РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАХОДІВ ЩОДО НАУКО­ВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Належна організація управлінської праці на науко­вій основі в органах внутрішніх справ можлива лише при систематичному вивченні та глибокому розумінні існуючої системи управління і організації праці в ній, знанні проб­лем і завдань, які необхідно вирішити.

При значних обсягах заходів НОУП можна розроб­ляти спеціальний план щодо їх реалізації, в інших випадках передбачаються окремі пункти НОУП у планах діяльності органу внутрішніх справ.

Наявність в органах внутрішніх справ великої кіль­кості структурних підрозділів і посад вимагає постійного вдосконалення розподілу всього обсягу робіт на окремі складові частини (функціональні обов'язки), кожну з яких виконує окремий працівник (або група працівників), спеці­ально для того призначених (спеціалізація). Розподіл обов'язків, як правило, здійснюється згори з боку суб'єкта управління, але такий розподіл може відбуватись і за ініці­ативою знизу, тобто походити від самих виконавців. І тут важливо не тільки розділити обов'язки, але й об'єднати їх в єдиний управлінський процес, узгодити функції окремих працівників таким чином, щоб між ними не було протиріч­чя, паралелізму, зрівнялівки. Розподіл обов'язків між окре­мими працівниками підрозділу нерозривно пов'язаний з ор­ганізацією взаємодії, яка встановлює певні зв'язки праців­ників різних посад і спеціальностей усередині відділів і служб, а також між ними.

В органах внутрішніх справ широко застосовується і кооперація праці, коли для виконання якогось завдання необхідні знання і досвід різних спеціалістів. Так, може бу­ти створено слідчо-оперативну групу в складі слідчого, оперативних працівників, експерта-криміналіста, інженера з спецтехніки та інших для розслідування кримінальної справи. Можуть створюватись комплексні слідчо-оперативні групи для боротьби з окремими видами злочи­нів, наприклад, з квартирними крадіжками, з викраденнями автомототранспорту, зі злочинністю серед неповнолітніх та інші.

<<>>
Розподіл обов'язків між працівниками, організація взаємодії між ними і окремими підрозділами, визначення меж спеціалізації і кооперації праці не є справою простою і очевидною. Нераціональний розподіл праці в органі внут­рішніх справ може мати негативні наслідки. Так, при роз­поділі обов'язків між заступниками начальника органу внутрішніх справ і їх спеціалізації за окремими напрямка­ми діяльності підпорядковані підрозділи діють досить ефе­ктивно лише за умови їх одночасної роботи. Якщо не від­працьовано взаємозаміну між ними, то функціонування підсистеми одразу ж порушиться, коли один із них на пев­ний період вибуде, оскільки інший заступник часто не в змозі з різних причин поєднати різні види діяльності. По­дібна ситуація може скластись у середині окремого підроз­ділу, коли спеціальні функції просто ніким не виконуються, якщо відповідальний за них працівник припиняє свою дія­льність тимчасово (відпустка, хвороба, відрядження та ін­ші). При розподілі організації взаємодії праці необхідно враховувати управлінські, юридичні, соціальні, педагогічні, психологічні, професіональні, фізіологічні фактори. Удо­сконалюючи організацію управлінської діяльності в органі внутрішніх справ, необхідно враховувати такі основні форми розподілу праці: функціональну, технологічну, ква­ліфікаційну (посадову). Функціональний розподіл праці за­кріплює конкретні функції за окремими працівниками чи підрозділами органу внутрішніх справ. Так, основними функціями чергової частини є оперативне отримання ін­формації й негайне реагування на неї; функціями штабного підрозділу - планування, розробка і організація виконання загальних комплексних заходів щодо охорони громадсько­го порядку і боротьби зі злочинністю; функцією державної служби охорони - надійне забезпечення охорони майна не­залежно від форм власності на основі договорів. Функціо­нальний розподіл праці застосовується також при відокре­мленні основних робіт від допоміжних, першочергових від другорядних.

