Лекція 2. Профілактичні методи захисту рослин

План:

1. Агротехнічний метод захисту рослин. Сівозміна. Просторова ізоляція сільськогосподарських культур. Повернення культури на попереднє місце в сівозміні. Вплив обробітку ґрунту на обмеження чисельності шкодо чинних організмів. Роль строків і способів сівби на розвиток шкідників, хвороб, бур’янів. Вплив способів та строків збирання сільськогосподарських культур на чисельність шкодо чинних організмів. Значення видів та форм добрив на розповсюдженість шкідників та хвороб. Зрошення та осушення.

2. Імунологічний метод захисту рослин. Пасивний та активний імунітет. Вирощування стійких та витривалих сортів і гібридів.

3. Карантин рослин. Основні задачі карантину рослин.

Конспект лекції:

1. Агротехнічний метод захисту рослин. Сівозміна. Просторова ізоляція сільськогосподарських культур. Повернення культури на попереднє місце в сівозміні. Вплив обробітку ґрунту на обмеження чисельності шкодочинних організмів. Роль строків і способів сівби на розвиток шкідників, хвороб, бур’янів. Вплив способів та строків збирання сільськогосподарських культур на чисельність шкодо чинних організмів. Значення видів та форм добрив на розповсюдженість шкідників та хвороб. Зрошення та осушення.

Роль окремих агротехнічних прийомів у захисті рослин.Метою агротехнічних заходів є забезпечення найбільшої продуктивності сільськогосподарських культур шляхом поліпшення родючості ґрунту та підвищення стійкості посівів проти шкідливого впливу негативних чинників. В існуючих зональних інтегрованих системах захисту агротехнічні заходи діють тривалий час і сприятливо впливають на загальний фітосанітарний стан агробіоценозу. Крім того, агротехнічні заходи забезпечують формування передумов високої господарської та економічної ефективності спеціальних, зокрема хімічних, заходів із захисту рослин у разі об’єктивної потреби їх проведення.

Агротехнічний метод потребує, як правило додаткових затрат. Він незрівнянно більше, ніж інші методи, здатний змінювати в бажаному для людини напрямі екологічне середовище, від якого залежать розмноження і розвиток шкідливих організмів, а також їхніх природних ворогів.

Сівозміна.Науковим принципом формування оптимальної сівозміни є розмежування культур у часі й просторі за поживними властивостями для шкідливих організмів. Це дає змогу обмежити поширення багатьох, переважно спеціалізованих, видів шкідників, а також збудників хвороб рослин. Істотне значення має не лише вибір попередника, а й тривалість часу, впродовж якого треба уникати повернення культури на те саме поле. Залежно від особливостей життєвого циклу шкідників і строку збереження життєздатності збудників хвороб цей час становить для зернових колосових культур – 1-2 роки, цукрових буряків – 4, соняшнику – 8 років.

Підготовка насіннєвого матеріалу.Надзвичайно велике значення для вирощування будь якої культури має використання здорового насіннєвого та садивного матеріалу. Вирішальну роль в оздоровленні розсади і насіння від інфекційних хвороб та шкідників відіграє калібрування і відбір здорового насіннєвого матеріалу. Крім того, добре відсортований насіннєвий матеріал забезпечує дружний розвиток сходів, сприяє підвищенню стійкості культурних рослин проти комплексу несприятливих чинників.

Система обробітку грунту в сівозміні.Розвиток більшості збудників хвороб, шкідників та бур’янів відбувається в ґрунті. Це стосується передусім кореневих гнилей, вертицильозу, гетеродерозу, а також багатьох видів членистоногих, капустянки, личинок хрущів, чорнишів, коваликів, деяких видів лускокрилих, двокрилих тощо.

Значний вплив на розвиток шкідливих організмів мають фізико – хімічні властивості грунту. Різні типи обробітку останнього істотно змінюють його фізичні параметри, зокрема щільність, аерацію, вологість, температуру та ін.

Знижує чисельність шкідливих організмів зяблевий обробіток грунту. Це стосується грибів, бактерій, вірусів, а також клопів, попелиць, трипсів, гессенської і шведської мух, трачів, личинок хрущів, коваликів, чорнишів, гусениць і лялечок совок, лучного метелика, кореневої бурякової попелиці та ін.

Рання оранка стерні зернових культур значною мірою усуває недоліки їх монокультури, оскільки не дає можливості живитися на стерні зернових та інших культур шкідникам, які або гинуть під час оранки ґрунту, або йдуть на зимівлю, не закінчивши розвитку і не накопичивши відповідної кількості жиру, що призводить до загибелі їх у зимовий період.

