Виникнення цивільного захисту

Історія виникнення цивільного захисту( раніше ЦО) в Україні бере свій початок з часів Радянського Союзу , коли рішенням Ради Народних Комісарів СРСР у 1932 р. була створена протиповітряна оборона.

З появою зброї масового ураження, що здатна наносити удари по всій території країни та утворювати масові масштабні осередки різнопланового ураження на великих площах, існуюча на той час система захисту населення виявилася недосконалою та недостатньою.

Виникла необхідність створення єдиної загальнодержавної оборонної системи , яка б займалася захистом населення , об’єктів і територій в цілому в масштабах країни і в кожній республіці , області, місті, районі селі, на кожному об’єкті із залученням зусиль усього населення. Такою системою стала цивільна оборона СРСР, яка була утворена у 1961р.

До середини 80-х років минулого століття ЦО, маючи суто воєнний характер, була системою загальнодержавних оборонних заходів, що спрямовувалися на захист населення від зброї масового ураження імовірного та потенційного противника. З виникненням та збільшенням частоти великих катастроф природного характеру(землетрус у Вірменії) та техногенних (Чорнобильська катастрофа) та збільшенням несприятливих наслідків від них стало очевидним, що держава не має необхідних сил і засобів, здатних запобігти виникненню таких надзвичайних ситуацій, а в разі виникнення - ліквідувати їх наслідки. З цією метою було прийнято рішення реорганізувати систему ЦО , основним завданням якої з 1987 р. став захист населення і територій від небезпечних наслідків аварій і катастроф природного, техногенного екологічного і воєнного характеру.

У 1992 р. Радянський Союз розпався і Українська республіка стала неза­лежною державою. Треба було видавати свої закони.

3 лютого 1993 р. було прийнято Закон України № 2974-12 «Про цивільну оборону України», згідно з яким у країні створювалася державна система органів управління і засобів захисту населення від наслідків НС техногенного, природного й воєнного характеру.

28 жовтня 1996 р. Указом Президента України було відкрито нову сторінку в розвитку Цивільної оборони України - утворено Міністерство України з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи(МНС).

3 серпня 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України № 1198 затверджено Положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техно­генного й природного характеру (ЄДС НС), яка мала завдання щодо запобігання і реагування НС мирного часу, але без залучення цивільного населення для захисту від наслідків НС.

Юридичне забезпечення системи цивільного

Захисту в Україні

Система цивільного захисту, як яскравий приклад соціальної системи, може ефективно функціонувати за таких наступних умов – наявності повного юридичного забезпечення, сучасного матеріального оснащення та відповідного забезпечення висококваліфікованим кадровим потенціалом.

Основу юридичного забезпечення системи ЦЗ в Україні складають наступні нормативні акти:

Конституція України; а також наступні закони України

- ”Про правові засади цивільного захисту”;

- “Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”,

- “Про Цивільну оборону України”,

- “Про правовий режим надзвичайного стану”,

- “Про правовий режим воєнного стану”,

- “Про аварійно-рятувальні служби”

- “Про пожежну безпеку”

- “Про об’єкти підвищеної небезпеки”,

- “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”,

- “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення”,

- “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного

забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, правову основу системи ЦЗ складають також деякі міжнародні договори, згода на обв”язковість яких надана Верховною Радою України, та Укази Президента України і Постанови Кабінету Міністрів України .

Основна частина законів України, що приведена вище, створювалась поступово, приймалась законодавчим органом нашої держави з метою розвитку цілісної системи цивільного захисту. На заключному етапі розвитку такої системи, після створення Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 28 жовтня 1996 року згідно Указом Президента України, прийняття ряду інших законів із наведеного списку, 24.06.2004 року був прийнятий діючий на сьогоднішній день закон “Про правові засади цивільного захисту”. Його поява пояснюється активною інтеграцією України у світове співтовариство, Європейський Союз, а також переходом акцентів у сфері надання допомоги та захисту цивільного населення, населених пунктів, житла робочих місць, важливих цивільних об’єктів та інших матеріальних та культурних цінностей. Цей закон визначає правові та організаційні засади у справі цивільного захисту населення та територій від НС техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил ЦЗ,їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів ЦЗ. Вказаний закон складається із наступних 13 розділів:

1. Загальні положення.