Технологічний розподіл праці забезпечує спеціалі­зацію працівників за однотипними видами діяльності, на­приклад, між дільничними інспекторами міліції щодо тери­торії, між пожежними інспекторами щодо об'єктів обслу­говування, між інспекторами служби охорони щодо

об'єктів охорони і тому подібне. При цьому, крім загальних обов'язків, вони можуть виконувати і додаткові, які випли­вають із специфіки конкретної дільниці чи об'єкту обслу­говування.

Кваліфікаційний (посадовий) розподіл праці вжива­ється при розподілі обов'язків і відповідальності працівни­ків у структурі органів внутрішніх справ відповідно до їх кваліфікації, досвіду роботи та займаної посади. Прикла­дом може бути розподіл праці між начальником відділу ка­рного розшуку, його заступником, начальниками відділень, старшими оперуповноваженими, оперативними уповнова­женими та помічниками оперативних уповноважених.

Підвищенню ефективності управління органом вну­трішніх справ має сприяти і правильний розподіл праці між начальником органу, його заступниками і підлеглими.

В органах внутрішніх справ керівники органів і окремих служб перевантажені функціональними обов'яз­ками. Особливо це стосується начальників міських, район­них і транспортних відділів (управлінь) внутрішніх справ, селищних і мікрорайонних відділів і відділень міліції, на­чальників виправно-трудових установ, інших керівників низової управлінської ланки. З одного боку, велику кіль­кість обов'язків закріплено за ними особисто нормативни­ми актами, з іншого боку, керівники, відчуваючи відпові­дальність, традиційно беруть на себе додаткові обов'язки, або не довіряючи підлеглим, або ж бажаючи бути в курсі всіх справ. Досить часто корективи в розподіл праці вно­сять директивним шляхом вищі суб'єкти управління. Від міністерства, главків, управлінь МВС в областях при уск­ладненнях ситуації, а інколи і безпідставно надходять роз­порядження покласти відповідальність на начальника орга­ну, організувати йому особисто виконання певних завдань, вивчити і доповісти, очолити і скоординувати і таке інше. При цьому часто не враховують, що цілий ряд підрозділів даному суб'єкту управління безпосередньо не підпорядко­вані, наприклад, підрозділи дорожньої міліції, пожежної безпеки, податкової міліції, служби охорони. Або ж діють інші розпорядження суб'єкта управління, що обмежують компетенцію начальника органу: не відволікати тих чи ін­ших працівників, вивести з підпорядкування, узгоджувати навіть з дрібних другорядних питань власні рішення і тому

<<>>
подібне. Інколи начальник органу внутрішніх справ може отримати в один день розпорядження, які суперечать одне одному.

Звичайно, науковою організацією управління таку форму роботи назвати не можна. Застосування раціональ­них форм розподілу і кооперації управлінської праці в ор­ганах внутрішніх справ забезпечує найбільш оптимальну спеціалізацію працівників, визначає більш високий рівень їх відповідальності за виконання службових обов'язків, сприяє взаємодії між ними і створює умови для професій­ного зростання і закріплення кадрів.

Важливим напрямком наукової організації управ­лінської праці в органах внутрішніх справ є раціоналізація трудових процесів. Трудовий процес складається з трудо­вих операцій, які можуть поділятися на трудові прийоми і дії. Трудовими операціями називають діяльність щодо ви­конання працівником чи окремим підрозділом певної час­тини роботи для досягнення проміжного, часткового ре­зультату. Кінцевий результат діяльності досягається лише внаслідок виконання усіх завдань трудового процесу. Зміст трудових операцій залежить від характеру трудової діяль­ності працівника. Наприклад, при роботі на місці скоєння злочину окремі операції виконують слідчий (веде огляд мі­сця події"), експерт (відшукує сліди злочину), спеціаліст (допомагає слідчому спеціальними знаннями), оперативний працівник (здійснює оперативні заходи), дільничний інспе­ктор (встановлює очевидців), міліціонер (охороняє місце пригоди), начальник органу (організовує оперативно-розшукову діяльність щодо розкриття злочину, координує взаємодію різних служб і підрозділів). Взаємозв'язок тру­дових операцій, їх логічна послідовність і оперативна обу­мовленість складають технологію трудового процесу. Опе­рації виконуються через трудові прийоми й дії, в яких ви­являються професійна підготовленість, трудові навички, техніка особистої праці, досвід і вміння виконати ту чи ін­шу частину роботи.