Важливу роль у зниженні чисельності бур’янів і шкідників відіграє міжрядний обробіток грунту просапних культур у період догляду за ними.

Удобрення. Оптимальні норми мінеральних добрив, як правило, негативно впливають на шкідників і збудників хвороб, підвищують стійкість рослин проти пошкодження. Мінеральні добрива підвищують осмотичний тиск клітинного соку і сисні комахи втрачають здатність живитися такими рослинами. Фосфорно–калійні добрива надають механічній тканині більшої жорсткості і сприяють швидкій її регенерації після пошкоджень.

Строки і способи сівби.Так, ранні строки сівби озимої пшениці призводять до надмірного розвитку шкідливих організмів – злакових мух, цикад, озимої совки – та хвороб. Норми посіву і густота насадження рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу, що впливає на чисельність і шкодочинність фітофагів та розвиток хвороб.

2. Імунологічний метод захисту рослин. Пасивний та активний імунітет. Вирощування стійких та витривалих сортів і гібридів.

Посів стійких сортів створює умови для зниження кратності обробок рослин пестицидами або повної відмови від їх використання. Навіть на відносно стійких сортах інтенсивність розмноження шкідника знижується, у зв'язку з чим полегшується регулювальна роль специфічних ентомофагів.

Створенню сортів, стійких до пошкодження шкідниками й ураження збудниками хвороб, приділяється велика увага. В.П. Кузьміним створено сорти м'якої пшениці, які слабко уражуються сірою зерновою совкою. Г.В. Пустовойт вивів сорти соняшнику з груповим імунітетом до вовчка, іржі, несправжньої борошнистої роси, соняшникової вогнівки.

Шляхи посилення корисної дії антагоністів у ґрунті. Важливу роль у зниженні розмноження збудників хвороб рослин — кореневих гнилей пшениці, антракнозу і фузаріозу сходів льону, ризоктоніозу картоплі, коренеїду буряка, а також кореневої й білої гнилей огірків у закритому ґрунті — відіграють мікроорганізми-антагоністи. їх накопичення сприяє зменшенню інфекції в ґрунті й зниженню ушкодження рослин хворобами. Дослідження М.С. Федоринчика, С.М. Тупеневича, А.І. Кустової та інших учених показали, що процес накопичення антагоністів прискорюється різними агротехнічними заходами і розпушуванням ґрунту в період вегетації, ранньою зяблевою оранкою, внесенням добрив, чергуванням культур у сівозміні.

Значний вплив на розмноження корисної флори мають рослинні рештки, які вносять у ґрунт. Вони є додатковим середовищем для деяких видів мікроорганізмів-антагоністів, які пригнічують розвиток збудників хвороб. Так, при внесенні склероціїв збудника білої гнилі моркви в ґрунт на глибину 5 см разом з рослинними рештками навесні вони проросли на 10%, без решток — на 22%. Особливо ефективне внесення рослинних решток у формі органічних добрив. Так, при використанні гною в дозі 30 т/га посилювалось накопичення одного з важливих сапрофітів — антагоністів гриба з роду триходерма: у ризосфері коренів моркви — з 2,23 до 3,85 тис. га, томатів — з 3,31 до 4,13, капусти — з 2,05 до 2,83 тис. га. Внесення гною під ранню картоплю, за даними А.І. Кустової, прискорювало накопичення триходерми майже вдвічі.

Виведення і впровадження в практику стійких сортів і гібридів сільськогосподарських культур є одним із найбільш радикальних і екологічно безпечних напрямів у захисті рослин від хвороб та шкідників і дає змогу скоротити застосування хімічних засобів, що відвертає загрозу забруднення навколишнього середовища.

В арсеналі сортів усіх культур багато таких, що мають різний рівень стійкості проти тих чи інших шкідливих організмів. Наприклад, різний ступінь стійкості проти колорадського жука мають такі сорти і гібриди картоплі: Темп, Зов, Світанок київський. Зарево, Незабудка, Древлянка.

Отже, стійкі сорти потрібно вирощувати передусім для того, щоб обмежити площі вирощування нестійких сортів. По – друге слід знати стійкість сорту проти будь – якого шкідливого організму чи групи споріднених видів або їх комплексу з тим, щоб у разі епіфітотій того чи іншого збудника застосовувати дефіренційовані засоби захисту.

3. Карантин рослин. Основні задачі карантину рослин.

Основними задачами карантину рослин є:

ð охорона території держави від занесення регульованих шкідливих організмів;

ð виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів;

ð запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких регульованих шкідливих організмів на території України;

ð здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведення заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об’єктів регулювання.

ð реєстрація осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов’язану з виробництвом і обігом об’єктів регулювання.