Міжнародне регулювання ринку технологій: міжнародні організації, які захищають права інтелектуальної власності, угода ТРІПС СОТ: цілі та об’єкти інтелектуальної власності

Предметом міжнародного регулювання на ринку технологій є насамперед охорона прав на винахід, промислові зразки, товарні зна­ки, що являють собою об’єкти інтелектуальної власності.

Будь-яке несанкціоноване використання інтелектуальної власності є порушенням прав власника. Стандарти, які приймаються різними країнами для захисту своїх винаходів, промислових зразків, товарних знаків, а також ефективність, з якою вони застосовуються, впливають на розвиток міжнародного технологічного обміну.

Проблемами захисту прав інтелектуальної власності займаються такі міжнародні організації, як Європейська патентна організація(ЄПО), Світова організація інтелектуальної власності_6 (СОІВ), Сві­това організації торгівлі(СОТ).

Основними цілями Європейської патентної організації, створеної на основі Конвенції про видачу європейських патентів, підписаної в 1973 р. і ратифікованої в 1977 р., є: видача європейських патентів; ро­зширення співробітництва між європейськими державами у сфері охо­рони винаходів, посилення патентного захисту; сприяння створенню і модернізації патентних систем у країнах, що розвиваються (підготовка кадрів і консультування, надання експертів і документації); здійснення наукової, інформаційної і видавничої діяльності (надання текстів Кон­венції про видачу європейських патентів, наукових монографій, інфо­рмаційних матеріалів різними мовами, щорічного звіту тощо).

Сферою діяльності Світової організації інтелектуальної власно­сті, створеної в 1970 р., є промислова власність, що стосується захисту прав на винахід, товарні знаки, промислові зразки, а також авторські права, в основному на літературні, музичні, художні, фотографічні й аудіовізуальні здобутки. Головні цілі СОІВ — охорона інтелектуаль­ної власності в усьому світі на основі співробітництва між країнами і міжнародними організаціями (укладання нових міжнародних догово­рів, робота з удосконалювання національного законодавства в частині охорони прав інтелектуальної власності, технічна допомога країнам, що розвиваються); розширення адміністративного співробітництва між об’єднаннями (союзами) держав у галузі інтелектуальної власнос­ті; поширення інформації; підтримка при одночасному одержанні прав на винаходи, товарні знаки, промислові зразки чи моделі в декількох країнах.

У правовій системі СОТоднією з трьох її складових крім ГАТТ і ГАТС, є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) .

Передумовами прийняття Угоди ТРІПС є наявність значних розхо­джень у стандартах, що регулюють охорону і реалізацію прав інтелектуа­льної власності, а також відсутність багатосторонніх правил, які стосу­ються міжнародної торгівлі підробленими товарами, що стало джерелом зростаючої напруженості в міжнародних економічних відносинах.

Угода ТРІПС ґрунтується на положеннях основних міжнародних конвенцій з прав інтелектуальної власності (ПІВ). її важливою рисою є те, що закладений міжнародними конвенціями стандартний захист одержав правовий захист.

До об’єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРіПС належать:

- авторське право та суміжні права; - товарні знаки; - географічні позначення; - промислові зразки; - патенти; - компонування (топографії) інтегральних мікросхем; - нерозголошувана інформація.

Уряди різних країн часто прагнуть обмежити з тих чи інших при­чин передачу технологій. Так, обмеження експорту новітньої техноло­гії пояснюється бажанням утримати технологічне лідерство на світо­вому ринку чи міркуванням національної безпеки. Обмеження імпорту технології часто пов’язано з необхідністю зниження іноземної конку­ренції, збереження робочих місць чи невідповідністю національних стандартів іноземним технологіям.

З метою виконання умов міжнародних угод країни-учасниці вводять державний контроль за продажем технічних досягнень, що можуть бути використані для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї. Особливому контролю піддається вивезення технологій, призначених для створення продукції, що має мирне призначення, але які можуть бу­ти використані і для виробництва зброї масового знищення.

Державні механізми міжнародного технологічного обміну бувають прямі, що здійснюються органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю, і непрямі, здійснювані через дер­жавну систему реєстрації патентів і торговельних знаків.