Раціоналізація трудового процесу вимагає глибоко­го вивчення технології та техніки особистої праці, окремих трудових операцій, прийомів і дій. Удосконалення трудо­вого процесу повинно забезпечувати: усунення зайвих, не­потрібних і неефективних трудових операцій, найбільш ра-

ціональну послідовність їх, використання прийомів і дій, які вимагають найменших фізичних і моральних затрат і які можна виконати в найкоротший час. Тривалість трудо­вих процесів в органах внутрішніх справ, як правило, не регламентовано, що веде до великих витрат часу й зусиль. Раціоналізацію трудового процесу не може бути здійснено без удосконалення окремих його елементів, тобто трудових операцій: проведення ділових нарад, ділових зустрічей, службових занять, інструктажів, прийомів працівників, громадян та інше.

Багато робочого часу в керівників і працівників ор­ганів внутрішніх справ забирає робота з документами. До­слідженнями встановлено, що начальники органів внутрі­шніх справ використовують для роботи з документами в середньому 30-40% свого робочого часу; за рік начальнику органу внутрішніх справ доводиться розглядати до 35 тис. документів (біля 100 в день). Керівники органу внутрішніх справ у своїй роботі використовують оперативні й процесу­альні, адміністративні й фінансові, звітно-статистичні й технічні та іншого призначення документи. Роботу з доку­ментами, яка є одним із видів операцій трудового процесу начальника органу внутрішніх справ, можна класифікувати за такими напрямками: '

складання й оформлення організаційно-розпорядчих документів;

- розгляд документів, що надійшли в орган;

- розгляд документів, які належить відправити;

- розгляд внутрішніх і таємних документів;

- ведення власної документації, власного архіву;

- контроль за станом документаційного забезпечен­ня управління.

Раціональна організація роботи з документами дає змогу вивільнити керівника від виконання рутинних опера­цій, скоротити витрати праці і коштів на обробку докумен­тів, підвищити відповідальність працівників апарату управ­ління за виконання своїх обов'язків, поліпшити інформа­ційне забезпечення і якість управлінських рішень, підви­щити оперативність їх.

Фельзер А.Б., Добронавський О.В. Техніка роботи кері­вника. К., 1993. С. 41.

<<>>
З метою раціоналізації роботи з документами, присто­сування її до обробки засобами обчислювальної техніки необ­хідно здійснити їх уніфікацію, типізацію і стандартизацію. Працівники органів внутрішніх справ повинні знати правила складання й оформлення організаційно-розпорядчих докумен­тів, використання спеціальних бланків, вміти користува­тись інструкціями і наказами, які регламентують роботу з документами.

Не менше часу, ніж робота з документами, забира­ють наради, інструктажі, засідання і збори, що є різними формами участі працівників органу внутрішніх справ у роз­гляді, обговоренні, вирішенні будь-яких питань управлін­ської діяльності. Збори є найбільш демократичною формою участі колективу внутрішніх справ у виробленні спільного рішення, але у практиці управлінської діяльності перева­жають наради і засідання. Нарада - форма спільного обго­ворення проблеми, вироблення рекомендацій, на основі яких начальник приймає управлінське рішення. Нарада проводиться за участю представників різних підрозділів як суб'єкта, так і об'єкта управління. Засідання - форма орга­нізації роботи постійно діючих органів управління (колегії, ради, комісії, комітету) або створених тільки на час вико­нання конкретного специфічного завдання (Комісія УМВС щодо комплексної перевірки діяльності органу внутрішніх справ за звітний період). Інструктаж є диктаторською фор­мою наради, коли право голосу має тільки керівник, який сам викладає свої погляди, видає наказ або розпорядження. Інструктажі характеризуються оперативністю, дотриман­ням службової ієрархії, обмеженим стабільним колом уча­сників, які виконують спільне завдання (інструктаж підроз­ділу патрульно-постової служби по охороні громадського порядку, інструктаж оперативної групи, що виїжджає на затримання злочинця та інші). Оволодіння знаннями і на­вичками, необхідними для підготовки, організації та прове­дення нарад, засідань, інструктажів і зборів, а також ефек­тивна участь у них кожного задіяного працівника є одними з найважливіших елементів удосконалення трудового про­цесу і використання робочого часу.