2. Основні заходи у сфері ЦЗ.

3. Єдина система ЦЗ.

4. Управління єдиною системою ЦЗ

5. Координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування у сфері ЦЗ.

6. Стандартизація, державна експертиза та ліцензування у сфері ЦЗ.

7. Порядок комплектування органів і підрозділів ЦЗ та проходження служби

цивільного захисту.

8. Соціальний і правовий захист осіб складу, працівників органів та

підрозділів ЦЗ.

9. Пенсійне забезпечення осіб складу, працівників органів та підрозділів ЦЗ.

10. Фінансове та матеріальне забезпечення.

11. Міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.

12. Контроль і нагляд за діяльністю у сфері ЦЗ.

13. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ЦЗ.

Закон України “Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 200 року визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та і осіб без громадянства, що перебувають на території України, захисту об’єктів виробничого та соціального призначення, природного середовища від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження. У законі подано також сутність основних заходів у сфері захисту населення і територій, а також основні принципи побудови і функціонування єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Тим не менше, основоположним документом для діяльності цивільної оборони є закон України “Про цивільну оборону України” від 3 лютого 1993 року.

Закон визначає, що кожен громадянин України має право на захист свого життя і здоров”я від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а гарантом цього права є держава. Тому держава створює систему цивільної оборони. Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і воєнного характеру.

У законі чітко виписано структуру, будову і склад ЦО України, визначені основні завдання, основні обовязки керівників ОГД. Крім того, в законі визначаються права і обов”язки органів державної виконавчої влади з цивільної оборони, продаються структура сил цивільної оборони, порядок матеріально-технічного забезпечення заходів цивільної оборони та здійснення міжнародного співробітництва з питань цивільного захисту.

Надалі Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року №200 було введено в дію “Положення про Цивільну оборону України”.

28 жовтня 1996 року Указом Президента України на базі Штабу ЦО України створено міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Воно є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері ЦЗ, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

В період 1996-2004 року Верховна Рада України прийняла ще ряд законів, що стосуються питань безпеки людини та цивільного захисту.

Закон України “Про захист людини від дій іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 року визначає заходи щодо забезпечення захисту життя., здоров”я і майна людей від негативної дії іонізуючих випромінювань у разі радіаційних аварій і порядок компенсації збитків.

Закон України “Про війська Цивільної оборони України” від 24 березня 1999 року визначає правові основи та організаційні засади функціонування військ ЦЗ України.

Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14 грудня 1999 року визначає правові, організаційні й економічні принципи створення і діяльності аварійно-рятувальних служб, обов’язки , права, соціальний захист і відповідальність рятувальників, а також питання міжнародного співробітництва у сфері ліквідації надзвичайних ситуацій.

Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 року визначає урядові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров”я людей та довкілля від шкідливого впливу аварі на цих об’єктах шляхом запобігання їх виникнення, обмеження(локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов’язки державних органів. Підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні.

Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 року визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств. Установ та організацій. Спрямовані на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини. Локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Крім законів з питань цивільного захисту, було прийнято багато указів Президента і постанов Кабінету Міністрів України. Основні з них такі:

Указ Президента України від 28 жовтня 1996 року про введення в дію “Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в питаннях захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” визначає завдання, права і обов’язки міністерства.

Постанова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2000 року № 1594 затверджує “Типове положення про управління з питань надзвичайних ситуацій і в питаннях захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації” та “Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення районної, районної в містах Києві і Севастополі державної адміністрацій”. Ці положення визначали права й обов’язки управлінь і відділів при органах державної виконавчої влади. З метою створення єдиної системи класифікації надзвичайних ситуацій та визначення їх рівнів. Забезпечення оперативного і адекватного реагування на такі ситуації Кабінет Міністрів України постановою від 15 липня 1998 р. за № 1099”Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” встановлює порядок класифікації надзвичайних ситуацій