Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку системи захисту рослин. Органи служби, права та обов’язки

Лекція 1. Вступ

План:

1. Термін «Інтегрований захист рослин».

2. Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку системи захисту рослин. Органи служби, права та обов’язки.

3. Втрати сільськогосподарського виробництва від шкідників, хвороб та бур’янів.

4. Закон України про захист рослин.

5. Закон України про карантин рослин.

Конспект лекції:

1. Термін «Інтегрований захист рослин»

Для усунення негативної дії хімічних засобів захисту рослин на навколишнє середовище важливе місце відводиться раціональному застосуванню пестицидів в інтегрованих або комплексних системах захисту рослин, основою яких є можливо повне використання факторів середовища, які викликають загибель шкідливих організмів або пригнічення їх життєдіяльності.

Основна задача таких систем – удержування чисельності шкідливих комах на рівні, коли вони не приносять чутливої шкоди, із використанням не одного якого-небудь методу, а комплексу заходів.

Сучасна інтегрована система заходів грунтується на застосуванні агротехнічного, хімічного і біологічного методів захисту рослин. Головною відміною є оптимізація хімічного захисту на основі критеріїв доцільності застосування пестицидів з урахуванням чисельності популяцій шкідників, наявності ентомофагів, ступеня стійкості сортів проти пошкодження комахами і ураження збудниками хвороб. Приймаючи рішення про застосування пестицидів на практиці користуються показником економічного порогу шкодочинності, який позначається чисельністю шкідників, при якій збережений від втрат врожай окуповує витрати на проведення заходів боротьби з ними.

Критерій економічного порогу рекомендується також для визначення ступеня забур’яненості та прийняття рішення про доцільність застосування гербіцидів для знищення вегетуючих бур’янів. Складнішим є питання про критерії доцільності обробки фунгіцидами рослин проти хвороб.

Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку системи захисту рослин. Органи служби, права та обов’язки

Питаннями захисту рослин займалися ще стародавні греки, римські та китайські вчені, але застосування науково обґрунтованих заходів відбулося близько 150 років тому.

Масові розмноження комах-шкідників відомі в Україні з 1008 р. н.е. (саранові), 1686 р. (лучний метелик), 1814 р. (озима совка). Масові розмноження комах-шкідників завжди були несподіванкою для хліборобів. Потреба у пошуку заходів боротьби з шкідниками і прагнення людини до пізнання стали джерелом зародження наукової ентомології.

У середині 70-х років XIX ст. південь степової зони України був охоплений масовим розмноженням саранових, озимої совки, лучного метелика, хлібних жуків, хлібної жужелиці, злакових мух, клопів-черепашок та інших шкідників. Збитки, яких було завдано сільському господарству шкідливими комахами, були дуже великими і загалом значно перевищували втрати від будь-якої групи шкідливих тварин. Ці обставини змусили земства звернутися за практичною допомогою в університети і Департамент рільництва. В Одесі і Харкові було створено перші наукові центри і засновано ентомологічні комісії, у коло завдань яких входили вивчення біології, екології комах та пошуку заходів боротьби з ними.

Перший етап розвитку галузі захисту рослин характеризується застосуванням окремих заходів. Наступний крок -- наукове обґрунтування концепції системного підходу до боротьби зі шкідниками (В.М. Щеголев, 1931). Комплекс заходів за В.Μ. Щеголевим включає такі методи: організаційно-господарські (у тому числі і підбір стійких сортів); механічні; фізичні; хімічні й біологічні.

У зв'язку з високою ефективністю інсектицидів, які були синтезовані у 30-х роках минулого сторіччя, захист рослин набув однофакторного підходу, що ґрунтувався на застосуванні пестицидів.

Але реальна небезпека негативних екологічних та гігієнічних наслідків розсіювання хімічних речовин, шкідливих для людини, знову викликала інтерес до біологічного методу захисту рослин. Знову почались дослідження по штучному розведенню, сезонній колонізації, інтродукції ентомофагів.

У 50 — 60-х роках XX ст. дослідження в наукових закладах України зосереджені переважно на питаннях екології комах, методах їх обліку та розробки теоретичних основ і методів прогнозування динаміки популяцій. У цей період широкого розвитку набули дослідження економічних порогів шкідливості (ЕПШ), систематики, морфології комах.

З 1970 року рекомендуються заходи щодо збереження і збагачення природної фауни ентомофагів в агроценозах. З'явився термін «біоценотичний підхід».

Більше уваги звернули і на агротехнічний метод, який посідає вагоме місце рільництві та овочівництві, але не має практичного значення у садівництві. Він складається з трьох основних ланок: вирощування культур у сівозміні, обробітку ґрунту, виборі строків сівби.

Неможливість повністю вирішити проблему боротьби зі шкідливими організмами біологічним, агротехнічним і хімічним методами відродили ідею використання у захисті рослин комплексу різних заходів. На початку 60-х років в американській літературі з'явився термін «Інтегрована боротьба» (Р. Смітта ін.). У 1961 році П. Гейгер і Л. Кларк (Австралія) запропонували назву «Управління шкідливими видами».

У СРСР у 1967 році загальне визнання одержало визначення «Інтегрована система заходів із захисту рослин». У початковому вигляді інтегрована боротьба розглядалась як комбіноване використання біологічного, агротехнічного та хімічного методів. Але поступово в цей термін став вкладатись більш глибокий і широкий зміст, пов'язаний із загальною екологічною основою проведення заходів боротьби із шкідливими організмами, направлених не стільки на знищення шкідливих видів, скільки на управління екосистемами.

Робоча група експертів ФАО у 1967 році визначила інтегровану боротьбу як систему управління шкідливими організмами.

Існують головні напрямки в підвищенні безпеки хімічного методу захисту рослин:

1. Удосконалення асортименту препаратів (зменшення їх токсичності для людини та корисних тварин, зниження персистентності, підвищення вибірковості дії).

2. Оптимізація використання пестицидів із обліком необхідності їх застосування (облік економічного порогу шкодочинності для кожного виду шкідливого організму).

3. Ретельна регламентація використання пестицидів в сільському господарстві та інших галузях.

4. Використання оптимальних способів застосування пестицидів, таких як передпосівна обробка насіння, використання гранульованих препаратів, крайові обробки, профілактичні ранньовесняні та пізньоосінні обробки в саду.

5. Локалізація хімічних обробок.

6. Комплексне застосування пестицидів.

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України (Держветфітослужба України) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві.

В своїй діяльності Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України керується Законом України “Про карантин рослин”, Законом України „Про захист рослин”, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників.

3. Втрати сільськогосподарського виробництва від шкідників, хвороб та бур’янів.

Втрати сільськогосподарського виробництва від шкідників, хвороб і бур'янів залежать від кількості шкідливих організмів, фенологічної фази пошкоджуваних рослин, компенсаційних можливостей рослин, стану посівів і т.д.

Зараз, заданими ФАО, людство недобирає у середньому 34% потенціально можливого врожаю сільськогосподарських рослин. Втрати від шкідливих організмів оцінюються у 75 млрд. доларів. Вони розподіляються таким чином: витрати від шкідників — ЗО млрд, від хвороб — 25 млрд, від бур'янів — 20 млрд.