При організації нарад, засідань і зборів керівнику і тим, хто готує такі заходи, рекомендується дотримуватись певної технології, яка включає:

- попереднє планування наради, засідання комісії чи зборів (рішення про проведення таких заходів приймає ке­рівник, але вони можуть проводитись і за вказівкою згори);

- визначення мети (одержання і роз'яснення інфор­мації, дискусія з окремих проблем, визначення завдань і шляхів виконання, погодження спільних дій);

- узгодження і затвердження порядку денного, який має містити оптимальну кількість питань;

- склад учасників (запрошувати слід тих працівни­ків, кого стосується тематика і питання порядку денного);

- дату і час проведення (вибирають найбільш зручний час, як правило, в другій половині дня, не більше 1,5 год.);

- спосіб оповіщення учасників (коли, хто і як спо­віщає, зворотний зв'язок);

- підготовку доповіді й проекту рішення (фактичні дані, прізвища повинні бути достовірними, мова - зрозумі­лою, формулювання - точними та об'єктивними);

- підготовку інформаційних документів для учасни­ків (основні тези, висновки, пропозиції, схеми, статистич­ний матеріал);

- підготовку приміщення (приміщення має бути сві­тлим, провітреним і просторним, щоб кожний отримав міс­це і міг добре бачити і слухати доповідача);

- порядок проведення відкриття, оголошення допо­віді, обговорення доповіді, відповіді на запитання, реко­мендації, підбиття підсумків, оголошення рішення керівни­ка і вказівки щодо його виконання.

Управлінські рішення, прийняті керівником особи­сто чи вироблені колективно, розраховані на певний час дії і виконання, внаслідок чого важливого значення набуває проблема раціонального використання робочого часу. На­лежним чином організована робота, розподілена на конкре­тні операції, дає змогу керівнику скоротити витрати праці, підтримати бажаний ритм роботи, уникнути запізнень, під­вищити рівень організації діяльності всього апарату управ­ління, ефективно використати свій робочий час і робочий час інших працівників.

В основі організації раціонального використання робочого часу працівника органів внутрішніх справ, перш за все, закладено повагу як до своєї праці, так і до чужого часу. При цьому мається на увазі і час громадян, які стика-

<<>>
Крім самофотографії, вживається також фотографія робочого дня, коли спостереження за роботою працівника веде спеціально призначена людина. Форми спостереження аналогічні тим, що застосовуються при самофотографії. Для вивчення змісту управлінської праці та витрат робочо­го часу використовують метод моментних спостережень, при якому вивчаються трудові процеси або окремі трудові операції, і не протягом робочого дня, як при фотографії, а через певні інтервали. Для вивчення витрат часу на окремі трудові операції застосовують також хронометраж, який дає змогу виявити найбільш раціональні прийоми виконан­ня операцій. З метою вивчення стану організації праці в апараті управління, раціональності використання робочого часу, виявлення й узагальнення пропозицій щодо поліп­шення умов праці та підвищення її ефективності проводять анкетне (письмове) й усне опитування, яке може бути за­гальним чи вибірковим. Результати вивчення та аналізу праці в апараті управління можна розглянути на нарадах, зборах, на яких приймаються колегіальне чи особисто кері­вником виробляються управлінські рішення щодо подаль­шого вдосконалення організації праці.

