ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРОБЛЕМИ

УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ

У СУЧАСНІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Магістерська робота

студента 52 групи

Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського

Бугая Вадима Петровича

Науковий керівник –

к. і. н., доц. Острянко А.М.

Чернігів – 2014

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………...……

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРОБЛЕМИ………

1.1. Історіографічний огляд проблеми………………

1.2. Аналіз джерельної бази дослідження…………

РОЗДІЛ 2. ОГЛЯД СТАНОВЛЕННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УСС

У СУЧАСНІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ…………….

2.1. Процес формування корпусу УСС напередодні

Першої світової війни………………………

2.2. Організаційний розвиток УСС від початку воєнних дій…

РОЗДІЛ 3. ВИВЧЕННЯ ІСТОРИКАМИ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ ЗА УЧАСТІ УСС

3.1. Бої на австро-російському фронті у 1914 – 1916 рр.

3.2. Участь Легіону у військових діях на території України у 1917 – 1918 рр.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНИМИ ДОСЛІДНИКАМИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ

ТА ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УСС

4.1. Суспільно-політичні погляди та діяльність УСС……….

4.2. Культурно-просвітницький доробок усусів…….

ВИСНОВКИ ………………………………………………………….………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……...………………..

МЕТОДИЧНИЙ ДОДАТОК………………………………………………

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Українському січовому стрілецтву як важливому і значною мірою знаково-символічному явищу новітньої історії України присвячений значний масив літератури. Однак воно, на нашу думку, ще не отримало спеціального ґрунтовного історіографічного аналізу. Нечисленні спроби набули форм скоріше оглядових нарисів; публікації з історіографічною оцінкою доробку суто пострадянських вітчизняних вчених взагалі є відсутніми. Відтак постає необхідність систематизувати й презентувати такий доробок поряд з методологічним інструментарієм та фактологічними здобутками його авторів. Таким чином, наукова актуальність визначається широким комплексом завдань. З одного боку, вони зумовлюються необхідністю подальшого дослідження феномену січового стрілецтва на засадах науковості й історизму, а з іншого – потребою ширшої популяризації його героїчного поступу для формування національної свідомості й патріотичного виховання українського суспільства.

Метою дослідження є аналіз пострадянської вітчизняної історіографії організації Українських Січових Стрільців (УСС).

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішити такі завдання:

- Здійснити історіографічний огляд проблеми, систематизувати й проаналізувати джерельну базу дослідження.

- Дослідити висвітлення істориками питань формування й організації УСС у контексті поширення парамілітарних спортивно-молодіжних рухів у Західній Україні.

- Проаналізувати доробок вчених щодо військових акцій УСС.

- Здійснити огляд праць дослідників стосовно суспільно-політичної та освітньо-культурної діяльності УСС.

Ми вважаємо за необхідне представити певні положення, які детермінують розгляд поставленої проблеми у межах нашої роботи:

- Історіографічна традиція не подає єдиного підходу до визначення верхньої хронологічної рамки існування феномену під назвою «Легіон Українських Січових Стрільців». Вважаємо доцільним обмежити її листопадом 1918 р., коли це формування почало реорганізовуватися у частину Української Галицької Армії.

- Незважаючи на існування декількох «січових» чи «стрілецьких» військових формувань в українській історії, вважаємо можливим ототожнювати термін «Легіон Українських Січових Стрільців» («Легіон», «УСС», «усуси», «формація») з термінами «січовики» й «стрільці».

Об’єктом дослідження виступають публікації сучасних вітчизняних істориків.

Предметом дослідження є аналіз феномену Легіону УСС у публікаціях сучасних вітчизняних істориків.

Хронологічні рамки проблеми у випадку аналізу сучасними вітчизняними істориками феномену українського січового стрілецтва охоплюють 1914 – 1918 рр. Хронологічні ж рамки самих наукових досліджень вчених окреслюють період від 1991 р. до нашого часу.

Територіальні межі дослідження окреслюють регіони Австро-Угорської та Російської імперій, на території яких діяла організація УСС.

Методологічною основою роботи став відхід від жорсткої детермінованості історичних подій та фактів. У той же час використовувалися загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму, багатофакторності та системності. Важливе значення для нашої роботи мало також використання принципу співставлення регіонального (Західна Україна) та загальнодержавного (Австро-Угорська, Російська імперії).

Методи дослідження добиралися з урахуванням поставлених завдань. Виходячи з цього, при проведенні дослідження ми користувались загальнонауковими методами, у тому числі й тими, що переважно використовуються в історичних дослідженнях. Серед них важливе місце посідають історичний та логіко-теоретичний методи, що постають в органічній єдності. Також ми використовували методи сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного. Важливе значення для дослідження мали історичні методи: проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та ретроспективний.

Наукова новизна дослідження полягає у спробі систематизації та структурованій презентації пострадянської вітчизняної історіографії Легіону УСС з методологією роботи та науковими підходами авторів відповідних праць, що дозволяє більш об’єктивно підійти до важливих проблем історії національно-визвольних змагань українців початку ХХ ст.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів у навчальному процесі вищої школи в рамках курсів «Історія України» та «Українська історіографія». Висновки дослідження можуть бути задіяні у спецкурсах з основ історіографічного аналізу текстів, а також при написанні кваліфікаційних робіт з історіографії, історії Першої світової війни, а також воєнної історії. Актуальним є застосування викладеного матеріалу у гуманітарній сфері Збройних сил України та суміжних правоохоронних формувань, зокрема в частині виховання національно свідомих, політично стійких та морально відповідальних силовиків.

Структура магістерської роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел та літератури, методичного додатку. У першому розділі розглянуто історіографію та джерельну базу проблеми. У другому проаналізовано праці вітчизняних вчених, де зачіпається питання становлення й організаційного розвитку Легіону УСС. Увага третього розділу прикута до історіографії бойового шляху цієї формації. Відповідно, четвертий розділ присвячений студіям, об’єктом яких стала її суспільно-політична й культурно-освітня діяльність. У загальних висновках викладено основні теоретичні й практичні результати дослідження, окреслено перспективи подальших наукових розвідок з аналізованої проблематики.

Загальний обсяг роботи складає … сторінок. Кількість бібліографічних джерел становить … позиції.

Розділ 1

ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРОБЛЕМИ.