право вибору валюти вираження. Валютний чин­ник відіграє велику роль у випуску єврооблігацій. Але не будь-яка ва­люта підходить для вираження єврооблігацій. Валюта повинна мати вільне ходіння і в ній повинні без ризику виражатись обкладені плате­жі. Надто стійкі валюти небажані з точки зору позичальника, а нестій­кі — з точки зору кредитора. При виборі між двома варіантами вира­ження єврооблігацій існує компроміс між відсотковою ставкою і стійкістю валюти. У деяких випадках єврооблігації випускаються в декількох валютах, що дає кредитору змогу вимагати сплати в одній з декількох валют, що знижує ризик, пов’язаний з обмінними курсами, і розширює коло інвесторів. Разом з тим у більшості випадків і відсот­ки, і основна сума за єврооблігаціями виплачується в доларах США. 2) Облігації мають високий ступінь валютної еластичності як за складом валют вираження, так і за вагомістю єврооблігацій, вираже­них у тій чи іншій валюті в їхній загальній масі. 3) Єврооблігації забезпечують більшу мобільність капіталу в між­народному масштабі, оскільки залучають більшу кількість позичаль­ників та інвесторів, ніж інші міжнародні фінансові інструменти. 4) Єврооблігації забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію портфелів і вищі доходи, ніж вкладення у вітчизняні облігації. 5) Існує тісний зв’язок між міжнародним євровалютним ринком і ринком єврооблігацій. Наприклад, дилери єврооблігацій можуть отри­мувати позики для фінансування своїх операцій у євровалютах. 6) Доходи, отримані за єврооблігаціями, не обкладаються подат­ком. Єврооблігації особливо привабливі для інвесторів, котрі платять відносно високі податки на свої оголошені доходи і менш привабли­ві— для інвесторів, діяльність яких не обкладається податками (стра­хові компанії, пенсійні фонди).

Міжнародний ринок фінансових деривативів: сутність фінансових деривативів, типи базових активів, до яких прив’язані деривативи, основні типи контрактів, стан міжнародного ринку деривативів.

Дериватив являє собою стандартний документ, який засвідчує право та (або) зобов’язання придбати або продати базовий актив на визначених умовах у майбут­ньому.

Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків, є чотири типи базових активів, до кожного з яких може бути прив’язаний дери­ватив: - товари (ціна деривативу прив’язується до ціни певного товару або руху індексу на групу товарів); - акції (ціна деривативу прив’язується до ціни певної акції або ру­ху індексу цін на групу акцій); - іноземна валюта (ціна деривативу прив’язується до курсу однієї або до декількох валют); - відсоткова ставка (ціна деривативу прив’язується до фіксованої, плаваючої, комбінованої відсоткової ставки).

До основних похідних цінних паперів належать опціони і ф’ючерси на товари, цінні папери, валюту, відсоткові ставки і фондові індекси, свопи на відсоткові ставки і валюту та форвардні контракти.

При купівлі і продажу деривативів контрагенти обмінюються не активами, а ризиками, що випливають з цих активів.

Ціна деривативів визначається рухом цін на товари, фінансові ін­струменти, індекси цін або відмінностями між двома цінами.

Контракти на деривативи закриваються шляхом розрахунку готів­кою. При цьому зміна власника або поставлення означеного товару не передбачається.

Міжнародний ринок деривативів характеризується зростанням обсягів операцій з похідними інструментами. Це зумовлено високою нестабільні­стю котировок та посиленням ризику втрат в умовах зниження курсів. Останнім часом ринок деривативів поповнився новими учасниками. Крім інституційних інвесторів в операціях беруть участь управляючі компанії та корпорації. Можливість страхування та мінімізація ризику втрат від знецінення базових фінансових активів на ринку похідних інструментів допомагає уникнути їх ще більшого знецінення та суттєвого зниження об­сягів операцій з ними на фондових ринках. Оборот ринку деривативів у 8 разів перевищує світовий ВВП. За оцінкою Банку міжнародних розрахун­ків, сукупний обсяг міжнародного ринку деривативів дорівнює близько 300 трлн дол.