На вдосконалення організації праці в органах внут­рішніх справ суттєвий вплив є створення найбільш сприят­ливих умов праці і відповідна організація робочого місця працівника. Під робочим місцем розуміють відповідно об­ладнану, обмежену площу службового приміщення, виді­лену для окремого працівника. Питання поліпшення орга­нізації та обслуговування робочих місць пов'язане з їх оснащенням необхідним обладнанням, технічними засоба­ми, щоб праця була продуктивною, змістовною, безпечною і не призводила до погіршення здоров'я працівника органів внутрішніх справ. Організація робочих місць передбачає раціональне компонування службових приміщень окремих підрозділів, розподіл працівників по робочих кімнатах і розміщення в них робочих місць таким чином, щоб скоро­тити тривалість виконання роботи, усунути зайві перемі­щення працівників, виключити обставини, які б відволікали чи заважали працівнику виконувати свої обов'язки. При організації робочих місць в органах внутрішніх справ не­обхідно зважати і на те, що співробітники не працюють, як правило, при закритих дверях. Вони приймають відвідува-

<<>>
чів, інших працівників, вирішують окремі питання спільно, тому робоче місце повинно бути так організоване, щоб для інших людей теж був хоча б мінімум зручностей, тобто щоб було де зняти верхній одяг, куди покласти капелюха, де сісти чи підготувати документ (заяву, подання та інше). Покращення умов праці в органах внутрішніх справ зале­жить від ряду деталей, таких як освітлення робочих місць, обладнання зручними меблями, надійним зв'язком, опален­ням, від загального інтер'єру службового приміщення, від можливості чергувати працю і відпочинок, зняти розумову і фізичну напругу, своєчасно харчуватися.

Офіційність обстановки робочого місця працівника органів внутрішніх справ має сполучатися з додержанням естетичних вимог, сприяти створенню спокійної ділової атмосфери, настроювати на довірливу бесіду, повагу до працівника як представника державної влади. Спеціаліста­ми в галузі управління, фізіології, психології, ергономіки, технічної естетики розроблено досить повні рекомендації, які необхідно враховувати при організації робочих місць і найбільш сприятливих умов праці.

Наукову організацію праці не можна впроваджува­ти і застосовувати в органах внутрішніх справ без відповід­ної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Кадрове забезпечення органів внутрішніх справ реалізується шля­хом прийому спеціалістів із народного господарства та під­готовки їх в освітній мережі МВС України. Виходячи з не­обхідності професійного забезпечення кадрової функції, здійснюється прогнозування і планування, навчання, пере­підготовка, підвищення кваліфікації і перекваліфікація, пе­реміщення кадрів. Найбільш перспективними напрямками застосування наукової організації управління у сфері робо­ти з кадрами органів внутрішніх справ є розробка професі-ограм і типових робочих місць, наукових основ професій­ного відбору кадрів на службу в органи внутрішніх справ і їх адаптації, навантаження спеціалістів, технічних праців­ників і керівників, регламенту (режиму) робочого дня, тех­ніки контактів керівників з підлеглими, штатної чисельнос­ті органів внутрішніх справ і їх структурних підрозділів, наукових методик оцінки діяльності органу внутрішніх справ у цілому і ділових якостей окремих працівників (ате­стації).

Розстановка кадрів управління здійснюється трьома шляхами: призначення, вибори, конкурс. В органах внут­рішніх справ основним способом розстановки управлінсь­ких кадрів є призначення, яке здійснюється вищим органом управління, оформлюється юридичним актом-наказом, що дає особі, призначеній на посаду, відповідні права і покла­дає на неї певні обов'язки. Для призначення на вищі посади формується резерв кандидатів на висування по службі. Але призначення керівних кадрів відбувається не тільки з числа зарахованих у резерв на висування. Критерії зарахування в резерв на висування і роботи з резервом вимагають ще по­дальшої наукової розробки. Вибори на посаду в органах внутрішніх справ відбуваються також у сфері громадських організацій: профспілках, товариських судах честі, радах наставників, соціально-побутових комісіях та інших. Кон­курс - заміщення посади в порядку змагань між кандида­тами. За конкурсом можуть обиратися з наступним затвер­дженням посадові особи в учбових закладах МВС (профе­сори та доценти кафедр, начальники кафедр). Конкурсне заміщення посад в апараті управління є перспективним способом комплектування управлінських кадрів, який до­зволяє більш об'єктивно, ретельно і гласно відбирати і роз­ставляти кращі кадри. Техніка призначення, виборів і кон­курсу при розстановці управлінських кадрів потребує нау­кового вивчення й обгрунтування.

Керівник виконує свої функції через реалізацію своїх прав і обов'язків. Зразковим вважається такий керів­ник, який не тільки добре використовує свої права, але та­кож сумлінно виконує свої обов'язки перед суспільством, колективом і вищими органами управління. Оптимальне співвідношення прав і обов'язків керівника також є пред­метом наукової організації управлінської праці.

Міністерство внутрішніх справ має розвинуту сис­тему підготовки і перепідготовки кадрів. Головними її за­вданнями мають бути безперервність професійної підго­товки працівників органів внутрішніх справ: систематичне підвищення кваліфікації управлінських кадрів; вивчення і застосування найновіших досягнень вітчизняної і зарубіж­ної науки в галузі роботи з кадрами, ефективних методів зміцнення дисципліни праці, розвитку творчої активності;

створення оптимального середовища в органах внутрішніх

<<>>
справ; вивчення і запровадження найбільш раціональних форм морального і матеріального стимулювання працівни­ків. «Система підвищення кваліфікації управлінських кад­рів не повинна обмежуватись тільки підвищенням рівня спеціальних знань слухачів. Необхідно вчити і переучувати керівників в галузі теорії і практики, науки управління, со­ціально-політичної, соціально-психологічної і педагогічної підготовки».

В органах внутрішніх справ моральне і матеріальне стимулювання праці практикується досить широко, але од-нобоко, переважно у формі матеріального заохочення. Нау­кова розробка систем стимулювання праці в органах внут­рішніх справ пов'язана із специфікою їх діяльності. Трудо­ві процеси не обмежені, як правило, в часі, результат праці не завжди можна оцінити кількісно, трудові операції, вико­нувані різними працівниками, є настільки взаємозалежними між собою, що їх важко розділити і оцінити окремо. Пев­ному працівнику і навіть цілому колективу важко досягти позитивних результатів одночасно в усіх напрямках діяль­ності, наприклад, в попередженні злочинності і розкритті злочинів, в розслідуванні економічних злочинів і виявленні умов і причин, що їх породжують, в забезпеченні дорож­ньої та пожежної безпеки. Інколи цілі суміжних підрозді­лів, інтереси окремих служб і працівників, запити особис­тості і потреби колективу в повній мірі не співпадають, на­явність конкуренції і змагання, суб'єктивність керівника ускладнюють оцінку результатів праці. Зблизити цілі та ін­тереси суб'єкта і об'єкта управління між собою, поєднати їх з інтересами системи в цілому і загальнодержавними ін­тересами можна шляхом розробки ефективних систем сти­мулювання. При цьому слід більш широко застосовувати моральні, публічні заохочення. Відновити такі форми за­охочення, як подяка перед строєм, поміщення портретів відзначених на Дошку пошани та занесення до Книги по­шани, фотографування біля державного прапора, прапора установи, почесні грамоти та вдячні листи батькам і сім'ям відзначених. Необхідно також більш гнучко застосовувати і заходи стимулювання, що передбачені Дисциплінарним

' Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управ-ления й права. М., 1986. С. 238.

статутом та Положенням про проходження служби в орга­нах внутрішніх справ.

Для успішної роботи органів внутрішніх справ, стимулювання працівників до ініціативи, творчої цілеспря­мованості, високої дисципліни необхідно також застосову­вати критику і самокритику. З цією метою використовують наради, засідання, збори, особисті бесіди, засоби масової інформації. Дуже важливо, щоб ці засоби впливу були ви­важені, обгрунтовані, справедливі і не сприймались як по­карання. Вони повинні носити тимчасовий, до усунення не­доліків, характер і застосовуватись з урахуванням психоло­гічних, педагогічних, соціальних, демографічних характе­ристик працівника. Для створення і підтримки оптимально­го середовища в органі внутрішніх справ необхідно також враховувати неформальні стосунки в колективі, взаємні зо­бов'язання керівництва і підлеглих, розподіл і черговість виконання замовлень на соціальне обслуговування праців­ників з урахуванням пріоритету в трудовому стажі, стані здоров'я, сімейному стані, віці, службовій активності.

Використання різних напрямків наукової організа­ції управлінської праці буде сприяти підвищенню ефектив­ності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ у цілому і їх підрозділів зокрема.

<<>>
РОЗДІЛ XIV